• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Гуманізм епохи Відродження та проблема людської індивідуальності

Філософія Відродження (Ренесансу) – це філософські і соціологічні вчення, що розвивались в Європі (насамперед і найраніше в Італії) в епоху розкладу феодалізму і становлення раннього буржуазного суспільства (ХІV – поч. ХVІІ ст.).

Гуманізм (лат. humanus - людяний) – сукупність поглядів, що виражають повагу гідності і прав людини, її цінності як особистості, турботу про благо людини. В епоху Відродження гуманізм існує як ідейний рух, що протистоїть схоластиці і орієнтується на земне призначення людини.

Секуляризація (світський) – процес звільнення різних сфер суспільства, свідомості людини від впливу релігії.

Антропоцентризм (людина, центр) – релігійно-ідеалістичний погляд на людину як центр і вищу кінцеву мету світо порядку.

Відродження поділяється на:

- Раннє (Італійське) Відродження. Гуманізм: Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарка, Микола Кузанський, Марсіліо Фічіно, Леонардо да Вінчі, Джованні Піко делла Мірандола, Нікколо Макіавеллі.

- Пізнє (Північне) Відродження: Еразм Роттердамський, Микола Копернік, Томас Мор, П’єтро Помпонацці, Парацельс, Джордано Бруно, Томмазо Кампанелла, Томас Мюнцер, Мартін Лютер, Жан Кальвін, Мішель Монтень.

Погляди на людину. Антропоцентризм

Людина – це вінець Божого Творіння, це «образ і подоба Божа», яка наділена свободою волі, що дає їй можливість творчості і разом з тим відповідальності за свої вчинки.

Людина – це:

Особистість – це категорія морально-етична і тут важливі два моменти: здатність розрізняти добро і зло, діяти у відповідності з такою відмінністю.

Індивідуальність – це категорія естетична, це є критерій оригінальності людини, це те, чим вона відрізняється від інших людей.

Людина – це носій всебічних знань і вона повинна бути діяльною (вперше дається висока оцінка людської діяльності, яка повинна носити творчий характер).

Франческо Петрарка:

- філософія гуманізму відходить від теоцентризму до антропоцентризму, що означає поворот до проблеми людського буття, найважливіше питання – це внутрішній світ людини з його пристрастями і здатністю до творчості;

- мета розумного людського існування: пристрасті і прагнення до слави виправдані, а тому від них не відмовляються, а управляють ними; не терпіти злигодні і не мати зайвого; не керувати і не бути підлеглим;

- Бог – творець світу, а людина – творець культури;

- Бог – абсолютно вільний, а людина є відносно вільною.

Джованні Піко делла Мірандола:

- людина – виняткова істота у світі завдяки її винятковій особливості – наявності в ній свободи волі та здатності до майже безмежного вибору способу діяння;

- Бог, створюючи людину, спеціально не встановив для неї «жорстко визначеного місця» у світі, а тому свобода і творчість є найістотнішими характеристиками людини.

Погляди на природу і світобудову

Погляди на природу:

- Натуралізм (лат. natura - природа) – методологічний принцип, суть якого полягає в поясненні розвитку людини і суспільства законами природи (Леонардо да Вінчі, М. Копернік, Парацельс).

- Пантеїзм (гр. pan – все, theos – Бог) – вчення, що максимально зближує поняття «Бог» і «природа» («всебожжя»), (Парацельс, Д. Бруно).

- Деїзм (лат. deus – Бог) – вчення, у відповідності з яким Бог лише стоврив світ, а потім «усунувся» від його справ (Б. Телезіо) і світ розвивається за власними законами.

Парацельс:

- природу можна зрозуміти за допомогою трьох елементів: ртуть – дух природи, сірка – душа природи, сіль – тіло природи;

- в природі є живе начало – «архей», з яким за допомогою магії можна увійти в контакт і управляти природою.

М. Копернік:

- центр світу не Земля (геоцентризм), а Сонце (геліоцентризм);

- створив істинну картину руху планет, в число рухомих планет включив Землю.

Джордано Бруно:

- далі розвинув геліоцентричну теорію і висунув ідею про безкінечність Всесвіту та множинність у ньому світів;

- природа є Бог в речах (пантеїзм);

- Всесвіт – єдиний, безкінечний, він не народжується і не знищується, не може зменшуватись або збільшуватись, він нерухомий, але в його просторі рухаються тіла, які є складовими частинами Всесвіту.

Вчення про «двоїсту істину» (М. Кузанський, П. Помпонацці): людина зі своїм розумом має право на самостійне дослідження, яке відмінне від авторитету теології.

Погляди на суспільства

Утопічний соціалізм (від гр. «у» - не і «топос» - місце, отже, неіснуюче місце) – вчення про справедливий суспільний лад без приватної власності і рівністю всіх громадян без обґрунтування реальних шляхів його досягнення (Т. Мор, Т. Кампанелла).

Н. Макіавеллі:

- в основі розвитку суспільства лежить «матеріальний інтерес» і сила;

- володар повинен поєднувати в собі риси лева (силу) і лисиці (хитрість);

- макіавеллізм – в політичній боротьбі заради великих цілей можна зневажати закони моралі і використовувати будь-які засоби. Виправдовував жорстокість правителів в їх боротьбі за владу.

Філософські ідеї представників Реформації

Реформація (від лат. reformatio – перетворення, виправлення) – соціально-політичний рух ХVІ ст. в Європі проти феодалізму і католицизму, що мав релігійну форму і результатом якого було виникнення протестантизму – третьої вітки християнства.

Мартін Лютер:

- в «богословських тезах» піддав критиці офіційну католицьку доктрину, спираючись на ідеї містичного пантеїзму Екхарта;

- висунув тезу про загальне «священство» і цим самим зробив непотрібним духовенство, пропонуючи «прямий», індивідуальний зв'язок кожного віруючого з Богом;

- наголошує на ірраціональному характері релігійного знання і заперечує спроби раціональної або наукової його критики;

- переклав Біблію німецькою мовою.

Жан Кальвін:

- його погляди являють собою радикальний варіант Реформації, що народився в Швейцарії і поширився в Нідерландах, Шотландії, Англії, Франції;

- кальвінізм – це категоричний містицизм та ірраціоналізм;

- Христос своєю жертвою на хресті обрав до спасіння не все людство, а лише певну частину (критерій «обраності»).

Контрреформація – серія репресивних заходів проти Реформації.

1540 р. – утворений орден ієзуїтів на чолі з І. Лойолою.

Читайте також:

1. I. Епоха Відродження
2. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
3. V. ПРОБЛЕМА СМЫСЛА
4. V. ПРОБЛЕМА СМЫСЛА
5. VI. УКРАЇНСЬКЕ КУЛЬТУРНЕ ВІДРОДЖЕННЯ ХIХ ст.
6. VII. ПРОБЛЕМА ПОЗНАНИЯ В ФИЛОСОФИИ
7. Аборт как центральная проблема биоэтики
8. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
9. Алельні гени, знаходячись у гетерозиготному стані, не зливаються, не змінюють один одного і, не втрачаючи своєї індивідуальності, передаються в гамети.
10. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
11. АНГЛІЙСЬКИЙ ТЕАТР ЕПОХИ РЕНЕСАНСУ
12. Антична й середньовічна спадщина в культурі італійського Відродження

Переглядів: 2550