Внаслідок реалізації адміністративно-територіальної реформи Україна із централізованої держави стане децентралізованою європейською країною самоврядних громад.

Обласні ради

Обласні державні адміністрації

Забезпечення виконання та контроль за дотриманням Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів, інших органів виконавчої влади;
додержання прав і свобод громадян;
координація діяльності регіональних представництв центральних органів виконавчої влади;
контроль за недопущенням бюджетних диспропорцій

програми регіонального розвитку;
підготовка та перепідготовка спеціалістів у інститутах, академіях, університетах;
розвиток регіональної науки;
утримання доріг регіонального значення;
транспортна інфраструктура області;
спеціалізоване медичне обслуговування;
ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій;
координація діяльності місцевої міліції;
дозвілля і культура.

Досвід сусідніх держав. Польща - найбільша за територіальним устроєм серед тих країн, які найближчі до України і мають європейську систему територіальної організації. Воєводства, повіти, райони. Воєводства – це області. Повіти - райони і міста на правах повіту. Гміни – це французькі комуни, німецькі гемайне, скандинавські коуто, українські історичні волості, які за принципами організації фактично нагадують одна одну. У законопроекту вводиться відповідне поняття громада.

Формування адміністративно-територіальних одиниць за критерієм чисельності населення у Польщі:

Середня чисельність населення воєводства - 2 417 тисяч чоловік.

Найменше воєводство 1 092 тисячі, найбільше воєводство – 5 мільйонів. Між Херсонською і Донецькою областю рівно таке співвідношення як у даному випадку в Польщі між найменшим і найбільшим воєводством.

Середня чисельність населення повіту - 83 тисячі чоловік.

Найменший повіт - 22 тисячі, найбільший повіт – 1 625 тисяч.

Середня чисельність населення гміни - 5-8 тисяч населення.

Найменша гміна - 1 тисяча, найбільша - 2 070 тисяч.

Принцип розподілу повноважень між різними гілками влади - найбільше повноважень має та територіальна одиниця, яка знаходиться найближче до людини (гміна).

Перший крок у цьому напрямі, по суті, уже зроблено. Готується указ про поділ адміністративних і політичних посад в органах виконавчої влади, передусім у центральних. Міністр є міністр, він визначає політику в секторі, але він має бути дистанційований від виконання адміністративних функцій.

Наступним кроком має стати чіткий поділ функцій місцевої влади й місцевого самоврядування. Концепцію цих змін уже підготовлено, але вона вимагає внесення змін не лише до законів, а й до Конституції.

Пріоритетами майбутніх змін мають стати розвиток місцевого самоврядування і мінімізація повноважень держави. Йдеться також про збільшення ресурсного забезпечення регіонів і про зменшення ресурсних витрат держави.

На місцях повинні мати можливість формувати повноцінні бюджети. Саме цьому завданню — наповненню місцевих бюджетів має відповідати нова структура податків. «Ми повинні домагатися, щоб доходи, умови життя людей вирівнювалися. Щоб у держави нарешті з’явилася регіональна політика й щоб вона була системною та цілісною. При цьому треба бути готовим і до того, що практично будь-який крок може викликати протест, він буде вкрай болісно сприйматися як на місцях, так і в центрі».(Р.Безсмертний).

Понад 80% усіх населених пунктів (а всього їх в Україні понад чотири тисячі) мають сьогодні в бюджеті тільки кошти на зарплату трьох штатних одиниць. Невже бюджет держави існує тільки для того, щоб три особи одержували зарплату? Коли централізувати громади, то бюджет об’єднається і вже можна буде знайти гроші на ремонт шкіл, доріг, освітлення. Так, із чотирьох тисяч маленьких бюджетів після реформи буде 700 повноцінних бюджетів. Те, що раніше ділили на чотири тисячі, поділять на 700. Все-таки вийде більше. Головне, громада дістане можливість здійснювати державне управління на своїй території. Для цього їй треба буде не тільки створити свої виконавчі органи. Громада стане фінансово заможною. Під час формування свого бюджету село, селище, місто вже залежатимуть тільки від закону, нормативів і власної економічної ініціативи, а не від волі різного роду чиновників.

Адміністративно-територіальна реформа в Україні перебуває лише на стадії вивчення, переважно з боку робочої групи депутатів Верховної Ради. Структури виконавчої влади усвідомлюють масштаб проблеми, але досі не виробили єдиної думки навіть щодо стратегії реформи, не кажучи вже про деталі. Проект Романа Безсмертного — радше декларація про наміри, ніж план дій. Перекроїти адміністративні кордони — справа нехитра. Та визначення розмірів місцевих громад, перебудова державних установ потребують не арифметичного, а індивідуального підходу, врахування інтересів місцевих жителів.

Насправді досі немає офіційно затверджених наукових програм, які б досліджували сотні нюансів соціального, комунального, бюджетного, демографічного, етнічного характеру, пов’язаних із новими принципами формування місцевих громад, із перерозподілом повноважень і обов’язків органів влади. У Польщі адміністративно-територіальна реформа здійснювалася більш як десять років. Але Польщі на проведення такої реформи Євросоюз дав 12 млрд. євро. А в Україні поки що не виконуються навіть локальні завдання з упорядкування адміністративно-територіальної системи (наприклад, пов’язані з закритою зоною Славутича, із визначенням статусу острова Зміїний). Ці завдання у кожному регіоні країни не вирішуються десятиліттями.

У коментарі для «ДТ» заступник голови бюджетного комітету Верховної Ради Людмила Супрун, яка входить до робочої групи ВР і є одним із головних парламентських експертів із адміністративно-територіальної реформи, зазначила: «Згідно з нашими оцінками, тільки така дрібниця, як заміна печаток у державних установах, яку необхідно буде провести під час адмінреформи, потребуватиме більш як 500 мільйонів гривень. Це одна з найскромніших статей витрат. Хоча вже з цієї грандіозної суми зрозуміло, що витрати становитимуть багато мільярдів бюджетних коштів, які навряд чи можна буде знайти в бюджеті наступного року, навіть за найоптимістичнішого сценарію зростання дохідної частини. Точні показники вартості адмінреформи поки що невідомі. А без визначення вартості, як на мене, обговорення реформи не є конструктивним».

Під час створення громад (а це відповідає території з населенням не менш ніж 5 тисяч людей) обов’язково братиметься до уваги і чинник доступності до центру громади, і чинник густоти населення, і чинник національної та релігійної приналежності, і чинник техногенності території. Для створення кожної громади застосовуватиметься індивідуальний підхід з урахуванням усіх суттєвих умов. Кількість населення в громаді залежить від багатьох складових. Головне — комфорт громадян. Але, зрозуміло, цифра не повинна бути менша за п’ять тисяч.

Сьогодні середній район в Україні має 30 тисяч жителів. Пропонується зробити райони в 60—70 тисяч. Виходить, половина райцентрів країни перестануть існувати. Не відразу, не того ж року, та через 5—8 років містечко, де до реформи жило, приміром, 30 тисяч, виявиться селищем із населенням 7—10 тисяч, а ще через п’ять років стане селом із 2—3 тисячами осіб. Усе працездатне населення, молодь і бізнес переїдуть до райцентру — знову ж таки через роботу.

На 1 вересня 2005 року сільське населення України становило 15 млн. 346,8 тисячі людей. Сіл у нас сьогодні 28 585, а великих, у яких проживає понад п’ять тисяч осіб, усього 90. З існуючих 490 районів реформі відповідають лише 73, із 178 міст обласного підпорядкування реформі відповідає тільки 74. Як бачимо, реформа повинна кардинально змінити територіальний і адміністративний устрій країни.

Передбачається створення до чотирьох тисяч самоврядних громад. Щоб ліквідувати диспропорції областей за територією і населенням і поліпшити їхню конфігурацію, планується ліквідувати регіони, де є периферія, дуже віддалена від центру. Приміром, регіон у центрі України на межі Вінницької, Черкаської, Одеської і Кіровоградської областей, від центру якого до будь-якої обласної «столиці» — понад 100 км. Напевно, тут буде створено нову область із центром в Умані. Схожа ситуація на межі Донецької, Луганської і Харківської областей, де може з’явитися область із центром у Краматорську. А велика концентрація міст у Донецькій і Дніпропетровській областях теж підштовхує до створення двох нових областей із центрами в Маріуполі і Кривому Розі.

Висновок.Отже, сучасна модель місцевого самоврядування України потребує значної кореляції. Насамперед, такі зміни обумовлені неефективністю системи МС, значною централізованістю, відсутністю реального самоврядування. Проблеми є через «бюджетний голод» на місцях. Саме тому проекти реформи системи МС та адмінстративно-територіального устрою країни визріли в часи президентства Л.Кучми. Наразі проводиться обговорення реформи. Остаточного рішення чи чіткої карти змін немає, або ж така інформація приховується (якого розголосу набула версія поділу Тячівського району на 2 райони, на сторінках «Правозахисту» точилася дискусія про врахування поліетнічної специфіки Закарпаття, неможливість «втягування» до Західного (Галицького) реґіону і т.п.). Отож, після теперішнього затишшя, слід очікувати нової дискусії довкола адмінстративно-територіальної реформи та змін в системі місцевого самоврядування України.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
За даного розподілу владних повноважень районні державні адміністрацій будуть ліквідовані.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.