Моделі визначення вартості капіталу від залучення боргових ресурсів

Модель вартості капіталу за рахунок нерозподілених прибутків

Нерозподілені прибутки – це джерело внутрішнього походження. Коли з чистого доходу вираховують дивіденди, кошти, що залишаються, як правило, реінвестуються у підприємство. З огляду на те, що нерозподілені прибутки залишаються після сплати податків, поправка на податки непотрібна. Формула розрахунку вартості капіталу за рахунок нерозподілених прибутків має вигляд:

К_s=(P:P_s)+G,

де К_s – вартість капіталу за рахунок нерозподілених прибутків;

P – дивіденди на звичайну акцію;

P_s – ринкова вартість звичайних акцій;

G – постійний темп приросту дивідендів.

Вартість капіталу за рахунок нерозподілених прибутків узагалі трохи нижча, ніж вартість капіталу від щойно випущених звичайних акцій, але вища, ніж вартість капіталу від облігацій або привілейованих акцій.

У процесі інвестиційної діяльності підприємство використовує боргові кошти найчастіше у вигляді інвестиційного кредиту від фінансово-кредитних установ та випуску облігацій за певним строком погашення та купонною ставкою. Вартість цього капіталу визначається на ринку інвесторами, які оцінюють ризик розглядають платоспроможність підприємства та оцінюють можливість незабезпечення підприємством обіцяних платежів. Ця вартість капіталу також може змінюватися залежно від рівня процентних ставок на ринку, крім того, довші терміни погашення основного боргу збільшують вартість капіталу.

Ціною інвестиційного кредиту є процентна ставка, яка передбачається у кредитному договорі з урахуванням:

а) терміну користування позичкою;

б) заходу, що кредитується;

в) забезпечення своєчасності розрахунків позичальника за раніше одержаними позичками та ступеня ризику.

На рівень процентних ставок за інвестиційним кредитом впливають такі фактори:

а)зміна процентів за депозитами;

б)офіційно оголошений індекс інфляції;

в)можливості одержання довгострокового інвестиційного кредиту в інших банках на більш пільгових умовах;

г)урахування банком характеру партнерських взаємовідносин із позичальником, його фінансового становища, тривалості та міцності зв’язків;

д)урахування банком альтернативних варіантів вкладання (інвестування) коштів в інші активи з метою одержання максимального доходу;

е)урахування банком можливого ризику кредитування, особливо інноваційних проектів;

ж)витрати з оформлення позики та проведення банківського моніторингу;

з)розмір позички;

и)строк позички та інші фактори.

Використовують наступні методи розрахунку відсоткових ставок:

1.Нарахування відсотків за принципом „вартість плюс”

Банк встановлює ставку за кредит за принципом „вартість плюс” на сонові таких компонентів:

а)вартість залучення відповідних ресурсів для банку;

б)банківські операційні витрати;

в)компенсація банку за рівень ризику невиконання забовязань позичальника;

г)бажана маржа прибутку за кожним кредитом для здійснення достатніх виплат на користь акціонерів банку.

Модель нарахування відсотків має такий вигляд:

Пр(ст.)=ВЗ+БОВ+КБ+БМ,

де Пр(ст.)- процентна ставка за кредит;

ВЗ – вартість залучення відповідних ресурсів для банку;

БОВ – банківські операційні витрати;

КБ – компенсація банку за рівень ризику невиконання забовязань;

БМ – бажана маржа прибутку банку.

Кожен з приведених компонентів може бути вираженим у формі річних відсотків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Оцінка вартості інвестиційних ресурсів	\|	Оптимізація структури джерел фінансування інвестицій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.