Характеристика.

Типи нервової системи людини за І.П. Павловим, їх фізіологічна

ВИСНОВОК

до п’ятого питання:

Таким чином, І.П.Павлов створив вчення про першу і другу сигнальні системи. Перша сигнальна система – це аналітико-синтетична діяльність кори головного мозку, яка проявляється в умовних рефлексах, що формуються на будь-які подразники навколишнього середовища, окрім слова. Перша сигнальна система – основа безпосереднього відображення об’єктивної реальності у формі відчуттів і сприймання. Забезпечує предметне конкретне мислення. Друга сигнальна система – це аналітико-синтетична діяльність кори головного мозку, яка проявляється в мовних умовних рефлексах, що формуються на своєрідні подразники – слова. І.П. Павлов вважав слово – «сигналом сигналів». Друга сигнальна система – це відображення навколишньої дійсності шляхом узагальнення абстрактних понять з допомогою слів.

Перша та друга сигнальні системи взаємопов’язані. Друга функціонує завдяки інформації, яка надходить від першої сигнальної системи, трансформуючи її у специфічні поняття. Сигнальне значення слова визначається не простим звукопоєднанням, а смисловим..

Тип вищої нервової діяльності – це сукупність вроджених і набутих властивостей нервової системи, що визначають характер взаємодії організму з навколишнім середовищем і знаходять своє відображення у всіх функціях організму. В основі типу вищої нервової діяльності лежать індивідуальні особливості протікання в центральній нервовій системі двох нервових процесів: збудження і гальмування. Згідно з поглядами І.П.Павлова основними є три властивості нервових процесів:

1) сила процесів збудження і гальмування (пов'язана з працездатністю нервових клітин). Сила процесів збудження характеризується: високою працездатністю; ініціативністю; рішучістю; сміливістю; мужністю; завзятістю в подоланні життєвих труднощів; здатністю вирішувати без зривів нервової діяльності складні ситуації. Сила процесів гальмування характеризується: самовладанням; терплячістю; високою здатністю до зосередження, до диференціювання допустимого, можливого від неприпустимого і неможливого. Слабкість нервових процесів характеризується: низькою працездатністю; підвищеною стомлюваністю; слабкою витривалістю; нерішучістю в складних ситуаціях, і швидким настанням при цьому неврогенних зривів; прагненням уникнути труднощі, перешкоди, активної роботи і напруги; малою ініціативністю; відсутністю наполегливості.

2) врівноваженість нервових процесів (пов'язана із співвідношенням процесів збудження і гальмування по їх силі). Врівноваженість нервових процесів характеризується: рівною поведінкою і ставленням до людей; стриманістю; здатністю до самоконтролю, зосередженості, очікуванню; здатністю легко і швидко засинати; рівною промовою, з правильною і виразною інтонацією. Неврівноваженість з перевагою збудження характеризується: підвищеною вразливістю; нервозністю поведінки, причому по сильному типі це виражається в схильності до крику, по слабкому типу – в замкнутості, в слізливості; неспокійним сном з частими сновидіннями кошмарного змісту; швидкою мовою (скоромовкою).

3) рухливість процесів збудження і гальмування (пов'язана зі здатністю нервових процесів змінювати один одного). Рухливість нервових процесів характеризується: досить легким і швидким переходом до нової справи; швидкої переробкою звичок і навичок; легкістю засинання і пробудження. Інертність нервових процесів характеризується: складністю переходу до нової справи і переробки звичок і навичок; складністю пробудження; спокійним сном зі сновидіннями без кошмарів; уповільненою промовою. На основі всілякої комбінації трьох основних властивостей нервових процесів відбувається формування великого розмаїття типів ВНД. За класифікацією І.П. Павлова виділяють чотири основних типи ВНД, що відрізняються по стійкості до невротизуюючих факторів і адаптивним властивостям.

1) сильний, неврівноважений («нестримний») тип характеризується сильними процесами збудження, які переважають над гальмуванням. Це людина, що захоплюється; із високим рівнем активності; енергійна; запальна; дратівлива; із сильними, швидко виникаючими емоціями, що яскраво відбиваються в мові, жестах, міміці.

2) сильний, врівноважений, рухливий (лабільний або живий) тип відрізняється сильними процесами збудження і гальмування, їх врівноваженістю та здатністю до легкої зміни одного процесу іншим. Це людина з великим самовладанням; рішуча; долає труднощі; енергійна; вміє швидко орієнтуватися в новій обстановці; рухлива; вразлива; із яскравим вираженням емоцій і легкої їх змінюваністю.

3) сильний, врівноважений, інертний (спокійний) тип характеризується сильними процесами збудження і гальмування, їх врівноваженістю, але низькою рухливістю нервових процесів. Це людина дуже працездатна; вміє стримуватися; спокійна; повільна; зі слабким проявом почуттів; важко перемикається з одного виду діяльності на інший; не любить змінювати свої звички.

4) слабкий тип відрізняється слабкими процесами збудження і легко виникаючими гальмівними реакціями. Це людина слабовільна; сумовита; тужлива; з високою емоційною вразливістю; недовірлива; схильна до похмурих думок; із пригніченим настроєм; замкнута; полохлива; легко піддається чужому впливу.

Ці типи вищої нервової діяльності відповідають темпераменту, описаних Гіппократом:

Холерик – сильний, неврівноважений, в корі переважає збудження. Це енергійні люди, легко збудливі, запальні.

Меланхолік – слабкий тип, нервові процеси неврівноважені, малорухомі, переважає процес гальмування.

Сангвінік – сильний, урівноважений і рухливий тип. Люди життєрадісні, працездатні.

Флегматик – сильний, урівноважений, інертний тип. Нервові процеси урівноважені, але малорухливі. Це рівні, спокійні люди, наполегливі, наполегливі трудівники.

Однак у житті такі «чисті» типи ВНД зустрічаються рідко, зазвичай комбінація властивостей більш різноманітна. Ще І.П. Павлов писав, що між цими основними типами розташовуються «проміжні, перехідні типи і їх треба знати для того, щоб орієнтуватися в людській поведінці». Поряд із зазначеними спільними для людини і тварин типами ВНД І.Павлов виділив спеціально людські типи (приватні типи) на основі різного співвідношення першої і другої сигнальних систем:

1. Художній тип характеризується незначним переважанням першої сигнальної системи над другою. Для представників цього типу властиво предметне, образне сприйняття навколишнього світу, оперування в процесі мислення чуттєвими образами.

2. Розумовий тип відрізняється перевагою другої сигнальної системи над першою. Цьому типу властиво виражена здатність до абстрагування від дійсності, до тонкого аналізу; оперування в процесі мислення абстрактними символами.

3. Середній тип характеризується врівноваженістю сигнальних систем. До цього типу належить більшість людей, їм властиві як образні враження, так і умоглядні висновки.

Ця класифікація відбиває характер функціональної міжпівкульової асиметрії головного мозку, особливості їх взаємодії. Вчення про типи вищої нервової діяльності має важливе значення для розуміння закономірностей формування таких важливих психологічних особливостей особистості, як темперамент і характер. Тип ВНД є фізіологічною основою темпераменту. Однак тип ВНД зводити до темпераменту, бо тип ВНД – це фізіологічна властивість особистості, а темперамент – психологічне властивість особистості і має відношення до динамічної сторони психічної діяльності людини. Слід пам'ятати, що темперамент не характеризує змістовну сторону особистості (світогляд людини, переконання, погляди, інтереси і т.п.). Особливості типу ВНД і переважаючого темпераменту утворять природну основу індивідуальної неповторності особистості.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Формування мови. Мовні центри.	\|	Мислення, увага, пам’ять. Свідомість і підсвідомість, їх значення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.