Зміст та завдання технології раннього навчання дітей читання Ґ.Домана та В.С. Ліщука

Глен Домана – американський дитячий лікар і психолог, фундатор Інституту розвитку потенціалу людини у Філадельфії (1955 р.), є автором технології раннього навчання дітей читання, має ряд однодумців, серед яких бельгійка, матір двох дітей Сесіль Лупан та Василь Савич Ліщук – агроном за першою освітою, просвітитель за покликанням, автор методики раннього розвитку дітей, зокрема навчання малят читання. Авторський досвід дістав апробацію у навчанні і вихованні п’ятьох власних дітей та семи онуків. Нині педагог – представник Центру роботи з батьками Інституту розвитку інтелекту дитини, що створений у 1989 році у Києві, член Всеукраїнського координаційного комітету психолого-педагогічного експерименту «Методика формування читацьких умінь у дітей раннього віку».

Згідно із метотодичними поглядами Г. Домана та В.Ліщука, необхідною змістовою одиницею навчання малюків читання є ціле слово, тому й метод, заснований на цій технології має відповідну назву. Автор радить для потреб навчання добирати слова, що означають осіб та предмети, які постійно перебувають у полі зору дитини, оточують її: мама, тато, каша, молоко тощо. Важливо показувати картку із надрукованим словом та кілька разів прочитувати слова в цілому, без поділу на склади, «бо новонароджені діти сприймають образи окремих літер та слів як звичайні предмети чи іграшки».

Розпочинати навчання дітей з цілих слів методист радить, виходячи з принципу: від відомого та конкретного до невідомого та абстрактного. Букви та склади – це абстрактні поняття, які зазвичай не мають лексичного значення, тому дитина почне розпізнавати їх як частину слова пізніше, на наступних етапах навчання у системі класичних занять дошкільного навчального закладу. Тому основною одиницею навчальної інформації, яку може сприйняти дитина раннього віку для підготовки до успішного оволодіння навичкою читання, є ціле слово.

Важливо підкріплювати успіхи дітей у навчанні читання, мотивувати їх до подальшої діяльності. Тому батьківська похвала, захоплення, задоволення успіхами дитини – неодмінні супутники занять. А здивування маляти – основний стимул на шляху пізнання.

Методист радить розпочинати гру-навчання тоді, коли учасники цього процесу перебувають у доброму настрої, готові до продуктивної співпраці. Підтримання інтересу до заняття обумовлюється виконанням обов’язкової технічної умови: швидко змінювати картки із словами, бо доведено, що маля краще «фотографує» швидкі зміни образів. Підтримати ж піднесений емоційний стан на занятті можна, ілюструючи слова для читання високохудожніми поетичними рядками, «бо поезія здатна торкнутися найпотаємніших струн душі, здатна викликати приємні емоції, розігруючи так звані «домашні спектаклі», коли перед малятком шикуються усі члени родини із відповідними картками у руках.

Очевидно, що орієнтувальна основа читацької діяльності дітей раннього віку цілком визначається дорослими. Дійсно, педагоги пропонують певний план виконання діяльності, визначають, які операції і в якій послідовності мають виконуватися. В.С. Ліщук радить процес навчання читання здійснювати у три етапи, починаючи з демонстрації слів (складів, літер), переходити до роботи зі словосполученням, а пізніше – до читання дитячих книжок. За Г.Доманом навчання проходить у 5 етапів, коли об’єктами уваги є:

1) Окремі слова

2) Словосполучення

3) Прості речення

4) Поширені речення

5) Книги.

Для організації читання слів важливо підготувати якісні картки (смужки щільного паперу, розміром 10 Í 15 см червоними рукописними літерами заввишки 7, 5 см. З поступовим переходом на чорний колір меншого розміру).

Протягом 5-6 днів дитині показують набори слів (по п’ять у кожному), починаючи з одного набору і поступово переходять до п’яти. Кожен із них показують дитині тричі на день протягом 5 днів, кожне слово – до 1 секунди. За день проводять 15 занять тривалістю 5 – 7 сек., з інтервалом не менше півгодини. Далі в кожному наборі щодня змінюють одне слово на нове.

Під час демонстрації карток із написаними словами чітко і голосно промовляють написане. Водночас бажано вказувати на відповідний предмет, якщо він є поруч. З цією метою можна щоденно організовувати виставки предметів, об’єднаних за групами (іграшки, посуд, одяг тощо) із підписами назв цих предметів на картках. Навіть у навчанні дітей 3 – 5 років, коли може відбуватися орієнтування на складове читання, В.Ліщук радить повторно прочитувати слово в цілому, без поділу на склади.

За Г.Доманом перші 15 слів, що пропонують дитині для читання, мають бути найзнайомішими і найприємнішими: ім’я, імена родичів, назви улюблених продуктів і видів діяльності, предмети домашнього побуту. Потім слова на позначення частин тіла, елементи будинку і домашнього інтер’єру; предмети, що належать дитині, продукти харчування. Наступна група слів містить дієслова. Згодом пропонують прикметники.

У роботі зі словосполученнями автор методики радить розширювати коло уявлень малят, ознайомлюючи їх з певними астрактними поняттями: словами на позначення частин доби, кольору, дій предметів, зі словами-антонімами тощо. З цією метою на занятті використовуються картки із позначенням формул етикету при вітанні: доброго ранку, добрий день, добрий вечір; м’ячі та повітряні кульки різних розмірів для демонстрації прочитаних словосполучень: великий м’яч, малий м’яч, руки вгору, руки вниз тощо.

Першу книгу для читання В.С. Ліщук пропонує виготовити власноруч, дотримуючись таких правил:

- тексти та ілюстрації повинні подобатись дітям;

- на перших сторінках книги повинно бути лише одне речення;

- малюнок чи вирізана картинка повинні бути зі зворотнього боку сторінки;

- величина шрифту повинна відповідати віку дитини: для трирічних дітей – не менше 1 см, а для молодших – більшою [4, с. 56].

Виконавча частина вимагає дотримання принципу систематичності, коли заняття не перериваються на тривалий час. Для реалізації методичних настанов В.Ліщука на початковому етапі навчання необхідно підготувати не менше двохсот карток, згрупованих за темами: «Моя родина», «Частини тіла», «Домашні предмети», «Іграшки», «Тварини», «Рослини», «Продукти», «Одяг і взуття», «Кольори», «Дії», «Слова-антоніми». Наступна група слів містить дієслова. Кожне нове слово супроводжується демонстрацією дії, яку воно позначає. Згодом пропонуються прикметники.

На кожному новому етапі поступово зменшуються розміри літер, дотримуючись правила, що забороняє одночасно зменшувати розмір шрифту і збільшувати кількість слів.

На пізніших етапах навчання книга, друковане слово мають бути доступні дитині. Тому у кімнаті, поряд з іграшками, доступними мають бути книги, які б дитина могла самостійно добирати для проведення власного дозвілля.

За методики раннього навчання дітей читання з використанням методу цілих слів, В.С. Ліщук пропонує обережно, дозовано здійснювати контрольно-корекційну частину діяльності. Тому актуальною є його порада: «намагайтесь якомога менше запитувати. Це можна робити лише тоді, коли відчуєте, що дитина вже зможе вам відповісти». Контролювати стан просування вихованця у навчанні читання доцільно, починаючи з другого етапу, у процесі виконання завдань на відшуковування потрібного слова серед інших, у процесі співставлення зображеного предмета та його буквеного позначення. Проте важливим залишається орієнтир не контролю, а віри батьків у можливості своєї дитини на етапі раннього періоду життя.

Отже, система раннього навчання дітей читання за методом цілих слів містить усі необхідні компоненти цієї діяльності. Однак зміст цих етапів є специфічним, зорієнтованим на особливості сприймання навчального матеріалу немовлятами. Тому слабкої вираженості набула контрольно-корекційна, орієнтувальна частина діяльності. Поряд з цим, метод навчання є продуктивним, має прихильників в усіх куточках світу.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Концептуальні засади педагогічної технології М.Зайцева	\|	Види дидактичних ігор мовного спрямування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.