Суперництво (конкуренція) та згуртованість в команді.

Психологічна сумісність.

Фактори, які впливають на згуртованість команди.

Згуртованість команди залежить від багатьох факторів об’єктивного та суб’єктивного характеру.

1. Сторона особистості, яка оцінюється. В залежності від того, яка сторона особистості оцінюється (ділова чи емоційна), згуртованість (одностайність в оцінках один одного, взаємодопомога, співпереживання) може бути то більш, то менш високою. Наприклад, за коефіцієнтом згуртованості майже у всіх обстежуваних команд майстрів ділова згуртованість була більш вищою, ніж емоційна.

2. Спортивні команди бувають різними за своєю структурою і це також відбивається на згуртованості. Одна річ – команди в ігрових видах спорту, де всі гравці виховуються одним тренером; інша – збірні команди в індивідуальних видах спорту.

3. Згуртованість також залежить від того, наскільки задовольняються соціальні потреби кожного члена команди бути належним до тієї чи іншої групи і вважати себе значущим її членом. Це потреба в соціальній активності.

4. Згуртованість та ефективність діяльності команди залежить від того, які цілі ставить перед собою команда в цілому і кожний її член окремо.

Важливим фактором, який також впливає на згуртованість спортивної команди є психологічна сумісність її членів.

Причини несумісності та фактори сумісності можуть бути дуже різними. Ю.О.Коломейцев намагався дати класифікацію різних видів сумісності / несумісності. Він поділив всі випадки на три групи: психофізіологічну, психологічну та соціальну.

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНА сумісність включає в себе темперамент, типологічні особливості прояву властивостей нервової системи.

ПСИХОЛОГІЧНА – властивості характеру, інтелект, здібність до співпереживання.

СОЦІАЛЬНА – розуміння та дотримання соціальних норм поведінки, установок, правил та вимог, схожість цілей.

Сподіватися н сумісність за всіма факторами навряд чи можливо. В цьому розумінні ідеальної, тобто повної, сумісності просто немає.

Несумісність спортсменів може залежати від різних факторів. Особливу роль відіграє статус спортсмена, його домагання на лідерство.

Практично у всіх командах між спортсменами існує суперництво (конкуренція) за місце в основному складі команди. Якщо воно не призводить до конфлікту, а лише підстьобує їх на вдосконалення своєї майстерності, на кращу функціональну готовність, тоді це безумовно позитивне явище. Деякі тренери навіть жалкують про, те що в команді відсутня конкуренція між гравцями в тій чи іншій лінії (захист, напад).

Проте, суперництво, навіть здорове може мати і негативні наслідки. При великих домаганнях спортсмена на успіх конкуренція нерідко призводить до невпевненості, а у деяких спортсменів (якщо статус їх конкурента дуже високий) – до переживання безвихідності положення, до бажання кинути спорт.

Якщо деякими гравцями команди ігноруються норми моралі, тоді суперництво може призвести до конфлікту. Спортсмени спортивну конкуренцію починають перекладати на особистісні взаємостосунки. Конкуренція, яка доводить до конфлікту, безумовно, порушує соціально-психологічний клімат в колективі.

Конкурентні відношення підсилюються при наявності у спортсменів тривожності та помисливості (рос. мнительности).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Згуртованість команди та ефективність спортивної діяльності.	\|	Групові форми виховної роботи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.