• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Процедура вибору організаційно-правової форм підприємства

Форми організації підприємництва характеризують яким чином підприємці організовують власну справу, як вони взаємодіють один з одним, з органами державної влади та з іншими учасниками підприємницької діяльності. Форми організації підприємницької діяльності, що визначені юридично, називаються організаційно-правовими формами підприємництва.

Якщо ви вирішили заснувати власну справу, то мусите знати, що будь-яка підприємницька діяльність здійснюється в певних організаційних формах. Вибір форми організації підприємницької діяльності залежить від особистих уподобань та смаків, але в головному визначається об'єктивними умовами — сферою діяльності, наявністю грошових коштів, перевагами та недоліками відповідних форм підприємств. Щоб зробити правильний вибір, треба знати, із чого можна вибрати.

Організаційною одиницею підприємництва є фірма або компанія.

У підприємницькій діяльності одним із найважливіших є питання про правову форму її організації. Фірма або компанія - це загальна назва, що використовується для будь-якого підприємства. Вона лише відображає той факт, що підприємство має права юридичної особи, проте поняття "фірма" ("компанія", "організація", "установа") не відображає організаційно-правового статусу підприємства.

Організаційно-правова форма господарювання - це форма здійснювання господарської (в тому числі підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (власниками), режим майнової відповідальності по зобов'язаннях підприємства, порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу прибутків і збитків, можливі джерела фінансування тощо.

Визначення майбутньої сфери діяльності загострює перед підприємцем питання вибору організаційно-правової форми підприємства. Його вирішення вимагає проведення порівняльного аналізу ефективності різних форм організації бізнесу, відповідності цієї форми обраним цілям і стратегії розвитку підприємства в тій чи іншій сфері діяльності.

Результативність орієнтації у просторі ринкових можливостей значною мірою залежить від надійності створюваного підприємства. Для початку бізнесу дуже важливо передбачити ризик, існування непередбачених і непереборних чинників зовнішнього середовища. Головне завдання при створенні фірми не її висока прибутковість, а надійність комерційного проекту, його здатність до генерування закладеної в нього підприємницької ідеї.

Найбільш значущими ознаками, які відрізняють одну організаційно-правову форму підприємства від іншої, є:

- кількість учасників (засновників) підприємства; хто є власником капіталу;

- джерела майна;

- межі майнової відповідальності;

- спосіб розподілу прибутків і збитків;

- форма управління підприємством тощо.

Вибір організаційно-правової форми підприємства може залежати від:

- ступеня відповідальності засновників (власників);

- оподаткування;

- потреби у фінансових ресурсах;

- управлінських здібностей підприємця;

- можливості зміни власника.

Конкретний перелік організаційно-правових форм у різних країнах різний і залежить від їхнього нормативно-правового поля. Проте існує міжнародна класифікація організаційних форм підприємництва, за якою розрізняють:

1) одноосібні володіння;

2) партнерства (товариства);

3) корпорації.

Одноосібне володіння (за законодавством України це може бути приватне підприємство — юридична особа, заснована на при ватній власності громадянина України; сімейне підприємство, юридична особа, заснована на приватній власності членів одні сім'ї; фізична особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницькі діяльності);

Партнерство (товариство з додатковою відповідальністю; повне товариство; командитне товариство).

Корпорація (юридичний об'єкт, відокремлений від своїх безпосередніх власників).

Не має особливого значення, яку форму ви оберете сьогодні, ви можете змінити її у майбутньому. Багато хто із приватних підприємців перетворювали свої фірми у партнерства або корпорації залежно від ступеня економічного зростання. Розглянемо детальніше ці форми.

ОДНОСІБНЕ ВОЛОДІННЯ (індивідуальний бізнес) самостійне ведення справ, засноване на власності підприємця

ПАРТНЕРСТВО декілька окремих осіб домовляються, про володіння підприємством та управління ним (спільна власність)

КОРПОРАЦІЯ незалежна юридична особа, підприємство, засноване на акціонерній власності

Одноосібне володіння. Суть його полягає в тому, що все майно фірми належить одному власникові, який самостійно управляє фірмою, одержує прибуток і несе повну особисту відповідальність за всі зобов'язання фірми.

Одноосібні володіння мають свої переваги.

По-перше, оскільки весь прибуток належить підприємцеві, він кровно зацікавлений в ефективній праці. Зосередження прибутку в одних руках дає можливість безпосередньо використовувати його в інтересах справи. До того ж, прибуток підприємця в ринковій економіці розглядається як його індивідуальний дохід і оподатковується лише індивідуальним прибутковим податком (а не податком на прибуток, як в інших випадках).

По-друге, у власника фірми витрати на організацію виробництва невеликі. Його управлінські рішення негайно втілюються в життя. Він непідзвітний співвласникам чи будь-яким керівним органам. Невеликі розміри фірми дають змогу підприємцеві підтримувати прямі контакти зі своїми працівниками та клієнтами. Повна незалежність дуже цінується підприємцями.

По-третє, одноосібному володінню властива простота в організації фірми та її ліквідації. В обох випадках досить лише рішення самого підприємця.

Проте ця форма підприємництва має і значні недоліки, а саме:

1. Труднощі із залученням великих капіталів, оскільки власних фінансових ресурсів одноосібного підприємця для розвитку своєї справи здебільшого не вистачає. Через невисокий рівень платоспроможності комерційні банки неохоче надають таким підприємцям великі кредити, вимагаючи більш високу плату за користування ними.

2. Повну відповідальність за борги. Це означає, що у випадку невдалого господарювання одноосібний власник може втратити не лише особисті заощадження, а й усе власне майно, яке піде на сплату боргів кредиторам.

3. Відсутність спеціалізованого управління, що, негативно позначається на ефективності підприємницької діяльності. Адже одноосібний власник сам виконує управлінські функції. Проте далеко не всі люди здатні на це.

4. Невизначеність термінів функціонування. Підприємницька діяльність такоїорганізаційної форми юридично припиняється у разі банкрутства, позбавлення воліза карний злочин, психічного захворювання або смерті одноосібного власника.

Переваги та недоліки одноосібного володіння показані на рис.3

Рис. 3 Переваги та недоліки одноосібного володіння

Партнерство (товариство). Ця форма організації підприємництва є логічнимпродовженням розвитку одноосібного володіння. Така організаційно-правова формапідприємницької діяльності передбачає об'єднання капіталів двох і більше окремихфізичних або юридичних осіб за умов розподілу ризику прибутку і збитків на основірівності, спільного контролю результатів бізнесу, активної участі в його веденні.Основою взаємин між сторонами, що вступають у партнерство, є договір.

За ступенем участі засновників (партнерів) у діяльності підприємстваприйнято розрізняти такі товариства: повні ( з повною відповідальністю);командитні; товариства з додатковою І обмеженою відповідальністю.

Розглянемо, які переваги партнерство має перед одноосібними володіннями.

По- перше, зростають фінансові можливості фірми внаслідок об'єднаннякількох капіталів. Банки сміливіше дають кредити таким фірмам.

По друге, вдосконалюється управління фірмою. З'являється спеціалізація вуправлінні, тобто розподіл управлінських функцій між партнерами. Крім того, єможливість найняти професійних менеджерів.

По-третє, велика свобода та оперативність господарських дій.

По-четверте, як і одноосібні володіння, партнерства користуютьсяподатковими пільгами, оскільки прибуток кожного учасника оподатковується якйого індивідуальний дохід.

Проте ця форма організації підприємницької діяльності має певні недоліки ( рис.4 ), через що інколи не тільки не може подолати недосконалість одноосібної власності, а й породжує нові проблеми.

1. Необмежена відповідальність будь-якого товариства може загрожувати всім партнерам так само, як і одноосібному власнику. Крах одного з партнерів може спричинити банкрутство товариства в цілому, оскільки в більшості випадків учасники несуть солідарну відповідальність.

2. Недостатність досвіду господарювання і несумісність інтересів партнерів можуть провокувати малоефективну діяльність, а колективний менеджмент — негнучке управління товариством.

3. Непередбачуваність процесу і результатів діяльності товариства, як нестійкої організаційно-правової форми підприємництва, значно збільшують господарський ризик і зменшують впевненість у досягненні очікуваного зиску.

Корпорація (акціонерне товариство) є нині домінуючою формою підприємницької діяльності. її власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокремлюють дві його частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга — це нерозподілений прибуток, що використовується на подальший розвиток корпорації. Функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами.

Переваги корпорації (акціонерного товариства) досить вагомі (. рис. 5).

По-перше, корпорація є найефективнішою формою організації підприємницької діяльності з огляду на реальну можливість залучення необхідних інвестицій. Саме через ринок цінних паперів (фондову біржу) вона може об'єднувати різні за розмірами капітали великої кількості фізичних і юридичних осіб для фінансування сучасних напрямів науково-технічного й організаційного прогресу, нарощування виробничого потенціалу.

По-друге, потужній корпорації значно простіше повсякчас збільшувати обсяги виробництва або послуг, що дає можливість отримувати постійно зростаючий прибуток.

По-третє, кожний акціонер як співвласник корпорації несе лише обмежену відповідальність (за банкрутство фірми він втрачає тільки вартість своїх акцій). Важливо й те, що окрема особа може зменшити свій власний фінансовий ризик, и то купуватиме акції кількох корпорацій. Кредитори можуть пред'явити претензії лише корпорації як юридичній особі, а не окремим акціонерам як фізичним особам.

По-четверте, корпорація — це організаційно-правовий утвір, який може функціонувати тривалий час (постійно), що створює необмежені можливості для перспективного розвитку.

Корпоративна форма організації підприємницької діяльності, як і всі інші, також має недоліки:

1. Мають місце певні розбіжності між функціями власності і контролю, що негативно впливає на необхідну гнучкість (оперативного управління корпорацією. Розподіл функцій власності та контролю може призвести до виникнення соціальних суперечностей (конфліктів) між менеджерами та акціонерами корпорації.

2. Корпорація сплачує більші податки в розрахунку на одиницю отримуваного прибутку, ніж інші організаційні форми бізнесу. Адже оподаткуванню підлягає спочатку отриманий корпорацією прибуток, а потім — дивіденди акціонерів, тобто фактично існує проблема подвійного оподаткування.

3. У корпоративній формі бізнесу існують потенційні можливості для зловживань з боку посадових осіб. Наприклад, керівництво корпорацій може організувати емісію акцій для покриття збитків, спричинених безгосподарністю певних структурних ланок.

Решта організаційних форм згідно з міжнародною класифікацією існують як поєднання перелічених вище трьох форм.

Ведення підприємницької діяльності в Україні ґрунтується як на вітчизняному законодавстві, так і на міжнародних правових нормах. Тому у основі класифікації українських організаційно-правових форм підприємництва в основному лежить міжнародна класифікація.

Так, організація власного бізнесу в організаційно-правовій формі малого підприємництва, заснованого на власності окремого громадянина, дозволяє вирішити завдання досягнення максимальної незалежності у виборі напрямів і методів діяльності. Простежується оперативність у прийнятті управлінських рішень, мобільність руху капіталів, їх своєчасне спрямування на найбільш вигідні проекти. А втім, обмежені фінансові ресурси, підвищена відповідальність за можливі негативні наслідки прийнятих рішень, ускладнюють подальший розвиток цієї форми підприємництва.

При цьому треба брати до уваги такі обставини: на початку своєї діяльності, при створенні власної справи кожен підприємець намагається усвідомити себе як самостійну одиницю Незалежність господарювання в найкращий спосіб дозволяє реалізувати особисті потреби та інтереси. І тільки в подальшому розвитку бізнесу підприємець приходить до усвідомлення ефективності й інших організаційно-правових форм діяльності.

Наприклад, інноваційний пошук та втілення нової підприємницької ідеї можуть викликати потребу об'єднання з іншими підприємцями, які здатні доповнити проект фінансами, знаннями, досвідом, необхідним устаткуванням, приміщеннями, вмінням залучення постачальників і знаходження нових споживачів.

Підприємницька практика свідчить, що від малого підприємництва часто спостерігається шлях до середніх і навіть великих фірм. Зміна організаційно-правових форм підприємницької діяльності може здійснюватися поетапно:

I етап — створення малого підприємства на базі формування власного

капіталу.

II етап — розвиток малого підприємства на основі залучення банківських

кредитів, використання власного капіталу, реінвестування прибутку.

III етап — створення партнерського підприємства, залучення додаткових

капіталів партнерів у справі бізнесу.

IV етап — перетворення партнерського підприємства в акціонерне товариство, залучення додаткових капіталів шляхом випуску акцій.

Звичайно, такий поділ не є універсальним. Він лише вказує і один із можливих варіантів розвитку бізнесу. В ринковій економіці кожна організаційно-правова форма підприємницької діяльності може реалізувати свої переваги і бути засобом для втілення ідеї її засновника досить тривалий час.

Переглядів: 3561