Програми сприяння зайнятості

Принципи державної політики зайнятості. Основні напрями державної політики в галузі зайнятості населення

Державна політика України зайнятості населення базується на
таких принципах:

§ забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб;

§ сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

§ координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості;

§ співробітництва професійних спілок, асоціацій (спілок) підприємців, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного управління в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;

§ міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.

У вересні 2010 р. прийнята постанова Уряду про Основні напрями реалізації державної політики зайнятості на 2010-2011 роки.

Метою документу є запобігання погіршенню ситуації у сфері зайнятості внаслідок фінансово-економічної кризи, підвищення економічної активності населення, сприяння його зайнятості та посилення соціального захисту від безробіття шляхом державного регулювання ринку праці.

Для цього центральні і місцеві органи виконавчої влади мають забезпечити реалізацію таких завдань:

§ забезпечення економіки країни кваліфікованими кадрами;

§ підвищення якості та конкурентоспроможності національної робочої сили; зміцнення позиції молоді на ринку праці;

§ посилення мотивації до легалізації продуктивної зайнятості, детінізація трудових відносин, забезпечення дотримання прав і гарантій працівників;

§ повернення безробітних, що перебувають на обліку в державній службі зайнятості, до трудової діяльності та забезпечення їх соціального захисту;

§ регулювання трудової міграції населення.

Кабінетом Міністрів України і місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування розробляються річні та довгострокові державна і територіальні програми зайнятості населення.

Державна і територіальні програми зайнятості населення
спрямовані на:

а) сприяння розвиткові на структурній перебудові економіки,
створенню умов для направлення вивільнюваних працівників у першу чергу на рентабельні виробництва і в пріоритетні галузі народного господарства;

б) запобігання розвиткові безробіття і його скорочення шляхом
підвищення економічної заінтересованості підприємств і організацій у створенні додаткових робочих місць, переважно з гнучкими формами зайнятості;

в) поліпшення системи відтворення робочої сили у поєднанні з розвитком робочих місць, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації населення, ефективне використання трудових ресурсів;

г) захист безробітних та їх сімей від негативних наслідків безробіття та забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

д) формування матеріальної, кадрової, інформаційної,
фінансової та науково-методичної бази державної служби зайнятості;

е) заходи сприяння зайнятості населення, яке проживає в сільській місцевості;

є) сприяння створенню нових робочих місць для засуджених за межами установ виконання покарань;

ж) сприяння суспільно корисній зайнятості засуджених безпосередньо на підприємствах установ виконання покарань шляхом здійснення заходів інвестиційної політики.

Кількість зайнятості характеризується рівнем зайнятості, що розраховується двома способами:

Частка зайнятих в загальній чисельності населення:

Рз = Чз / Чн;

Частка зайнятих в економічно активному населенні:

Рз = Чз / (Чз + Чб),

де Чз – частка чисельності зайнятих;

Чн – загальна чисельність населення;

Чб – частка чисельності безробітних.

Але існує і поняття незайнятості, пов’язане з категорією осіб, які опинились поза трудовим процесом (незайнятих працездатних). Їх можна класифікувати на добровільно незайнятих і вимушено незайнятих.

Добровільно незайняті – це працездатні особи, які з тих чи інших причин не претендують на отримання роботи (ведуть домашнє господарство, перебувають на утримані тощо).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття, види та форми зайнятості	\|	Система органів і служб зайнятості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.