МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Витрати виробництва.Процес виробництва завжди пов’язаний з певними витратами (сировина, обладнання, робоча сила) · Те чого коштує підприємству виробництво товарів, називають витратами виробництва. Витрати повинні відшкодовуватись. Тому їх треба вираховувати. Тому: · витрати – це частина вартості товару яка відшкодовується і використовується на продовження виробництва. Витрати виробництва (ВВ) включають засоби виробництва і робочу силу: ВВ = ЗВ + РС Класифікація витрат: По відношенню до підприємства: а) зовнішні або явні витрати, тобто такі, які пов’язані із придбанням ресурсів; б) внутрішні або неявні витрати, пов’язані із використанням ресурсів які вже є на підприємстві ( наявна техніка, запаси сировини, працююча робоча сила ). У зв’язку з діяльністю підприємства: а) постійні витрати, які не залежать від роботи підприємства (оренда, комунальні послуги, телефонізація); б) змінні витрати, ті які змінюються залежно від маштабів виробництва (додаткова сировина, додаткова робоча сила). Сума постійних і змінних витрат становить сукупні або загальні витрати. Витрати на одиницю продукції становлять середні витрати. Вони розраховуються діленням загальних витрат на випущену продукцію. СВ = ЗВ : ВП Витрати на одиницю продукції, виражені в грошах називають собівартістю.Собівартість– це нижня межа ціни товару, без якої неможливо продовжувати виробництво. 3. Дохід підприємства. В результаті виробничої діяльності підприємство одержує дохід, виручку від реалізації продукції або суму цін проданих товарів. Ціна або дохід – включає в себе вартість, засобів виробництва, робочу силу і прибуток. Ц = Д = ЗВ + РС + П Розподіл доходів: · засоби виробництва становлять витрати підприємства і повертаються до нього або до підприємця після реалізації продукції; · частина вартості товару, яка являє собою вартість робочої сили відходить найманим працівникам у вигляді заробітної плати; · прибуток – різниця між виручкою і затратами. Це чистий дохід підприємця на його вкладений капітал. Оскільки вартість засобів виробництва це тільки поверненьо попередніх вкладених коштів, то вони не являють собою чистий дохід. Чистим доходом або новоствореною вартістю є зарплата і прибуток: а) Прибуток– це різниця між виручкою від реалізації продукції (доходом) і собівартістю. Розрізняють валовий і чистий прибуток. Валовий – це той, який одержується одразу після реалізації продукції і відрахування витрат. Чистий прибуток– та частина прибутку, яка залишається у підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів. Чистий прибуток використовується: 1. на розширенні модернізацію виробництва; 2. на стимулювання працівників ( премії, доплати ); 3. на утримання соціальної сфери ( житло, дитячі садки ); 4. виплата дивідендів. б) Заробітна плата– якщо підприємець вкладає капітал, то на нього він одержує прибуток. Робітник вкладає свою робочу силу та працю і одержує свою частку доходів у вигляді заробітної плати. Якщо він володіє акціями, то може отримати додатковий дохід у вигляді дивіденда. Заробітна плата –це складна економічна категорія яка включає в себе ряд факторів (елементів): · вартість і ціна робочої сили; · ціна праці; · попит і пропозиція на ринку праці; · залежить від загального рівня розвитку виробництва і рівня життя в кожній окремій країні; Вартість робочої сили . Робоча сила є таким же товаром, як і всі інші, вона має власну вартість і споживчу вартість. Вартість товару– це вкладена в нього праця. Для того, щоб виростити, виховати, робочу силу, забезпечити її повсякденне існування, необхідні затрати праці всього суспільства. Тому вартість робочої сили - це вкладена в неї суспільна праця. Вартість робочої сили включає такі складові: 1. Вартість засобів існування робітника, його здатність постійно працювати. Сюди входить набір засобів існування (їжа, одяг, житло); 2. Вартість засобів існування сім’ї (робітник повинен виховати собі нову зміну, нову робочу силу). Для цього потрібно утримувати сім’ю; 3. Задоволення культурних духовних, соціальних потреб людини; 4. вартість освіти, одержання професії і кваліфікації. Останнім часом цей фактор є найважливішим. У вартості робочої сили. Кваліфікована робоча сила дорожча ніж некваліфікована. Ціна праці – це споживна вартість робочої сили для роботодавця, який наймає її з тим, щоб вона на нього працювала, створювала для нього вартість і додаткову вартість або прибуток. Попит і пропозиція робочої сили– оскільки робоча сила продається на ринку праці, то її ціна, тобто заробітна плата, формується під впливом попиту і пропозиції. Якщо надмірна пропозиція, то зростає безробіття і заробітна плата падає і навпаки – при високому попиті на робочу силу зарплата зростає. Наприклад: у США завжди існувала нестача робочої сили і зарплата була вищою ніж в інших регіонах. Це приваблювало сюди емігрантів. За рівень заробітної плати точилася постійна і тривала боротьба, яка закінчилась тим, що сформувалися відповідні протидіючі монопольні організації робітників – профспілки, які протистоять монополістам роботодавцям. Між ними укладаються трудові угоди, в яких захищені права найманих робітників. Загальний рівень розвитку виробництва і життя країни. Оскільки заробітна плата є формою розподілу доходів і вироблених суспільних благ, то вона не може бути вищою, ніж сукупний суспільний продукт країни. Це пояснює те, чому за однакову працю в різних країнах виплачують різну заробітну плату. Отже, заробітна плата– це вартість та ціна робочої сили з врахуванням попиту і пропозиції на ринку праці, а також форма розподілу суспільних благ відповідно до вкладеної праці у суспільне виробництво. Види заробітної плати: · основна – це плата по встановленій тарифній ставці або посадовому окладу. Вона виплачується із фонду заробітної плати і належить до витрат; · додаткова –включає премії, дивіденди, надбавки, які одержує працівник крім основної заробітної плати; · номінальна –плата по тарифній ставці або окладу, це та сума грошей, яку одержує працівник за свою працю; · реальна –це те, що можна купити за номінальну заробітну плату. Вона залежить від податків, цін, темпів інфляції. Реальна заробітна плата часто не співпадає з номінальною, особливо коли швидко зростає інфляція. Основні форми заробітної плати: 1) індивідуальна: а) по часова; б) відрядна або поштучна; в) змішана. 2) колективна. По часова– зарплата виплачується за пропрацьований час. Історично це перша форма зарплати, яка виплачувалася тоді, коли результати виробництва залежали тільки від людини (ручна праця) і тривалості робочого дня (10-12-14 год/добу). Відрядна- зарплата виплачується за кількість виробленої продукції. Почала переважати в період механізованого виробництва праці і неможливості далі продовжувати робочий день. Змішана– яка враховує і тривалість робочого дня і випуск продукції. Кожна форма зарплати має свої різновиди або системи: · почасово – преміальна; · почасово – прогресивна, коли понадчасова праця оплачується в більших розмірах; · відрядно – преміальна; · відрядно – прогресивна (наднормова продукція по більших розцінках); · відрядно – регресивна, наднормова продукція за меншими розцінками. В ринкових країнах напрацьовано багато різних систем заробітної плати, які покликані як найбільше інтнсифіксувати працю і збільшувати випуск продукції: - система аналітичної оцінки робочих місць, враховує до 12-14 розрядів (в Україні 6-7 робочих розрядів) і понад 100 показників відношення до роботи (пропуски, запізнення, економія матеріалів, швидке виконання). Заробітна плата виплачується кожному індивідуально (раніше в конвертах, зараз в чеках); - преміювальні системи які базуються на системах заохочень і покарань (штрафів) за різні показники у роботі; - система участі у прибутках, коли всі працівники володіють акціями своєї фірми, і це змушує їх активніше працювати; - система пожиттєвого найму, за якою для молодих, починаючих працівників встановлюється мінімальна зарплата, яка систематично підвищується з набуттям стажу, найвищою вона є перед виходом на пенсію. У зарплату і пенсійні виплати враховується до фірми (відмова від вихідних, відпусток, участь у заходах, святах ). Якщо працівники переходить на іншу фірму в нього розмір зарплат починається знову з мінімальної. Колективна– це різні форми акордної оплати праці. Зарплата тут виплачується разом (на бригаду, колектив) за виконану роботу в кінці: - акордно-преміальна; - акордно-прогресивна (додаткові показники в роботі). Функції заробітної плати: Зарплата– це не тільки вартість і ціна робочої сили і форма розподілу. Вона виконує ряд важливих суспільно-економічних функцій: 1) Відтворююча функція– заробітна плата, повинна бути така, щоб вона відтворювала щоденну здатність людини до праці, а також відтворювала робочу сили в поколіннях (виховання дітей). В АКС ця функція не виконувалась тому що ніхто не рахував вартість робочої сили, яка взагалі не вважається товаром. Оскільки всі громадяни були власниками засобів виробництва, і одночасно працівниками, вони не могли продавати робочу силу самі собі. 2) Стимулююча функція – заробітна плата повинна стимулювати працівників до якісної праці. В АКС ця вимога не виконувалась, оскільки панував зрівняльний принцип оплати праці, що не стимулювало працівників до самовіддачі. 3) Соціальна функція - заробітна плата повинна забезпечити певні умови і рівень життя, а також купівельну спроможність громадян. 4) Регулююча функція – оплата праці, як правило, вища у передових галузях виробництва, що сприяє притоку в них робочої сили, а це означає саморегулювання виробництва. Крім того, що заробітна плата регулює суспільне виробництво, держава, в свою чергу, регулює заробітну плату, це: · нормування і тарифікація заробітної плати. Держава установлює науково обгрунтовані норми праці на певні види робіт, на кількість працівників; · встановлення мінімально рівня заробітної плати, нижче, якого не можна оплачувати; · індексація заробітної плати, її періодичний перегляд відповідно до темпів інфляції і зміни цін.
Львівський Державний Університет Фізичної Культури Кафедра Економіки, інформатики та кінезіології Лекція Національна економіка.Національний продукт. і національний дохід
з дисципліни “Економічна теорія”
Підготувала: доц.Пилипенко Н. В.
Розглянуто на засідані кафедри ЕІТ Читайте також:
|
||||||||
|