Хімічний склад атмосферного повітря. Його гігієнічне значення.

План

1.Хімічний склад атмосферного повітря. Його гігієнічне значення.

2.Санітарно-гігіенічне значення забруднень атмосферного повітря і повітря закритих поміщень.

3. Джерела забруднення.

4.Особливості забруднення повітря.

5.Санітарна охорона атмосферного повітря.

Основними складовими частинами атмосфери є азот (78,1%), вуглекислий газ (0,03%), кисень (20,95%) та інертні гази.

Великі кількості азоту надходять у повітря під час вулканічних вивержень. Також азот виділяють деякі типи гірських порід; виділяється під час згорання палива, яке містить його; у атмосфері під впливом сонячного світла також утворюється (хоч і незначна кількість) сполук азоту, які потім з дощем і снігом потрапляють на Землю. А під час біологічних процесів, що відбуваються у рослинах та водоростях, останні беруть його з атмосфери.

Головний для життєдіяльності людини компонент повітря—це кисень. Основне джерело атмосферного кисню — це рослини, які у процесі обміну речовин виділяють його з вуглекислого газу. Джерелом кисню є також фотохімічне розкладання водяної пари у верхніх шарах атмосфери під впливом ультрафіолетового випромінювання Сонця. Кількість кисню у атмосферному повітрі залишається майже постійною завдяки тому, що він витрачається на дихання людини і тварин, процеси горіння і окислення.

У разі низької концентрації кисню у повітрі (на підводних човнах, у сховищах, герметизованих кабінах літаків, у рудниках, шахтах, занедбаних колодязях тощо), коли кисень витісняється іншими газами і рівень його значно знижується (4—5 %), спостерігається виражена киснева недостатність, яка зумовлює зниження працездатності і супроводжується кашлем, відчуттям жару у грудях, головним болем, прискореним серцебиттям, гіпертензією тощо.

Людина і тварини вдихають кисень і видихають вуглекислий газ. Джерелами поповнення атмосфери вуглекислим газом є вулкани та органічні речовини у стані гниття (рослини, листя, трупи тварин, відходи промислово-

го виробництва, забрудники атмосферного повітря).

Вуглекислий газ легко розчиняється у воді, а крім того, його відбирають з повітря велика кількість рослин.

Відомо, що вуглекислий газ у атмосфері діє як скло в оранжереї: він пропускає сонячну радіацію і не пропускає назад інфрачервоне (теплове) випромінювання, внаслідок чого виникає так званий тепличний ефект.

Відомо, що господарська діяльність людини призводить до підвищення С02 у земній атмосфері, яка внаслідок цього втрачає здатність віддавати надлишок тепла у космічний простір. Ця небезпечна тенденція може стати причиною глобальних кліматичних катаклізм.

Вуглекислий газ не має запаху, він у 1,5 разу важчий, ніж повітря (1г С02 займає об'єм 506 мл). Гранично допустима концентрація його у повітрі закритих приміщень звичайно не перевищує 1 %. С02 — збудник дихального центру. Прискорення і поглиблення дихання спостерігається за умови концентрації його у повітрі 2—3 %. У більших кількостях вуглекислий газ має наркотичну дію і може зумовити смерть. Ознаки отруєння вуглекислотою (подразнення слизової оболонки дихальних шляхів, кашель, відчуття жару у грудях, головний біль, прискорене серцебиття, підвищений артеріальний тиск, зниження працездатності) з'являються, якщо концентрація її у повітрі становить 4—5 %. Якщо ж є 8—12 %, то може настати знепритомніння і смерть.

Отруєння може настати у замкнутих або герметично закритих приміщеннях (шахти, підводні човни), а також у місцях, де можливий інтенсивний розпад органічних речовин (каналізаційні труби, бродильні чани на пивоварних заводах, глибокі колодязі, силосні ями).

Гігієнічне значення вуглекислого газу полягає у тому, що за його наявною кількістю судять про чистоту повітря у житлових і громадських приміщеннях. У разі великої кількості людей у приміщеннях, що погано вентилюються, концентрація вуглекислого газу може перевищувати 0,1 %. Повітря тоді набуває неприємного запаху і може зумовити порушення функціонального стану організму. Паралельно накопиченню С02 у повітрі збільшується і вміст інших продуктів життєдіяльності людини, підвищується його температура і вологість. За такої умови у людей можуть виникати неприємне самопочуття і явища болю, що є наслідком порушення терморегуляції за рахунок підвищення температури і вологості повітря, а не результатом токсичного впливу С02.

Одним із важливих компонентів атмосфери є озон (03). Його утворення і розпад пов'язані з поглинанням ультрафіолетового проміння сонця, які згубні для живих організмів. Основна маса 03 розташовується на висотах 20—25 км, товщина шару складає близько 3 мм. Шар озону захищає поверхню Землі і усе живе на ній від жорстокого ультрафіолетового випромінювання Сонця.. Найпомітніший вплив на озоновий шар можуть зробити деякі речовини, що потрапляють у тропосферу і поводяться у цьому шарі хімічно інертно. Це насамперед хлорфторметани (фреони), що виділяються під час роботи холодильних установок і використовуються як розчинювачі у промисловості, а також як пропеленти в аерозольних упаковках. Крім того, руйнуванню озону можуть сприяти закиси азоту, що виділяються у разі використання мінеральних добрив, а також безпосередні викиди різноманітних речовин у стратосферу під час польотів надвисотних літаків. Рівень озону знижують хімічні компоненти, що утворюються під впливом сонячної активності.

Зменшення вмісту озону в атмосфері у глобальних масштабах посилює небезпеку захворювань на рак шкіри і є причиною загибелі флори і фауни. Це може призвести також до потепління на усій планеті.

Гігієнічне значення інших газів (інертних) у повітрі незначне. Вони не беруть участі у реакціях і не мають негативного впливу на людину. Значення їх, як і азоту, полягає лише у розбавленні кисню у повітрі.

Таким чином, атмосфера Землі є сумішшю газів, в основному азоту і кисню. Велике значення для підтримки рослинного і тваринного життя мають озон, вуглекислий газ і водяна пара.

Основна частина повітря знаходиться поблизу від поверхні Землі. По мірі віддалення від неї маса повітря у одиниці об'єму зменшується, тобто щільність повітря зменшується паралельно збільшенню висоти. Наприклад, на рівні моря за температури 0 °С 1 м3 повітря важить близько 1,3 кг. Той же об'єм повітря, але на висоті 7 км (теж за температури 0 °С) буде важити усього 0,6 кг.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Після закінчення повного\|цілковитого\| курсу (два роки) слухачі Педагогічних курсів тримали екзамен з методики малювання.	\|	САНІТАРНО-ГІПЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЗАБРУДНЕНЬ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ і ПОВІТРЯ ЗАКРИТИХ ПРИМІЩЕНЬ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.