Прибуток фірми

Дохід підприємства та його форми

Однією із головних цілей підприємницької діяльності фірми та умовою її виживання на ринку є одержання доходу. Окрім того, дохід фірми є джерелом інвестицій, а отже – й головною умовою її стійкого розвитку. Підприємство, що не ставить за мету максимізацію доходу, зазнає фінансових втрат і витісняється із світу бізнесу.

Дохід є основним спонукальним мотивом й джерелом розвитку підприємства (фірми). У широкому розумінні дохід підприємства – це усі грошові кошти, які воно одержує від реалізації продукції, володіння та продажу матеріальних і фінансових акивів. Насамперед, слід розрізняти такі форми доходу фірми, як валовий і чистий.

Валовий дохід (виручка від реалізації) – це сума грошей, що їх отримує фірма від продажу продукції (послуг) та інших матеріальних і фінансових активів.

Чистий дохід (прибуток) фірми – це різниця між валовим доходом і сукупними витратами.

Сучасна економічна наука розглядає валовий дохід підприємства результатом функціонування усіх виробничих факторів. Тому грошова виручка підприємства містить у собі відповідні факторні доходи: заробітну плату – дохід на працю, процент – дохід на капітал, ренту – на землю, непрямі податки – дохід держави, що включається в ціну продукції, а також підприємницький дохід (чистий дохід) – на підприємницькі здібності.

В залежності від джерел отримання розрізняють наступні форми доходу підприємства:

· звичайний дохід, що формується за рахунок грошових надходжень від основної діяльності фірми (виробництво товарів та надання послуг), а також за рахунок продажу активів (землі, обладнання, цінних паперів) не пізніше як через 6 місяців після їх придбання;

· капітальний дохід – це дохід від перепродажу матеріальних (земля, майно) та фінансових (акції, облігації) активів, але не раніше, ніж через 6 місяців після їх придбання;

· дивідендний дохід – це сума дивідендів, що їх одержує фірма, якщо володіє акціями інших корпорацій.

В сучасній економічній літературі виділяють також граничний дохід фірми.

Граничний дохід – це додатковий дохід підприємства від продажу додаткової одиниці продукції.

В економічній літературі існують різні трактування економічної природи прибутку фірми, найбільш поширеним є наступне визначення прибутку:

Прибуток, або чистий дохід фірми – це різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації) і сукупними витратами.

Виділяють дві основні функції прибутку:

● сигнальну;

● стимулюючу.

Величина прибутку є свого роду сигналом для підприємств про найвигідніші сфери діяльності. Для суспільства в цілому це означає, що капітал спрямовуватиметься саме в ті галузі економіки, де він є найбільш потрібним. Таким чином, прибуток – це певний орієнтир для перерозподілу ресурсів між галузями та сферами економіки.

Стимулююча функція прибутку полягає в тому, що для його максимізації підприємства мають постійно працювати над зменшенням витрат, покращенням якості продукції, розширенням її асортименту, пошуком нових ринків збуту, джерел сировини, впровадженням нових технологій і т. ін.

Основну частину прибутку фірма отримує від реалізації виробленої продукції (надання послуг), а інша утворюється внаслідок продажу (надання в оренду) майна (приміщень, обладнання, землі), перепродажу цінних паперів, а також як сума дивідендів по акціях інших корпорацій, якими володіє фірма. Усі ці елементи в сукупності утворюють валовий прибуток підприємства, що характеризує кінцевий фінансовий результат виробничої і невиробничої діяльності фірми.

Якщо від валового прибутку відняти податки, рентні та інші обов’язкові платежі підприємств державі, а також проценти по довгострокових кредитах, то ми отримаємо чистий прибуток, що повністю залишається в розпорядженні фірми.

Чистий прибуток підприємства – це сновне джерело його виробничого і соціального розвитку. Він розподіляється за 4-ма основними напрямками:

● виплата дивідендів по акціях (якщо це акціонерне товариство) та процентів по внесках (паях) співвласників ( 30 %);

● формування фонду розвитку і оновлення виробництва (понад 40% чистого прибутку закордонних фірм використовується на будівництво, реконструкцію, придбання та модернізацію обладнання, маркетингові дослідження, освоєння нової продукції та ринків);

● фонд соціального розвитку (до 15% прибутку використовується на пенсійне та медичне страхування, премії менеджерам і працівникам, житло, транспорт і відпочинок співробітників);

● страхові та резервні фонди (для купівлі цінних паперів, на випадок страйків, несприятливих змін у ринковій кон’юнктурі – понад 15% чистого прибутку за кордоном).

У корпораціях чистий прибуток розподіляється на дві частини: одна призначена для сплати дивідендів акціонерам, інша (нерозподілений прибуток) використовується для інвестування, тобто збільшення капіталу, а відтак – й обсягів виробництва.

Окрім валового і чистого прибутку в сучасній економічній літературі виділяють такі його форми, як бухгалтерський, економічний і нормальний.

бухгалтерський прибуток виступає як різниця валового доходу і виключно зовнішніх (явних) витрат.

економічний прибуток виступає як різниця валового доходу і усіх економічних витрат (як зовнішніх, так і внутрішніх).

Із категорією внутрішніх (неявних) витрат тісно пов’язане таке поняття, як нормальний прибуток фірми.

Слід зазначити, що в економічній літературі є певні розбіжності у трактуванні нормального прибутку. Можна виділити принаймні три підходи до пояснення даної категорії.

По-перше, окремі економісти визначають нормальний прибуток як плату за підприємницькі здібності, або той мінімальний дохід, що утримує підприємницький талант власника в межах даної фірми [6, 46].

По-друге, нормальний прибуток інколи трактують як такий, що дорівнює альтернативній вартості власного капіталу фірми, тобто тому доходу, що можна отримати на власний капітал за найкращого з альтернативних варіантів його використання [3, 137].

По-третє, окремі економісти характеризують нормальний прибуток як той дохід, від якого власники фірми відмовляються, коли використовують власні ресурси у власній фірмі, але який вони могли б мати, якщо б використали свої ресурси у іншій справі. Тобто, нормальний прибуток дорівнює альтернативній вартості усіх власних ресурсів або внутрішнім (неявним) витратам фірми [9, 284].

Як бачимо, економісти вважають, що нормальний прибуток є лише складовою частиною внутрішніх (неявних) витрат..

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Активи підприємства, їх кругооборот і оборот	\|	Ефективність підприємницької діяльності фірми

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.