Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

IV. ТИМЧАСОВА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ

Процес переходу від теперішньої вартості (PV) до майбутньої (FV) називається компаундирування – арифметична дія визначення кінцевої вартості потоку готівки із застосуванням складних відсотків.

FV=PV*(1+і),

де і - ставка відсотка.

Дисконтування – процес визначення поточної вартості потоку готівки, даний процес є повністю протилежний компаундирування

PV =

Майбутня вартість ренти (виплати).

Рентою називається серія рівних виплат, що здійснюються через певні інтервали або певну кількість років.

Види ренти:

-звичайна (відстрочена) - рента, виплати по якій проводяться в кінці періоду;

-вексельна ;- рента, виплати по якій проводяться на початку кожного періоду.

· Поточна вартість звичайної ренти за n-ий період:

PVAn=PMT,

· Поточна вартість вексельної ренти:

PVAnv= PMT*(1+і),

де PVAn – теперішня вартість звичайної ренти;

PMT – рентні платежі.

Майбутня вартість ренти:

FVAт= PNT*∑(1+і)

n-загальна кількість періодів вкладу;

t-аналізований період.

Остання виплата проводиться в самому кінці, тому % по ній не нараховуються.

Відсоток майбутньої вартості ренти:

FVIFAі,п =∑(1+i)=

Відсоток майбутньої вартості ренти, це фактор % майбутньої вартості для ануїтету за n періодів та з і % ставкою.

При вексельній ренті на кожний платіж нараховується % на початок періоду, тому майбутня вартість вексельної ренти=майбутня вартість звичайної ренти*додаткове нарахування % за один додатковий період.FV=всі рентні платежі + FVIFA.

 

ТЕМА: ВАРТІСТЬ КАПІТАЛУ

Вартість капіталу виступає ключовим фактором у рішеннях стосовно оренди або купівлі основних активів, у рішеннях стосовно рефінансування облігацій та в питаннях пов’язаних з використанням боргу в порівнянні з акціонерним капіталом.

Низька вартість капіталу стимулює більш ризиковані та інноваційні проекти а також інвестиції, які збільшать продуктивність та зменшать витрати.

Інколи компанії проводять фінансування своєї діяльності повністю за рахунок власного капіталу, у цьому випадку для оцінки вартості капіталу, що використовується в аналізі рішень, стосовно доцільності капіталовкладень повинен бути врахований коефіцієнт окупності власного капіталу. Однак більшість компаній отримують значну частину свого капіталу за рахунок довгострокового боргу та привілейованих акцій. Для таких компаній вартість капіталу повинна відображати середню вартість різноманітних джерел довгострокових фондів а не лише вартість власного капіталу. Статті правої частини балансу - різноманітні типи боргу , привілейовані акції та звичайні акції – визначаються як компоненти капіталу. Будь-яке збільшення сукупних активів повинно фінансуватися за рахунок збільшення одного або кількох компонентів капіталу.



Интернет реклама УБС

Чотирма основними компонентами в структурі капіталу є:

- борг

- привілейовані акції

- нерозподілені прибутки

- нові випуски звичайних акцій

Kd - процентна ставка, яку виплачує компанія за новий борг (актив)

Kd(1-Т) – вартість боргу після сплати податків

Kps- вартісна компонента привілейованих акцій

Ks- вартісна компонента нерозподілених прибутків

Kе- вартість компоненти власного капіталу отриманого за рахунок випуску звичайних акцій

· Вартість боргу після сплати податків Kd(1-Т)

Вартість боргу після сплати податків використовується для розрахунку середньозваженої вартості капіталу. Вона є також процентною ставкою, що платить фірма за користування боргу і зменшена на економію по податках, оскільки проценти не є об’єктом оподаткування.

Вартість компоненти капіталу (боргу) після сплати податку Kd(1-t) = % ставка – економія на податках = Kd - Kd*t = Kd*(1-Т)

Основне призначення (визначення або розрахунку) вартості капіталу це застосувати отриманий результат для прийняття рішення щодо доцільності капіталовкладень

Наприклад чи зможемо ми отримати прибуток від експлуатації нового активу вищий за вартість капіталу необхідного для його придбання. Ставку при якій фірма позичила у минулому неможливо застосувати для цілей визначення вартості капіталу тому, що це безповоротні витрати.

· Вартість привілейованих актцій (Kps )

Застосовується для розрахунку середньозваженої вартості капіталу і визначається відношенням дивідендів до чиста ціна випуску таких акцій.

Крs = ,

Dps – дивіденди по привілейованим акціям, Pn - чиста ціна випуску.

· Вартість нерозподілених прибутків, ks

Вартість боргу та привілейованих акцій визначається на базі норм прибутків, які визначаються інвесторами на ці цінні папери. Аналогічно вартість нерозподілених прибутків дорівнює норма прибутку яка встановлюється акціонерами на власний капітал, який отриманий за рахунок нерозподілених прибутків. До нерозподілених прибутків відноситься частина поточних прибутків, що не виплачена у вигляді дивідендів, тобто яку можна реінвестувати у поточному періоді. Прибутки компанії після сплати податків, дивідендів та платежів по нарахованим процентам повністю належать її звичайним акціонерам, які отримують компенсацію за те, що їх капітал тимчасово знаходиться у розпорядженні компанії у вигляді цієї частини прибутку. Керівництво може використати ці прибутки двома шляхами – виплатити їх як дивіденди або утримати їх та реінвестувати. Керівництво стикається з принципом оптимально можливої вартості. Таким чином, якщо компанія не в змозі інвестувати нерозподілені прибутки так, щоб отримати від здійснених інвестицій, принаймні ks, то їй доцільно виплатити ці фонди акціонерам, тому що вони спроможні інвестувати їх у інші активи, які забезпечать отримання такого прибутку. (На дивіденди та на капітальний дохід нараховуються податки по різних ставках, на довгостроковий капітальний дохід нараховується податок по нижчій ставці, ніж на дивіденди для більшості акціонерів. Тому для компанії було б корисніше утримувати податки, ніж виплачувати їх у вигляді дивідендів, що, як наслідок призводить до відносно низької вартості капіталу нерозподілених прибутків).

При визначені вартості нерозподілених прибутків використовують різноманітні підходи:

-модель оцінки капітальних активів(МОКА)CAPN,

-метод «дохід на облігацію + премія за ризик»

-підхід «коефіцієнт дохідності + темп росту»

Метод МОКА передбачає такий алгоритм:

1)визначення безпечної, без ризикової ставки Krf, за базу можна взяти ставку за казначейськими облігаціями, або ставку на короткострокові казначейські векселі

2)визначення бетта коефіцієнта. За бетта коефіцієнт використовують індекс ризикованості компанії, або індекс ризикованості акції

3)визначення очікуваної норми прибутку на ринок або на „середню” акцію - km

4)отримані значення підставляються у рівняння

Ks=Krf+(Km-Krf)*

Kь-очікувана норма прибутку на одну акцію.

Недоліки підходу:

1) виникає протиріччя між використанням коефіцієнта прибутковості на довгостроковій чи короткострокові казначейські цінні папери для визначення Krf ;

2)важко визначити коефіцієнт бетта який матиме компанія в майбутньому і коефіцієнт бетта на який сподіваються інвестори;

3)важко визначити премію за ринковий ризик.

Метод «Дохід на облігацію плюс премія за ризик»

Аналітики, які не мають достатньої впевненості у результатах попереднього методу, зазвичай, використовують суб’єктивну процедуру для визначення вартості акціонерного капіталу компанії. Вони додають до процентної ставки за довгостроковий борг, яким володіє компанія, премію за ризик. Тому компанія з вищим ступенем ризику та з високими процентними ставками по боргу матимуть вищу вартість акціонерного капіталу.

Ks=дохід на облігацію + премія за ризик

Підхід «Коефіцієнт дохідності плюс темпи росту, або дисконтований грошовий потік»

Даний підхід ґрунтується на твердженні, що очікувана норма прибутку на звичайну акцію залежить в кінцевому підсумку від очікуваних дивідендів. Отже Ks=D1/P0+G(очікуване)

D1- Розмір дивіденду, що очікується отримати в кінці періоду (t);

P0 – поточна ціна акції;

g (очікуване) – очікуваний темп росту.

Даний метод по визначеності вартості акціонерного капіталу отримав назву дисконтованого грошового потоку. Відносно легко визначити дивідендний дохід в майбутньому, однак виникають труднощі при визначеності очікуваного тему росту. Якщо минулі значення темпів росту дивідендів та прибутків показали відносну стабільність то інвестори можуть сподіватися на продовження минулих трендів і темп росту g можна визначити на основі минулого росту компанії. Однак, якщо минулий ріст компанії значно коливався, або в наслідок економічних циклів, або в наслідок стану притаманного даній компанії, тоді інвестори не мають можливості об’єктивно визначити майбутні темпи росту на основі минулої динаміки. У такому випадку використовуються інші методи для визначення g, які включає прогнозування середнього коефіцієнта майбутньої виплати дивідендів компанії та коефіцієнта утримання.

g = коефіцієнт утримання * ROE= (1-коефіцієнт виплати)* ROE

Наприклад акції компанії GMC=23$,очікуваний дивідендний дохід =1,24$ очікуваний темп росту 8%, відповідно Ks= (1,24/23)+8%=13,4%. Тепер припустімо, що компанія очікує мати постійне значення ROE = 13,4%. Також вона сподівається виплатити 40% своїх прибутків та утримати у виробництві 60%. У цьому випадку її прогнозований темп росту становить

g = (0,6)*13,4% = 8%

13,4% - мінімальна норма прибутку, яку повинно заробити керівництво для виправдання своїх дій щодо збереження частини прибутків у виробництві, ніж виплачуючи їх акціонерам у формі дивідендів.

 

Визначення вартості акціонерного капіталу за рахунок нового випуску звичайних акцій (Ke)

Вартість акціонерного капіталу за рахунок нового випуску звичайних акцій більша ніж вартість нерозподілених прибутків. Оскільки компанії необхідно покрити витрати на випуск та розповсюдження таких акцій. Тому перед фінансовим менеджером стоїть запитання, яку норму прибутку необхідно заробити на фондах отриманих за рахунок продажу акцій для того, щоб виправдати новий випуск звичайних акцій. Відповідь на це запитання для акцій з постійним ростом знаходимо, використовуючи таку формулу

Ke = + g

F – процент витрат на випуск та розповсюдження що виникли в наслідок продажу звичайних акцій, тому P0*(1-F)- це чиста ціна за акцію, яку сплачує компанія.

Існуючі акціонери очікують що фірма заплатить їм дивіденди (Dt), які будуть отримані в наслідок експлуатації наявних активів з P0 вартістю за акцію. Нові інвестори також сподіваються отримати аналогічні дивіденди, але грошові фонди отримані для інвестицій в актив будуть менші ніж P0 внаслідок виникнення витрат на випуск та розповсюдження акцій для нових інвесторів. Щоб зумовити отримання сподіваних дивідендів не погіршуючи стан (потік дивідендів) існуючих акціонерів, нові грошові фонди отримані в результаті продажу акції повинні інвестуватись так, щоб одержаний у майбутньому прибуток забезпечив отримання дивідендного потоку.

Оптимальна структура капіталу визначається як сукупність боргу привілейованих акцій та акціонерного капіталу, тому компанія яка максимізує свою вартість утворює цільову(оптимальну) структуру капіталу і у випадку подальшого збільшення капіталу буде намагатись утримувати цю встановлену оптимальну структуру капіталу протягом певного часу.

Для розрахунку середньозваженої вартості капіталу використовується цільові пропорції боргу привілейованих акцій та акціонерного капіталу разом з компонентами вартості капіталу.

WACC =Wd*Kd*(1-T)+Wps*Kps+Wсе*Ks

Wd ps s - вага боргу, привілейованих акцій та акціонерного капіталу;

K- відповідні норми прибутковості.

Вага може базуватися на балансових вартостях відображених у фінансовій звітності, або на ринковій вартості різних цінних паперів.

Гранична вартість капіталу визначається як вартість від одержання іншої грошової одиниці у новому капіталі; середньозважена вартість останньої грошової одиниці нового капіталу, який отримає компанія.

Гранична вартість росте в наслідок всебільшого зростання капіталу протягом даного періоду.

Точка розриву – грошова сума нового капіталу , який зможе отримати компанія до того як почне зростати середньозважена вартість капіталу.

Точка розриву = валова сума даного типу капіталу меншої вартості/доля цього типу капіталу у загальній структурі капіталу .

Послідовність розрахунку та визначення точок розриву та граничної вартості капіталу:

1)визначення точок розриву для компонентів капіталу. Розрив буде відбуватися кожного разу як тільки вартість одного з компонентів капіталу зростає. Визначення переліку точок розриву.

2)визначення вартості капіталу кожного компонента в інтервалах між розривами

3)визначення середньозважених цих компонентів вартості для отримання значень середньозваженої вартості капіталу у кожному інтервалі

Вартість капіталу є ключовим елементом у процесі оцінювання доцільності капіталовкладень.

Труднощі пов’язані з визначення вартості капіталу.

1)Амортизаційний фонд. Для більшості компаній одним із найбільших джерел капіталу є амортизаційні нарахування. Амортизаційні грошові потоки можуть бути реінвестовані або повернені до інвесторів(кредитори та акціонери) вартість амортизаційних фондів приблизно дорівнює середньозваженій вартості капіталу в інтервалі в якому капітал отримується за рахунок нерозподілених прибутків та боргу меншої вартості.

2)приватні фірми

3)малий бізнес

4)проблема виміру. Досить складно визначити G та премію за ризик

5)вартість капіталу проектів з різними рівнями ризику.

6)вага елементів структури капіталу

 

ТЕМА: Визначення оптимальної структури капіталу

За умови коли компанія розвивається виникає необхідність у додатковому капіталі, які можна отримати за рахунок боргового зобов’язання або маржі (акціонерний капітал). Боргове зобов’язання має кілька переваг:

1) власники боргового зобов’язання отримують доходи( мається на увазі отриманий податок, який призначається за борговим зобов’язанням);

2)власники боргового зобов’язання використовуючи позичковий капітал отримують прибуток (тому акціонери не повинні користуватися власними доходами, якщо компанія успішно розвивається) ;

Однак боргові зобов’язання мають ряд недоліків:

1)чим вищий коефіцієнт боргового зобов’язання компанії, тим вищі її процентні виплати;

2)якщо компанія перебуває у складному становищі і поточного доходу недостатньо для виплати усіх відсотків, то акціонери змушені компенсувати дані витрати за власні кошти;

Для визначення оптимальної структури капіталу компанія аналізує фактори, які впливають на нього, а потім встановлює базову структуру капіталу. ця база може змінюватися в залежності від того як змінюються умови. Якщо коефіцієнт фактичного боргового зобов’язання нижчий за базовий рівень капіталу, то забезпечення зростання капіталу можна здійснювати за рахунок випуску боргового зобов’язання. Базова структура капіталу – це взаємозв’язок боргового зобов’язання привілейованих акцій та загального акціонерного капіталу з яким компанія планує нарощувати власний капітал.

Політика управління структурою капіталу компанії включає компроміс між ступенем ризику і оборотом капіталу. Використання боргового зобов’язання підвищує ризиковість потоку доходу, однак в цілому веде до високого рівня обороту. Основними факторами, які впливають на управління структурою капіталу є:

1)оцінка ступеню ризику в бізнесі. Чим більший ризик у бізнесі компанії тим нижчий її коефіцієнт оптимального боргового зобов’язання;

2) податкова ситуація компанії. Основною причиною для використання боргового зобов’язання є скорочення витрат;

3) фінансова гнучкість, спроможність нарощувати капітал в визначений період та в несприятливих умовах. Потенційна майбутня потреба коштів і наслідки їх нестачі мають найбільший вплив на базову структуру капіталу – чим більша ймовірна майбутня потреба в капіталі і чим менші наслідки нестачі капіталу, тим надійнішим має бути балансовий звіт;

4)управлінський консерватизм або агресивність

У контексті структури капіталу виділяємо такі види ризиків:

1)бізнес ризик, який обумовлений ризиковістю операцій компаній( коли не використовує боргове зобов’язання

2) фінансовий ризик, який є додатковим ризиком що поширюється на звичайних акціонерів в результаті використання боргових зобов’язань

Бізнес ризик характеризується невизначеністю, яка властива при плануванні майбутніх оборотів активів і він є одним із найважливіших визначників структури капіталу.

Бізнес ризик залежить від таких факторів:

1)мінливість попиту( чим більш стабільна товарна одиниця компанії, тим нижчий ризик компанії)

2)мінливість товарної ціни ( компанії продукція яких реалізується за нестабільними цінами підлягають бізнес ризику більшою мірою ніж компанії ціни на продукцію яких є незмінними)

3)непостійність оптової ціни

4)здатність відрегулювати вхідні( реалізаційні ) ціни відповідно зі змінами вхідних цін(витратами).

Деякі компанії мають труднощі із оптовими цінами особливо в період інфляції, оскільки виникають труднощі у збалансуванні вхідних та вихідних потоків.

Величина для якої витрати фіксовані: поточний показник співвідношення вкладів капіталу в цінні папери з фіксованим доходом та нефіксованим(поточне підвищення дохідності капіталу)

Бізнес ризик залежить від обсягу фіксованих витрат компанії, якщо фіксовані витрати високі, то навіть невеликий спад у збуті може призвести до значноо спаду в поточних прибутках та маржі.

Поточний левередж – величина з якою фіксовані(поточні) витрати використовуються операціях компанії. Якщо високий процент загальних витрат компанії фіксований, то така компанія має високий коефіцієнт поточного лі вереджу. Високий коефіцієнт поточного лі вереджу означає що відносно мала зміна у збуті тягне за собою велику зміну в поточному прибутку. За таких умов для корпорації є необхідним визначити точку беззбитковості . точка беззбитковості це така ситуація, коли збут = витратам і поточні прибутки=0. Чим вищий коефіцієнт поточного лі вереджу, тим вища ступінь бізнес ризику, тим вища мінливість поточних прибутків(EBIT).

Фінансовий левередж – межі фіксованого прибутку одержаного в наслідок використання боргового зобов’язання. Корпорація іманентно має ризик який властивий усім її бізнес операціям, особливо актуально для фінансового ризику , який актуалізується при плануванні майбутніх фінансових опотоків та обороту активів. Коли компанія використовує ефект від фінансового лі вереджу її бізнес ризик концентрується на акціонерах.

В реальній дійсності структура капіталу впливає на прибуток до відрахування відсотків і податків (EBIT). По-перше, якщо рівні боргових зобов’язань надмірні компанія не зможе фінансувати свою поточну діяльність. В той час коли рівні процентного доходу є високими виникає ситуація типу «стоп-вперед», що призводить до розвитку науково-дослідних програм інновацій і які відкидають можливість боргового фінансування. По-друге, слабке фінансове становище іноді є причиною скорочення збуту компанії. По-третє, фінансово стійкі компанії мають можливість укладати угоди з об’єднанням постачальників .

Рівень поточного левереджу (DOL)= відношення відсоткової зміни прибутку до відрахування % та податків (ЕВІТ) до відсоткової зміни у збуті =

(дельта Ebit/Ebit)/(дельта Q/Q)

Фактично рівень операційного левереджу є показником, який вимірює вплив зміни в збуті на поточний прибуток.

Поточний левередж впливає на прибуток EBIT, тоді як фін левередж вливає на прибуток після усіх відрахування і більш цікавить акціонерів

Фін лівередж починає діяти тоді, коли припиняє функціонувати поточний лівередж, тому поточний лівередж відносять до першої стадії а фінансовий до другої стадії лівереджу.

Рівень фінансового лівереджу визначається як відсоткова зміна прибутку яка доступна для акціонерів.

Рівень фінансового левереджу визначається як DFL= відсоткове змінюванняв ЕPS/ відсоткове змінювання EBIT = EBIT/(EBIT-1)

Рівень загального лівереджу = операційний*фінансови.

 


Читайте також:

  1. IV. Вартість знака для товарів і послуг та фірмового найменування
  2. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
  3. Альтернативна вартість і незворотні витрати
  4. Альтернативна вартість та її використання у проектному аналізі
  5. Аналіз міжринкової взаємодії товарів і грошей
  6. Б. Новостворена вартість, яка складається з вартості необхідного продукту (НП) і вартості додаткового продукту ( ДП).
  7. Валовий внутрішній продукт — це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резиден­тами країни за рік.
  8. Вартість Internetу для підприємств-користувачів. Internet-технології та формування бізнес-фокусу споживача.
  9. Вартість валюти та валютний курс.
  10. Вартість грошей
  11. Вартість грошей

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Модель визначення Цін Фіксованих активів | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.013 сек.