• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Ризики купівлі облігацій

Таблиця 3.1. Основні переваги та недоліки різних видів зовнішнього фінансування

Основні джерела довгострокового фінансування

Портфельні інвестори - значне джерело фінансування

Портфельні інвестори включають: інвестиційні фонди, фонди венчурного капіталу, пенсійні фонди, страхові фонди, і т.д.

ØВони прагнуть знайти сполучення доходів від виплати дивідендів і від підвищення вартості основних засобів (підвищення вартості акцій):

Øінвестори повинні забезпечити твердий доход своїм вкладникам,

Øгарне управління підприємством є, можливо, найважливішим критерієм для інвестування

ØВони звичайно не прагнуть до одержання контрольного пакета акцій

Проте, портфельні інвестори звичайно хочуть мати своє право голосу у відношенні того, як керувати підприємством, а саме:

Øголосування на зборах акціонерів,

Øпредставництво в Раді директорів.

Стратегічні інвестори в перспективі - основне джерело фінансування акціонерного капіталу в Україні

Стратегічними інвесторами можуть бути:

Øкомпанії в тієї ж самою або зв'язаній з нею галуззю промисловості, що прагнуть розширити існуючі напрямки своєї діяльності,

Øкомпанії в незв'язаній з нею галузі, що прагнуть краще використовувати свої активи,

Øфінансово-промислові групи (ФПГ), що прагнуть розвивати стратегічні зв'язки.

Стратегічні інвестори:

Øдосить імовірно, що вони оцінять вартість акцій підприємства вище, ніж портфельний інвестор,

Øпрагнуть до довгострокового співробітництва і значних повноважень при прийнятті оперативних рішень,

Øможуть зажадати вживання непопулярних заходів, зв'язаних з реорганізацією, зміною стратегії.

Цілі стратегічного інвестора:

часто хочуть створити канали збуту на ринках України / СНД

Øміцно зайняту частку ринку або конкретні права на частку ринку,

Øвиробництво з низькою собівартістю,

Øджерела кваліфікованої і щодо недорогої робочої сили,

Øефект від взаємодії з діяльністю в інших країнах,

Øефект масштабу (економія, обумовлена ростом масштабу виробництва),

Øможливість продажу продукції в Україні (якщо це постачальник),

Øготове джерело сировини і матеріалів (якщо це покупець).

Підприємство середнього розміру - часто найкращий варіант для стратегічних інвесторів.

Які інші вигоди може запропонувати Вам стратегічний інвестор?

ØНову технологію, унікальне устаткування,

ØЗнання ринку і галузі,

ØДоступ до каналів збуту на іноземних ринках,

ØРозширення асортименту продукції,

ØВизнання ринком торговельної марки інвестора

ØПотенційну економію за рахунок росту масштабів виробництва (ефект масштабу) при постачанні, виробництві і збуті,

ØСинергизм (ефект виробничого взаимодополнения),

ØПостачання (якщо інвестор є постачальником) або готовий ринок (якщо інвестор є покупцем),

ØНавчання і доступ до досвідчених професіоналів,

ØНаступне фінансування.

Рішення про публічну емісію акцій залежить від ситуації на ринку

Українське підприємство може розглядати питання про публічну емісію акцій або на українському ринку, або на іноземному:

Øкомбінування засобів з різних джерел може дати можливість підприємству одержати більше грошей,

Øприводить до диверсифікованості складу акціонерів при тім, що жоден інвестор не має контрольного пакета акцій,

Øзбільшує ліквідність продаваних акцій, дає можливість визначити ринкову вартість акцій,

Øвідмінна реклама для підприємства у випадку успіху,

Øвисока вартість - підготовка, витрати на емісію, на рекламу і т.д.,

Øзаздалегідь невідомо, скільки грошей буде отримано, якщо тільки акції не розміщені попередньо в одного або декількох покупців.

Випуск облігацій зараз також можливий тільки для великих українських підприємств

Як працюють облігації підприємств?

Облігації можуть бути

üгарантованими, що виражається в передачі в заставу якого-небудь забезпечення, або

üнегарантованими, при цьому ризикованість облігації залежить винятково від фінансового благополуччя емітента.

ØПо більшості облігацій виплачується визначений процентний доход (ставка купона); деякі облігації є облігаціями з нульовим процентним доходом, а по деяким доход виплачується по ставці, що плаває.

ØЗаявлена процентна ставка по облігації може дорівнювати або відрізнятися від домінуючої ринкової процентної ставки по цінних паперах з аналогічним ризиком. Загальна прибутковість облігації, заснована на ціні придбання, відома як «ефективна процентна ставка» або «процентний доход по облігації».

ØПідприємства, що хотіли б випускати облігації, будуть намагатися робити це в економічних умовах, що характеризуються відносно низькими процентними ставками.

ØРизики процентних ставок. Вартість облігації може значно змінюватися разом зі зміною процентних ставок

ØРизик купівельної спроможності (інфляція). При наявності високої інфляції виплати по купонах можуть не забезпечити адекватної компенсації інвесторові

ØРизик ринку. В Україні не мається легкодоступного первинного ринку облігацій

ØРизик ліквідності. Немає вторинного ринку облігацій.

ØКредитний ризик. Ризик невиконання зобов'язань високий для багатьох підприємств у силу невизначеності економічного становища

ØСпецифічний ризик емісії. Відсутній добре визначена юридична основа для захисту інвесторів

Облігації, як звичайно, забезпечують більшу надійність збережень, ніж акції, і тому привабливіші для людей обережніших, консервативніших. Особливо це стосується державних облігацій, які забезпечені плато­спроможністю держави. Однак власники облігацій здебільшого по вико­ристовують можливість швидкого нарощування доходу, чим користуються власники акцій.

Водночас володіння акціями може призвести і до фінансових втрат. Тому вони привабливі для інвесторів, здатних на ризик.

За надійністю інвестицій і стабільністю припливу доходу найякіснішими вважаються державні облігації, далі – приватні облігації і акції великих компаній, які регулярно виплачують дивіденди, найменш якісні – акції, випущені молодими невідомими фірмами.

Випуск облігацій – спосіб фінансування, дешевший, ніж випуск акцій, оскільки процент з облігації виплачують із прибутку до оподаткування, тобто зараховують як вид інвестицій, а дивіденд виплачують із чистого (після виплати податків і процентів) прибутку, тобто включають в оподатковуваний дохід.

Класифікувати корпоративні облігації можна за:

· методом забезпечення (облігації під заставу майна, облігації під заставу цінних паперів і беззаставні облігації);

· правами і привілеями (дохідні, розширювані, ретрективні, серіальні, конвертовані, викупного й відкладеного фондів і ін.);

· тими юридичними і фізичними особами, які купують облігації.

Заставні облігації забезпечені активами або цінними паперами компаній. Застава– юридичний документ, що підтверджує згоду підприємства заставити під свій борг землю, споруди або інше майно на володіння заставленими активами в разі невиплати боргу. Застава, яку випускають одну на все майно, зберігається у довіреної особи (найчастіше у траст-компанії), котра виступає від імені всіх кредиторів або інвесторів і є гарантом їх інтересів. Весь борг поділяється на зручні частки, і кожен інвестор отримує облігацію па свою частину боргу та проценту.

Облігації під заставу інших цінних паперів забезпечують не майном, а акціями або борговими зобов’язаннями підприємств, які в разі невиплати боргу переходять у власність тримачів облігацій.

Беззаставні, або незабезпечені облігації – це прямі боргові зобов’язання, що не створюють майнових претензій до корпорації. Забезпечення їх є загальною платоспроможністю підприємства.

Конвертовані облігації мають ту перевагу, що їх можна обмінювати на звичайні акції. Вони дають інвесторові право на купівлю звичайних акцій цієї ж компанії за певною ціною у певний термін. Це право називається конверсійною привілегією. Конверсійна привілегія дає змогу скоріше продати випущені облігації. Вона має тенденцію знижувати ціну позики і дає можливість підприємству залучати акціонерний капітал непрямо на умовах сприятливіших, ніж умови, па яких випускають звичайні акції. Купуючи конвертовані облігації, інвестор досягає подвійної мети: з одного боку, безпеку вкладень і стабільний дохід, властиві облігаціям, з іншого – можливість примноження капіталу, яку дають звичайні акції.

Лізинг являє собою реальну альтернативу покупці

Лізинг в перекладі з англійської – це оренда. Але в підприємницькій діяльності під лізингом розуміють довготермінову оренду основних фондів з можливим подальшим викупом майна орендатором по залишковій вартості.

Лізинг – це також фінансова операція. По суті це цільовий кредит, який бере в банку під закупку обладнання спеціалізована лізингова компанія. Вона таки може здавати викуплене обладнання підприємству в оренду при умові повернення підприємством кредита, виплати відсотків і комісійних.

Отже лізинг – це довготермінова оренда машин, обладнання, споруд виробничого призначення.

Лізинг –є способом фінансування інвестицій і активізації збуту. Лізинг передбачає збереження прав власності на товар за орендодавцем. Здійснюючи лізингові операції, орендодавець купує машини, обладнання, транспортні засоби, виробничі споруди, ЕОМ, інші основні фонди і передає їх за угодою орендареві для використання з виробничою метою, зберігаючи при цьому право власності на них до кінця угоди.

У межах довготермінової оренди розрізняють дві форми лізингу фінансовий та оперативний. Фінансовий лізингполягає у тому, що за час дії лізингової угоди орендатор виплачує орендодавцеві всю суму амортизації орендованого майна. Після закінчення такої угоди орендатор може:

1) вернути об’єкт лізингу орендодавачу;

2) укласти новий контракт на оренду;

3) викупити об’єкт лізингу за залишковою вартістю.

Об’єктами фінансового лізингу є переважно виробничі будівлі та споруди.

Оперативний лізингдеколи називають сервісним лізингом – це передання майна в оренду згідно з угодою, термін якої коротший амортизаційного періоду майна. Після закінчення терміну дії угоди предмет договору може бути повернений власнику або знову зданий в оренду, але вже за меншу плату При тому користувачеві надають супутні послуги обслуговування, ремонт i страхування орендованого майна.

Однією з особливостей операційного лізингу є наявність ринку частково зношеного й тому дешевого обладнання Морально застаріле з погляду передових підприємств обладнання можуть успішно використовувати інші, менші за розміром і з меншими вимогами до технологічного рівня підприємства розрізняють пряму і зворотну форми лізингу.

Прямий двосторонній лізинг ­–форма лізингу, що передбачає забезпечування, ремонт, заміну орендованого обладнання лізинговою компанією (лізингодавцем).

Зворотний лізинг– це

по-перше, господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансової організації, банкові, страхові компанії тощо з одночасним зворотним отриманням їх цією фізичною або юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг. Ця операція дає змогу підприємству заощадити кошти, які воно може використати на інші потреби;

по-друге, це форма міжнародного лізингу (Ліз-Бек). Суть якої полягає в тому, що згідно з умовами контракту лізингова фірма купує за готівку комплект машин, обладнання тощо у фірми – виробника в іншій країні, а потім продає його назад цій же фірмі.

Лізингові операції можуть проводити як лізингові компанії, так і банки. Банк, надаючи лізингові послуги, купує майно і бере на себе всі зобов’язання власника, враховуючи відповідальність за збереження майна, внесення страхових платежів, оплату податку на майно.

Клієнт укладає з банком угоду оренди, в якій визначено, поряд з іншими умовами, розмір орендних платежів i періодичність їх внесення Орендна плата складається з вартості майна і комісійної винагороди за лізингові послуги, що дорівнюють проценту за кредит.

Прибуток банку складається не лише з лізингового процента – він передбачає пільги, пов’язані з інвестуванням коштів банку в обладнання. Сфера діяльності банків розповсюджується насамперед на зворотний лізинг.

В свою чергу лізингові компанії поділяють на вузькоспеціалізовані й універсальні.

Вузькоспеціалізованіпрацюють з одним видом товару або з товарами однієї групи (легкові автомобілі, вантажні автомашини, роботизоване обладнання тощо). Сфера їх діяльності здебільшого – операційний лізинг.

Універсальні лізингові компаніїнадають в оренду різноманітні машини та обладнання і спеціалізуються переважно на фінансовому лізингу.

Механізм здійснення лізингових операцій слідуючий:

Етап 1.Споживач самостійно визначає тип машин та обладнання, яке йому необхідне, знаходить поставника (або завод-виготовлювач) і веде переговори про умови укладення контракту через лізингову компанію, якій він повідомляє такі дані:

1) інформацію про машини й обладнання, які має намір узяти в оренду;

2) відомості про своє підприємство (його статус, прізвища керівників, розмір капіталу, характер виробництва, реквізити та ін.);

3) відомості про кредитоспроможність підприємства (баланс доходів і витрат, експлуатаційні витрати, прибуток і збитки та ін );

4) плани фінансування капіталовкладень.

Етап 2. Після досягнення домовленості з лізинговою фірмою орендатор підписує з нею договір про оренду. Лізингова фірма і виготовник укладають договір купівлі-продажу необхідних машин і обладнання

Етап 3.Виробник готує машини й обладнання до відвантаження і виставляє рахунок па оплату лізинговій фірмі. Після того лізингова фірма стає власником продукції i зберігає це право протягом усього терміну оренди.

Якщо під час орендного терміну орендатор оголошений банкрутом, отримані об’єкти лізингу повертають лізинговій фірмі, яка тепер вимушена сама шукати собі нового споживача, здати йому в оренду повернені машини й обладнання або продати їх.

Умови лізингового договору залежать від типу обладнання, терміну оренди, суми контракту та ін. Деякі положення лізингових договорів виглядають так:

 після закінчення терміну оренди юридична власність переходить до орендаря автоматично.

 у договорі передбачена можливість вибору між купівлею об’єкта угоди, продовженням терміну оренди.

 термін дії основного договору і запланований термін використання об’єкта загалом збігаються.

 термін дії основного договору коротший від запланованого терміну використання об’єкта. Однак відповідно до особливих умов орендатор i після закінчення терміну договору використовуватиме машини й обладнання лише на правах господарської діяльності (спеціальний лізинг).

 сума лізингових внесків перевищує ринкову ціну об’єкта або дорівнює їй. Попри всю розмаїтість угод у всіх них є стаття, яка передбачає первинний (базовий) період оренди, протягом якого жодна зі сторін не має права анулювати договір, за винятком випадків, передбачених законодавством

Пiд час підписання договору обумовлюють орендні платежі та порядок їх виплати. Величина лізингових платежів залежить вiд типу основних засобів, терміну лізингу.

Якщо лізингові платежі (Пл) здійснюють рівномірно, то суму платежу визначають за формулою складних процентів:

,

де С – суми лізингового платежу, грн.

Р – процентна ставка з урахуванням комісійних (у частках одиниці),

t – кількість виплат платежу.

Приклад.Вартість лізингових основних фондів становить 100 тис.грн. Термін лізингу – 8 років, процентна ставка (з урахуванням комісійних – 10%).

Виплата платежів здійснюють рівними сумами два рази на рік. Кількість виплат платежів: t= 8*2=16. Сума платежів становить

тис.грн.

Разом за 8 років лізингоотримувач заплатить лізинговій фірмі 204,5 тис.грн. (16*12,78).

Також, величину лізингових платежів можна розрахувати за формулою:

,

де К – коефіцієнт, що враховує тип обладнання, термін оренди, кількість

разів здачі в оренду і т.д. (для початкових розрахунків К рекомендовано приймати 0,5);

Р – процентна ставка ( з урахуванням комісійних)

Цп і Цзал – первинна і залишкова вартість обладнання;

Ар – річні амортизаційні відрахування;

До того ж виникає необхідність розраховувати проценти фінансування об’єкта лізингової угоди за формулою:

,

де П – щорічні лізингові платежі.

Приклад.Об’єктом лізингової угоди є обладнання ціною 20 000 грн. і терміном амортизації 10 років (щорічні амортизаційні відрахування становлять 2 000 грн.), термін оренди – 5 років (залишкова вартість звідси Цзал = 8 000 грн.). Якщо Р = 15, то величина щорічних лізингових платежів дорівнюватиме:

грн.

Якщо орендатор не згоден з указаною сумою, то пін може запропонувати свою, наприклад, 3000 грн. У такому разі лізингова компанія визначає процент фінансування угоди:

і робить висновки про прийнятність чи неприйнятність такого варіанта. Економічний ефект лізингової операції (Е) можна оцінити за формулою:

Е = ( Пл. × Тл. + Цзал. ) – Цпоч.

Е=3000 ×5+ 8000 – 20000 = 3000 грн.

Далі учасники лізингового договору обговорюють питання про вартість технічного обслуговування, щорічні витрати на які оцінюють у процентах до первинної вартості. Допустимо, витрати на технічне обслуговування становлять 10% вартості, тоді щорічна вартість технічного обслуговування 20 000 × 0,1 = 2000 грн. За чотири роки експлуатації 2000×4=8000 грн. Перший рік експлуатація здійснюється за рахунок виготовлювача, а річна вартість експлуатації за кожен рік шестирічного лізингу становитиме.

8 000 : 5 = 1 600 грн. Загальна сума орендних платежів становитиме:

3 000 + 1 600 = 4 600 грн.

Орендні платежі виплачують щорічно, раз у півроку або раз у квартал. Вони бувають дегресивнi або фіксовані.

Фіксованіозначають рівномірність платежів за весь термін оренди за календарними термінами.

Дегресивніплатежі в перший рік оренди вищі, ніж у наступні, при збереженні загальної суми.

. Переваги лізингу для орендаря:

ØДозволяє уникнути ризику власності - включаючи випадкові збитки, зміну економічної ситуації, фізичний знос і моральне старіння; це робить лізингове фінансування популярним для високотехнологічних активів, таких як комп'ютери і медичне устаткування

ØОрендар може скоординувати виплати і надходження коштів, що приведе до зниження потреб у фінансуванні; лізингові платежі можуть бути організовані таким чином, щоб збігатися з грошовим потоком орендаря - менше сьогодні, більше завтра і навпаки

ØЛізингові платежі не включаються в оподатковувану базу при сплаті податку на прибуток і майно

ØБагато західних постачальників устаткування дуже хочуть вийти на український ринок і можуть запропонувати дуже привабливі умови

Переваги лізингу для орендодавця:

ØЗбільшення обсягу продажів - виробник або дилер можуть значно підвищити обсяг своїх продажів, пропонуючи потенційним замовникам (які не можуть собі дозволити купити) варіант, що передбачає лізинг його продукції

ØПодаткові вигоди - у договорах лізингу може вказуватися, хто користується вигодами / несе зобов'язання

ØПостійні ділові відносини з орендарем

ØЗберігається залишкова вартість - орендодавець може передавати активи в лізинг іншому орендареві або продати майно, і дістати негайний прибуток

Недоліки лізингу:

 лізинг не створює право власності;

 вартість лізингу може бути більша від вартості кредиту на придбання обладнання.

Читайте також:

1. Алгоритм здійснення купівлі
2. Аудиторські ризики
3. Аудиторські ризики, пов’язані з використанням комп’ютерних інформаційних систем
4. Банківські ризики та їх характеристика
5. Безпосередньо збутові ризики та причини їх виникнення
6. Валютні ризики та методи їх уникнення.
7. Визначення та основні види облігацій.
8. Виробничі ризики, їх характеристики і класифікація
9. Відображення в обліку створення фонду погашення облігацій
10. Відсоткові ризики
11. Грошовий потік від розміщення 3-літньої облігаційної позики, тис. грн.
12. Грошовий потік від розміщення 5-літньої облігаційної позики, тис. грн.

Переглядів: 817