Нормативно-правове забезпечення діяльності органів доходів та зборів при здійсненні митного контролю

Митне законодавство України, як жодна з галузей законодавства є інтегрованою у систему митних правил та стандартів, тому будь-яка зміна у цій системі тягне за собою необхідність змін у митному законодавстві країн (союзів), які входять до глобальної митної мережі.

Крім того, слід враховувати й вплив на стан митного законодавства та його тенденції не тільки зовнішніх, а й внутрішніх факторів – здійснення екологічних, соціальних та інших реформ, зміни у зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних напрямках, які створюють підстави для визнання митного законодавства будь-якої країни як найбільш мобільної галузі законодавства.

Джерела митного контролю — це вихідні від держави або визнані нею офіційно-документальні форми вираження та закріплення норм митного контролю, надання їм юридичного, загальнообов’язкового значення.

На сьогодні основний напрямок митної політики України полягає у великому зростанні зовнішньоекономічних відносин та входженні України у міжнародну економічну систему, що потребує визначення прийнятного порядку переміщення товарів, послуг, капіталів через митний кордон України, який би відповідав міжнародним митним стандартам. Цим і пояснюється приділення великої уваги до законодавчого регулювання цих правовідносин.

Як показує історія, визначення митної справи на законодавчому рівні є першим кроком до формування держави як самостійної політико-правової одиниці. Відомим фактом є те, що ще до проголошення незалежності України Верховною Радою УРСР вже був прийнятий Закон УРСР «Про митну справу в Україні» від 25.06.1991 № 1262-XII, яким були визначені основні засади організації митної справи як складової частини зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України, яка включала в собі встановлення порядку та організації переміщення через митний кордон України товарів і предметів, обкладення митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики в Україні.

За двадцять три роки незалежності України відбулись певні економічні реформи, входження України до Всесвітньої митної організації та визначення основного напрямку правового регулювання митної справи в Україні.

Основоположне ставлення до митної справи в Україні виражено, перш за все, в основному законі України – Конституції України від 28 червня 1996 року. Конституція України є основним джерелом митного права, рівно як і інших галузей права. Вона виступає найвищою формою втілення державної волі народу України та установлює основоположні принципи організації та діяльності суспільства та держави в різних сферах. Норми Конституції України є основою правового регулювання всіх відносин. Томе не є виключенням суспільні відносини у митній справі.

Конституція України задає основні принципи побудови всієї системи права, в тому числі і митного права. Такими принципами є конституційність та законність. Конституційність означає строгу відповідність всіх норм митного права основним засадам і принципам, закріпленим у Конституції України. Законність означає обов’язкову відповідність законів приписам Конституції України, а підзаконних актів відповідність приписам законів, прийнятих на підставі Конституції та неухильне виконання цих приписів учасниками суспільних відносин.

На сьогодні вже відбувся певний етап реформування митного законодавства України. За роки незалежності України було прийнято три Митні кодекси України, кожний з яких поступово був вдосконалений, розширений в частині кола врегульованих суспільних правовідносин, приведений у відповідність до певних міжнародних митних правилта стандартів. Кожний із них відіграв важливу роль у формуванні митної справи та у зайнятті її свого місця у визначенні загальної державної політики України та основних направлень інтеграції та економічного розвитку України.

Перший Митний кодекс України було прийнято в грудні 1991 р. (введено в дію з 1 січня 1992 р.), у період, коли формувалися основні засади державності та незалежності України в законодавчому плані.

Підготовка другого Митного кодексу та його розгляд було викликано необхідністю приведення чинного митного законодавства у відповідність до Конституції України, гармонізації та уніфікації із загальноприйнятими в європейській та світовій практиці нормами і стандартами, а також приведення Кодексу у відповідність до ринкової економіки. Верховною Радою України четвертого скликання 11 липня 2002 року був прийнятий другий Митний кодекс України, який вступив в дію з 1 січня 2004 року. Другий Митний Кодекс України майже утричі більший за обсягом від першого Митного кодексу. Якщо перший Кодекс складався з 11 розділів, 24 глав, 164 статей, то другий мав 21 розділ, 67 глав, 432 статті.

На сьогодні діючий Митний кодекс України від 13 березня 2012 року (21 розділ та 590 статей) можна назвати кодифікованим законодавчим документом, норми якого відповідають європейським стандартам, його називають прогресивною редакцією, який містить чимало нововведень, що дозволили органічно вирішити два блоки взаємопов’язаних питань.

По-перше, це спрощення та прискорення митних процедур, зменшення впливу «людського фактору» на процес та результат митного оформлення товарів, наближення процедур митного контролю та оформлення до європейських стандартів. По-друге, це підвищення рівня ефективності протидії митним правопорушенням, посилення ролі пост-аудиту. Новий Митний кодекс приведений у відповідність до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, Конвенції про тимчасове ввезення, Рамкових стандартів безпеки Всесвітньої митної організації.

Податковий кодекс України — закон України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів. Податковий кодекс України зокрема визначає:

· вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування,

· платників податків та зборів, їх права та обов'язки,

· компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю,

· відповідальність за порушення податкового законодавства

Податковий кодекс України має реєстраційний № 2755-VI від 2 грудня 2010 року. Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011, однак деякі статті наберуть чинності пізніше, аж до 1 січня 2015 року.

Одним із основних документів, що регулюють митну справу, є Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція), розроблена та прийнята Всесвітньою митною організацією у 1973 році. Конвенцією передбачено, що одним із напрямків, у якому мають рухатися митні адміністрації у сучасних умовах, є перехід на методи митного контролю, які засновані на принципах пост-аудиту та управління ризиками.

Україна приєдналася до Кіотської конвенції у 2006 році й з цього часу український законодавець активно впроваджує положення цієї конвенції у діяльність митних органів, особливо у сфері здійснення митного аудиту як одного з принципів митного контролю. (Україна стала повноправним членом Ради митного співробітництва у 1992 році. З жовтня 1994 р. РМС було перейменовано на Всесвітню митну організацію).

Відповідно до положень Кіотської конвенції, пост-аудит (перевірка товарів після випуску) є формою митного контролю, яка здійснюється митними органами для перевірки правильності та достовірності даних, вказаних у митних деклараціях, шляхом вивчення бухгалтерських документів, рахунків, систем управління бізнесом після завершення митного оформлення.

Використання митного пост-аудиту спрямоване на стимулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом спрощення та прискорення процедур митного оформлення та митного контролю, а з іншого – на те, щоб це прискорення та спрощення не заподіяли шкоди інтересам держави та суспільства в частині наповнення доходної частини державного бюджету, захисту внутрішнього ринку.

Ще одним важливим законодавчим актом в сфері митної справи, є прийнятий 19 вересня 2013 р. Закон України «Про Митний тариф України». Закон «Про Митний тариф України» створив нормативну базу для регулювання питань щодо обкладення спеціальним податком — митом товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Митний тариф України є невід’ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Іншим законодавчим актом щодо митної справи є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-ХІІ від 16 квітня 1991 року.На відміну від розглянутих вище законодавчих актів, що встановлюють правові норми, якими в першу чергу керуються органи державної влади, Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» регулює питання щодо правового статусу, прав та обов’язків фізичних та юридичних осіб — суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, порядку та суб’єктів їх реєстрації та ліцензування; встановлює правові основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, нагляду за дотриманням державних інтересів при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності своєї господарчої діяльності та компетенцію державних органів з цих питань.

Також існує велика кількість законів та підзаконних актів, які регулюють окремі види суспільних відносин в сфері митного права. Це можуть бути або законодавчі акти, що регулюють окремі специфічні види підприємницької діяльності, наприклад, Закон України «Про режим іноземного інвестування» або законодавчі акти щодо окремих видів товарів, наприклад такі, як Закони України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції», «Про карантин рослин», «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», «Про лікарські засоби» та багато інших.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Протипожежне водопостачання	\|	Nice, good, pleasant

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.