Нейрофізіологічних основ психічної діяльності людини.

Основні параметри ЕЕГ, особливо альфа-ритм, мають чіткі індивідуальні ознаки, що дає змогу віднести кожну людину до певного типу за характерними особливостями її ЕЕГ. Залежно від реакції депресії альфа-ритму на світлові подразнення виділяють три групи людей (Г. Уолтер):

1) М-тип — альфа-ритму майже немає як при заплющених, так і розплющених очах (процес мислення у таких людей здійснюється переважно у вигляді яскравих зорових образів);

2) Р-тип — альфа-ритм дуже стійкий і не блокується психічним зусиллям (у таких людей слухова, дотикова чи пропріоцептивна чутливість (кінестезія) переважає над зоровою);

3) R-тип — альфа-ритм чітко виявлений, помітно блокується світловим подразненням і активною роботою мозку. До третього типу належить більшість людей.

Окремі ритми ЕЕГ пов'язані з проявом різних видів психічної діяльності. Так, появу чи підвищення тета-ритму пов'язують з емоційним станом суб'єкта, зокрема з відчуттям задоволення чи болю. Особливо виразним є тета-ритм у людей з агресивною поведінкою. Активізація мозку під час інтелектуальної діяльності найчастіше виявляється зниженням альфа- і тета-ритмів.

Існує досить тверде переконання, що розумова діяльність пов'язана з високочастотною електричною активністю мозку (бета- і гамма-ритмами). Проте під час розумового напруження у корі лобових часток з'являються також низькочастотні ритми, зокрема тета- і дельта-ритми. Отже, психічна діяльність людини реалізується мозком у цілому за участю основних ритмів ЕЕГ, хоча різні відділи мозку функціонують диференційовано.

Численними дослідженнями Н. П. Бехтеревої та її співробітників встановлено, що під час розумової діяльності відбувається перебудова структури імпульсного потоку, причому в корі активується незначна частина загальної кількості нейронних популяцій, а в підкіркових структурах реєструються переважно реакції активаційного тину. Показано також, що у різних людей організація нейронного забезпечення однакових видів мозкової діяльності може бути різною.

Ініціація конкретного поведінкового акту є лише останнім етапом діяльності мозку. На першому етапі виникає підвищення рівня активації мозку, другий етап полягає в обробленні мозком внутрішньої і зовнішньої інформації, основною метою чого є реалізація третього етапу — поведінкової реакції. Фізіологічна активація пов'язана зі збудженням сітчастого утвору, певних структур таламуса і лімбічної системи мозку.

Індивідуальний рівень активації мозку багато в чому визначає ефективність розумової діяльності людини, що пов'язано також з показниками сили нервової системи (за збудженням), функціональною рухливістю нервових процесів, працездатністю головного мозку і рівнем інтелектуального розвитку.

Електрофізіологічні дослідження показали, що у тих осіб, які обирають стереотипний спосіб вирішення завдання, зростає активація більшості ділянок лівої півкулі, а в тих, хто обрав нестандартний, творчий спосіб, — правої півкулі. Проте ефективність розумової діяльності людини залежить не лише від природжених властивостей її нервової системи, вона також зумовлена рівнем мотивації, різними психологічними й соціальними чинниками. Отже, реальний рівень функціонального стану мозку є результатом складної взаємодії багатьох чинників, що визначається конкретними умовами діяльності індивіда.