Теологія свята в юдейсько-християнській традиції як спогад історії спасіння.

Фундаментальні поняття виражені у Н. З.:

1. Час – історія.

2. Ephapax – один раз для всіх.

3. Анамнеза - спогад.

4. Есхатон – останній час, повнота – сповнення.

5. Уособлення культу у Н. З.

Християнськепоняттячасу.

Деякі шукають дати визначення біблійного поняття часу. Інші вважають що не існує конкретне біблійне поняття часу. Проте всі розрізняють два типи часу: Chronos – час, що йде (кількісний); Kairos – не в сенсі матеріальному (вимірному), якісний. В основі цієї термінології розрізняють два аспекти часу: Chronos – хронологія, кількісний аспект (вид, панорама) часу. Kairos – якісний аспект часу у відношенні до того, коли він прийде (до плану Божого). Писання часто говорить про повноту часу. Є також багато інших визначень: Гал. 4, 4; Мк. 1, 15; I Пет. 1, 20.

З філологічної точки зору не має жодної різниці між двома термінами але два поняття виражені незалежно одне від другого. В Н.З. є ясно те, що послідовність історичних подій є прогресуючим розвитком у напрямку одного кінця; є один знак; одна історія спасіння; коли прийде час – це не є питання долі чи випадку: але є Бог, що керує історією згідно одного плану любові. Для Біблії час має закінчення і не тільки закінчення. Не так важливий час, як історія.

Ephapax.

Це слово зустрічається 4 рази в Н. З.: Рим. 6, 10; Євр. 9, 12. 26; 10, 1. Це наводить на правдиву теологічну проблему. Сьогодні ми знаходимося перед пошуком, головно в Азії, щоб зрозуміти, як Бог виявив себе в інших культурах: проте коли Н. З. писався, культури крайнього сходу не були ще знаними. Хоча ясним є те, що Бог хоче спасти всіх людей, і це спасіння здійснилося (зреалізувалося) у Христі.

Anamnesis.

Спогад, пам'ять. Слово вживане у Н. З.. вставлене в уста Ісуса Христа.

Escaton.

Закінчення і не тільки закінчення, тобто мета до якої прямуємо, ціль – до якої прямує історія.

Всі ці поняття ставлять разом – минуле, теперішнє та майбутнє. Літургія реалізується на перехресті трьох вимірів, що відповідають трьом богословським чеснотам:

1. минуле – віра, відштовхується від того, що Бог зробив для нас;

2. майбутнє – надія;

3. теперішнє – милосердя, любов пережита в конкретному житті.

Значення Літургії знаходиться у факті, що те, для чого робимо спогад є присутнє сьогодні, діє сьогодні, сповнюється сьогодні; майбутнє якого очікуємо – присутнє сьогодні; ми вже сидимо за весільним столом (банкет), беремо участь в кінцевій перемозі. Тому в Літургії ми повинні тримати в рівновазі що є «вже» та що «ще ні». Якщо віра християнина базується на історії Спасіння і не на міфові, виникає проблема. Оскільки міф може повторюватися, а історична подія – ні. Минуле, оскільки є історичною подією – не може повторятися. Те, що ми служимо є дійсне (теперішнє) перетворення народу (спільноти) та теперішнє зреалізування того, що ця подія означає: приходить своєрідне осимволізування історичної події. Наприк.: вихід з історичної точки зору, як історія одного малого племені – не є дуже значуща; але для єврейського народу стає подією (перетворюється на подію) – символ Божої дії для свого (вибраного) народу. Обіцянка, що була дана для них та всіх інших поколінь. Синай – це подія з минулого, але яка стала символом чогось, що триває: втрачена обітниця, що породжує нову якість життя.

Кожного разу, коли народ служить, творить спогад, реальність стає актуальною, стає діючою. Між християнами та євреями є різниця в есхатологічній концепції розрізнення часу: Н. З. робить дві речі. По перше, як говорить Cullmann, відрізняє час в новий спосіб. Ми більше не очікуємо спасіння бо воно є тут у Христі. По друге – Н. З. повторює та уособлює всю історію спасіння у Христі (Євр. 6; Еф. 2). Те що для евреїв є кінцем історії – для нас стало Центром: Пасха – центр історії. В цьому християнський культ відрізняється від інших. (Євреї очікують спасіння, ми його отримали вже).

Уособлення культу в Н. З.

Те що служимо не є звичайною подією, але є особою (служіння особі). Це не виключає історії. Той кого служимо є Христос, що жив та залишився в історії, але є прославлений. Є тільки один Христос – історичний та прославлений.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Час та свято в історії релігій та в традиції юдейсько-християнській.	\|	Який сенс має робити сьогодні Anamnesis – спогад (з євр. Zikkaron).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.