Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Список використаної літератури

Загрузка...

План

1. Товарознавство як наукова дисципліна

2. Споживна вартість товарів – предмет товарознавства

3. Метод, мета, завдання та принципи товарознавства

4. Зв'язок товарознавства з іншими науками

 

 

1. Товарознавство як наукова дисципліна

Товарознавство належить до основних навчальних дисциплін при формуванні професійної компетентності товарознавців, маркетологів, експертів і комерсантів. Крім того, основи товарознавчих знань необхідні бухгалтерам, економістам, менеджерам і технологам, тому що облік, планування товарних ресурсів, аналіз фінансово-господарської діяльності, управління виробництвом та інші види їх професійної діяльності повинні здійснюватися з урахуванням особливостей товарів, їх основних характеристик і можливих змін при транспортуванні, збереженні і реалізації.

Існує багато визначень терміна "товарознавство". Одне з перших було запропоноване І.І. Вавіловим ще в 1856 р.: «Товарознавство – наука, яка дає точні і повні знання про товари, їхні сорти, місце походження і продаж, засоби перевезення і зберігання...».

Серед найбільш точних – визначення предмета товарознавства, наведене К. Марксом: «Споживчі вартості товарів складають предмет особливої дисципліни – товарознавства». Це визначення покладене в основу багатьох наступних дефініцій терміна.

У комюніке Міжнародної теоретичної конференції викладачів вищої школи з питань загального товарознавства, що відбулася у вересні 1962 р. в Лейпцизі, зафіксоване таке визначення: «Товарознавство являє собою природно-наукову дисципліну, предметом якої є споживча вартість (цінність) товарів». Це визначення частіше за все подається в науковій та навчальній літературі.

Однак тлумачення товарознавства тільки через предмет - споживчі вартості товарів – не розкриває повною мірою сутність цієї науки, що потребує подальшого уточнення цього терміна.

Державний стандарт (ДСТУ 3993-2000 «Товарознавство. Терміни та визначення») дає таке визначення товарознавства як наукової дисципліни: «Товарознавство – наукова дисципліна, яка системно вивчає товари на всіх етапах життєвого циклу, методи пізнання їхньої споживної вартості (цінності), закономірності формування асортименту та вимог до якості для забезпечення ефективності їх виробництва, обігу та споживання».



Интернет реклама УБС

Товарознавство – це сукупність знань про товар як предмет торгівлі, про його властивості, сорти, споживче значення.

Товарознавство – це наука про основні характеристики товарів, що визначають їх споживчі вартості. Термін «товарознавство» походить від слів «товар» і «знати».

В сучасних умовах дослідження в галузі товарознавства і висока професійна підготовка товарознавців зі знанням маркетингу дозволяють вирішувати проблеми, пов'язані з постачанням населення високоякісними товарами.

Вимоги до товарознавства як навчальної дисципліни – формування міцних знань з питань класифікації, асортименту, стандартизації непродовольчих товарів, їх корисних властивостей, якості, оптимальних умов, способів і режимів збереження (тара, пакувальні матеріали), вироблення уміння і навичок з оцінки якості товарів.

 

 


2. Споживна вартість товарів - предмет товарознавства

 

Основними поняттями товарознавства є продукція і товар.

Продукція – це матеріальний або нематеріальний результат діяльності призначений для задоволення реальних чи потенційних потреб.

Продукція стає товаром у процесі купівлі-продажу (комерційної діяльності) і при цьому має споживчі властивості, здатні задовольнити споживача. Тобто тільки у сфері ринкової торгівлі продукція, яка має споживчу вартість і переходить від одного власника до іншого, стає товаром.

Товар – матеріальна або нематеріальна Продукція, призначена для купівлі-продажу.

У Держстандарті з товарознавства товар визначається як будь-яка річ, що на момент надходження в обіг повинна бути виокремлена з-поміж інших за певними ознаками для конкретної угоди купівлі-продажу.

Отже, товар - складне поняття і не менш складний матеріальний або нематеріальний об'єкт, якому притаманні певні споживчі властивості.

Товар – це продукт праці, який володіє здатністю задовольняти конкретні потреби людини, що розподіляється в суспільстві шляхом купівлі- продажу. Товар як продукт праці має подвійний характер. З одного боку, він є вартістю, з іншого боку – споживною вартістю.

Вартість товару характеризується витратами суспільно необхідної праці на його проектування, виробництво і розподіл. Виразом вартості є його ціна.

Споживча вартість товару – це благо для людей, елемент багатства. Щоб стати споживчою вартістю, товар має володіти корисністю.

Під споживною цінністю розуміють комплекс споживних властивостей товару, завдяки яким він може задовольняти ті чи інші потреби людини.

З точки зору маркетингу, товар – це все, що може задовольнити потреби людини і пропонується на ринок з метою привернення уваги, придбання, використання або споживання.

При створенні товару необхідно пам'ятати, що він у своєму життєвому циклі проходить три рівні: товар у задумі, товар у реальному виконанні і товар з підкріпленням. І якщо товар з підкріпленням - це по суті сервісне обслуговування покупця, який вибрав той чи інший товар, то товар в задумі і товар у реальному виконанні – це саме те, що має корисні для людини властивості і робить його споживною цінністю.

Споживна цінність, споживні властивості – досить близькі поняття, але перше з них ширше, оскільки повністю характеризує об'єкт, а інші відображають лише окремі сторони цього об'єкта. Споживні властивості товару – це властивості, які обумовлюють його корисність і здатність задовольняти потреби споживачів і проявляються в процесі споживання. Споживні властивості товару необхідні для конкретизації його споживної цінності. Споживну вартість мають усі продукти праці незалежно від того, є вони засобами виробництва чи предметами особистого споживання.

Розглядаючи з цієї точки зору продовольчі товари, треба підкреслити, що одні з них надзвичайно необхідні для підтримання нормальних фізіологічних функцій організму (харчові продукти з оптимальним хімічним складом – яйця, молоко, м'ясо), другі потрібні для збудження апетиту (прянощі та приправи), а треті, незважаючи на те, що мають певні споживні властивості і навіть викликають почуття задоволення, є шкідливими для здоров'я людини (тютюн, алкогольні напої, наркотики).

Корисність товару – це його здатність задовольняти певні потреби людини. Корисність речі (продукту) робить її носієм споживчої вартості, вона не може існувати поза товаром, невіддільна від нього. Корисність – поняття суб'єктивне. Той самий товар для різних людей може бути і корисним, і марним, і навіть шкідливим, наприклад, окуляри або ліки без призначення.

Сукупність корисних властивостей товару, які роблять його здатним задовольняти потреби людей, формують його споживчу вартість. Корисність товару залежить не тільки від природно-речовинних властивостей, й від зміни потреб людини і суспільства. Певна потреба людини може задовольнятися наступними одна за одною одиницями товару відповідно до закону збутної граничної корисності. Чим більше товару купляють споживачі, тим менше їх прагнення до покупки додаткових одиниць цього самого товару. Особливо це стосується товарів тривалого користування (холодильники, автомобілі, меблі).

Гранична корисність – це додаткова корисність, яку одержує споживач при купівлі однієї додаткової одиниці конкретного товару. Падіння граничної корисності товару в міру придбання споживачем додаткових одиниць цього ж товару має назву закону збутної граничної корисності. Товар є однією з форм споживчої вартості, створеної працею людини не для власного особистого споживання, а для інших людей і розподіляється серед споживачів шляхом купівлі-продажу на ринку.

У товарознавстві використовується комплексний природно-технічний і соціально-економічний системний підхід до вивчення споживчої вартості, асортименту і якості товарів.

Споживні властивості продовольчих товарів обумовлюються фізичними, хімічними, біохімічними та іншими властивостями – природними, а також набутими під час виробництва.

Товарознавство вивчає фізичні, хімічні та біохімічні властивості товарів, зміни цих властивостей, що можуть мати місце на всіх етапах переміщення товарів від виробничих підприємств до споживача.

Цінність харчових продуктів визначається тим, що їжа потрібна як джерело енергії для людини і пластичний матеріал для побудови тканин її організму та здійснення процесів обміну.

Енергетична цінність продовольчих товарів – це показник, що характеризує частку енергії, яка може вивільнитися з харчових речовин у процесі біологічного окиснення і використовуватися для забезпечення фізіологічних функцій організму. Вона залежить від хімічного складу і, перш за все, від наявності у складі продукту речовин, які дають організму енергію (вуглеводів, жирів та білків).

Біологічна цінність харчових продуктів – це один з основних показників якості харчового продукту, який визначає ступінь його відповідності оптимальним потребам людини і гарантованої безпеки використання згідно з фізіологічними нормами. Вона зумовлюється наявністю в їхньому складі таких речовин, як вітаміни, мінеральні елементи, незамінні амінокислоти, незамінні жирні кислоти тощо.

Харчові продукти не повинні мати шкідливих домішок, які могли б викликати отруєння організму.

Безпечність харчових продуктів – це показник, який характеризує відсутність токсичного, канцерогенного, мутагенного та іншого несприятливого діяння продуктів харчування на організм людини під час використання їх у фізіологічно прийнятих нормах.

Засвоюваність харчових продуктів виражається коефіцієнтом засвоюваності, що показує, яка частина продукту використовується організмом. Цей показник залежить від фізичного стану, хімічного складу продукту, його смакових та ароматичних якостей, зовнішнього вигляду тощо.

Особа, яка використовує здобутки товарознавства у практичній торговельній діяльності – це товарознавець. У сучасних умовах він є важливою фігурою в торгівлі. Це спеціаліст, який добре знає виробництво продуктів, уміє правильно оцінити якість товарів, має уявлення про основні властивості товарів і причини, що їх обумовили; він знає, які умови треба створювати, щоб забезпечити якість товарів під час транспортування, зберігання та реалізації.

Об'єкт товарознавства – це товари як продукти праці для задоволення потреб споживача та методи їх теоретичного і практичного пізнання.

Держстандарт так визначає предмет товарознавства: споживча вартість (цінність) товарів, закономірності її прояву і збереження.

Отже, предмет товарознавства – це споживна вартість (цінність) товарів, закономірності її прояву і збереження. Тільки споживча вартість робить продукцію товаром, тому що має здатність задовольняти конкретні потреби людини. Якщо споживча вартість товару не відповідає реальним запитам споживачів, то він не буде затребуваний, а отже, не буде використаний за призначенням у властивій для нього сфері застосування.

 

 

3. Метод, мета, завдання та принципи товарознавства

 

Товарознавство як спеціальна наукова дисципліна призначене активно брати участь в управлінні якістю та асортиментом товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Актуальна проблема товарознавства - розробка науково-теоретичних основ формування торгового асортименту і управління якістю товарів в умовах ринкової економіки.

Метод товарознавства являє собою системний підхід до пізнання споживної вартості (цінності) товарів і вивчення закономірностей її прояву і збереження.

Мета товарознавства - вивчення основних характеристик товару, що складають його споживчу вартість, а також їх змін на всіх етапах товароруху.

Для досягнення цієї мети товарознавство як наука і навчальна дисципліна повинна вирішувати такі завдання:

· розвивати теоретичні положення про товар як споживчу вартість і виявлення закономірностей, пов'язаних із просуванням товару на ринку і задоволенням потреб населення на сучасному етапі;

· чітке визначення основних характеристик, що складають споживчу вартість;

· установлення принципів і методів товарознавства, що становлять його науку основу;

· систематизація товарів шляхом раціонального застосування методів класифікації і кодування;

· вивчення властивостей і показників асортименту для аналізу асортиментної політики промислової або торгової організації;

· управління асортиментом організації;

· розроблювати наукові принципи і правила класифікації і кодування товарів, які сприяють упровадженню комп'ютеризації в процеси управління асортиментом і якістю товарів і удосконалення інформаційного забезпечення;

· визначення номенклатури, споживчих властивостей і показників товарів;

· оцінка якості товарів, у тому числі нових вітчизняних та імпортних;

· виявлення градацій якості і дефектів товарів, причин їх виникнення і розробки заходів для попередження реалізації неякісних товарів;

· визначення кількісних характеристик одиничних екземплярів товарів і товарних партій;

· участь у розробленні вимог до якості товарів, що закладаються в нормативно-технічні документи на продукцію;

· забезпечення якості і кількості товарів на різних етапах їх технологічного циклу шляхом урахування формуючих і регулювання зберігаючих факторів;

· установлення видів товарних втрат, причин їх виникнення і розробка заходів для їх зниження чи попередження;

· створювати нові прилади і сучасні методи контролю якості товарів, що забезпечують об'єктивність результатів, мінімальні витрати ресурсів і часу;

· досліджувати властивості нових товарів, насамперед властивості безпеки, розробляти номенклатуру показників якості цих товарів, необхідних і достатніх для комплексної оцінки якості;

· розробляти системи якості на товари в підприємствах торгівлі на основі міжнародних стандартів;

· розробляти рекомендації щодо нагляду за товарами в процесі збереження і транспортування.

· інформаційне забезпечення товароруху від виробника до споживача;

· товарознавча характеристика конкретних товарів.

Основні принципи товарознавства:

1. Безпеки – передбачає недопущення неприпустимого ризику, пов'язаного з можливістю спричинення товаром збитків життю, здоров'ю і майну людей 3 позицій товарознавства товар має бути безпечним для всіх суб'єктів комерційної діяльності. У той же час у товарознавстві принцип безпеки для товарів і навколишнього середовища повинен дотримуватися й стосовно процесів пакування, транспортування, збереження, передреалізаційної підготовки тощо.

2. Ефективності – передбачає підвищення рівня ефективності процесів виробництва, пакування, збереження, реалізації і споживання (експлуатації) товарів.

3. Сумісності – зумовлює придатність товарів (виробів чи послуг) до спільного використання, без небажаних їх взаємодій.

4. Взаємозамінності - зумовлює придатність одного товару (виробу або послуги) для використання замість іншого товару з метою виконання тих самих функцій.

5. Систематизації – передбачає встановлення певної послідовності однорідних, взаємозалежних товарів (виробів або послуг).

Принцип систематизації покладений в основу групи методів, до складу яких входять ідентифікація, класифікація, узагальнення і кодування.

 

 

4. Зв'язок товарознавства з іншими науками

 

Товарознавство тісно пов'язане з природно-науковими і математичними дисциплінами – фізикою, хімією, біологією, мікробіологією, математикою, а також із загально-професійними та спеціальними дисциплінами – маркетингом, логістикою, технологією виробництва продукції, комерційною діяльністю основами стандартизації, метрології і сертифікації тощо.

Товарознавство передбачає широке використання зведень і положень різних наукових дисциплін. Філософія озброює товарознавство діалектичним методом пізнання споживчої вартості і якості товарів.

Макро- і мікроекономіка дають можливість пізнати товар як економічну категорію, місце і роль товару в механізмі ринкових стосунків, розкривають природу попиту та пропозиції товару на ринку, порядок формування цін на товари.

Маркетинг дозволяє визначити ефективні шляхи просування товару на ринку від виготовлювача до кінцевого споживача для одержання стійкого рівня прибутку з урахуванням дослідження якості товарів, їх споживчих властивостей, місткості ринку і наявності конкурентів.

Товарознавство вивчає умови формування споживної цінності харчових продуктів, тому воно тісно пов'язане з технологією харчової промисловості. Технологія вивчає способи та методи переробки дарів природи з метою надання їм оптимальних властивостей, завдяки яким готові продукти якнайкраще задовольняють потреби людини. Товарознавство, що є ніби продовженням технологи, вивчає ці споживні вартості та рекомендує найкращі способи використання продуктів.

Об'єктами товарознавства головним чином є продукти рослинництва і тваринництва, тобто біологічні об'єкти. Тому товарознавство тісно пов'язане з біологічними науками – морфологією, екологією, фізіологією. Анатомічна структура багатьох продуктів враховується при вирішенні численних технологічних і товарознавчих питань. Наприклад, анатомічна будова різних злаків, овочів, плодів, органів тварин має велике значення при виборі раціональних способів їх переробки, оптимальних умов перевезення та зберігання.

Оскільки споживання харчових продуктів справляє фізіологічний вплив на організм людини, харчові продукти треба оцінювати і з цієї точки зору. Тому товарознавство тісно пов'язане з фізіологією харчування.

Одним з методів дослідження якості продовольчих товарів є органолептичний метод. Отже, товарознавство повинно знайомити майбутніх фахівців з фізіологією органів чуття, бо без цього неможливо поставити цей метод на наукову основу і здійснювати з його допомогою об'єктивні дослідження якості харчових продуктів.

Хімія – одна з фундаментальних природознавчих наук – вивчає хімічні властивості речовин органічного й неорганічного походження. Оскільки споживні цінності являють собою комплекс хімічних елементів і речовин, їх неможливо вивчати без знання різних розділів хімії. З товарознавством хімія (неорганічна, органічна, аналітична, фізична, колоїдна) перш за все пов'язана методами досліджень.

За допомогою фізики товарознавство продовольчих товарів вивчає використання різних видів енергії, джерелом яких є фізичні форми руху матерії. Товарознавство охоплює розділи класичної фізики, які досліджують властивості газів, рідин, електрику тощо. Крім того, при встановленні якості продовольчих товарів застосовують різноманітні фізичні методи: визначення питомої ваги, температури топлення, застигання, кипіння, оптичні методи дослідження та ін. Фізика є важливою суміжною для товарознавства наукою ще й тому, що кожна споживна цінність має фізичні властивості, які необхідно враховувати на всіх етапах життєвого циклу товару.

Мікробіологія також тісно пов'язана з товарознавством продовольчих товарів. Загальна мікробіологія дає загальну методику мікробіологічних досліджень. Технічна мікробіологія, засновником якої був Л. Пастер (1822- 1895), вивчає мікроорганізми, що використовуються в харчовій промисловості при виробництві різноманітних продуктів, вітамінів, антибіотиків, ферментів. Знання мікробіології істотно допомагає товарознавцю при вирішенні практичних питань перевезення і зберігання продовольчих товарів.

Холодильна техніка вивчається у таких розділах товарознавства, як перевезення, зберігання та консервування харчових продуктів. Вплив холоду на якість продовольчих товарів неодмінно враховується при розробці теоретичних і практичних питань товарознавства.

З економічних наук велике значення для товарознавства мають розміщення продуктивних сил і статистика. Розміщення продуктивних сил дає відомості про розміщення підприємств харчової промисловості та сільського господарства, про напрямки перевезення сировини і готової продукції, місця споживання окремих видів харчових продуктів. При вивченні продовольчих товарів використовуються статистичні методи обробки результатів досліджень.

Суміжні спеціальні дисципліни (управління й організація торгівлі, оптова торгівля, бухоблік і аудит, фінанси, статистика та ін.) збагачують товарознавство знаннями в галузі соціально-економічних, організаційних і правових питань.

Але товарознавство не тільки вбирає в себе досягнення суміжних наук, але й впливає на ряд наук, пов'язаних з реалізацією споживних цінностей товарів.

Товарознавство необхідне для вивчення конкретної економіки, організації торгівлі. У зв'язку з цим неможливо не погодитися з думкою професора А. М. Рукосуєва, який вважав, що немає жодної спеціальної торговельної дисципліни, яка не спиралася б на товарознавство, бо воно вивчає головну матеріальну основу торгівлі - товар.


 


1. Алексеев Н.С., Ганцов Щ.К., Кутянин Г.И. Теоретические основи товароведения непродовольственньїх товаров. - М.: Зкономика, 1988. - 295 с.

2. Алексеев Н.С. Теоретичні основи товарознавства непродовольчих товарів. - М.: 1992.

3. Болотников А.А. Товароведение. 4.1: Курс лекций. - МАУП,2001.

4. Власова А.В. Основи товарознавства непродовольчих товарів. Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 208 с.

5. ДСТУ 3993-2000. Товарознавство. Терміни та визначення. - К.: Держстандарт, 2000.

6. Зрезарцев М.П., Зрезарцев В.М., Параніч В.П. Товарознавство сировини та матеріалів.: Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 404 с.

7. Исследование продовольственньїх товаров / Л.А. Боровикова, А.И. Гримм, А.Л. Дорофеева и др. - М.: Зкономика, 1980. - 336 с.

8. Козюлина Н.С. Товароведение непродовольственньїх товаров. - М.: Издательско-торговая палата «Дашков и Ко», 2002.

9. Колесник А.А., Елизарова Л.Г. Теоретические основьі товароведения продовольственньїх товаров. - М.: Зкономика, 1985. - 296 с.

10. Маркетинг: Бакалаврський курс: Навчальний посібник / За загальною ред. д. е. н., проф. С.М. Ілляшенка. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. - 976 с.

11. Николаева М.А. Товароведение потребительских товаров. Теоретические основьі: Учеб. для вузов. - М.: НОРМА, 2000. - 283 с.

12. Оснач О.Ф. Товарознавство: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 219 с.

 


Читайте також:

  1. VІ. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
  2. В 30-х роках було зроблено спробу систематизувати курс методики викладання літератури. Виходять такі праці.
  3. В.М.Шоботов. Цивільна оборона: Навчальний посібник. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – 438
  4. Вимоги до бібліографічного опису наукової літератури
  5. Виникнення куртуазної літератури.
  6. Виникнення права інтелектуальної власності на твори науки, літератури, мистецтва та об’єкти суміжних прав
  7. Відмінності в розвитку літератури у демократичних і тоталітарних державах
  8. Деякі проблеми сучасної української літератури для дітей.
  9. Джерела дитячої літератури.
  10. Для підсилення ефекту доцільно заздалегідь підготуватися і надіслати тези доповіді і список виступаючих у дебатах.
  11. Додати блоки в список
  12. Жанрово-тематична специфіка літератури латинською мовою

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Міжнародні транспортні угоди | Свого часу була офіційна критика, що оплачувалася з партійної каси. Не думаю, що від неї була краще письменникам чи народу. Лише від нас залежить, якою буде сучасна критика.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.011 сек.