Подання доповіді

Хтось із знаменитостей якось зазначив: «Не так важливо, що ви сказали, а важливо - як ви це зробили». До цього хотілося б додати ще одну думку: «...І коли ви це сказали, що ви при цьому робили?». У цих словах афористично містяться основні елементи мистецтва подання доповіді.

Уже із самого початку виступу промовець має встановити контакт з аудиторією. Щоб його промова стала свідченням взаєморозуміння і підтримки, йому насамперед потрібно завоювати справжнє почуття довіри та поваги публіки, яке потім повинно підтримуватися протягом усього виступу. Як він рухається, в якій позі стоїть, зоровий контакт, вираз його обличчя, рух рук, і, нарешті, одяг, - усе це вмить оцінюється аудиторією. Мають також значення і внутрішні імпульси оратора, його психологічний вплив на публіку. Якщо він вимовляє 125-145 слів за хвилину, йому вдасться утримати увагу слухачів протягом усього виступу, особливо, якщо при цьому він використовує різноманітні інтонації та модуляції голосу. Це надає його словам більшого сенсу та сили. Тембр і модуляція голосу часто засвідчують, вірить він у те, що говорить, чи ні. Це також додає йому «кредит» довіри або ж, навпаки, послабляє його позиції, що впливає на результати виступу. Можна нагадати один випадок. Під час виборчої кампанії один із претендентів після завершення свого довгого і нудного виступу, який він, однак, вважав досить вдалим, звернувся до аудиторії з пропозицією задавати йому запитання. Із зали пролунало лише одне запитання: «Скажіть, хто ще балотується на виборах?».

Для того, щоб успішно подати свою промову, - уявимо при цьому, що доповідь сама по собі досить змістовна, - потрібно виголосити її з натхненням, донести до свідомості слухачів, зробити жвавою та енергійною і постаратися позбавитися від нервозності. Простий, але не дуже напористий, звичний і вільний стиль мови швидше приверне увагу й інтерес слухачів, а зміна тембру голосу та манери подання матеріалу ще більше зміцнить симпатії публіки і примусить її слухати ще з більшою увагою та віддачею. Для використання техніки ораторського мистецтва необхідно вивчити основи володіння голосовими можливостями, способи, послідовність і найбільш сприятливий час для застосування різних голосових характеристик. Слід також звикнути до думки, що кожна промова має бути ретельно підготовленою та відрепетированою. Якщо промовець прагне виглядати природно, йому потрібно навіть вивчити основний зміст свого виступу напам'ять, вірити в те, що говорить, бути впевненим у своїх здібностях та в умінні взаємодіяти з конкретною публікою в конкретних обставинах, мати хорошу дикцію і палке бажання повести за собою людей.

Щодо аплодисментів, то доречно пригадати слова Бішора Фултона Дж. Шіна, який сказав:

«Оплески перед початком виступу оратора означають вираз довіри.

Оплески під час виголошення промови вказують на те, що у слухачів є надія, що далі виступ стане кращим.

Оплески наприкінці промови - це вираз загального полегшення, що вона, нарешті, закінчилася».

1. .

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мова виступу	\|	Сутність і характеристики колективу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.