МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||||||||||||||||
Короткі анатомічні дані і основи фізіології травленняЗміст лекційного матеріалу. Структурно - логічна схема змісту теми.
1. Вступна частина. Для точної діагностики захворювань органів черевної порожнини необхідно добре знати топографію цих органів і умовний розподіл живота на кілька областей. Для визначення останніх проводять дві горизонтальні та дві вертикальні лінії. Одна з горизонтальних ліній з'єднує реберні дуги (на рівні X ребер), інша проходить через верхні ості клубових костей (spina iliaca anterior superior). Ці лінії умовно ділять живіт на три відділи: епігастральну, мезогастральну і гіпогастральну області. Дві паралельні вертикальні лінії, що проходять по зовнішніх краях прямих м'язів живота, додатково ділять черевну порожнину на 9 областей: області лівого й правого підребер'їв і власне надчеревну (епігастральну) область, правий і лівий фланки живота, колопупочну область, праву й ліву клубові області й надлобкову область. Зверху черевна порожнина обмежена діафрагмою, унизу вона переходить в порожнину малого таза. У черевній порожнині розташовані шлунок, тонка й товста кишки (за винятком прямої кишки), печінка, підшлункова залоза, селезінка, нирки, наднирники, сечоводи. Стінки черевної порожнини вистилає парієтальна, а внутрішні органи - вісцеральна очеревина (peritoneum). Запам'ятайте: 1. Шлунок, тонка кишка, поперечна, сигмовидна, ободова кишки, селезінка й печінка розташовані внутришньоочеревинно (інтраперітонеально), тобто покриті вісцеральною очеревиною з усіх боків; 2. Восходяща й спадна ободові кишки розташовуються мезоперітонеально, тобто покриті очеревиною із трьох сторін; 3. Нирки, наднирники, підшлункова залоза й більша частина дванадцятипалої кишки розташовані позаочеревинно (ретроперітонеально) і покриті очеревиною тільки з однієї сторони. При переході на деякі внутрішньоочеревинно розташовані органи (тонка і ободова кишки) очеревина утворює подвоєння (дуплікатури) – брижі Шлунокпредставлений кардіальною частиною, дном (склепінням) шлунка, тілом шлунка і його воротаревою (пілорічною) частиною, що складається з більш широкого антрального відділу і каналу воротаря, що переходить у дванадцятипалу кишку. Круговий м'язовий шар шлунка в області вихідного отвору утворює сфінктер воротаря, скорочення якого повністю роз'єднує порожнини шлунка й дванадцятипалої кишки. У слизовій шлунка розташовані три групи залоз: 1) кардіальні залози, що виробляють слизовий секрет; 2) фундальні залози, представлені головними залозами, які продукують пепсиноген, обкладовими залозами, секретуючими соляну кислоту і додатковими залозами, які виробляють слиз; 3) антральні залози, які секретують слиз і інтестинальний гормон гастрин. Збільшення секреції соляної кислоти відбувається під дією: 1) нервових стимулів, що досягають слизової шлунка переважно по n.vagi (ацетилхолін), 2) гістаміна й 3) гастроінтестинального гормону гастрину. Виділення останнього у свою чергу стимулюється їжею, яка попадає в шлунок, його механічним розтяганням і інтестинальним гормоном бомбезином. Вазоінтестинальний поліпептид (ВІП), гастроінтестинальний поліпептид (ГІП), соматостатин, а також висока концентрація іонів Н+ сприяють пригнобленню секреції соляної кислоти, у тому числі за рахунок інгібірування виділення гастрину. Будь-яка зміна нормальних співвідношень цих факторів може привести до порушення секреції соляної кислоти, зокрема до її гіперсекреції. Печінка, яка складається із двох часток, покрита вісцеральною очеревиною, під якою знаходиться тонка й щільна фіброзна оболонка (гліссонова капсула). На нижній поверхні печінки розташовуються ворота печінки, у які входять воротня вена, власне печінкова артерія й нерви й виходять лімфатичні судини й загальна печінкова протока. Остання, з'єднуючись із міхуровою протокою жовчного міхура, утворює загальну жовчну протоку, що впадає в спадну частину дванадцятипалої кишки, зливаючись із протокою підшлункової залози (Вірсунгова протока) і в більшості випадків (в 90%) утворюючи загальну для них печінково-підшлункову ампулу. Морфофункціональною одиницею печінки є долька печінки.Дольки являють собою призматичної форми утворення, розміром від 1 до 2,5 мм, які побудовані із поєднаних друг із другом печінкових пластинок (балок) у вигляді двох радіально лежачих рядів печінкових кліток. Уцентрі кожної дольки знаходиться центральна (долькова) вена. Між печіночними пластинками розташовуються синусоїди, у яких змішується кров, що надходить із відділів воротньої вени й печінкової артерії. Синусоїди, що впадають у долькову вену, безпосередньо стикаються з кожним гепатоцитом, що полегшує обмін між кров'ю і печінковими клітками. Усередині кожної печінкової пластинки між двома рядами печінкових кліток розташовуються міжклітинні жовчні канальці, що несуть жовч до периферії печінкових часточок у міждолькові жовчні ходи і протоки, які зливаючись один з одним в остаточному підсумку утворять позапечінкові жовчновивідні шляхи: дві печінкові протоки (ліва й права), загальна печінкова і потім - загальна жовчна протока. Кровопостачання печінки здійснюється із двох джерел: воротньої вени, через яку в печінку надходить близько 70% всієї крові, і печінкової артерії. Воротня вена збирає кров з непарних органів черевної порожнини (кишечнику, селезінки, шлунка, підшлункової залози). Кров при цьому проходить дві капілярні мережі: 1) капіляри непарних органів черевної порожнини, 2) синусоїдальне русло печінки (синусоїди). Воротня вена має численні анастомози з нижніми і верхніми порожнистими венами (розширення яких відбувається при збільшенні тиску в системі воротньої вени, у першу чергу при підвищенні опору у внутрішньопечінковій капілярній мережі. Запам'ятайте: Діагностичне значення мають наступні анастомози: 1) анастомози між венами стравоходу й шлунка й системою верхньої порожньої вени; 2) анастомози між околопупочными венами й венами передньої черевної стінки з верхніми й нижньої порожніми венами; 3) анастомози між венами прямої кишки й нижньою порожньою веною. Запам'ятайте: Голівка підшлункової залози і спадна частина дванадцятипалої кишки в місці впадіння в неї загальної жовчної й панкреатичної проток у більшості випадків проєктується в так звану холедохопанкреатодуоденальну зону Шоффара, утворену кутом в 45°, вершина якого розташовується в області пупка. Регуляція панкреатичної секреції здійснюється за рахунок нервових стимулів (переважно через п.vagus), а також гуморальним шляхом: у слизовій дванадцятипалої кишки під дією соляної кислоти виробляється секретин, що стимулює виділення панкреатичного соку.
Читайте також:
|
|||||||||||||||||||||||
|