Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Класифікація документів

ТЕМА. Професійні документи.

ЛЕКЦІЯ 7.

Культура слова

ВИБАЧТЕ, ПРОБАЧТЕ, ПЕРЕПРОШУЮ (а не вибачаюсь). Слово вибачаюсь має у своєму складі колишній займенник ся, що був формою на себе (порівняйте: голюся, миюся, чешуся...). Виходить, що людина, кажучи вибачаюся, ніби вибачає самій собі, хоча насправді вважає, що завинила перед кимось. Треба казати: Вибачте мені; пробачте; даруйте; перепрошую.

Ненормативним є вислів: Я хочу вибачитися чи За цей вчинок треба вибачитися. Грамотно: Я хочу попросити вибачення, ...треба перепросити.

Пробачте мене чи пробачте мені. Ненормативними можуть бути не лише слова, їхні форми, а й сполучення слів. У фразах вибач мене, згідно наказу, згідно цього документа, хворий грипом усі слова українські, але порушено правила керування (синтаксичний зв'язок, який вимагає, щоб залежне слово було у відповідному відмінку). Наведені сполучення потрібно виправити так.

Вибач мені

Згідно з наказом, згідно з розпорядженням, згідно з документом

Хворий на грип, хворий на лейкемію, хворий на дифтерію, хворий на кір.

Після слова вибач (а також пробач, пробачте) має бути слово в давальному відмінку: вибачай сестрі (братові, друзям), пробачте нам.

В українській мові слово згідно поєднується за моделлю: згідно + прийменник + орудний відмінок, у російській — за формулою: согласно + форма родового відмінка.

Слово хворий керує іншим словом, що є назвою хвороби, за допомогою прийменника на + знахідний відмінок.

За такою ж моделлю будуються сполучення з дієсловами захворіти, хворіти: Захворів на невиліковну недугу; Захворів на цукровий діабет; Хворів на дизентерію.

Слово сповіщати / сповістити вимагає узгодження зі словом у знахідному відмінку Кого? Що? Рідше в давальному Кому? Чому?

Пам'ятаймо: в тлумачних, перекладних словниках при багатьох словах у дужках подано запитання відповідного відмінка. Отже, легко себе перевірити, не порушуємо норми щодо керування.

 

1. Як ви розумієте поняття етикет.

2. Які правила визначає службовий етикет.

3. У чому виявляється загальна і мовна культура людини.

4. Назвіть приклади професійних ситуацій, які потребують певних мовних засобів.

 

 


 

КЛАСИФІКАЦІЯ ДОКУМЕНТІВ - це поділ їх на класи за найбільш загальними ознаками схожості та відмінності. Мета класифікації полягає в підвищенні оперативності роботи апарату управління та відповідальності виконавців. У поточній роботі класифікацію документів здійснюють на етапі групування їх у справи .

 

Документи класифікують за такими ознаками: - спосіб фіксації інформації; - зміст; - назва; - вид; - складність; - місце складання; - термін виконання; - походження; - гласність; - юридична сила; - стадія виготовлення; - термін зберігання; - рід діяльності та ін.

 

За способом фіксації інформації розрізняють такі документи:

 

• письмові, до яких належать усі рукописні й машинописні документи, виготовлені за допомогою друкарської та розмножувальної оргтехніки;

 

• графічні, в яких зображення об'єктів передано за допомогою ліній, штрихів, світлотіні. Це графіки, мапи, рисунки, малюнки, схеми, плани. Вони цінні своєю ілюстративністю;

 

• фото- й кінодокументи — такі, що створені способами фотографування й кінематографії. Це кіно- та фотоплівки, фотокартки. На них можна зафіксувати ті явища й процеси, які іншим способом зафіксувати важко чи неможливо;

 

• фонодокументи — такі, що створюються за допомогою будь-якої системи звукозаписування й відтворюють звукову інформацію (наприклад, записану під час проведення засідань, зборів, нарад тощо).

 

За змістом документи поділяють на: • організаційно-розпорядчі; • фінансово-розрахункові; • постачально-збутові та ін.

 

Організаційно-розпорядчі документи (ОРД) — це управлінська документація, що слугує засобом здійснення та регулювання процесів управління. Документи, які належать до ОРД, можна умовно поділити на такі групи:

 

• організаційні (положення, інструкції, правила, статути тощо);

 

• розпорядчі (постанови, рішення, розпорядження, вказівки тощо);

 

• довідково-інформаційні (довідки, протоколи, акти, пояснювальні та службові записки, службові листи, відгуки, плани роботи, телеграми, телефонограми, звіти, доповіді тощо);

 

• з кадрових питань (заяви, накази по особовому складу, особові картки, трудові книжки, характеристики тощо);

 

• особові офіційні (пропозиції, заяви, скарги, автобіографи, розписки, доручення тощо).

 

За назвою розрізняють:

 

• накази; • положення; • протоколи; • розпорядження; • вказівки; • інструкції; • правила; • статути; • звіти; • ордери; • плани; • службові листи; • заяви тощо.

 

За видами документи поділяють на:

 

• типові, що розробляються вищими органами для підвідомчих організацій з однорідними функціями і мають обов'язковий характер;

 

• трафаретні, котрі виготовляються друкарським способом: незмінювана частина тексту документа друкується на поліграфічних машинах, а для змінної інформації запишаються вільні місця. Такі документи зараз найпоширеніші, оскільки на їх складанні та обробленні економиться час;

 

• індивідуальні, які створюються кожного разу по-новому. Це доповідні, службові, пояснювальні записки, автобіографії тощо. За складністю документи бувають:

 

• прості, що містять інформацію з одного питання;

 

• складні, які містять інформацію щодо двох і більше питань.

 

Слід ураховувати, що прості документи легше оброблювати, контролювати їх виконання, здійснювати пошук.

 

За місцем складання розрізняють такі документи:

 

• внутрішні, що стосуються внутрішніх питань підприємства (організації, установи, фірми) і не виходять за його межі;

 

• зовнішні, тобто вхідна та вихідна кореспонденція.

 

За терміном виконання документи бувають:

 

• термінові, що виконуються у строки, встановлені законом, відповідним правовим актом, керівником, а також документи з позначкою «Терміново»;

 

• нетермінові, які виконуються в строки, визначені керівництвом підприємства (організації, установи, фірми).

 

За походженням документи поділяють на:

 

• службові, що стосуються діяльності підприємства (організації, установи, фірми);

 

• офіційно-особисті, які стосуються конкретних осіб, тобто іменні (скарги, заяви тощо).

 

За гласністю документи бувають:

 

• звичайні,

 

• для службового користування (ДСК);

 

• таємні;

 

• конфіденційні та ін.

 

За юридичною силою документи поділяють на такі:

 

• справжні (істинні), що готуються в установленому законом порядку за всіма правилами. Своєю чергою, справжні документи бувають: • чинні, • нечинні. Документ стає нечинним, коли втрачає юридичну силу з будь-яких причин;

 

• фальшиві (підроблені), в яких зміст чи оформлення не відповідає істині.

 

За стадіями виготовлення розрізняють такі документи:

 

• оригінали — перші або єдині примірники офіційних документів;

 

• копії — документи, в яких точно відтворено інформацію інших документів, а також усі їхні зовнішні ознаки чи частину їх і відповідним чином оформлені. Існують такі різновиди копій: • відпуск (повна копія вихідного документа, виготовлена водночас з ори-гіналом через копіювальний папір); • витяг (копія офіційного документа, що відтворює певну його частину і відповідно засвідчена); • дублікат (повторний примірник документа, який має юридичну силу оригіналу).

 

За терміном зберігання розрізняють:

 

• документи постійного зберігання;

 

• документи тривалого (понад 10 років) зберігання;

 

• документи тимчасового (до 10 років) зберігання.

 


Читайте також:

  1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
  2. V. Класифікація і внесення поправок
  3. V. Класифікація рахунків
  4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Аналіз документів
  7. Аналіз документів як метод соціологічного дослідження.
  8. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
  9. Аудит грошових документів та грошових коштів у дорозі.
  10. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
  11. Банківський кредит та його класифікація.
  12. Банківські ресурси, їх види та класифікація




Переглядів: 1084

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Жанри публічних виступів | Роль і місце ЦЗ в сучасних умовах.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.