Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Основи організації управління фінансами підприємств

План

Тема 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ

Перелік рекомендованої літератури

Контрольні питання.

1. Дайте визначення поняття «фінанси підприємства».

2. Що є фінансовими ресурсами підприємства?

3. Прокоментуйте схему потоків фінансових ресурсів підприємства.

4. Які функції виконують фінанси підприємств? Наведіть приклади їх реалізації.

5. Наведіть приклади реалізації відносин, які входять до складу фінансів підприємства. Проілюструйте взаємодію окремих елементів фінансів підприємства.

6. Яким чином можна класифікувати грошові фонди підприємства?

7. Які існують джерела формування та напрямки використання окремих грошових фондів підприємства?

1. Бригхэм Ю., Гапенски Л. Финансовый менеджмент: Полный курс: в 2-х т/ Пер. с англ. под ред. В.В. Ковалева. - СПб.: Экономическая школа, 1999 г.

2. Бланк И.А. Управление прибылью. – К.: Ника-Центр, 1998. – 544 с.

3. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности.—2-е изд., перераб. и доп.—М.: Финансы и статистика, 2000.—512 с.: ил.

4. Савчук В.П. Управління фінансами підприємства / В.П. Савчук. - М.: БІНОМ. Лабораторія знань, 2003. - 480с.: іл.

5. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под ред. Е.С. Стояновой. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Перспектива, 1999. – 656 с.

6. Фінанси підприємств: Підручник/ керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 460 с.

7. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. – М., ИНФРА-М, 1998. – 343 с.

1. Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи.

2. Основи організації управління фінансами підприємств.

3. Зміст та завдання управління фінансами підприємств.

1. Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи

Організація фінансів підприємства здійснюється в межах організації управління підприємством. Тобто управління фінансовою діяльністю виступає складовою частиною управління підприємством в цілому і є однією з його функцій.

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце, оскільки головна мета діяльності багатьох компаній – отримання прибутку – є фінансовою.

Фінансова діяльність - це система фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства та його розвиток у заданому напрямку.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

- фінансове забезпечення виробничо-господарської діяльності;

- пошук резервів збільшення доходів, підвищення рентабельності та платоспроможності;

- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова діяльність повинна спиратись на реалізацію наступних принципів:

Принцип саморегулювання (самостійності) господарської діяльності означає надання підприємству повної самостійності в прийнятті рішень про напрямки розвитку, виходячи з наявних умов і фінансових ресурсів у підприємства чи власника.

Принцип самооплатності припускає, що кошти, внесені в який-небудь напрямок розвитку підприємства, повинні окупитися за рахунок вхідних грошових потоків підприємства.

Принцип самофінансування припускає не тільки рентабельну роботу підприємства, але і формування структури грошових фондів, достатніх як для простого, так і для розширеного відтворення. Тобто для розвитку підприємства його доходи повинні не тільки виплачуватись власникам, але й спрямовуватись на розвиток самого підприємства

Принцип відповідальності означає, що підприємство несе майнову відповідальність за результати та наслідки господарської діяльності в умовах ринку. Фінансовий результат підприємства є якісним показником діяльності як керівництва підприємства, так і всього колективу.

Фінансова робота - це діяльність конкретних структурних підрозділів, або окремих працівників, спрямована на забезпечення підприємства фінансовими ресурсами і здійснення контролю за їх використанням.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

- фінансове прогнозування та планування;

- аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

- оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій ділянці фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають відповідні плани на різні інтервали часу (горизонти планування).

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що висвітлює недоліки та прорахунки, виявляє та мобілізує внутрішні резерви фірми щодо збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та оперативного управління підприємством.

Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення господарчої діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому:

- постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги;

- своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками;

- забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди;

- своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі;

- своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків;

- здійснення інших платежів за фінансовими операціями.

Таким чином, оперативна фінансова робота більшою частиною пов'язана з організацією розрахунків.

Фінансова служба - це самостійний структурний підрозділ підприємства, що виконує визначені функції в системі його управління. За звичай, це фінансовий відділ. Однак, у залежності від організаційно-правової форми, характеру господарської діяльності, обсягу виробництва і чисельності працівників на підприємства, фінансовою роботою може займатися як економіст-фінансист у складі бухгалтерії чи просто бухгалтер, так і фінансова дирекція на чолі з фінансовим директором чи головним фінансовим менеджером.

У функції фінансової служби входять:

- забезпечення фінансування господарської діяльності;

- розробка фінансової програми розвитку підприємства;

- розробка інвестиційної політики;

- визначення кредитної політики;

- встановлення кошторисів витрат для всіх підрозділів підприємства;

- фінансове планування, участь у розробці бізнес-плану;

- здійснення розрахунків з бюджетом, банками, постачальниками;

- аналіз фінансово-господарської і зовнішньоекономічної діяльності;

- організація ведення фінансового обліку, складання фінансової звітності.

У залежності від розмірів підприємства і поставлених цілей перераховані функції можуть делегуватися чи розширюватися.

У сучасних умовах фінансова робота здобуває якісно новий зміст. Важливою задачею фінансової служби стає не тільки виконання фінансових зобов'язань, контроль використання власних і позикових коштів і так далі, але й організація фінансового менеджменту, що містить нові задачі.

Фінансовий менеджмент - це 1) організація управління фінансовими потоками з метою найбільш ефективного використання капіталу й одержання максимального прибутку; 2) система принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, зв'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємства й організацією обороту його коштів.

Фінансовий менеджмент повинен всебічно охоплювати сукупність процесів, зв'язаних з розробкою системи цілей управління фінансами за допомогою конкретних фінансових інструментів, розгляданням альтернативних варіантів стратегій досягнення цих цілей, з оцінкою фінансових стратегій за відповідними критеріями і вибором оптимального варіанту стратегії для підприємства.

Ефективне управління фінансовою діяльністю підприємства забезпечується реалізацією ряду принципів, основними з яких є:

- інтегрованість із загальною системою управління підприємством ;

- комплексний характер формування управлінських рішень;

- високий динамізм керування;

- варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень;

- орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства.

З урахуванням змісту і принципів фінансового менеджменту формуються його мета і задачі.

З розвитком економічної теорії (а потім - теорії фірми) мінялися і підходи спеціалістів до визначення головної мети функціонування підприємства. До головних концепцій відносяться наступні моделі:

1. Модель максимізації прибутку.

2. Модель мінімізації транзакційних витрат.

3. Модель максимізації обсягу продажів.

4. Модель максимізації темпів зростання підприємства.

5. Модель забезпечення конкурентних переваг.

6. Модель максимізації доданої вартості.

7. Модель максимізації ринкової вартості підприємства.

Наприкінці ХХ століття саме остання концепція одержала пріоритетний розвиток у США, Європі і Японії. Її підтримує переважна частина керівників фірм і компаній у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Ця модель характеризується наступними основними особливостями:

1. Цільова модель, орієнтована на вартість, визначає власників як головних суб'єктів у системі економічних інтересів, пов'язаних з діяльністю підприємства. Власники як кінцеві претенденти на доход найбільшою мірою зацікавлені в ефективному управлінні підприємством.

2. Модель максимізації ринкової вартості гармонізує економічні інтереси головних суб'єктів, пов’язаних з діяльністю підприємства.

4. Цільова модель максимізації ринкової вартості інтегрує головні цілі і задачі ефективного функціонування різних служб і підрозділів підприємства.

5. Показник ринкової вартості підприємства має більш широкий спектр і більш глибокий потенціал росту в порівнянні з іншими цільовими показниками. Крім зростання доходів і зниження витрат, зростання ринкової вартості може забезпечуватися ростом іміджу, організаційної культури підприємства, використанням ефекту сінергизму.

6. Модель максимізації ринкової вартості гармонізує поточні і перспективні цілі розвитку підприємства.

7. Дана модель охоплює всі основні напрямки фінансової діяльності - інвестування, фінансування, управління активами і грошовими потоками, і, відповідно, дозволяє оцінити якість усього спектра прийнятих фінансових рішень.

8. Динаміка ринкової вартості є найбільш усеосяжним критерієм ефективності використання капіталу підприємства. Кількісним вираженням цього критерію виступає співвідношення ринкової вартості підприємства (чи однієї його акції) до суми його чистих активів (чи чистих активів у розрахунку на одну акцію).

9. Динаміка ринкової вартості підприємства формує думку інвесторів про здатність його менеджерів ефективно керувати цим процесом, і, відповідно, визначає мотивацію їх економічного поводження.

10. Моніторинг ринкової вартості служить одним з найбільш ефективних коштів контролю інвесторів за діями менеджерів.

Отже головною фінансовою метою функціонування підприємства є максимізація його ринкової вартості. Ефективність діяльності підприємства повинна оцінюватись за допомогою показників, орієнтованих на оцінку успішності досягнення мети. Для акціонерних товариств таким показником є показник чистого прибутку на одну акцію, оскільки він прямо пов'язаний з ринковою вартістю акції.

Складність системи управління фінансовою діяльністю визначається неоднорідністю складових її елементів, різноманіттям виникаючих у процесі її функціонування зв'язків. Це обумовлює формування сукупності взаємозалежних цілей, а також появу достатньо великого числа критеріїв оцінки стану фінансової системи.

З огляду на принципи системного підходу, можна сформулювати основне правило фінансового менеджменту: ефективне керування фінансами підприємства повинне забезпечувати ефективність функціонування підприємства в цілому, а не окремих його структурних підрозділів.

Ефективне використання фінансових ресурсів підприємства може бути забезпечено тільки при створенні надійної системи управління. Схема процесу управління фінансовою системою підприємства може бути представлена у виді блок-схеми (мал.2.1).

До складу системи управління фінансовою діяльністю підприємств входять:

- суб’єкти управління

- об’єкти управляння

- механізми управління, які використовуються в процесі управління, тобто в процесі впливу на об’єкт.

Фінансовий менеджмент як керуюча система характеризується наявністю визначених суб'єктів керування. Сучасна практика фінансового менеджменту виділяє три основних групи таких суб'єктів:

1) Власник підприємства самостійно здійснює функції фінансового керування, як правило, на малих підприємствах з невеликим обсягом фінансової діяльності.

2) Фінансові служби створюються на крупних підприємствах, де є великий обсяг фінансової роботи. У фінансових службах працюють фінансові менеджери.

3) Фінансовий менеджер є фахівцем - найманим робітником, що здійснює практично усі чи спеціалізовані функції фінансового керування підприємством.

Мал.2.1. Схема управління фінансовою діяльністю на підприємстві

Об’єкти управління можна структурувати за різними критеріями. Коли мова йде про сферу управління, то це безумовно – фінансові відносини, внутрішні та зовнішні, які складаються в ході здійснення фінансової діяльності. За матеріальним критерієм об’єктом управління є фінансові ресурси та їх кругообіг. Якщо розглядати господарчу діяльність підприємства та діяльність управлінського персоналу як сукупність окремих процесів, які можуть бути виділені у просторі і часі, то тут об’єктом виступають самі процеси с точки зору їх функцій та ефективності. З огляду на організаційну структуру підприємства об’єктом управління є зони відповідальності окремих керівників.

За якими б ознаками не було б структуровано об’єкти управління – кінцевий результат самого управління будь-яким об’єктом втілюється в фінансові категорії – елементи фінансової звітності – активи, зобов’язання, власний капітал, доходи та витрати.

Механізми управління фінансовою діяльністю можна поділити на :

- організаційнівключають до себе сукупність організаційних та фінансових структур, перелік класифікаторів, регламенти здійснення управлінської діяльності, інформаційні потоки, засоби автоматизації та ін. Їх призначення - визначення загальних концептуальних правил побудови системи управління фінансовою діяльністю, забезпечення погодженості даних у всій системі керування, організація процесів фінансово-економічного управління, підвищення якості управління та швидкості прийняття рішень;

- функціональніскладаються с головних функцій, тобто видів робіт, які необхідно виконувати у ході управлінської діяльності. До них відносяться – планування, оперативне управління, облік, аналізтаконтроль.

- методичні – сукупність методик та алгоритмів, які використовуються при розробці управлінських рішень, плануванні та аналізі. Їх призначення - визначення порядку та правил розрахунку показників: планових, фактичних, аналітичних та ін.

Ефективне використання будь-яких з наведених вище механізмів потребує відповідної мотивації.

Організаційна структура – сукупність структурних підрозділів підприємства. Управління фінансами буде ефективне лише в тому випадку, коли структурні підрозділи мають чіткі функції, а їх керівники – закріплені повноваження щодо використання ресурсів підприємства. Організаційна структура управління фінансами на підприємстві поєднує всіх співробітників фінансової служби завдяки розподілу функціональних обов'язків.

Фінансова структура – це сукупність ланок, які виступають відокремленими суб’єктами щодо формування фінансових результатів та впливу на фінансовий стан. Фінансова звітність підприємства є сукупністю консолідованих даних за цими ланками.

Активне використання сучасного програмного комп'ютерного забезпечення, що працює в єдиній мережі, дозволяє не тільки підвищувати швидкість збору, обробки і використання оперативної інформації, але і забезпечує більш високий рівень контролю її вірогідності, розуміння управлінських рішень на рівні всієї структури, ефективне фінансове управління, оскільки функції кожного менеджера представляють елементи єдиної системи.

Більш детально ці питання розглядаються у дисципліні «фінансовий менеджмент».

Організація управління фінансами з методичної точки зору базується на ряді сучасних взаємопов’язаних фундаментальних наукових концепцій. Концепція уявляє собою визначений спосіб розуміння і трактування якого-небудь явища. За допомогою концепції чи системи концепцій висвітлюється основна точка зору на дане явище, задаються відповідні рамки, що визначають сутність і напрямок розвитку явища.

В управлінні фінансами підприємств головними є наступні концепції:

- концепція грошового потоку;

- концепція цінності грошових ресурсів у часі (об'єктивна оцінка грошових ресурсів);

- концепція компромісу між ризиком і прибутковістю полягає в тому, що одержання будь-якого доходу в бізнесі (від інвестиційних проектів, прийняття рішень щодо структури капіталу, дивідендної політики, оцінки структури витрат і ін.) найчастіше пов'язано з ризиком;

- концепція вартості капіталу;

- концепція ефективності ринку капіталу;

- асиметричності інформації. Окремі категорії осіб можуть володіти інформацією, недоступною усім учасникам ринку капіталу, тобто конфіденційною

- альтернативних витрат - прийняття управлінських рішень фінансового характеру як правило, пов'язано з відмовленням від якогось альтернативного варіанта. Оптимальне рішення приймається в результаті порівняння альтернативних витрат;

- необмеженості функціонування господарчого суб'єкта у часі. Припускається, що компанія, один раз виникнувши, буде існувати вічно, але ця концепція умовна, тому що все має початок і кінець.

Система управління фінансами підприємства повинна бути динамічною і відкритою системою керування, що обумовлено впливом швидко мінливих факторів зовнішнього середовища, що впливають на зміну фінансових ресурсів підприємства як по розміру, так і по складу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Доходи: поняття і класифікація

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.