Потенціал факторів трансформації РГК

Рис. 1.2. Ринкова взаємодія факторів трансформації промислової підсистеми РГК та їх потенціалів.

Потенціали: АдП - адміністративний; АсП - асиміляційний; ВП -виробничий; ЕПП - еколого-промисловий; ІнвП - інвестиційний; ІнП - інноваційний; ПВІ - виробничої інфраструктури; ПВС - виробничого споживання; ПЕІ - екологічної інфраструктури; ПМР - матеріальних ресурсів; ПМТР - матеріально-технічних ресурсів; ПОС -особистого споживання; ПОФ - основних фондів; ППІ - підприємницької ініціативи; ПРІ - ринкової інфраструктури; ПРП - природно-ресурсний; ПРСС - ресурсів сільськогосподарської сировини; ПСІ - соціальної інфраструктури; СП - споживчий; ТП - трудовий; УП - управлінський.

Слід зауважити, що сила впливу окремих факторів суттєво відрізняється. Так, екстериторіальні фактори, тобто ті, що не мають жорсткої територіальної локалізації, - інвестиційний, інноваційний та ін. - приблизно однаково впливають на промислове виробництво. А територіальні фактори (з чіткою просторовою локалізацією) - працересурсний, природно-ресурсний, споживчий та ін. - особливо сильно впливають на промислове виробництво в місцях їх зосередження.

Слід зауважити, що ринок вносить суттєві корективи в територіальну мобільність факторів. Якщо раніше, наприклад, трудові ресурси відносились до маломобільних факторів, то з розвитком міжрегіональних та міжнародних ринків праці вони стають факторами, мобільність яких швидко зростає.

Фактори трансформації РГК можна класифікувати і за напрямом дії: а) фактори позитивного впливу (фактори-стимулятори) і б) фактори негативного впливу (фактори-дестимулятори); хоча одні і ті ж самі фактори в одних системах можуть справляти стимулюючий вплив, а в інших - дестимулюючий [Шнипер, 1995, с. 10, 11].

Для відображення сили трансформаційного впливу доцільно ввести характеристику "потенціал фактора", яка означає граничну продуктивність фактора, його здатність впливати на розвиток (трансформацію) РГК, насамперед розвиток виробництва. За В.П. Руденком [1993, с. 10], саме продуктивність, як характеристика факторів виробництва (ресурсів), складає економічну сутність потенціалу, який є важливою складовою трансформаційних процесів.

Конкретна величина потенціалу фактора трансформації РГК виражається у його корисній функції, точніше у його споживній вартості. Оскільки остання за певний проміжок часу, наприклад один рік, може бути використана не повністю, то є необхідність будь-який потенціал розділяти на дві частими -реалізований та нереалізований потенціал.

Будь-який потенціал поза територією та часовими рамками позбавлений реального змісту. Тому їх слід розглядати як загальну умову трансформації РГК. Зокрема, часові рамки дозволяють розглядати процеси накопичення ресурсного потенціалу (капіталу в його різних формах) як час-акумулюючі процеси, а протилежні - його зношення, амортизації-як час-дисипуючі процеси [Васильєв, 1993, с. 46].

Найважливішим фактором трансформації РГК є людські ресурси. В процесах ринкової трансформації вони виступають у потрійній ролі:

1) як трудові ресурси - "носії" робочої сили (здатності до праці);

2) як "продуценти" управлінських рішень;

3) як споживачі промислових товарів і послуг.

Відповідно, людські ресурси в певних територіальних межах мають такі потенціали: трудовий, управлінський та особистого споживання.

Трудовий потенціал (ТП) - це кількісно і якісно визначені ресурси живої праці, які має РГК. Кількісні параметри ТП визначає чисельність трудових ресурсів, тип відтворення, статево-вікова структура, міграційна рухливість та ін. Якісні параметри ТП залежать насамперед від освітнього та професійно-кваліфікаційного рівня трудових ресурсів.

На формування ТП впливає багато чинників. Найбільше значення серед них мають демографічні, соціально-економічні, духовні, екологічні та ін. Реалізація ТІЇ залежить насамперед від рівня розвитку виробничого потенціалу промислових територіальних систем (ПТС) та розвинутості ринків праці.

З переходом до ринку ТП заново структурується. Це пов'язано з тим, що закриваються неконкурентоспроможні виробництва, а нові, що створюються, як правило, потребують більш продуктивної (кваліфікованої) робочої сили. Певне значення має і впровадження нової системи найму на роботу (за контрактом тощо).

Управлінський потенціал, за В. І. Щелкуновим [1999, с. 16], визначається ефективністю управлінських рішень, з одного боку, підприємців (на підприємствах із приватною й колективною формами власності), а з другого - державних службовців (на підприємствах із державною формою власності та у державних органах управління промисловістю).

Для швидкої й ефективної трансформації РГК особливо важливе значення має потенціал підприємницької ініціативи як перша складова управлінського потенціалу [Пчелинцев и др., 2000, с. 66]. Саме від кваліфікації підприємців залежить стратегія ведення бізнесу, вибір ефективних форм організації виробництва (з'єднання факторів).

Важливе значення має й адміністративний потенціал як друга складова управлінського потенціалу, що формується за рахунок кваліфікації державних службовців. Окремі автори взагалі зводять до нього весь управлінський потенціал і визначають як "здатність офіційних владних структур, адміністративних організацій ... залучити для досягнення поставлених цілей регіонального розвитку всіх, хто може внести в цей процес позитивний вклад і створити умови для стійкого розвитку" [Анимица, Шарьігин, 2000, с. 23].

Другий фундаментальний фактор трансформації РГК - природні ресурси. При визначенні пріоритетних напрямків розвитку РГК до уваги береться наявність ресурсів того чи іншого виду (мінеральні, лісові, водні та ін.), їх структура та величина природно-ресурсного потенціалу (ПРП) території.

Серед природних ресурсів важливе місце посідають земельні ресурси. Зокрема, у промисловій підсистемі господарства регіону вони визначають величину потенціалу ресурсів сільськогосподарської сировини. Цей потенціал, у свою чергу, є похідним від аграрного потенціалу, який "визначається наявністю, якістю і збалансованістю природних, біологічних, матеріальних і трудових ресурсів, в процесі взаємодії яких реалізується їх інтегральна здатність виробляти адекватні їй обсяги і види продукції"[Юзефович, 1987, с. 13].

Третій фундаментальний фактор трансформації господарства регіону - капітал (фізичний і фінансовий). Фізичний капітал - це сукупність засобів виробництва (основних фондів) і предметів праці (оборотних фондів або матеріальних ресурсів - сировини, матеріалів, палива, електроенергії тощо), яка відповідно формує потенціал матеріально-технічних ресурсів.

Значний потенціал основних фондів - виробничих споруд, машин, устаткування тощо - здатний різко підвищити продуктивність праці і, отже, сйрияє оптимальній трансформації РГК. Зокрема, зростання виробництва у його промисловій підсистемі викликає такі кумулятивні процеси: підвищення фондоозброєності праці - зростання випуску промислових товарів - ріст доходів працівників промисловості - збільшення заощаджень - нарощування капіталовкладень - підвищення фондоозброєності праці - ... Далі цикл зростання виробництва повторюється. Залучення додаткових основних фондів у виробництво здійснюється через механізм функціонування ринку матеріально-технічних ресурсів, зокрема фондового ринку.

Важливе значення має і потенціал матеріальних ресурсів. Для того, щоб відновити у регіоні виробництво або забезпечити позитивну динаміку у його рості, повинні бути в наявності (у запасах, у виробничому процесі тощо) необхідні матеріальні ресурси або кошти для їх придбання на ринку матеріальних ресурсів. Для економії останніх важливо впроваджувати матеріалозберігаючі технології.

Трансформаційні процеси у РГК набувають необхідної динаміки, якщо вони забезпечені фінансовим капіталом, який "приходить у рух" завдяки інвестиціям, тому цей капітал часто ще називають інвестиційним. Слід зауважити, що фінансові (інвестиційні) ресурси у процесах ринкової трансформації РГК займають особливе місце серед усіх інших факторів. Саме вони поряд із підприємницькою ініціативою виступають першоосновою, вихідним моментом трансформації.

З інвестиційною привабливістю регіону тісно пов'язана така його характеристика як інвестиційний потенціал. У нашому розумінні, інвестиційний потенціал - це фінансові можливості, резерви кредитування господарства регіону.

На нашу думку, інвестиційний потенціал слід сегментувати за джерелами фінансування: зарубіжні інвестиції, кошти з державного та місцевого бюджету, кошти підприємств, банківські кредити, заощадження підприємців та інших осіб тощо. Для конкретних інвестиційних проектів кредити можна отримати за посередництва інвестиційного ринку, наприклад розповсюджуючи акції підприємств, облігації муніципальної чи державної позики тощо.

Четвертим фундаментальним фактором трансформації РГК виступають інновації (нововведення). Базова дефініція інновації була дана Й. Шумпетером [1982] ще в 1912 р. Вона означала принципово нову якість засобів виробництва та організаційних схем. За И. Шумпетером, інновації витісняють старі продукти та виробництва й виштовхують економічну систему (в т.ч. й регіональну. - В.З.) з урівноваженого стану, забезпечуючи таким чином структурну перебудову системи або так зване "створююче руйнування" .

У сучасних умовах жоден із факторів трансформації не може конкурувати з інноваціями за силою трансформаційного впливу на РГК. Але в процесах його трансформації обов'язково слід спиратися на нововведення, які мають значний інноваційний потенціал. Під ним ми розуміємо масштаби інноваційної діяльності в РГК, ступінь впровадження досягнень НТП у виробництво, резерви розвитку за рахунок НТП, що виражаються у здатності матеріально-технічних, трудових та інших ресурсів забезпечувати інтенсифікацію виробництва.

Будь-яке виробництво (промислове, сільськогосподарське), як відомо, створюється з метою споживання товарів. І хоча останнє є кінцевою фазою суспільного відтворення, в ланцюзі факторів трансформації господарства регіону воно є вихідним пунктом (за відомим із кібернетики принципом зворотного зв'язку). Звідси: низький рівень споживання або незначний споживчий потенціал регіону майже автоматично породжує спад виробництва у ньому. Сам же споживчий потенціал, по суті, характеризує місткість регіонального ринку певних товарів.

Споживчий потенціал залежно від характеру споживання, категорії споживачів поділяється на дві частини - потенціал виробничого споживання й потенціал особистого споживання. Перший з них визначаємо як здатність споживачів засобів виробництва їх придбати іі використати. При цьому слід мати на увазі, що одні і ті ж об'єкти можуть одночасно виступати на ринку засобів виробництва і як покупці, і як продавці, правда різних товарів.

Вплив кожного з часткових трансформаційних потенціалів на виробничий потенціал визначається не лише його величиною, але й силою дії. Остання залежить від характеру інтегрованості та пропорційності елементів РГК, тому виробничий потенціал, як правило, не тотожний інтегральному трансформаційному потенціалу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фактори трансформації РГК та їх взаємодія в системі регіональних ринків	\|	Проблеми реалізації трансформаційних потенціалів РГК і стратегія ринкових реформ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.