Хід лекції

Література

ПЛАН

Тема: Екотоксикологія

Мета:ознайомити студентів з забрудненням навколишнього середовища токсикантами; поняттям токсичності та канцерогенності елементів і сполук; виховання розуміння сучасних екологічних проблем держави й світу, усвідомлення їх важливості, актуальності і універсальності розвиток умінь приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки; виховання глибокої поваги до власного здоров'я та вироблення навичок його збереження.

1. Забруднення навколишнього середовища токсикантами і кількісні критерії оцінки його фактичного рівня

2. Токсиканти та їх біогеохімічні особливості

3. Поняття токсичності та канцерогенності елементів і сполук

1. Федоренко О.І., Бондар О.І., Кудін А.В. Основи екології: Підручник.-К.: Знання,2006.- С. 318-322

Токсикологія (від грец. — отрута) — наука, що вивчає фізичні й хімічні властивості отрут, механізм їх дії на живі організми, ознаки отруєнь, що знаходить засоби їх профілактики і лікування, а також форми корисного використання токсичної дії отрут. Останніми роками особливу значущість і актуальність набувають токсикологічні аспекти всебічного аналізу навколишнього середовища. При цьому серйозною проблемою є встановлення пороговості ефекту токсикологічної дії в системах "токсикант— навколишнє середовище", "токсикант — живий організм і визначення залежності "доза — реакція у відповідь". Вивчення такої дії стало активним імпульсом для розвитку нового напряму в екології, що базується на фундаментальних основах токсикологічно ,
біонеорганічної та екологічної хімії, який називається екотоксикологією. Наукова значущість екотоксикології полягає у:

— вивченні сучасних уявлень про токсичність і канцерогенність елементів та їх сполук;

—дослідженні специфічних біогеохімічних особливостей поведінки токсикантів у навколишньому середовищі, механізму поширення і метаболізму;

—визначенні локалізації канцерогенних речовин;

—оцінці порогового ефекту токсикологічної дії.

Природні джерела надходження токсикантів у навколишнє середовище — вітровий пил, лісові пожежі, вулканічний матеріал, рослинність, морські солі. Антропогенні джерела токсикантів — виробництво кольорових металів, сталі, чавуну, автомобільний транспорт, хімічна промисловість, процеси спалювання мінерального палива, деревини і відходів. При цьому антропогенний потік надходження токсикантів у навколишнє середовище превалює над природним

Як кількісна оцінка рівня забруднення навколишнього середовища можуть бути використані індекс забруднення, граничнодопустима, фонова і токсична концентрації.

—Індекс забруднення — показник, що якісно та кількісно відображає наявність у навколишньому середовищі речовини - забруд-
нювача і ступінь її впливу на живі організми.

—Граничнодопустима концентрація — кількість шкідливої речовини в навколишньому середовищі, яка за постійного контакту
з людиною або дії на неї за певний проміжок часу практично не
впливає на його здоров'я. Цей параметр уводився як нормуваль-
ний показник у багатьох країнах, у тому числі в Україні.

—Наявна система граничнодопустимих концентрацій недостатньо інформативна, оскільки передбачає визначення індивідуального токсиканта. Тим часом спільна дія, наприклад, органокомплексів важких металів кардинально змінює граничнодопустиму концентрацію, експериментально одержану для якогось важкого металу.

—Фонова концентрація — вміст речовини в об'єкті навколишнього середовища, що визначається сумою загальних і регіональних, природних і антропогенних внесків унаслідок дальнього або транскордонного перенесення.

—Під токсичною концентрацією розуміють концентрацію шкідливої речовини, яка може призвести до загибелі живих організмів за різної тривалості дії, або протягом 30 діб від початку дії на них шкідливих речовин.

Поняття "шкідлива речовина" і "токсикант" — ключові токсикології. Шкідлива речовина — це чужорідний, не характерний для природних екосистем інгредієнт, що негативно вплив живі організми, які існують у цих екосистемах. Токсикант речовина або сполука, що має отруйну дію на живі організми. Залежно від характеру дії й ступеня вияву токсичності, токсиканти поділяються на дві великі групи: токсичні і потенційно токсиничні.
За хімічною природою шкідливі речовини, або токсиканти, вирізняють неорганічного (кадмій, ртуть, свинець, миш'як, нікель, бор, марганець, селен, хром, цинк та ін.) й органічного (феноли, аміни нафтопродукти, пестициди, формальдегід, бензопірен та ін.) походження. Є класифікація за небезпекою різних хімічних речовин, що потрапляють у навколишнє середовище. Залежно від ступеня токсикологічної дії хімічні речовини поділяють на три класи:

I) миш'як, кадмій, ртуть, селен, свинець, цинк, фтор, бензопірен;

II) бор, кобальт, молібден, мідь, сурма, хром;

III) барій, ванадій, марганець, стронцій, ацетіофенон.

Найбільш пріоритетними для хіміко-токсикологічного аналізу є важкі метали (свинець, ртуть, кадмій, мідь, нікель, кобальт, цинк), що мають високу токсичність і міграційну здатність. їх поведінка в різних природних середовищах зумовлена специфічністю властивих їм основних біогеохімічних властивостей, певна аналогія яких дала змогу згрупувати ці елементи і виявити загальні закономірності їх токсикологічної дії на навколишнє середовище.

Канцероге́н (лат. cancer — рак, лат. gen — утворення, створення) — хімічні речовини або фізичні чи біологічні агенти, які є причиною виникнення злоякісних новоутворень (раку).

За походженням канцерогени можна класифікувати на антропогенні (породжені діяльністю людини) та природні (відомими прикладами природних канцерогенів є ізопрен — основна складова природних каучуків та терпени з хвої).

Хімічні речовини та професійні впливи з точки зору їх канцерогенності для людини поділяються на три групи:

-хімічні речовини, група речовин, виробничий процес або професійний вплив, які є однозначно канцерогенними для людини; до цієї групи відносяться речовини лише за наявності достатніх епідеміологічних доказів, що свідчать про причинний зв'язок між впливом речовини та виникненням раку; характерні представники цієї групи- 4---амінобіфеніл (ефективний антиоксидант), сполуки миш'яку, азбест (волокнистий силікат, сюди ж належить і шифер, що виготовляється з азбесту), вінілхлорид, полівінілхлорид.

-речовини, можливо канцерогенні для людини; до них відносяться сполуки з більш або менш високим ступенем доведення їх канцерогенної дії. Представники: металічний берилій та декотрі його сполуки, акрилонітрил, епіхлоргідрин, 1,4-діоксан, гідрохлорид феназопірину (анальгетик).

-речовини, що не можуть бути класифіковані з точки зору їх канцерогенності (тобто їхній канцерогенний вплив не доведено): характерні представники цієї групи — фторурацил, бензилхлорид, фенобарбітал, стирол, сахарин.

За хімічною структурою канцерогенні речовини належать до різноманітних класів неорганічних та органічних сполук, вони відносяться до:

-поліциклічних ароматичних вуглеводнів (ПАВ);

-ароматичних азосполук;

-ароматичних аміносполук;

-нітрозосполук та нітрамінів;

-металів, металоїдів та неорганічних солей (найвідоміші нам канцерогени цієї групи — сполуки ртуті).

За пріоритетністю небезпеки було виокремлено три основних класи відомих на сьогодні канцерогенів.

Перший — це група поліциклічних хроматичних вуглеводнів, найвідомішим представником яких є бензопірен. Другий — клас нітрозаміни і третій — важкі метали. Сюди ж ще можна віднести азбести (які отримують пріоритет через поширеність використання, особливо в будівництві) та діоксини, є продуктом термічної переробки органічної сировини чи продуктом хлорування під дією високих температур.

Останні дві групи канцерогенів не вивчаються і найближчим часом, їхнім дослідженням українські вчені не будуть займатися , незважаючи на небезпеку для навколишнього середовища та здоров'я людства.

За впливом на геном людини канцерогени поділяють на генотоксичні, які руйнують та змінюють діяльність клітинного ядра, таким чином перебудовуючи генетичний код, та

негенотоксичні, які впливають тільки на фізіологічні процеси, але так само викликають ракові захворювання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція № 9	\|	Канцерогени в харчових продуктах: звідки і що робити?

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.