САНІТАРНО-ГІПЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЗАБРУДНЕНЬ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ і ПОВІТРЯ ЗАКРИТИХ ПРИМІЩЕНЬ

До складу атмосферного повітря завжди входить певна кількість пилу і мікроорганізмів. У 1 м3 повітря може знаходитися від 0,01 мг/м до декількох десятків міліграм і навіть грам пилу. Джерелом цього пилу є грунтові частки, що піднімаються вітром або транспортом, який рухається. Крім того, у атмосфері завжди знаходяться частки космічного пилу. Відомо, що на 1 км поверхні Землі за рік випадає близько 70 г космічного пилу. Виверження вулканів збільшує кількість пилу у повітрі. Потужнішим джерелом забруднення повітря пилом є дим від спалювання вугілля, торфу та інших видів палива, а також викиди промислових підприємств.

Пил відносять до аеродисперсних систем — частки пилу (дисперсна фаза) розподілені у повітрі (дисперсне середовище). В аеродисперсних системах частки пилу набувають здатності знаходитися у завислому стані.

Ступінь дисперсії пилових часток має велике гігієнічне значення, тому що вона визначає тривалість перебування часток пилу у повітрі і їх вплив на організм. Чим менші розміри пилових часток, тим довше вони знаходяться у завислому стані у повітрі, тим далі віддаляються від джерела викидання. Крім того, дуже дрібні частки пилу проникають у дихальні органи (але значною мірою і видихуються). Великодисперсні частки пилу осідають з повітря, частково затримуються у поверхневих дихальних шляхах. Найбільш загрозливі — середньодисперсні частки, які проникають до альвеолярної поверхні легень, затримуються там і можуть зумовлювати ураження бронхів і легень. Крім органів дихання пил може уражати і слизову оболонку очей, що зумовлює запалення кон'юнктиви, очний травматизм. Вміст пилу у повітрі коливається залежно від часу доби (зв'язок з особливостями діяльності людини), швидкості руху повітря, його температури і вологості, а також від благоустрою і гігієнічного стану населених місць. Пил, що знаходиться у повітрі, забруднює одяг, шкіру, житло.

Так, частки пилу подразнюють і уражають шкіру і особливо слизові оболонки, сприяють проникненню патогенних мікроорганізмів і зниженню опірності організму до інфекції. Тривалий вплив дуже дрібного пилу може призвести до закупорки пор і зниження потовиділення, інколи до 70 %. Виникає запалення кон'юнктиви та рогівки. Від 10 до ЗО % пилу, що пройшов через носову порожнину, відкладається у легенях. Пил, що проникає у легені, розчинюється секретом слизової оболонки дихальних шляхів або потрапляє у лімфатичні вузли. Деякі частки пилу можуть поступово накопичуватися у альвеолах, порушуючи їх функції. У людей, які постійно мешкають в умовах пилової атмосфери, спостерігаються фіброзні зміни в легенях. Шкідливість, заподіяна пилом, залежить від його кількості, тривалості впливу і хімічного складу. До отруйних речовин відносяться, наприклад, їдкий натр, їдке калі, негашене вапно, що, потрапляючи на слизову оболонку, переходять у луги. Пил, що містить миш'як, ртуть, свинець, зумовлює отруєння. Свинцевий пил може накопичуватися в організмі, змінювати склад крові і кістковий мозок, зумовлювати м'язову слабкість і параліч променевого нерва, свинцеві кольки та енцефалопатію (запалення головного мозку), ураження печінки і нирок. Ртутьпроникає у мозок, руйнує нервову систему, послабляє розумові здібності, прискорює старіння.

Пилові частки, що знаходяться у повітрі, можуть викликати алергічні захворювання. Виникнення алергенів штучного походження зумовлене забрудненням повітря виробничими продуктами органічного походження. До них відносяться волосся, пір'я, квітковий пилок, борошно, тютюн, бактерії і дріжджі.

Пил може впливати на здоров'я людини опосередковано, оскільки, знаходячись у завислому стані і являючись ядрами конденсації для вологи, пил сприяє утворенню туманів. Пил і тумани, поглинаючи значну частину сонячної радіації, погіршують світловий клімат населених місць. Пил, який осідає на зовнішній поверхні вікон, погіршує природне освітлення житла.

Гранично допустима середньодобова концентрація нетоксичного пилу у повітрі не повинна перевищувати 0,15 мг/м3, а максимально разова — 0,5 мг/м3.

Мікроорганізми потрапляють в атмосферне повітря з ґрунтовим пилом і їх кількість залежить від запиленості повітря.

Найстійкішими до впливу чинників навколишнього середовища є анаеробні збудники правця, газової гангрени, ботулізму, а також яйця гельмінтів. Взимку, коли грунт покрито снігом, кількість мікроорганізмів у повітрі зменшується.

Серед мікроорганізмів, що знаходяться у повітрі, особливо небезпечними є патогенні — збудники грипу, кору, скарлатини, туберкульозу тощо. Частина цих мікроорганізмів гине від висушування і дії ультрафіолетового випромінювання. Тому особливо небезпечним є бактеріальне забруднення повітря житлових та інших закритих приміщень (лікарні, дитячі заклади, аудиторії тощо).

Для попередження бактеріального забруднення повітря житлових приміщень потрібний правильний і достатній повітрообмін, вологе прибирання, а також дезінфекція повітря за допомогою хімічних препаратів, опромінювання бактерицидними лампами (БУВ-15, БУВ-30). Ці лампи треба встановлювати так, щоб запобігти прямому впливу на очі людей.

З метою профілактики аерогенних інфекцій здійснюють систематичний мікробіологічний контроль повітря приміщень, виявляють джерела бактеріального забруднення. Об'єктами такого контролю повинні бути лікарні, дитячі заклади, школи, аптеки, а також місця скупчення людей — кінотеатри, будинки відпочинку, концертні зали, палаци спорту.

Повітря житлових приміщень вважається чистим, якщо у ! м3 його знаходиться не більше ніж 1500 мікроорганізмів, забрудненим — якщо їх кількість доходить до 2500. Для операційних і перев'язувальних загальна кількість мікроорганізмів повітря до роботи не повинна перевищувати відповідно 500 і 750, після роботи — 1000 і 1500 мікроорганізмів. Щодо патогенної кокової флори, то у 250 м3 повітря не повинно бути жодного її представника. В інших лікарняних приміщеннях повітря вважається чистим, якщо у ньому є не більше ніж 3500 мікроорганізмів на 1 м3 — влітку і не більше ніж 5000 — взимку. У разі виявлення патогенних мікроорганізмів повітря вважається забрудненим і епідеміологічно небезпечним.

Забруднення повітря газоподібними речовинами може відбуватися у процесі розпаду органічних речовин, які містять азот (аміак), і в результаті гниття речовин, які містять білок (сірководень).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Хімічний склад атмосферного повітря. Його гігієнічне значення.	\|	ДЖЕРЕЛА ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.