Соціальне забезпечення осіб, які не мають права на пенсію.

Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», прийнятим Верховною Радою України 18 травня 2004 р. встановлено допомогу для осіб, які не мають права на пенсію і не одержують її за умови, що вони досягли певного віку (чоловіки — 63, жінки — 58 років). Суб'єктами надання такої допомоги є також інваліди, які не отримують пенсії, або страхових виплат у зв'язку із нещасним випадком, або професійним захворюванням відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1998 р.

До набрання чинності Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» для таких осіб було передбачено виплату так званих соціальних пенсій, які встановлювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р.

Очевидно, що такі виплати не зовсім відповідали природі пенсійних виплат. Соціальну пенсію надавали непрацездатним особам, які не мали права на трудову пенсію, оскільки у них був відсутній трудовий стаж. Тобто основними умовами їх нарахування були непрацездатність особи та відсутність права на трудову пенсію. А оскільки виплачувалися вони особам, які не мали права на страхову пенсію, і розмір її не співвідносився із заробітком, що його вона отримувала, то це й дало підстави деяким авторам віднести ці виплати до державних соціальних допомог1.

Ще в Основних напрямах реформування пенсійного забезпечення в Україні від 13 квітня 1998 р. передбачалося, що соціальні пенсії необхідно трансформувати у систему державних допомог і виплачувати їх за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів. Таке розмежування джерел фінансування цих соціальних виплат створює, як видається, достатні можливості для уніфікації законодавства про соціальний захист.

Цікаво, що в Російській Федерації соціальні пенсії продовжують існувати, але віднесені вони до системи державних пенсій, які виплачуються за рахунок бюджетних коштів.

За Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» здійснюються два види грошових виплат:

1) державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам;

2) державна соціальна допомога по догляду. Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам призначається за наявності наступних умов:

— досягнення віку: чоловіки — 63 роки, жінки — 58 років;

відсутність у них права на страхову пенсію відповідно до законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», або на інші виплати відповідно до цих законів, а також права на державну пенсію за спеціальними законами;

малозабезпеченість особи, тобто середньомісячний сукупний дохід її з незалежних причин є нижчим від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік.

Розмір цієї допомоги визначається у відсотках до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік. Зокрема, при визначенні розміру державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам застосовується гарантований рівень забезпечення прожиткового мінімуму, визначений законом про Державний бюджет України на поточний рік.

Другим видом державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» є державна соціальна допомога на догляд. Вона призначається:

- інвалідам війни І групи з числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 р.1 у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- інвалідам війни II групи, які є одинокими та за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду, яким призначена пенсія по інвалідності відповідно до названого вище закону у розмірі 25 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- інвалідам війни III групи, які є одинокими та за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду, яким призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» — у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- особам, які належать до інвалідів війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 10 липня 2003 р.2 та одержують пенсії за віком, по інвалідності або за вислугу років, крім інвалідів війни, яким призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» — інвалідам І групи, а також інвалідам II і III груп, які є одинокими і за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду, — у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- особам, які є інвалідами І групи з числа військовослужбовців, якщо причиною їхньої інвалідності є каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, трудове каліцтво, професійне захворювання або загальне захворювання, а також одиноким пенсіонерам, що за висновком ЛКК потребують догляду, яким призначено пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», — у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- іншим малозабезпеченим інвалідам І групи, а також одиноким малозабезпеченим особам, які за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію за віком, за вислугу років чи по інвалідності, — у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законом також визначено коло осіб, яким державна соціальна допомога на догляд не призначається.

Це, зокрема, особи, які одержують соціальну пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» або надбавки до пенсій на догляд, інваліди, яким здійснюються виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на відшкодування витрат на догляд за ними. Також державна соціальна допомога на догляд не виплачується в період, коли особа працює чи перебуває на повному державному утриманні. Винятком із цього правила є інваліди І групи.

У тих випадках, коли особа має право на державну соціальну допомогу на догляд з декількох підстав, то вона призначається за вибором особи лише за однією підставою.

Якщо особа одержує пенсію або державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, вона має право отримувати або раніше призначені пенсію чи допомогу до закінчення строку її призначення або звернутися за призначенням державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, чи державної соціальної допомоги на догляд.

Державна соціальна допомога на догляд виплачується особі незалежно від одержуваних нею доходів.

Ці допомоги призначаються органами праці та соціального захисту населення. Державна соціальна допомога на догляд інваліда війни, а також особам, які отримують пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», призначається тими ж органами, які здійснюють призначення пенсії.

Усі зазначені тут допомоги виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

44. Страхові соціальні допомоги: поняття, правові ознаки, види.

Фінансування системи допомог провадиться із трьох основних джерел: обов'язкового державного соціального страхування, асигнувань із державного й місцевого бюджетів.

Отже, назвемо групи допомога з їхньої цілеспрямованості. До першої групи допомог, в основі яких лежить тимчасова непрацездатність, відносяться: допомоги, призначувані у випадках хвороби, при необхідності догляду за хворим членом родини, при карантині, при тимчасовому перекладі на іншу роботу у зв'язку із захворюванням туберкульозом або професійним захворюванням, при протезуванні із приміщенням у стаціонар протезно-ор-топедичного підприємства. Тимчасова непрацездатність засвідчує лікарняним аркушем, на підставі якого призначається й виплачується допомога з державного соціального страхування.

В основі другої групи допомог належить безробіття з незалежних від громадян обставин. Допомоги із цієї групи підстав призначаються й виплачуються відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 р. (з наступними змінами й доповненнями).

До третьої групи відносяться допомоги, в основі яких лежить така підстава, як дітородіння. До них відносяться:

допомоги з вагітності й родів; одноразові допомога при народженні дитини; допомоги з догляду за дитиною до досягнення їм 3-х літнього віку; щомісячні допомоги самотнім матерям; допомоги на дітей військовослужбовців термінової служби й ін.

Допомоги четвертої групи, в основі яких лежить неповноліття дітей, по цільовому призначенню примикають до допомог третьої групи (допомога з дітородіння). Частина з них виконують двоїсту функцію (функцію дітородіння й підтримки неповнолітніх). Однак є й такі допомоги, які прямо спрямовані на матеріальну підтримку неповнолітніх дітей. Наприклад, грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом за трьома й більше дітьми у віці до 16 років; грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом за чотирма й більше дітьми у віці до 16 років; допомоги на дітей у віці до 16 років (учнів до 18 років); допомоги з догляду за дитиною-інвалідом до досягнення їм 16-літнього віку; допомоги на дітей військовослужбовців термінової служби.

Допомоги п'ятої групи по своїй меті близькі до соціальних пенсій — вони покликані забезпечувати прожиття самотніх непрацездатних громадян з мінімальними доходами. Їм призначається щомісячна цільова доплата до пенсій і допомог у розмірах до рівня, установленого законодавством сукупного доходу на члена родини.

І, нарешті, шоста група допомог — потреба в підтримці бюджету родини при неординарних обставинах. Вона обумовлена різними факторами: смертю члена родини й необхідністю надання допомоги на поховання; хворобою громадян, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи; знаходженням дітей під опікою або на піклуванні. До допомог цієї групи відносяться одноразові допомога, передбачені локальними нормативними актами при настанні стихійних лих; потреби в оплаті лікування й ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Здійснення права на пенсію на стадії виплати пенсій.	\|	Страхова соціальна допомога в разі тимчасової непрацездатності: поняття, умови призначення, розмір.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.