• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Структура філософського знання та його функції

Оскільки філософія покликана перш за все надати людині най­перші орієнтири для її життєвого самовизначення, то структура філософського знання визначається виділенням тих сфер реаль­ності, спираючись на які людина (і філософія) може такого роду орієнтири виділити, позначити та дослідити. Відповідно до цих сфер формуються і основні філософські дисципліни або основні розділи філософії.

На основі осмислення природи, світу виникають та формують­ся онтологія, натурфілософія, космологія (або космогонія).

Онтологія є філософською наукою прибуття, перш за все, буття як таке, а не лише про окремі види чи прояви буття. Тут найперши­ми посіпають питання про те, чому взагалі можливе існування, у який спосіб молена розуміти буття, як людина пов'язана із буттям. & Натурфілософія, або філософія природи ("натура " - з лат. при­рода), постає різновидом онтології, оскільки зосереджує увагу пе­ревалено па тому, що таке природне буття та природа в цілому, як вибудовується ієрархія проявів природи, існують чи не існують якісь всезагальні закономірності та якості природи. Проте мимоволі вона торкається і питань людського буття, і буття суспільства, оскіль­ки останні перебувають у органічних зв 'язках із природою та поза останньою просто неможливі.

Сферами реальності визначається структура філософського знання:

онтологія

натурфілософія

космологія

соціологія

філософія історії

культурологія

етнофілософія

історія філософії

філософська антропологія

антропософія

структурна антропологія

соціобіологія

логіка

гносеологія

етика

естетика

філософія релігії

філософія права

Космологія може існувати як різновид астрономії, а може існувати і як філософські міркування про сутність та природу космосу: коли ж наголос тут падає на виникнення, походження (чи породжен­ня) космосу, то тоді ми маємо справу із космогонією.

На основі вивчення та осмислення суспільства та суспільної історії виникають соціологія, соціальна філософія, філософія історії, культурологія, етнофілософія (або філософія етносу).

Соціологія як окремий напрямок дослідження суспільства і людніш виникла у XIX ст., хоча намагання осмислити закономірності їх роз­витку присутні у філософії з давніх часів. В своєму реальному розвит­ку соціологія більше тяжіла до того, щоб бути наукою про факти соц­іального .життя, тому вона перетворилася на емпіричну соціологію та соціологію окремих сторін суспільства, наприклад соціологія сім "і.

На основі вивчення та осмислення суспільства і суспільної історії виникають соціологія, соціальна філософія, філософія історії, культурологія, етнофілософія (або філософія етносу).

Соціологія як окремий напрямок дослідження суспільства і людніш виникла у XIX ст., хоча намагання осмислити закономірності їх роз­витку присутні у філософії з давніх часів. В своєму реальному розвит­ку соціологія більше тяжіла до того, щоб бути наукою про факти соц­іального .життя, тому вона перетворилася на емпіричну соціологію та соціологію окремих сторін суспільства, наприклад соціологія сім "і.

# Філософські ж осмислення природи суспільного життя, зв 'язків су­
спільства та природи, суспільства та людської індивідуальності по­
ступово набули визначення як соціальна філософія, хоча і до сьогодні
вони можуть називатися просто соціологією.

# Філософія історії також ставить граничні питання на адресу
історії людства: чому людство перебуває в стані історичного про­
цесу вання, куди прямує історія, хто є їїсуб'єктом.чи існують закони
людської історії?

# Культурологія виходить із тези про те, що специфічних якостей
та ознак як людині, так і суспільному життю надає культуротво-
рення, тому вивчення культури постає відмичкою до їх розуміння.

# Етнософія - це новий напрям сучасної філософії, покликаний окрес­
лити значення та роль етносів в історії людства та виявити істо­
ричний сенс того, що історія розвивається саме у варіанті етнічної
багатоманітності; тут також: стоїть завдання окреслення того,
яку свою вихідну екзистенціальну якість привносить кожний етнос
у історію людства в цілому.

Філософське осмислення людини приводить до формування таких філософських дисциплін, як філософська антропологія ( на відміну від просто антропології - науки, що відокремилась від археології і що спрямована на вивчення особливостей будови та проявів людини як реального, матеріального об'єкта), інколи -антропософія; в наш час до дисциплін цього напряму інколи за­раховують структурну антропологію та соціобіологію.

# Філософська антропологія ставить собі завданням вивчати люди­ну у всіх її можливих виявленнях та характеристиках. Тут, зокрема, ставиться питання про визначення сутності людини та про відмінність останньої від природи людини, про її спосіб буття та ін. & Антропософія претендує на те, щоб не просто вивчати людину, а щоб збагнути сенс її появи у світі, їївсекосмічну функцію та причи­ни саме таких її виявлень. На думку антропософіє, лише таке осмис­лення людини відкриє нам иілях до розуміння і всього іншого в світі.

# Структурна антропологія вважає, що існує певний, цілком конкрет­
ний та сталий набір інтелектуальних та реальних можливостей лю­
дини, який слід виокремити із історії, культури, способів людського
життя; означений набір відкриває можливості для виправданого та
надійного вивчення і розуміння людини.

# Соціобіологія, яку сьогодні інколи додають до дисциплін антропо­
логічного напряму, - наука про те, як міняється людина під впливом

соціальних факторів та на протязі історії. Цю науку далеко не всі згідні визнавати як філософську, проте заперечувати факт впливу соціаль­них факторів на людину, па її вихідні властивості було б невиправда­ним, а тому й не молена сьогодні не враховувати міркувань та резуль­татів досліджень соціобіології у філософському вивченні людини.

Нарешті, на основі вивчення та осмислення свідомості, духов­ного життя людини виникає цілий комплекс філософських наук про духовні явища та процеси. Комплекс цих дисциплін є най­більшим у порівнянні із попередніми філософськими дисципліна­ми, і це зумовлено тим, що філософія постає самоусвідомленою, рефлексивною думкою, думкою, що сама утримує себе у стані актуальної дії та у стані безперервної тривалості; сюди входять логіка, гносеологія (чи епістемологія), етика, естетика, філософія релігії, філософія права, історія філософії.

* Логіка - одна із давніших філософських дисциплін - досліджує фор­
ми, закони та норми правильного мислення; вона посідає одне із про­
відних місць у філософії, адже припущення логічних помилок може зруй­
нувати усі доведення та аргументації певної філософської концепції.
* Гносеологія - це, у дослівному перекладі, теорія пізнання; вона вив­
чає питання про природу, чинники та результати людської пізнаваль­
ної діяльності, умови продукування та ознаки достовірних знань, про
умови та можливості їх практичного використання. Сьогодні шир­
ше використовується термін "епістемологія" (теорія знання); у
більшості країн так називають вчення про наукове пізнання, проте
цей термін може позначати і певний історичний рівень усвідомлен­
ня природи пізнання (про це докладніше мова буде йти у відповідно­
му розділі).

* Етика також належить до найдавніших філософських дисциплін: це є вчення про норми та засади людських взаємин. •* Естетика досліджує природу людського захоплення красою дійс­ності, шукає корені та причини людського потягу до прекрасного, гармонії, співмірності форм сущого.

* Філософія релігії, як свідчить назва, опікується питаннями приро­ди та сутності релігії, досліджує причини історичного походження релігії, її конфесійного багатоманіття та ін.

* Філософія права намагається з'ясувати корені правових норм,
людську потребу у правотворенні.

* Історія філософії збирає історичні досягнення філософи, вписуючи їх \> сьогодення.

# До цього комплекту філософських дисциплін інколи додають та­кож "ноологію" як вчення про природу та сутність людської розум­ності; коротко кажучи, ноологія постає філософським вченням про свідомість.

Отже, філософія на сьогодні є розвиненою та розгалуженою сфе­рою знання; щоб виконати завдання людського світоорієнтуван-ня, вона повинна включати у свій зміст цілий комплекс наук про основні, найважливіші сфери людського життя.

Філософія як сфера духовної культури виконує певні функції:

світоглядна (філософія допомагає людині знайти й обґрунтувати свої життєві орієнтири, з'ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів та цінностей)

пізнавальна (завдяки дослідженню загальних проблем пізнання філософія озброює людину орієнтирами в пізна­вальній діяльності, критеріями та ознаками правильно­го руху на шляху до надійних, достовірних знань)

логічна (філософія сприяє формуванню культури людсько­го мислення, виробленню критичної неупередженої позиції у міжіндивідуальних та соціально-культурних діалогах)

соціально-адаптивна (філософія допомагає зорієнтува­тися у складних, строкатих, розмаїтих проявах суспіль­ного життя і виробити власну соціальну позицію)

критична (проявляється в опозиції філософії до емпірич­ної дійсності, до світу повсякденної реальності, руйну­ванні звичних стереотипів та забобонів, пошуку шляхів до більш вдосконаленого, людяного світу)

виховна (філософія прищеплює інтерес і смак до само­виховання, сприяє посиленню потягу людини до само­вдосконалення, творчого підходу до життя, пошуку життєвих сенсів)

Усі названі функції мають як індивідуально-особистісне, так і суспільне значення.

З огляду на окреслений вище поліфонічний характер філософсь­кого знання у філософії за весь час її історії було вироблено бага­то різноманітних теорій, вчень, концепцій, поглядів. Тому в історії філософії існує велика кількість різних філософських позицій май­же щодо кожного її суттєвого питання. Всі ці позиції поступово будуть окреслюватись в подальших темах посібника, але зараз варто відзначити ті найперші з них, які випливають із наведеної структури філософського знання. Так, якщо у філософії робить­ся наголос на вирішальні ролі онтології для всіх філософських вирішень, то така позиція визначається як онтологізм. Якщо ви­рішального значення надають проблемам пізнання, то це буде характеризувати позицію гносеологізму. При наполяганні на тому, що всі теми філософських міркувань мають своїм джере­лом людину, окреслюється позиція, що називається антропологізм (її різновид - персоналізм). Ті філософські теорії, в яких доводиться провідна роль суспільства та суспільного життя щодо всіх вияв­лень людини, прийнято характеризувати як соціологізм. Відпові­дно, у філософії виникають та окреслюються позиції культуро-логізму, логіцизму, етизму, естетизму та інші. Ці позиції також будуть розглядатися в подальших темах, в міру висвітлен­ня відповідних питань.

ВИСНОВКИ

Філософія є насамперед концептуальним вираженням світоглядних проблем.

Як особлива сфера духовної культури, вона не зводиться до інших подібних сфер та напрямів, а доповнює і розвиває їх.

Використовуючи такий специфічніш вид мислення, як світоглядна рефлексія, філософія шукає відповіді на смислотворчі проблеми людського буття. Філософське знання розкриває реаль­ний та духовний світ людини в їхньому взаємозв'язку та розвит­ку, має вільний, критичний, проблемний і творчий характер.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

знати:

що таке світогляд, його складові та типологія; співвідношення філософії зі світоглядом, наукою, мис­тецтвом, релігією та ідеологією;

історичні особливості виникнення філософії; особливості та характерні риси філософського мислення; структуру та основні функції філософії.

розрізняти:

світоглядні та інші види знання;

виділяти елементи філософського мислення у певних знаннях;

пояснювати (у тому числі - конкретними прикладами) основні функції філософії;

застосовувати до конкретних ситуацій ознаки найпер­ших філософських позицій.

розуміти:

в чому полягають необхідність та неминучість виник­нення у людини світоглядних знань та орієнтацій;

як пов'язані між собою свіітогляд та філософія.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
3. VІ. План та організаційна структура заняття
4. Агностик, суб’єкт пізнання, субстанція
5. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
6. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
7. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
8. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
9. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
10. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
11. Аналіз коефіцієнтів цільової функції
12. Антропологія права в структурі філософсько-правового знання.

Переглядів: 2392