Геморагічний шок.

Головною ланкою в патогенезі геморагічного шоку є крововтрата. Як компенсаторний механізм на крововтрату здійснюється вибіркове звуження судин шкіри,м’язів, нирок, кишок за умови збереження мозкового кровотоку (централізація кровообігу), розвивається метаболічний ацидоз.

Патогенез і клінічні прояви геморагічного і травматичного шоку багато в чому подібні. Проте під час травматичного шоку разом із крово- та плазмовтратою із зони ушкодження надходять потужні потоки больових імпульсів, зростає інтоксикація організму продуктами розпаду травмованих тканин.

Невідкладна долікарська допомога:

1) зупинити кровотечу шляхом накладання стисної пов’язки, джгута або притиснення судини пальцем; у разі внутрішньої кровотечі — холод на уражену ділянку;

2) забезпечити прохідність дихальних шляхів;

3) зігріти потерпілого;

4) ввести знеболювальні засоби (промедол);

5) забезпечити транспортну іммобілізацію;

6) госпіталізувати потерпілого на ношах до відділення анестезіології та інтенсивної терапії (ВАІТ).

Інтенсивна терапія:

1. Респіраторна підтримка (маскова вентиляція або апаратна ШВЛ киснем).

2. Катетеризація підключичної вени.

3. Відновлення ОЦК.

Під час критичних станів адекватна швидкість інфузії становить 500 мл/хв. Проводять інфузію у дві-три вени до стабілізації систолічного АТ на рівні 90—100 мм рт. ст., ЦВТ — 50— 100 мм вод. ст., швидкості сечовиділення понад ЗО мл/год.

Крововтрату об’ємом до 800 мл компенсують інфузією колоїдних (розчини гідрооксиетилкрохмалю (ГЕК), наприклад, рефортан) і кристалоїдних (натрію хлорид 0,9%) розчинів об’ємом 1200—1500 мл. Останнім часом часто вводять 250 мл 7,5 % розчину натрію хлориду. Така доза дає той самий ефект, що і застосування 1 л 5 % розчину альбуміну.

Крововтрату від 800 до 1000 мл компенсують інфузією поперемінно або одночасно колоїдних розчинів, низько- або середньомолекулярних декстранів, препаратів желатину (желатиноль, або плазможель, або гелофузин) по 5—6 мл/кг і кристалоїдних розчинів по 10—12 мл/кг.

Крововтрату об’ємом 1000—1500 мл компенсують інфузією не тільки колоїдних і кристалоїдних розчинів, а й гемотрансфузією. Для проведення гемотрансфузії потрібно визначити показники споживання тканинами кисню.

Найчастіше вводять природний колоїд — плазму. Останнім часом застосовують кровозамінники з газотранспортною функцією (перфторан).

Під час проведення інфузійної терапії доцільно перевищувати крововтрату в середньому на 150—200 %, за потреби — на 300 %.

5. Для усунення больового синдрому вводять внутрішньовенно знеболювальні засоби (морфіну гідрохлорид або промедол).У випадку критичного погіршення гемодинаміки вводять глюкокортикоїди у великих дозах (наприклад, 200—300 мг преднізолону).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Непритомність.	\|	Анафілактичний шок.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.