Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Система категорій соціології праці

Будь-яка наука будує свою теорію за допомогою певних категорій (термінів).

Є такі категорії і в соціології праці. Вони дають змогу описувати, вивчати соціальну реальність, правильно розуміти її сутність і адекватно сприймати.

Категорії соціології праці – це загальні поняття, що відтворюють певні властивості об’єкта, тобто трудової сфери, як цілісної соціальної системи. Дослідження будь-якого процесу, що відбувається у сфері трудової діяльності, потребує з’ясування його суті та явищ, з якими пов’язаний цей процес. Спеціальні категорії, які використовують при даних дослідженнях, прийнято типологізувати як категорії визначеності, обумовленості та вибору.

Категорії визначеності ( зміст праці, її характер, суб’єкти праці – групи, індивіди, трудові дії тощо) відповідають на запитання: Що це таке? Чим воно є стосовно праці як об’єкта вивчення?

Категорії обумовленості (інтереси , потреби, норми , цінності) відповідають на запитання: Чому індивід поступає саме так, а не інакше? Чим обумовлено його дії?

Категорії вибору (стимулювання, мотивація, ціннісно-нормативне регулювання тощо) відповідають на запитання: Що необхідно зробити, аби людина діяла у відповідний спосіб?

Отже, категорії визначеності дають уявлення про сутнісні характеристики праці, а категорії обумовленості та вибору дають можливість з’ясувати явища і процеси, котрі безпосередньо впливають на роль і статус індивідів у сфері трудової діяльності.

Особливість соціологічного вивчення праці полягає у розгляді її, як системи соціальних відносин. У процесі праці люди взаємодіють один з одним. Без соціальних взаємодій жодна спільнота, жодне явище існувати в суспільстві не може.

Соціальні взаємодії у сфері праці – це форма зв’язків, що реалізується в обміні умінням, досвідом, навичками, знаннями, вербальними та конкретними діями. Об’єктивною основою соціальних взаємодій є спільність чи розбіжність інтересів, цілей, поглядів.

Посередниками взаємодій людей у сфері праці, проміжними його ланками є засоби та предмети праці, матеріальні та духовні блага.

Всю багатоманітність соціальних взаємодій можна розбити на дві основні групи: співпраця і конфлікт (суперництво).

Співпраця має місце у тому випадку, коли інтереси соціальних груп або особистостей, що взаємодіють, в основному співпадають.

Конфлікт виходить з різних інтересів учасників взаємодій. Тому, виходячи з їх сутності, соціальні взаємодії можуть розвиватися в сторону зближення, або в сторону обособлення, розбіжності.

Взаємодії базуються на спілкуванні суб'єктів соціально-трудових відносин. Воно заключається у сприйнятті один одним людей, які спілкуються і координації дій між робітниками. У спілкуванні розрізняють три сторони : перцептивну, комунікативну, поведінську (інтерактивну).

Перцептивна пов'язана із сприйняттям робітниками один одного і встановленні на цій основі взаєморозуміння між ними.

Комунікативна пов'язана з обміном виробничою інформацією.

Поведінська – з обміном діями, з організацією взаємодій між робітниками.

Соціологію праці найбільш цікавить поведінська сторона спілкування.

Виділяють два способи спілкування: безпосереднє (міжособистісне) і опосередковане (через предметний зміст дій, які виконуються).

Засобами безпосереднього спілкування є усна і письмова мова, міміка, жести.

Засобами опосередкованого спілкування виступають гроші, акції і т.д.

Кожний з цих видів спілкування певним чином впливає на трудову діяльність і трудову поведінку та вимагає специфічних методів їх вивчення. Наприклад, міжособистісне спілкування можна вивчати методом опитування, спостереження ; опосередковане спілкування – методом анкетування.

Постійні взаємодії окремих індивідів чи спільнот за певних соціальних умов породжують соціальні відносини.

Соціальні відносини – це відносини між окремими людьми, соціальними групами, що беруть неоднакову участь в економічному, політичному і духовному житті, мають різні соціальний статус, спосіб життя, джерела і рівні доходів, особистого споживання тощо. Ці відносини складаються з приводу суспільного становища суб’єктів, їхнього устрою життя, умов існування.

Найважливішими соціальними відносинами є :

- відношення до засобів виробництва ;

- способи отримання і величина особистих доходів ;

- ступінь забезпечення соціальною інфраструктурою .

Вивчати соціальні відносини - це значить зіставляти об'єктивне положення різних соціальних спільнот у системі суспільного виробництва за їх найважливішими соціальними ознаками і властивостями (функціями, які вони виконують, ступенем згуртованості) .

Соціальні відносини не лише нерозривно пов’язані з трудовими відносинами, а й первинно зумовлені ними.

Трудові відносини - неодмінна складова виробничих відносин. Вони виникають між учасниками трудового процесу на основі поділу та кооперації праці у зв’язку з необхідністю обміну діяльністю та її продуктами для досягнення кінцевої виробничої мети.

Трудові відносини мають два аспекти - функціональний і соціальний.

Функціональний аспект обумовлений змістом трудових функцій і виявляється у встановленні пропорцій професійного і кваліфікаційного складу робочої сили на основі визначення необхідних витрат часу на виробництво, трудомісткості виготовлення певних видів продукції тощо. З цієї точки зору трудові відносини вивчаються такими дисциплінами як економіка праці, організація і нормування праці.

Соціальний аспект формується на основі функціональної діяльності, але зумовлюється існуванням "рівності-нерівності" соціального становища соціальних груп і окремих працівників, схожості і несхожості їхніх інтересів, їхньої трудової поведінки. Саме ці трудові відносини вивчає соціологія праці.

На основі об’єктивних відносин починають формуватися відносини, що характеризуються певним емоційним настроєм, характером спілкування людей і взаєминами в трудовій організації, соціально-психологічною атмосферою в ній, певним загальним стилем трудової діяльності, рівнем виконання трудових норм, трудовою культурою. Цим характеризуються соціально-трудові відносини.Ці відносини існують і реалізуються в межах соціальної структури трудової організації, яку складають соціальні групи різного типу.

Соціальна група -це сукупність людей, об'єднаних за формальними чи сутнісними ознаками.

Соціальна структура виробничої організації представлена групами працівників переважно фізичної та розумової праці, функціональними, професійно-кваліфікаційними, психологічними, громадськими та іншими групами.

Соціально-трудові відносини дають можливість визначити соціальну значимість, роль , місце, суспільне положення їх носіїв (суб'єктів).

Ні одна група робітників, ні один член трудового коллективу не може існувати поза такими відносинами, поза обов'язками і взаємодіями.

Соціально-трудові відносини класифікуються за такими ознаками:

1) за змістом діяльності: виробничо-функціональні; професійно-кваліфікаційні; соціально-психологічні ; соціально-організаційні ;

2) за суб'єктом: міжорганізаційні (організація-організація); внутрішньоорганізаційні; внутрішньовиробничі (організація-особистість, особистість-особистість);

3) за обсягом владних повноважень: відносини по вертикалі та горизонталі;

4) за характером розподілу доходів: відповідно до трудового внеску; не відповідно до трудового внеску;

5) за ступенем регламентованості: формальні (офіційно оформлені); неформальні (офіційно неоформлені);

6) за способом спілкування: міжособистісні, безособистісні;

7) за направленістю інтересів: співпраця, конфлікт;

8) за ступенем соціальної напруги: комфортні, конфліктні;

Сутність соціально-трудових відносин визначається і виявляється у формі різних явищ та процесів.

Соціальне явище – це будь-яке виявлення відносин, подія, випадок. Будь-яка зміна явища або його стану є соціальним процесом. У соціології праці – це зміни у людських стосунках, становищі соціальних груп, окремих працівників, тобто зміни в соціальній структурі.

До найважливіших соціальних процесіву сфері праці відносяться :

1) Труд як базовий соціальний процес.

2) Інтегративні процеси: освіта, функціонування і розвиток трудових колективів, їх згуртування, соціальний контроль трудової поведінки, керівництво, стимулювання трудової активності. Вони забезпечують цілісність трудової організації як окремої соціальної підсистеми.

3) Ціннісно-орієнтаційні процеси пов'язані з формуванням відповідних соціальних норм, цінностей, ціннісних орієнтацій у різних соціальних групах працівників. До цих процесів відносяться мотивація праці, трудова адаптація, виховання в дусі фірми.

4) Змінюючо-підтримуючі процеси, які змінюють місце індивіда чи групи індивідів у просторі або соціальній структурі організації, суспільства.Це процеси трудової мобільності соціальних груп і окремих робітників, професійної і територіальної мобільності.

Вивчення факторів і механізмів протікання різних соціальних процесів у сфері праці означає, по суті, вивчення всієї різноманітності СТВ, які складаються у ході колективної трудової діяльності між її учасниками, або вивчення соціальної сфери праці.

За характером змін вирізняють такі процеси:

стабілізації – коли основні характеристики спільності не змінюються, а лише відтворюються;

розвитку – коли вони прогресивно змінюються, наближаються до тих рівнів, що визначені цілями ;

деградації – коли вони погіршують становище, віддаляючись від поставлених цілей, сповільнюють і гальмують розвиток спільноти, соціальних відносин тощо.

Перелічені процеси можна розглядати на рівнях народного господарства, регіону (галузі), підприємства та на індивідуальному рівні. Один і той самий процес на різних рівнях виявляється по різному.

Соціальними процесами слід управляти : їх необхідно оцінювати, щоб попередити процеси деградації, не задовольнятися процесами стабілізації (функціонування), а намагатися, щоб соціальний процес забезпечував розвиток коллектива (спільноти).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Функції, мета і задачі соціології праці	\|	Зв'язок соціології праці з науками про працю соціологічного профілю і несоціологічного профілю

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.