Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Протокол № 1, 28.08.2008р

Висновки

Таблиця.

Таблиця

План.

План

1. Ринок. Його суть та функції.

2. Структура ринку.

3. Інфраструтура ринку.

1. Ринок, це інформаційна система, яка здійснює зв”язок між виробником і споживачем, між власником товарів і власником грошей.

2. Ринок - економічний простір, в межах якого відбувається рух товарів, послуг та грошей.

3. Ринок - сукупність відносин між виробником або продавцем і споживачем або власником грошей у процесі купівлі - продажу товарів.

4. Це сукупність процесів обміну або купівлі-продажу товарів та послуг, незалежно від місця, часу і простору, де вони відбуваються та відносин, які при цьому виникають.

Функції ринку вринковій економіці

1. Відтворююча. Він забезпечує товарний зв’язок між виробником і споживачем і сприяє постійному відновленню виробництва.

2. Інформаційна. Ринок інформує виробників, що виробляти і в якій кількості, а споживачів - про наявні товари на ринку.

3. Стимулююча. Ринок стимулює виробляти якісні і дешеві товари, покращуючи організацію виробництва, запроваджуючи нову техніку і технології, підвищуючи професійний рівень працівників.

4. Регулююча. Даючи знати, що виробляти і в яких кількостях, ринок регулює, тим самим, пропорції народного господарства, покращує його структуру.

5. Соціальна. Ринок, з одного боку, диференціює виробників, тобто встановлює економічну нерівність, а з іншого - сприяє певній соціальній справедливості, коли той, хто більше працює, більше і заробляє. Задовольняючи зростаючі потреби , в кінцевому результаті, він - сприяє загальному добробуту суспільства.

2. Структура ринку.Із розвитком виробництва, суспільного поділу праці розширюється ринок, ускладнюється його структура. Єдине поняття ринок розпадається на багато ринків, в залежності від того, яку його сторону ми хочемо вивчити.

Існують різні класифікації ринку.

1. За територіальною ознакою: а) внутрішній; б) зовнішній; в) світовий, міжнаціональний.

2. За власністю: а) державний; б) приватний.

3. За законодавством: а) легальний; б) тіньовий.

4. За кількістю товарів: а) гуртовий; б) роздрібний.

5. За кількістю продавців та умовами продажу:

- вільний ринок, в якому діє велика кількість продавців, ніхто не має впливу на ціну;

- монополізований ринок, над яким має контроль невелика група продавців;

- регульований ринок, який контролюється державою за допомогою економічних методів.

6. За товарними групами.

Ринок ресурсів Ринок продуктів праці

- ринок землі - ринок засобів праці

- ринок природних ресурсів - ринок споживчих товарів

- ринок грошових капіталів - ринок послуг

- ринок цінних паперів

- валютний ринок

- ринок праці

З економічної точки зору нас найбільше цікавить остання класифікація.

Розглянемо ринок ресурсів.

1. Ринок землі і природних ресурсів. Основним виробничим ресурсом є земля, яка в ринковій економіці широко втягується в ринковий обіг і має свою ціну. Вона залежить:

- від призначення землі;

- місця розташування;

- від доходу, який вона дає.

Аналогічно формується ціна на ресурси, що знаходяться в землі. Ринок землі є новим для України. Першим кроком до його формування є право приватної власності на землю. Другим - стане право продажу землі.

2. Ринок грошових капіталів. Це ринок, на якому продається грошовий капітал, тобто гроші, необхідні для підприємницької діяльності. Це грошовий кредит з виплатою процента за користування грошима. Хоча банківський кредит завжди існував в Україні, проте саме як ринок капіталів - це новий ринок для України. Тепер тільки зароджується приватна підприємницька діяльність, яка потребує грошового капіталу.

3. Ринок цінних паперів. Цей ринок тісно зв’язаний з ринком капіталів. І той, і інший обслуговують підприємницьку діяльність і використовуються для одержання прибутку. Тут продаються акції, облігації, ваучери, сернтифікати і інші цінні папери, які є замінниками грошей.

4. Валютний ринок. Тут продаються валюти різних країн, відбувається їх обмін, здійснюється оплата послуг, туризму, валютні роз-рахунки за куплені товари. Новий вид ринку для України, оскільки в СРСР взагалі не було обміну на інші валюти, а вартість власного кар-бованця оцінювалась досить умовно.

5. Ринок праці. Тут реалізується робоча сила, яка в умовах ринку є товаром, таким, як і всі інші. Вона має свою вартість і споживну вартість для роботодавця. Ціна робочої сили - це заробітна плата, яка залежить від її вартості та попиту і пропозиції на ринку праці. Новий вид ринку для України, оскільки при соціалізмі робоча сила не вва-жалася товаром. Всі громадяни теоретично були власниками засобів виробництва і одночасно працівниками, а, значить - не могли самі собі продавати робочу силу.

Ринок продуктів праці.

1. Ринок засобів праці. Це торгівля засобами праці - технікою, обладнанням, устаткуванням - між самими виробниками з допомогою посередників або без них.

В АКС існував плановий розподіл засобів виробництва через спеціальний державний орган. Це призводило до неефективного використання техніки, а загалом, було однією з причин неефективності виробництва вцілому. 1/3 всіх виробничих фондів не використовувалась, трималась про запас.

Новий вид ринку для України.

2. Ринок споживчих товарів. Це продаж товарів насленню для індивідуального споживання. Тут переважає роздрібна торгівля або поштучний продаж товарів кінцевому споживачеві. Як правило, продукт проходить через руки посередників. Чим їх більше, тим більше це впливає на ціну в бік її збільшення.

Це єдиний вид ринку, який існував у АКС. Проте і він був планово регульований. Ціни встановлювала держава. Виробники поставляли свою продукцію на державні склади і далі не відповідали за її реалізацію. Така безвідповідальність не стимулювала виробників пок-ращувати якість товарів, знижувати собівартість , що теж було причиною неефективності планової економіки.

3. Ринок послуг. Включає надання платних послуг населенню і виробникам. Це інформація, зв’язок, оздоровлення, освіта, культурні, спортивні послуги тощо.

Це новий вид ринку для України. Послуга в АКС не вважалась товаром, оскільки вона є нематеріальна. Проте послуга має всі ознаки товару. Вона має споживну вартість і вартість.

3.Інфраструктура ринку. Це сукупність спеціальних інституцій, які обслуговують ринок, і без яких він не може реально існувати.

Розрізняють такі елементи інфраструктури.

1. Організаційна інфраструктура. Та, що безпосередньо забезпечує процеси купівлі - продажу. Магазини, ринки, біржі, ярмарки, виставки-продажі, аукціони, торгово-посередницькі фірми тощо.

2. Фінансова інфраструктура - банки, кредитні спілки,страхові компанії.

3. Контролююча інфраструктура - податкова служба, служба стандартизації, санітарний та медичний контроль, громадські організації та товариства захисту прав споживачів і ін.

4. Наукова інфраструктура - дає наукове забезпечення, здійснює маркетингові дослідження, вивчає перспективи розвитку ринку.

Особливе місце в інфраструктурі ринку займають біржі.

Біржа - (від латинського “баржа” - гаманець) організована форма торгівлі при посередництві працівників біржі товарами, грошима, цінними паперами, робочою силою.

Посередник на біржі - брокер.

Брокер - посередник при укладенні угод між покупцем і продавцем товарів, цінних паперів, валют. Це член біржі, який діє за дорученням і за рахунок клієнта, одержуючи за посередництво певну плату - брокерідж. Брокером можуть бути окремі особи або брокерські контори, фірми.

Біржа не може нормально функціонувати без брокерських компаній і брокерів.

Брокерська компанія - це приватне, кооперативне, акціонерне чи інше підприємство, що забезпечує виконання доручень членів біржі шляхом відшукування контрактів для своїх клієнтів, їх реєстрації на біржі, виконання для них різних угод. Їх плата - це процент від угоди або тверда ставка. Аналогічні функції виконують окремі брокери, які зареєстровані на біржі. Вони виконують заявки клієнтів, оформляють угоди, отримуючи за це плату.

Біржа фондова - організований ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Фондова біржа, як правило, здійснює вторинний продаж цінних паперів.

Первинний продаж - це розміщення тільки-що випущених акцій новоствореного акціонерного товариства. Їх розміщенням займаються самі АТ і банки, які допомагають кредитами у засновницькій діяльності.

Вторинний продаж - це купівля-продаж цінних паперів, які вже функціонують на ринку або випускаються фірмою повторно. Вони вже мають авторитет на ринку, більш-менш стійку ціну і біржа нічим не ризикує, взявшись за їх розповсюдження.

Взагалі, біржа, як і кожне підприємство, повинна одержати прибуток. Тому вона береться за реалізацію не всяких акцій, а тільки тих АТ, які відповідають її вимогам.

1) щодо обсягу продукції;

2) розмірів капіталу і прибутків;

3) кількості акціонерів;

4) ринкової вартості акцій, їхнього курсу;

5) фінансової діяльності і звітності фірми;

6) чистоти операцій (фірма повинна бути некриміналізована).

Члени біржі або державний контролюючий орган встановлює правила проведення біржових операцій, які є строго регламентовані.

В кожній країні є своя біржова система. Це:

1) моноцентрична - коли з багатьох бірж домінує одна. США - найбільше відома Нью-Йоркська, Японія - Токійська, Англія - Лондонська.

2) поліцентрична - в якій всі біржі займають однакове становище (Франція, Німеччина).

Значення фондових бірж для економіки.

1) біржі допомагають виробникам і державі мобілізувати вільні кошти населення та інвестувати їх в економіку.

2) сприяють пересуванню коштів у прибуткові галузі, стиму-люючи тим самим їх розвиток.

3) реалізуючи цінні папери держави, біржі допомагають їй від-шукати внутрішні резерви для інвестування економіки і зменшити залежність від зовнішніх кредитів.

Товарна біржа - різновид організованого ринку гуртової торгівлі товарами, переважно сировинного призначення (сільсько-господарська продукція, хімічні і нафтохімічні продукти). В Україні це можуть бути і товари споживчого призначення але переважно - зерно, цукор, метали тощо.

Товарні біржі зародились ще у античному Римі. Загального розвитку набули у ХУ1 - ХУП ст., переважно у морських державах. В Англії - Лондонська біржа, Франції - Ліонська, Голландії - Амстер-дамська.

Розрізняють товарні біржі:

1. Реального товару;

2. Фючерсні біржі.

1. На біржах реального товару торгують за контрактами на поставку у певний час (як правило, у майбутньому) певної партії товару. Партія називається лотом.

2. На фючерсних біржах здійснюються переважно спекулятивні угоди та страхування від несприятливих змін цін. Тут угоди не суп-роводжуються поставками товарів, а тільки проводяться розрахунки на базі різниці цін. При цьому все залежить від передбачення ціни на майбутній товар. Хтось завжди виграє, а хтось програє. Тому ос-новною операцією біржі є страхування від майбутнього програшу ( до 95 % від усіх операцій).

Біржа праці -це інструмент раціонального розподілу і перерозподілу робочої сили на ринку праці. Тут діють переважно державні служби працевлаштування, проте є і приватні структури.

На державній біржі купівля-продаж робочої сили ще відбувається, вона тільки сприяє працевлаштуванню, її послуги є безплатні.

Приватні контори надають платні послуги і здійснюють безпосередню купівлю-продаж робочої сили.

В Україні відповідно до закону “Про зайнятість населення”, створена єдина державна служба зайнятості. Її функції:

1. Аналіз та прогнозування попиту та пропозиції робочої сили;

2. Інформація провільні робочі місця і потрібні професії для підприємств.

3. Консультації про можливсоті працевлаштування і забезпеченість робочою силою підприемств;

4. Облік вільних робочих місць і створення банку даних про вакансії;

5. Організація професійної орієнтації та перекваліфікації;

6. Реєстрація безробітних та надання їм грошової допомоги.

Значення служби зайнятості:

1. Вона допомагає швидшому працевлаштуванню.Термін безробіття скорочується від 30-ти до 5-6 днів;

2. Вибирається оптимальний варіант працевлаштування, що прискорює адаптацію людей у новому колективі.

3. При скороченні термінів працевлаштування заощаджуються кошти підприємств, держави і населення.

Львівський Державний Університет Фізичної Культури

Кафедра Економіки , інформатикі та кінезіології

Лекція

Механізм саморегулювання ринкової економіки.Попит та пропозиція та їх роль в ринковій економіці.

з дисципліни“Економічна теорія”

Підготувала:доц. Пилипенко Н. В.

Розглянуто на засідані кафедри ЕІТ

Протокол № 1, 28.08.2008р

1. Завдання та елементи механізму саморегулювання ринкової економіки.

2. Попит, чинники попиту. Закон попиту. Пропозиція, чинники пропозиції, закон пропозиції.

3. Ринкова рівновага.

4. Еластичність попиту та пропозиції до цін.

Висновки.

1. Завдання та елементи механізму саморегулювання ринкової економіки (РЕ).

Нормальне функціонування передбачає постійне підтримання певної відповідності між суспільними потребами та економічними ресурсами, необхідними для виробництва благ, якими задовільняють потреби. Його механізм неодинаковий для різних економічних систем (ЕС).

У командно-адміністративній економіці узгодження здійснюється єдиним органом, роль якого виконує держава. Вона визначає обсяг потреб, що підлягають задоволенню та розподіл економічних ресурсів між різними видами створюваних благ.

У ринковій економіці кожен її суб’єкт самостійно вирішує проблему використання своїх ресурсів для створення благ та їх реалізації. Але це не усуває необхідності узгодження потреб і ресурсів у межах усієї економіки. Тому потрібен механізм здатний забезпечити таке узгодження.

Головну роль відіграє ринок з допомогою таких чинників як попит, пропозиція, ціна та конкуренція. Їх взаємодія і створює той механізм узгодження потреб та економічних ресурсів, який є механізмом саморегулювання. РЕ. Тобто це означає, що встановлення певної відповідності, взаємозв’язку між різними складовими економіки здійснюється силами самої економіки, без втручання зовнішніх щодо неї факторів, насамперед держави. [С. В. Мочерний , С. А. Еросін та ін. Основи економічної теорії С.307].

Деякі теоретики економічної теорії в числі елементами механізму регулювання є також корпоративна (монополістична чи олігополістична) планомірність. Гігантські багатогалузеві концерни за допомогою ЕОМ, маркетингу вивчають масовий попит, формують його. Тому виробництво товарів концернами зорієнтоване на відомий ринок на основі попередніх погоджень, щодо номенклатури продукції, її кількості й якості. Автори стверджують, що на сучасний ринок на Заході поступає до 70 % усіх товарів за попередніми домовленостями між виробниками і споживачами.

Між складовими механізму регулювання має місце взаємодія, взаємопроникнення. Це означає, що механізм ринкового регулювання певною мірою доповнює корпоративну планомірність, а вона у свою чергу частково поширюється на немонополізований сектор економіки.

Так, наприклад, автомобільна корпорація “Дженерал моторз”, отримує деталі від 40 тис. дрібних і середніх підприємств – постачальників. Це означає, що ціц підприємства немонополізованого сектору втягнуті в орбіту корпоративної планомірності.

Додатковий матеріал.

Французький економіст Жан-П’єр Лоріо окреслює поняття економіки так: “ринковою економікою називають систему, в якій товарооборот і ціни на товар, залежать від попиту і пропозиції на вільній основі”.

Багато науковців стверджують, що чисто ринкової еукономіки немає, а є ринкова змішана економіка в тому розумінні, що частина її залежно від країни підлягає контролю держави.

У будь-якому механізмі ринкового саморегулювання розрізняють ведучі та ведені елементи. Ведучим є закони ринкової економіки у взаємодії. Це закони про власність, підприємства, підприємництво, оподаткування, розвиток конкуренції, про зайнятість, соціальний захист, антимонопольний закон та ін.

Елементи механізму, закони руху яких визначаються ведучими, називають веденими. Це попит, пропозиція, ціна, які в свою чергу формують власні механізми попиту, пропозиції ціноутворення. Разом вони включаючи конкуренцію утворюють механізм функціонування ринку.

Ринкова економіка – це відпрацьований механізм об’єктивної координації виробничої діяльності людей і фірм з допомогою системи цін і ринків. Тут доцільно згадати із попередніх лекцій (V семестр), що ринок – це механізм, через який покупці і продавці взаємодіють, щоб визначити ціну та кількість товару.

Ринки через свій механізм створюють умови для збалансування попиту та пропозиції. Ринки регулюються динамікою ринкових цін.

Взаємодія попиту та пропозиції стремління до рівноваги цін та виробництва дозволяє знаходити відповіді:

1. Що виробляти?

2. Як виробляти?

3. Для кого виробляти?

2. Суть попиту та пропозиції. Закон попиту та пропозиції.

Попит – це бажання людей купувати товар. Аналіз попиту та пропозиції може застосовуватися до рішення різних проблем. Попит – це кількість товарів окремого типу, які покупець зможе і готовий купляти при визначеному рівні цін на них. Підвищення доходу сприяє зростанню попиту, а ціни – його скороченню.

Попит і пропозиція важливі елементи ринкової економіки. Зміна їх залежить від різних факторів, але основним регулятором, виразником виступають ціни.

Моделі, які ми розглядаємо не охоплює повністю дійсності на підприємстві та його взаємовідносини із споживачем, але відбиває найважливіші аспекти реальності. В дійсності на попит і пропозицію впливає багато факторів, але якщо їх розглядати одночасно всі, то розуміння проблеми, взаємозв’язку попиту та пропозиції тільки уксладнюється.

При побудові моделі виходять умовно із того, що різних змін у виробництві на даний короткий проміжок часу не буде і буде конкуренція підприємства, що отримуватиме непомірний ріст цін.

Попит – це форма вираження потреб, представлених на ринку і забезпечених грошовими засобами.

Попит (Д) завжди розглядається як платоспроможний. Д- англ. Demanol закон попиту.

Ринковий попит залежить від таких чинників:

●цінові чинники: - ціна даного товару;

- цін на інші товари;

- грошових доходів покупців.

●нецінові чинники: - споживацькі смаки;

- кількість покупців;

- споживацькі чекання (очікування) майбутніх цін та доходів;

- нагромадження багатства;

- географічного середовища і кліматичних умов (н-д, гололід – травматизм – попит на послуги травматологів, - ЛФК).

Залежність попиту від названих чинників називають функцією попиту.

Д = f (P, g, y, x);

де, р – ціна товару;

g– ціна взваємозамінних товарів;

y-рівень доходів населення;

x-суб’єктивні смаки та уподобання.

Закон попиту.

Обернений зв’язок між ціною і попитом називають законом попиту. Це означає, що коли ціна на товар зростає, то за інших одинакових умов покупці починають менще купувати цього товару. І, навпаки, коли ціна зменшується, то величина попиту зростає.

Причини зміни кривої попиту:

1. ефект доходу. Коли зростає ціна, купівельна спроможність падає

2. ефект заміщення. Коли ціна на товари змінюється, а на всі інші товари не змінюється, то покупці купляють товари дешевші, тобто замінюють потребу іншими товарами.

Ефект доходу та ефект заміщення діють одночасно.

Закон попиту стверджує, що на будь-якому ринку при рівних інших умовах, існує обернений зв’язок між ціною товару і величиною попиту покупців на товар. Це відбувається по двох причинах. По-перше, якщо ціна одного товару падає, а ціни інших товарів залишаються попередніми, то покупець намагається заміщати дешевшим товаром ті товари, які він використовував раніше. По-друге, коли ціна одного товару падає при постійності цін на інші товари і незмінних доходах покупців, то споживачі почувають себе багатшими. Вони починають купляти більше різних речей і найчастіше того товару, який став дешевшим.

Попит і величини попиту не слід ототожнювати із бажанням і потребою. Закон попиту описується (із допомогою кривої попиту) співвідношення між кількістю товару, яку люди бажають і можуть купити, і ціною даного товару при інших рівних умовах.

Попит та пропозиція на ринку зерна.

Кількість попит протягом тижня на зерно	Ціна за центнер	Кількість пропонованого протягом тижня зерна пшениці	Надлишок (+) Дефіцит (-) (стрілками показано напрямок тиску на ціну
			+10000
			+6000

			-7000
			-15000

Елементи аналізу попиту та пропозиції.

На графіку крива ДД характеризує попит і напрямок її обернений падаючий, чим більше вправо крива і нижче, тим більше споживач бажає купити продукції, а відповідно це відбувається при пониженні ціни.

Щоб збільшити виробництво при зростанні попиту виробництво мусить більше вкладати ресурсів в організацію виробництва додаткової продукції, а це може вимагати відповідного підвищення ціни.

Таким чином споживачі при збільшені ціни купляють менше. Ця залежність називається законом попиту або інакше попит обернено пропорціональний до ціни.

Економісти називають просування по кривій попиту зміною величини попиту.

Крива попиту враховує тільки дві перемінні, хоч як вже говорилось на попит впливає багато різноманітних факторів. Для врахування інших факторів існує два правила:

1. При побудові графіка попиту зображеного на рисунку всі інші умови вважаються незмінними

2. Якщо відкинути допущення “при інших рівних” і відбувається зміна певної змінної, не відображеної ні на одній із осей, то відбудеться зміщення кривої попиту.

В новій позиції крива відображає також залежність, але це вже якісно нова залежність.

§1б. Пропозиція

Пропозиція – це кількість товару, яку продавець (виробник) вважає вигідним запропонувати ринку при визначеному рівні цін на них.

Чинники впливу на пропозицію:

- ціна на ресурси;

- технологія і організація;

- розмір податків та дотацій;

- ціни на сполучні товари;

- очікувана зміна цін;

- очікувана зміна дефіциту;

- кількість продавців на ринку.

Закон пропозиції стверджує, що виробники більше запропонують продукції і більше будуть вкладати у виробництво при високій ціні (≈ П пропорційна до ціни).

Крива пропозиції має висхідний характер SS

Попит та пропозиція на ринку зерна.

Кількість попит протягом тиждня на зерно (одиниць)	Ціна за 1 центнер (грн)	Кількість пропонованого протягом тиждня зерна пшениці (одиниць)	Надлишок (+) або дефіцит (-) (стрілками показано напрямок тиску на ціну (одиниць))
		12 000	+ 10 000
		10 000	+ 6000

11 000			- 7000
16 000			- 15 000

Пропозиція- кількість товару, яку продавець вважає вигідним запропонувати ринку при визначеному рівні цін на них. Пропозиція – це кількість товару, яка перебуває на ринку або може бути доставлена.

Зв’язок пропозиції та ціни пояснюється законом пропозиції. Фактори, що впливають на пропозицію є:

· Ціна на ресурси і технологія виробництва

· Податки на дотації

· Очікування зміни цін

· Кількість продавців на ринку

Крива пропозиції будується виходячи із допущення “при інших рівних” (не змінюються ціни на інші товари, технологія і т.д.)

Коли ціни високі на товар, то вступає в дію ринковий стимулятор виробництва, що зумовлює інтерес виробляти більше продукції. Крива пропозиції має висхідний напрямок . Закон пропозиції твердить, що виробники більше запропонують продукції і більше будуть вкладати у виробництво при високій ціні, тобто, пропозиція пропорціональна до ціни.

Просування вздовж кривої пропозицій може відбуватися при зростанні затрат на виробництво, при фіксованих виробничих можливостях (фермер виростить більше пшениці на обмеженій кількості землі застосувавши добрива та пестициди, або видобути можна більше вугілля із пласта шахти застосувавши прогресивну технологію). Нахил кривої П – позитивна зміна кількості товару, яку виробники бажають і можуть продати, що відбувається при зміні цін.

Зміщення кривої пропозиції відбувається при зміні якого-небудь нецінового фактору. На криву пропозиції впливає:

o Зміна технології

o Зміна цін на ресурси

o Зміна цін на інші товари, на виробництво яких ту ж сировину

o Зміна очікувань

Поступове зниження витрат на виробництво в результаті технологічного прогресу та вдосконалення управління являє собою важливу рухому силу економічного росту.

§ 2. Ринкова рівновага.

Крива попиту та пропозиції відображає плани покупців та продавців.

Пересічення кривої попиту та пропозиції визначає ціну рівноваги (або ринкову ціну) і рівноважну кількість продукції.

Рівноважна ціна – це ціна на конкретному ринку, за якої величина попиту і пропозиції одинакові, немає ні дефіциту, ні надлишку товарів і послуг. Така ціна не містить у собі тенденції до зростання або до зниження обсягів виробництва.

Надлишковий попит або дефіцит підкаже покупцям, які конкурують, що необхідно запропонувати вищу ціну, щоб не залишитись без товару. Зростаюча ціна зумовить підприємство перерозподілити ресурси в користь виробництва даного товару. Витіснить частину споживачів з ринку.

Надлишкова пропозиція буде стимулювати конкурентів виробників знижувати ціни, щоб не створювати лишні запаси. В цій ситуації підказується виробництву доцільність скорочення виробництва, привабить нових покупців.

Реальні доходи покупців (збільшення) впливають на зміни попиту, цін На зміну попиту впливає зміна цін на взаємопов’язані товари. (бензин, газ), (бензин, автомобіль) збільшення цін у нас на бензин дещо знизила попит на автомобілі. Змінює попит зміна моди та смаків.

Реакція на зміщення пропозиції. Рівновага найчастіше руйнується зміною пропозиції. Підприємці звичайно ведуть себе не пасивно та намагаються реагувати і підтримувати попит.

Еластичність попиту, розраховується на основі процентної зміни попиту та цін. При розрахунку використовується в знаменнику середнє значення інтервалу по методиці запропонованої математиком економістом Р. Алленом.

§ 3. Цінова еластичність.

Згідно закону попиту, споживачі при знижені ціни будуть купувати більшу кількість продукції. Проте ступінь реагування споживачів на зміни цін може значно змінюватися в різних продуктах. Разом з тим можна спостерігати різне реагування в межах одного продукту при зміні цін в різних границях. Рівень чутливості споживачів до зміни ціни продукції економісти рекомендують концепцію цінової еластичності.

Для попиту на деякі види продукції спостерігається відносна чутливість споживачів до зміни цін, невеликі зміни в ціні зумовлюють значні зміни в кількості закупленої продукції. Попит на такі продукти прийнято називати відносно еластичним або просто еластичним. Інші продукти можна спостерігати, що зміна в ціні мало змінює кількість купленого товару. Тобто тут має місце відносна еластичність.

Одинична еластичність.

В особливих випадках одиничної еластичності збільшення або зменшення ціни залишить загальну виручку без всяких змін. Втрата виручки від зниження ціни буде компенсована кількістю реалізованої продукції та навпаки приріст виручки з од. Продукції буде не результативним через зменшення кількості попиту на продукцію.

Основні фактори еластичності

1. Взаємозамінні (товари-субетіти) та взаємодоповнюючі товари (товари-комплементи) та еластичність. Наявність товари-субетіт робить попит на товар еластичним. Разом з тим є періоди, коли еластичність на товар конкретної фірми вищий ніж ринковий попит на цей ж товар, виготовлений у всій сукупності (приклад, цигарки, телевізори).

Якщо товари-комплементи мають менше значення по відношенню до більш важливого товару, то попит на нього переважно нееластичний (машин. масло та бензин).

2. Часові границі та еластичність.

Час необхідний для приспосіблення, прийняття рішення, зміни складу купівельної корзини. Еластичність попиту на тривалих інтервалах вища відіграє вищу роль в прийнятті рішень.

3. Питома вага в доході споживача. Чим вищий відсоток в бюджеті споживача, тим вища еластичність попиту.

4. Предмети розкоші та предмети необхідності. Попит на предмети необхідності нееластичний (бо без ел. Енергії та хліба ми не можемо обійтись незалежно від ціни). Попит на предмети розкоші еластичний.

Еластичність попиту в залежності від доходу.

Еластичність попиту на товар по доходах визначається як відношення % зміни величини попиту на товар до % зміни доходів.

Числове значення еластичності по доходах тісно пов’язано із попитом на нормальні товари та нижчої якості. На товари низької якості із збільшенням доходів попит падає. Із цим твердженням пов’язано наявність товарів субститів.

Перехресна еластичність попиту. (П.Е.П)

Зміна попиту на певний товар відбувається при зміні ціни на інші товари субститути чи комплементи. П.Е.П. визначається як відношення % величини попиту на товар до завданого % зміни ціни іншого товару.

Еластичність пропозиції до ціни.

Еластичність можна визначити і для визначення реакції величини пропозиції на зміну ціни.

Визначальним елементом еластичності пропозиції якого-небудь товару або послуги являється мобільність факторів його виробництва та випуску.

Еластичність пропозиції також залежить від часу. Еластичність збільшується в довготривалих часових інтервалах. В короткі проміжки часу випуск багатьох видів продукції може бути підвищений за рахунок залучення додаткових працівників, або продовження робочого часу. Еластичність пропозиції має місце і по відношенню до таких змінних як ставка проценту, рівень зарплати, ціна на сировину та напівфабрикати, які використовуються для виробництва потрібного товару.

Визначення попиту.

Попит і ціна знаходяться в оберненій залежності.

Згідно закону попиту при зростанні ціни попит падає, але іноді на престижні товари це явище може мати інший характер. Зростання ціни на престижні товари може бути сприйнято як ознака високої якості, котування і попит з ростом ціни до рівня Ц2 теж зросте. Але дальше піднесення ціни все ж таки може скоротити попит.

Еластичність попиту по цінах.

Попит по відношенню до цін буває еластичним або нееластичним.

Еластичний (Ед), якщо із зміною ціни попит змінюється. Нееластичний, якщо при зміні ціни попит майже не міняється

Еластичність в різних точках кривої попиту змінюється. В верхній частині кривої попиту ціна висока, а попит низький. Відсоткова (%) зміна ціни зовсім незначна, величина попиту низька, а відсоткова зміна його досить висока. Таким чином у верхній частині кривої попит еластичний. В нижній частині спостерігається протилежна ситуація-зміна ціни на 1 долар тепер складає значну процентну зміну, тоді як % зміна величини попиту невелика. В нижній частині кривої попит нееластичний.

Отже, еластичність попиту від ціни повинна вимірюватися в окремій точці кривої попиту і буде в цілому змінюватися в силу руху по кривій. Очевидно, що еластичність необхідно розраховувати на певному інтервалі зміни цін.

до розділу попит та пропозиція

1. Механізмом саморегулювання ринкової економіки є ринок із такими чинниками як попит і пропозиція, ціни, конкуренція.

2. Закон попиту: попит оберненопропорційний до ціни.

3. Закон пропозиції: пропозиція пропорціонально змінюється із зміною цін (пропорційність відносна).

4. Попит та пропозиція можуть бути еластичними або нееластичними до зміни цін. Ступінь еластичності характеризує коефіцієнт еластичності і зміни попиту до зміни ціни або зміни пропозиції до зміни цін.

5. Аналіз кривих попиту та пропозиції на конкурентному ринку вказує скільки продукції буде вироблено фірмами і який буде попит споживачів при певній ціні.

6. Ринковий механізм веде до рівноваги.

7. Еластичність характеризує реакцію попиту та пропозиції на зміну ціни, доходу або ін. змінних.

8. Еластичність відноситься до тих або інших часових границь і для більшості товарів важливо розрізняти коротко часовий і довго часові коефіцієнти еластичності.

9. Якщо розрахуємо криві пропозиції та попиту ми знайдемо рівноважну ціну. Знаючи залежність пропозиції та попиту від ін. ек. Перемінних ми можемо розрахувати зміну рівноважної ціни і зміну продаж.

10. Простий числовий аналіз можна виконувати опрацьовуючи дані про ціни та кількість кривими пропозиції та попиту та оцінюючи еластичність. Прості розрахунки дозволяють зрозуміти поведінку ринку.

Пропозиція в умовах досконалої конкуренції.

Ринок-організація, яка використовується людьми для торгівлі (обміну) між собою із взаємовигодою сторін.

Поняття ринкової структури.

Умови в яких відбувається конкуренція називають ринковою структурою.

Структура ринку визначається кількістю та розмірами фірм, характером продукції, легкістю виходу на ринок і виходу з нього, доступністю інформації. Поняття структури ринку важливе для того, щоб сформулювати теорію пропозиції та максимізації прибутку.

Типи ринкових структур. Цілковита (повна) конкуренція. Визначальними характеристиками є наступні:на ринку присутні одночасно багато фірм, які одна із них не займає значного відсотку ринку; продукція являється однорідною, вхід та вихід із галузі не пов’язаний з якими-небудь труднощами; покупці та продавці мають рівний доступ до інформації.

Значний відсоток вважається тоді, коли окремі фірми виявляють замітний вплив на ринкову ціну. Під однорідністю продукції розуміють ситуацію, при якій різні фірми випускають в основному подібну продукцію.

Під легкістю виходу розуміють, що фірми, які приступають до виробництва можуть це робити на рівні із іншими, легко можуть отримати ліцензії, не стикаючись із будь-якими юридичними бар’єрами залишати ринок, і легко находять покупців продукції. Інформація повна у всіх контактуючих сторін покупці-продавці (виробники).

В умовах цілковитої конкуренції окремий виробник-фірма знаходиться під владою ринку. Він погоджується із ринковою ціною.

Фактично в світі мають місце в основному типи структур: олігополічної та монополістичної конкуренції.

Конкуренція та підприємництво.

Як відомо в реальних умовах діє конкуренція і вимагає бути готовим змагатися за лідерство в таких сферах як розробка продукції, реклама, індивідуальна продажа, якість обслуговування і стратегія ціноутворення.

В умовах досконалої конкуренції та монополії такі проблеми часто відсутні і не потрібні.

Досконала (чиста) конкуренція та пропозиція на короткочасових інтервалах.

Виходячи із того, що незалежно від ринкової структури метою всіх фірм являється максимілізація прибутку. Таким чином різниця у факторах в обмеженнях факторів з якими стикаються фірми, а не із різниці в їх меті. Обмеження пов’язані із витратами розглядалися раніше, але для ринкової структури цілковитої конкуренції вводяться три специфічні допущення стосовно витрат:

1. всі фірми мають доступ до однакової технології і знають де купляти необхідні види ресурсів по однакових цінах. Ці умови відповідають характеристикам типу ринкової структури щодо інформації та однорідності продукції. Звідси криві довготривалих та короткотривалих витрат ідентичні у всіх фірм.

2. резерви економії обумовлені збільшенням масштабів вичерпуються при достатньо малих масштабах виробництва. Тому ринок створює простір для багатьох фірм.

3. безповоротніх витрат не існує взагалі. Фірми, які покидають ринок можуть безперешкоди покрити всі свої постійні витрати шляхом продажі своїх підприємств і обладнання іншим фірмам.

Обмеження пов’язані із попитом.

Фірма керується ринковими цінами (прайс-тейкер). Тобто ціна по якій кожна фірма реалізує продукцію визначається силами, які непідвластні фірмі.

Протилежністю цілковитій конкуренції виступає монополія, де немає конкурентів.

Види монополії та ціноутворення.

Природна монополія – галузь в якої довготривалі витрати стають мінімальними тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок цілком. В такій галузі масштаб виробництва близький або трохи переважає потреби ринку. В даній ситуації розпадів виробництва 2-і або більше галузі приведе до того, що масштаби галузі будуть неефективно малі . З приподними монополіями тісно пов’язані монополії, які базуються на володінні унікальними природними ресурсами (типу сірчані рудники).

Відкрита монополія яка немає того захисту що попередні, а можлива та що першою вийшла на ринок, але незабаром можуть появитися і інші.

Проста монополія- головна ціль монополії як і при чистій конкуренції максимальність прибутку. Різниці в доходах між різними видами ринкових структур відбуваються із-за різниць в обмеженнях з якими стикаються фірми.

Обмеження з якими стикаються фірми:

- можливості монополіста, як і любої іншої фірми отримати прибуток частково обмежені витратами виробництва

- специфічні обмеження котрі характерні для системи досконалої конкуренції не підходить для монополії

Іншим важливим обмеженням для монополіста являється попит на його продукт. Поскільки він на ринку діє один, то і крива попиту для фірми є крива попиту для ринку. Крива попиту у монополіста має відємний нахил. Кількість продукції на ринку збільшується в силу того, що знижується ціна.

Монополіст вивчає криву попиту методом проб і помилок. Поскільки і ціна і кількість продукції змінюються у відповідності із кривою попиту, яка має від’ємний характер, монополіст веде зовсім не так як прайс-тейкери при сучасній конкуренції. Монополіст вибирає таку комбінацію “ціна-кількість”, яка приносить максимальний прибуток.

Модель передбачає для нього одне специфічне обмеження. Він продає свій товар всім покупцям по однаковій ціні. Монополія при котрій зберігається ця умова називається простою монополією.

Випуск продукції, ціна та граничний дохід в умовах простоїмонополії

Для будь-якого рівня випуску сукупний дохід рівний добутку ціни на кількість продукції. Із зростанням випуску сукупний продукт спочатку зростає, а потім досягає максимуму на рівні випуску 17 одиниць і після того падає.

Якщо попит еластичний, то падіння ціни викликає збільшення сукупного доходу. Якщо ж попит нееластичний, то дохід падає при зменшенні ціни. Якщо крива попиту має вигляд прямої, то її верхня частина відображає еластичний попит, а нижня нееластичний.

Граничний дохід це зміна доходу при збільшенні випуску на 1 одиницю. Крива граничного доходу розміщена вище горизонтальної осі, якщо сукупний дохід росте (попит еластичний) і нижче її якщо сукупний дохід падає (нееластичний).

Закрита монополія та пошук ренти.

ЗМ – захищена юридичними бар’єрами-патентами, держ. ліцензіями, дозволами.

Якщо повністю закрита монополія, то все для цього дійсне, що стосується довготривалої рівноваги при відсутності загрози появи конкурентів.

Проте абсолютно закритої монополії буває дуже рідко.Абсолютно закриті монополії керуються вище викладеною теорією макс. п , але закриті монополії існують недовго. Їм загрожують товари-субституту і можливості оспорити закритість.

Збільшення ціни до макс. збільшить попит на товари замінники тепер приклад нафта (замінники газ, олія, спирт). Крива попиту при збільшенні конкуренції неминуче буде зміщуватися вліво. Захист від конкурентів зумовлює ріст витрат. В реальній економічній дійсності п. Ім. Загрожує:

1. розробка товарів субститів

2. можливе опротестування юридичних бар’єрів, які знаходяться на шляху конкуренції.

Фірма м. Повинна зрозуміти, що висока ціна підвищить попит на товари субстити. Вийдуть на ринок фірми і своїми замінниками. Появляються альтернативні виробництва і крива попиту обов’язково зміститься вліво.

Для зняття юридичних барєрів будуть залучатись юристи і лобісти, які постараються усунути обмеження. Фірма монополіст змушена буде теж вкладати кошти у власних юристів та лобістів.

Зусилля конкурентів являється прикладом пошуку ренти. Рента в даному випадку чистий економічний прибуток отримуваний монополістом.

Витрати на пошук ренти і захист її повинні добавлятися до виробничих витрат і крива витрат відповідно зсувають вверх. Дії конкурентів зумовлюють зміщення кривої попиту вліво. Наступить момент,що економічний прибуток стане рівним нулю.

Фірма монополіст мусить заняти позицію вкінці-кінців відповідаючи девізу-беззбитковість. У всій галузі наступить рівновага. Припинеться процес нововведень, витрати на пошук ренти перестануть рости.

Відкрита монополія, підприємництво та лімітовані ціни.

Викладені раніше моделі описують стан з якого свідомо виключено такий важливий елемент як економічна реальність. На практиці фірма, яка отримала економічний прибуток приверне до себе увагу. Появляються підприємства бажаючі прийняти участь у вигідній прибутковій справі.

Розглянемо відкриту монополію і розглянемо як фірма буде вести себе захищаючи свої інтереси.

По перше можна встановити максимальну ціну і отримати високий короткотерміновий прибуток. Дальше можуть появитися конкуренти ціни падають, прибуток понижується з цим мусить миритись фірма в минулому монополіст відбувається перехід до олігополії.

Фірма монополіст за той час може спроектувати новий вид вихідної продукції і вона знову збирає вигоди монополіста. Цей підхід іноді стимулює іноваційний процес.

Є і інший спосіб дії в умовах появи конкурентів. Замість високої ціни фірма-монополіст встановлює дещо меньшу ціну. Прибуток буде помірним і не притягатиме конкурентів. Така стратегія наз. лімітуючим ціноутворенням. Такий варіант дії найбільш підходить фірмам, які мають переваги над конкурентами у всьому пов’язаному із витратами.

Може бути випадок, коли фірма-лідер може отримувати економічний прибуток при такій низькій ціні, яка виключає небезпеку появи конкурентів. Може фірма встановлювати і проміжкові ціни, а потім знижувати будови кривої попиту.

Монополія має певні побуджуючі мотиви до інвестиційної діяльності з метою вдосконалення виробництва, а це сприяє нововведенням, які зумовлюють зниження витрат.Це може дати ефект перекриваючий періодами інші недостатки і вміти бути захищеним від можливих конкурентів.

Оцінка монопольної влади.

Монопольна влада вимірюється показником, який враховує підхід до встановлення ціни.

В умовах чистої конкуренції ціна встановлюється на рівні граничних витрат. Фірма з монопольною владою встановлює ціну вищу граничних витрат. Звідси, вимірювачем монопольної влади є величина, на яку ціна перевищує граничні витрати. Його можна виразити коефіцієнтом, який наз. показником монопольної влади Лернера (економіст Аббо Лернер запропонував його 1943 р.).

Монополіст призначає перевищуючу граничні витрати ціну обернено пропорціонально еластичності попиту.

Чим меньша еластичність попиту, тим вищою владою фірма володіє. Значна монопольна влада не гарантує високі прибутки. Прибуток залежить від відношення середніх витрат до ціни. Вищий п у фірми з меншою монопольною владою, якщо в неї меньші середні витрати і навпаки.

Олігополія. Ціноутворення в умовах олігополії.

Теорія олігополії має свої особливості чим і відрізняється від попередніх, де моделі базувались на умовах попиту та пропозиції.

Олігополія як говорилось раніше передбачає дію на ринку декількох конкуруючих компаній. В додаток до обмежень затратної кривої і умов попиту обов’язково приходиться враховувати дії конкуруючих фірм. Зокрема, прибуток, який може і хоче отримати фірма, обсяг випуску або якісні характеристики, залежать не тільки від реакції споживачів, але також від того як на це будуть реагувати інші фірми. Залежність поведінки фірми від реакції конкурентів наз. олігополічним взаємозв'’зком (приклади олігополії і взаємозв’язків, ціни на білети і т.д.).

Картечі.

Олігополістичний зв’язок може зумовлювати не тільки жорстку боротьбу, але і сприяти формуванню угод між виробниками. Група виробників, які максимілізують п шляхом фіксації цін та обмеження обсягів виробництва наз. картелю.

Картелі можуть домовитись, скоротити випуск, підняти ціну, встановити квоту. Для споживача картелі не дають вигоди- зменшений випуск ціна вища. Але є проблеми у картелі. Контроль за можливою появою на ринку нових фірм, яких привабить прибуток, контроль за дотриманням квоти, яка може порушуватись. Порушник у виграші поки інші діють чесно.

Проникнути на ринок в умовах олігополії важко тому, що іноді ефект масштабу може зробити неприбутковим існування багатьох фірм, патентування, ліцензування технології може виключити також потенціальних конкурентів, витрати на рекламу фірми та її товарів також можуть стати перешкодою для вступу на ринок нових фірм.

Крім того фірми можуть оголосити стратигічні дії, що переповнять ринок товарами і занизять тим самим ціни. Будь-які дії, що стосуються обсягу виробництва, цін, посилення рекламної компанії або вклади в розширення потужності вимагають враховувати реакцію конкурентів.

Лідерство в цінах, коли фірма могутня переважає інших її можуть інші наслідувати або не наслідувати. Деякі питання цієї моделі ми вже розглядали.

Ціноутворення по принципу “витрати плюс”. До витрат добавляється накидка, щоб отримати ціну (прибуток).

Нецінова конкуренція досягається за рахунок вдосконалення виробництва, реклами, переваг у володінні фінансами.

Економічна ефективність при олігополістичному ринку. Думки різні, що близькі до монополії. Створюючи барєри для інших різко понижує витрати. Є побоювання, що іноді олігополія створює умови змови, що гірше від дій монополістів проти яких є закони. Барєрами для входження ми вже розглядали патенти, ліцензії, монополія на сировину. Злиття може теж відбуватися по риізних причинах одна із них це досягнення ефективного масштабу і зниженню витрат, завоювання долі ринку.

Ціноутворення в умовах олігополії не має виразної одної думки. Загальний взаємозв’язок ускладнює ситуацію про що ми вже говорили раніше. З однієї сторони в умовах олігополії ціни не гнучкі, з другої сторони якщо міняються ціни, то часто сіняють всі разом, що вказує на наявність стимулів знижувати ціни або тайної змови.

До моделей ціноутворення, які зустрічаються при олігополії можна віднести:

Модель:

1. падаючої кривої попиту

2. обумовлена тайною змовою

3. лідерство в цінах

4. ціноутворення по принципу “витрати плюс”

Інші спец. Висловлюють думку, що олігополічно фірми достатньо великі сприяють науково-технічному прогресу є і зосереджуючі думки щодо цін. Є ще і думка висновок, що тех. Прогрес залежить від наукового характеру галузі та технологічних можливостей ніж від її ринкової структури.

Монополістична конкуренція та ціноутворення.

Монополістична конкуренція (МК) передбачає таку ринкову ситуацію, при якій відносно велике число виробників пропонують подібну, але не ідентичну продукцію. Це в павній мірі є поєднання монополії та конкуренції.

Ознаки МК: поскільки їх відносно багато (20,30,40-70), то володіють відносно невеликою питомою вагою ринку. Майже неможлива змова для штучного підняття цін. Немає такої залежності між фірмами як при олігополії. Збільшено продаж на 10-15 % котрі вона може здійснити мало вплив на ринкову ситуацію.Реакцію конкурентів можна не враховувати, бо вплив на кожного суперника дуже малий.

На відміну від ЧК в умовах МК товар (продукти) диференційований (стиль, матеріал, якість та ін.).

Послуги теж можуть бути різні при продажі продукції. Розміщення впливає на доступність. Стимулювання збуту та упаковки. Реклама, упаковка, фірмові знаки.Надається перевага окремим продавцям (фірмам).

Нецінова конкуренція.

Велика увага в умовах МК надається перевагам за рахунок реклами, умов пов’язаних із реалізацією продукції, якості продукції. Відносно легко вступити в галузь.

На монополістичному ринку між фірмами є активна конкуренція завдяки:

1. продажа диференційованої продукції, яка має високу норму заміщення, але не абсолютно заміна.

2. На ринок можна вийти ін. фірмам і відійти з ринку при знижені попиту

Проте не по всіх товарах легко ввійти. По деяких виникає проблема ефекту масштабу (приклад автомобіль). Конкурентність для однакових продуктів відбувається часто за рахунок послуг, розміщення, доступність, умови кредитування.

Ціна на обсяг продукції.

Крива попиту еластична в умовах МК, але лише до певної границі. В цілому більш еластична ніж при чистій монополії. Рівень еластичності в умовах МК буде залежати від числа конкурентів і рівня диференціації продукту. Чим більше конкурентів і слабша диференціація продукту, тим більш буде еластична крива попиту кожного продавця.

Число конкурентів в умовах МК менше ніж при чистій конкуренції, продукти виробників близькі, але не замінники.

Максимізація прибутку. Мінімізація збитків в короткотерміновому періоді.

Фірма буде виробляти обсяг продукції, який урівноважується. Фірма в умовах МК може отримати прибуток або мати збитки.

Щодо цін, то МК поєднує в собі підхід монополіста та цілковитої конкуренції. Вона допускає поділ ринку із іншими фірмами, а тому не веде себе як олігополіст.

Крива попиту падає, бо продукція кожної фірми дещо відрізняється від товарів виготовлюваних її конкурентами. Змінивши ціну (трохи вище) фірма не втратить своїх покупців. Максимізація. Прибутки відбувається як і в монополіста. Обсяг випуску продукції визначається пересіченням кривої граничних витрат і граничного доходу.

Короткотерміновий стан не може бути тривалим поскільки в умовах МК ринок відкритий. Доходи приваблюють нові фірми. Крива попиту падає вниз і зміститься вліво.Нові фірми випускають товари не ідентичні, але вони є субститутами.

Крім того фірми діючі на ринку будуть збільшувати витрати на рекламу, поліпшувати якість товару та ін. Заходи, що зумовить поворот кривої середніх загальних витрат вверх. Цей рух вверх затрат, а вниз попиту буде до того часу, доки не залишиться зовсім доходів, які заінтересовують ін фірми в результаті буде стан довготривалої рівноваги.

Коли крива попиту стає дотичною до кривої середніх витрат при обсязі максимізуючому прибуток, фірма просто покриває свої витрати. Обсяг виробництва є рівноважним і любе відхилення приведе до збитків.

При збитковій ситуації фірми будуть очевидно відходити з галузі. Ті хто залишиться поступово знову стануть прибутковими. Фірми , які мають особливі сприятливі умови можуть отримувати нормальні прибутки і в довготривалому періоді. Щоб оцінити М конкуренцію треба пам’ятати, що економ. Ефективність вимагає потрійної рівності-ціни-грн. Витрат-сер. Витрат.

Рівність ціни із мінім. Сер. Валовим витратами передбачає високу виробничу ефективність, використ. Високоефективні технології.

Негативні риси МК.

Ресурси повністю не використовуються. Ціни перевищують граничні витрати в умовах рівноваги в довготривалому періоді, тобто суспільство оцінює додаткові одиниці товару, вище ніж коли б ці ресурси були використані на виробництво альтернативних товарів.

Обсяг продукції в умовах МК дещо меньший від оптимального. Вищі витрати на одиницю продукції. Звідси, і ціна вища ніж при чистій конкуренції. Багато фірм мають незавантажені потужності.

Позитивні риси МК.

Не дуже велике (в ряді випадків) відхилення від ч. Конкуренції. Високоеластичний характер кривої попиту роблять цей ринок конкурентним. Диференціація продуктів дає вибір споживачу. Чим гостріша проблема надлишку виробничої потужності, тим ширший діапазон споживчого вибору.

Нецінова конкуренція.

Фірми діючі в умовах МК можуть бути не задоволені П, який мають в довготривалому періоді, а для цього будуть робити заходи щоб поліпшити якість продукції, диференціювати її, знижувати витрати, поліпшувати якість реклами. Останнє буде дещо підвищувати витрати.

Диференціація продукції сприяє різноманітності типів, стилів, марок, рівнів якості. Вдосконалення досягається нововведеннями іноді зміни поверхневі або зосереджена увага на упаковці.

Монополістична конкуренція та ефективність.

МК ринки ефективні поки немає переповнення на ринку. Сукупний надлишок виробника і сподивача досягає макс. Величини.

Відповідь про ефективність Мк дає порівняння довготривалої рівноваги МК із довготривалою рівновагою ЧК.

Ринковий механізм в галузі з МК недостатньо ефективний порівняно із ЧК. Причини: ціна МК перевищує гр. Витрати; поділ як ЧК дорівнює грн. Витрати.

Не повне використання виробн. Потужностей. Ефект. Меньше обсягу який мінімізує сер. Витрати. Падіння П зводиться до нуля внаслідок проникнення інших фірм. Ё

Львівський Державний Університет Фізичної Культури

Кафедра Економіки та інформаційних технологій

Лекція

Підприємництво та його організаійні форми.

Види підприємств.

з дисципліни “Економічна теорія”

Підготувала:доц. Пилипенко Н. В.

Розглянуто на засідані кафедри ЕІТ

Протокол № 1, 28.08.2008р

План

1. Підприємництво. Суть та особливості діяльності підприємства.

2. Класифікація підприємств.

а) за формами власності.

б) за розмірами (малі підприємства та їх роль у ринковій економіці).

1. Підприємництво. Суть та особливості діяльності підприємства.

В законі України про підприємництво дається визначення: підприємництво – це самостійна ініціатива на власний ризик, організаційна діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та занятість торгівлею з метою одержання прибутку.

Підприємництво передбачає наявність двох факторів :

· підприємця;

· підприємства.

Центральною фігурою підприємництва є підприємиць, який виконує ряд соціально економічні функції ( тема 2 ). Підприємство – це первинна ланка суспільного виробництва, призначення якої є виробництво товарів і послуг на основі самоокупності та прибутковості. За законом України „Про Підприємство”, підприємство – це самостійний господарюючий суб’єкт, який має право юридичної особи і здійснює виробничу, комерційну і науково-дослідну діяльності з метою одержання прибутку.

Особливості діяльності підприємства :

· Підприємство являє собою технологічне поєднання матеріальних і людських ресурсів, залежно від його спеціалізації. На ньому зосереджені відповідні засоби виробництва і робоча сила, які взаємодіють між собою.

· Кожне підприємство крім технологічної відособленості має економічну. Воно самостійно розпорядження своїми коштами, ресурсами, випускає і реалізує продукцію, організовує виробництво, самостійно розподіляє доход і прибуток.

· Економічна відособлененість підприємства закріплюється юридично. Воно зареєстроване як юридична особа, має свою печатку, документацію, укладає договори, несе юридичну відповідальність за свою діяльність.

· Підприємство виконує певні соціальні функції і є відособленою соціальною одиницею. Це певний колектив людей із певними економічними і соціальними відносинами, які включають:

1. поділ праці ;

2. трудову дисципліну ;

3. певний соціальний мікроклімат ;

4. соціальні гарантії ( забезпечення житлом, умовами відпочинку, лікування, харчування ).

Характер відносин на підприємстві значною мірою впливає на виробництво і його результат. Тому соціальні методи управління широко використовуються у сучасному виробництві і є складовою частиною системи менеджменту.

2. Класифікація підприємств:

1.Галузева, яка передбачає поділ підприємств за їх виробничою спеціалізацією: промислові підприємства; сільскогосподарські, транспортні, торгові; наукові, медичні, громадське харчування і т.д.

2.За формами власності : державні; приватні; колективні або товариства.

3.За розмірами: великі; середні; малі.

За формами власності:

Державне підприємствов якому засоби підприємства належать державі, виробнича діяльність виробничо спланована державою, вона контролює його діяльність, заробітну плату, розподіл доходів і прибутку. Держава бере на себе реалізацію продукції підприємства, підтримує рентабельність підприємства і недопускає їх банкрутство. Така особливість державних підприємств АКС зумовлює необхідність їх роздержавлення і приватизації при переході до ринку.

Форми приватизації :

1.Оренда і оренда з правом викупу. Це перший крок до реальної приватизації підприємств, вона дозволяє легітимним ( законним ) шляхом нагромадити кошти для викупу підприємства. Оренда, має ряд переваг порівняно з державним підприємством. Продукція виробництва на орендному підприємстві належить виробникові належить виробникові. Він самостійно розпоряджається і реалізує цю продукцію, самостійно розподіляє доходи і використовує прибуток. Тут створюються реальні стимули для якісної праці і випуску продукції.

2.Акціонування –передача державного підприємства трудовому колективові з випуском і реалізацією акцій.

3.Комерційний конкурс або тендер.Право викупу надається тому, хто подасть найкращу програму використання даного підприємства і більше за нього заплатить. Ця форма зв’язана з наступною - аукціоном.

4.Аукціон –це торги, в результаті яких підприємство одержує той, хто більше за нього заплатить. Може бути що і менше заплатить, якщо не хочуть купувати.

5.Сертифікатна приватизація –в Україні, з метою забезпечення соціальної справедливості і участі всіх громадян у приватизації, була здійсненасертифікатна приватизація. Кожен одержав сертифікат, який становив вартість частини загального майна держави. Їх можна було вкладати в любе підприємство, яке зобов’язане було виплачувати дивіденди на вкладений сертифікат. Проте частина підприємств збанкрутувала, змінила власника і фактично дивіденди ніхто не отримав. Така приватизація показала свою недієздатність і завдала тільки збитків державі за рахунок вартості друкування, утримання штату працівників, злочинності.

Приватне підприємствовключає:

1)одноосібне приватне підприємство;

2)індивідуальне з найманими виробниками.

Одноосібне приватне підприємство – це таке в якому майно належить одній особі, яка одночасно і є працівником. Це фермерське господарство, ремісники, сімейне підприємство. Переваги одноосібного приватного підприємства:

· приватна власність зацікавлює підприємця в результатах виробництва;

· прибуток належить власникові;

· економія на витратах ( не треба платити зарплати );

· простота організації і приватизації такого підприємства.

Недоліки:

1. обмежені можливості вкладення капіталу;

2. труднощі в одержані кредитів;

3. труднощі в управлінні через брак компетенції;

4. повна відповідальність за результатом діяльності підприємства часто поряд із банкрутством підприємства тягне за собою особисте банкрутство.

Приватне підприємство з найманими працівниками являє собою стійкішу форму бізнесу і може бути великою фірмою.

Їі переваги :

· одразу вкладається більший капітал;

· більші можливості кридитування.

Недоліки :

повна відповідальність за справи фірми.

Колективне підприємство, партнерство або товариство –це така форма організації бізнесу коли кілька осіб ведуть справу на основі об’єднання капіталу і юридичної угоди.

Товариства :

а) звичайне або повне ( коли всі партнери несуть однакову відповідальність за справи )

б) командитне – повну відповідальність бере на себе один або кілька із членів товариства

в) товариство з обмеженою відповідальністю, в якому партнери несуть відповідальність за справи фірми тільки своїм внеском, а не особистим майном.

Це найпривабливіша форма бізнесу і тому найпоширеніша.

Переваги:

1) більші фінансові можливості за рахунок колективного капіталу;

2) більші можливості одержання кредиту;

3) краще управління за рахунок колективного розуму.

Недоліки:

1) прорахунок одного з партнерів тягне за собою наслідки для всіх;

2) за рахунок необхідності узгоджувати всі питання, управління є неповоротким;

3) при виході товар одного із членів інші повинні або викупити його частину, або товариство розпадається.

Акціонерне товариство або корпорація. В сучасних умовах найпоширеніша форма бізнесу. Акціонерне товариство або корпорація – це об’єднання кількох капіталів із випуском акцій на вкладений капітал і їх розподілом між членами товариства відповідно до їх вкладу.

Шляхи винекнення акціонерного товариства :

1. Класичний або стихійний, який бере свій початок зі середини ХІХ ст., передбачає об’єднання капіталів.

2.Постсоціалістичний - перетворення державного підприємства у власність трудового колективу і створення акціонерного товариства. Головною ознакою акціонерного товариства є випуск акцій.

Акція– це цінний папір, який свідчить про вкладений капітал і дає право на на одержання прибутку у вигляді дивіденда.

Дивіденд –це прибуто

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
П л а н	\|	Витрати виробництва.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.091 сек.