Про процеси інформатизації в українській освіті

Інформатизація освіти - це процес забезпечення сфери освіти методологією, технологією та практикою розробки та оптимального використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічних цілей навчання і виховання і використовуваних в комфортних і здоров'я зберігаючих умовах.

Дослідження проблем інформатизації освіти передбачає використання певного понятійного апарату, який в основному можна вважати усталеним. Зупинимося на поняттях, найбільш часто вживаних у зв'язку з інформатизацією. Під засобами інформатизації та комунікації освітнього призначення розуміють засоби інформаційних та комунікаційних технологій спільно з навчально-методичними, нормативно-технічними та організаційно-інструктивними матеріалами, які забезпечують реалізацію оптимальної технології їх психолого-педагогічна значущого використання. Вчителі стоять перед необхідністю освоєння новітніх технологій навчання, таких, як телеконференції, електронна пошта, книги на лазерних дисках, електронні книги для мікрокомп'ютерів, системи мультимедіа. Неминучий перегляд організаційних форм навчального процесу шляхом збільшення частки самостійної, індивідуальної та колективної роботи учнів, обсягу практичних та лабораторних робіт пошукового та дослідницького характеру, більш широкого проведення поза аудиторних занять. Ці тенденції ще раз підтверджують необхідність змін в освіті. Учні повинні перестати пасивно сприймати готові факти, закони, поняття, судження, вони все частіше будуть ставитися в ситуації самостійного вирішення проблемних завдань.

Таким чином, почне здійснюватися перехід на конструктивістський і конективіським підходи до навчання. Перший передбачає значне розширення самостійної пошукової діяльності учнів, а другий - пошук учнями зв'язків між поняттями і явищами, видається на перший погляд розрізненими і непов'язаними між собою. Впровадження НІТ у навчально-виховний процес призводить до корінної зміни функцій педагога, який стає дослідником, організатором, консультантом. Можна стверджувати, що впровадження НІТ сприяє:

* індивідуалізації навчально-виховного процесу з урахуванням рівня підготовленості, здібностей, індивідуально-типологічних особливостей засвоєння матеріалу, інтересів і потреб учнів;

* зміни характеру пізнавальної діяльності учнів у бік її більшої самостійності та пошукового характеру;

* стимулювання прагнення учнів до постійного самовдосконалення і готовності до самостійного перенавчанню;

* посилення міждисциплінарних зв'язків у навчанні, комплексного вивчення явищ і подій;

* підвищенню гнучкості, мобільності навчального процесу, його постійному і динамічному оновленню;

* зміни форм і методів організації поза навчальної життєдіяльності вихованців і організації їхнього дозвілля.

В даний час в Україні реалізуються наступні програми у сфері інформатизації освіти:

1. Інформатизація сільських шкіл;

2. Інформаційна система навчального книговидання;

3. Розвиток єдиного освітнього інформаційного середовища;

4. Програма Intel "Навчання для майбутнього».

І, тим не менш, кваліфікація проблеми інформатизації освіти як фундаментальної та зарахування цієї проблеми до найважливіших глобальних проблем ХХI-го століття все ж таки потребує, на наш погляд, деякою додаткової аргументації.

Тут можна назвати три основні причини:

1.Стрімкий розвиток процесу інформатизації суспільства, яке є проявом загальної закономірності розвитку цивілізації.

Сьогодні цей процес набув воістину глобальний характер і вже охоплює практично всі розвинені країни світу, в тому числі й Україні. При цьому інформатизація суспільства тягне за собою багато дуже радикальні соціальні зміни. Вона істотно змінює практично всі сторони життя людей і сьогодні вже немає ніякого сумніву в тому, що наступаючий XXI - е століття буде століттям інформації;

2.Функціональні можливості і технічні характеристики засобів інформатики, інформаційно-телекомунікаційних мереж та інформаційних технологій в останні роки винятково швидко зростають, а їх вартість неухильно знижується, що робить ці кошти все більш доступними для масового користувача. Необхідно відзначити, що ці можливості вже сьогодні значно випереджають той рівень підготовленості суспільства, який потрібен для їх ефективного використання, і це породжує ще одну соціальну проблему - проблему розвитку нової інформаційної культури суспільства, тісно пов'язану з проблемою розвитку сфери освіти.

Аналіз показує, що незважаючи на досить вражаючі можливості останніх моделей інформаційної техніки, можна цілком обґрунтовано прогнозувати, що в найближчі роки наука і технологія пред'являть світу ще не одне дивовижне досягнення в області розвитку інформатики, інформаційної техніки та високоефективних інформаційних технологій.

Поняття «інформаційна культура».

На сучасному етапі цивілізації, в епоху глобальної інформатизації бурхливо розвиваються комп'ютерна техніка та інформаційні технології, що стимулює розвиток інформаційного суспільства. Інформація охоплює дедалі більше галузей і стає однією з головних людських цінностей та основним ресурсом майбутнього. Але інформатизація сьогодні - це не тільки процес, пов'язаний з функціонуванням і подальшим покращенням техніки, а насамперед, соціокультурний процес, який змінює свідомість, світогляд людини, її психологію, мораль і ціннісні орієнтири. Тому соціальним замовленням сучасного суспільства є виховання людини, яка навчатиметься і працюватиме в умовах постійного зростання інформаційного потоку, людини з високим інтелектуальним потенціалом. У зв'язку з цим невід'ємною частиною загальної освіти особистості поряд з культурою економічних, соціальних, екологічних відносин стає інформаційна культура, яка набуває особливої актуальності в умовах інформатизації. А це відкриває широкі перспективи для ефективного використання накопичених людством інформаційних ресурсів.

Термін "інформаційна культура" з'явився на сторінках преси у 70-80-х рр. ХХ ст., а активно ввійшов до наукового обігу лише в 90-х роках. Це поняття завжди розглядалося і досліджувалося за різними аспектами: психологічним, педагогічним, методологічним, бібліотекознавчим. У наш час інформаційна культура стала самостійним науковим напрямом, яким сьогодні займаються вчені та спеціалісти різних галузей знань. Термін "інформаційна культура" - несталий, тому що визначити, який із компонентів цього терміну - "інформація" чи "культура" є пріоритетним, майже неможливо. У багатьох випадках перевага надається інформаційній складовій. Тоді "інформаційна культура" означає комплекс знань, умінь та навичок, необхідних для виявлення, зібрання, обробки та збереження інформації в традиційному та автоматизованому режимах. Спеціалісти, висловлюючи різні думки про складові інформаційної культури, визначили сьогодні два основні компоненти: теоретико-світоглядний, до якого входять теоретичні знання про інформацію, її сутність, закони розповсюдження, розуміння її ролі в розвитку особистості та суспільства, і практичний - вміння оперувати інформацією.

Важливу роль у вихованні майбутніх освічених членів інформаційного суспільства можуть і повинні відігравати дитячі освітньо-виховні заклади: школи та бібліотеки. Дитяча бібліотека є чи не єдиним осередком, що забезпечує юним читачам безкоштовний та оперативний доступ до інформаційних ресурсів. У сучасній дитячій бібліотеці дитина починає своє перше знайомство з інформаційною культурою, і завданням дитячих бібліотек є не тільки створення та забезпечення можливостей доступу читачів до інформаційних ресурсів, але й пошук нових підходів до підготовки користувачів, які б володіли сучасними методами багатоаспектної інформаційної діяльності. Виходячи з цього, у бібліотеках необхідно створити систему безперервного навчання дітей сучасним інформаційним технологіям, яка б допомогла підготувати юних читачів до роботи з новими видами інформації, змінювала б та розвивала їхній інформаційний світогляд. Основними аспектами формування інформаційної культури є:

- розуміння ролі інформації в житті суспільства;

- знання інформаційних ресурсів і готовність до сприйняття інформації;

- вміння ефективно здійснювати пошук та вибирати інформацію з різних джерел;

- здатність аналітичної переробки, використання та створення нової інформації.

Розвиток інформаційної культури починається з розуміння ролі інформації в житті суспільства. Сучасний школяр має усвідомлювати, наскільки важливо володіти інформацією, зберігати її, систематизувати і передавати, а також він повинен розуміти, що комп'ютери відіграють особливу роль у вирішенні цих завдань. Використання нових комп'ютерних технологій у бібліотеках для дітей - це, по-перше, яскравий приклад застосування комп'ютерів у житті людини взагалі, а по-друге, - спосіб отримання інформації, приклад її ефективного зберігання та розподілу. Діти наочно можуть переконатися, що електронний каталог більш компактний, ніж традиційний, а пошук у ньому здійснюється швидше та зручніше, він більш різносторонній.

Один з основних елементів інформаційної культури - знання інформаційних ресурсів. Колекції CD-дисків, електронні книги, комп'ютерні енциклопедії, путівники, довідники з літератури, живопису, музики значно розширюють інформаційний простір дітей, готуючи їх до сприйняття інформації в новому вигляді, формуючи у них інформаційну культуру та розуміння світу як єдиного інформаційного простору.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вплив процесу інформатизації суспільства на розвиток інформатизації освіти	\|	Техніка безпеки при роботі з ПК

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.