Профілактика інфекційних хвороб. Імунітет

Небезпека занесення інфекційних захворювань з інших територій та їх особливості змушують проводити систематичні профілактичні заходи. Успіхи медицини в боротьбі з інфекційними хворобами (ліквідація чуми, холери, натуральної віспи, поворотного тифу, значне зменшення дитячих інфекцій) не знижують актуальності проблеми профілактики інфекційних захворювань.

Профілактичні заходи проти інфекційних захворювань спрямовуються на всі три ланки епідемічного процесу:

1. Джерело інфекції.

2. Шляхи її передачі.

3. Сприйнятливий організм.

Найперше завдання — це раннє, активне і повне виявлення хворих, своєчасна ізоляція їх, госпіталізація і лікування, проведення дезінфекційних заходів в осередку зараження.

Досить важливим є виявлення другої ланки епідемічного процесу — шляхів передачі збудника, тому в профілактиці інфекційних хвороб велика увага приділяється дотриманню правил особистої гігієни, пропаганді гігієнічних навичок і санітарної культури серед населення, наданню практичної допомоги органам охорони здоров'я! у здійсненні профілактичних і протиепідемічних заходів.

В осередках захворювань забезпечується особливий санітарно-гігієнічний контроль за продажем продовольчих товарів, санітарним станом об'єктів харчування і водопостачання, виконанням санітарних і технологічних правилі виробництва, зберігання і транспортування продуктів, готової їжі, користування водою, а також за повнотою проведення дезінфекційних заходів.

Профілактичні заходи, спрямовані на третю ланку епідемічного процесу— сприйнятливість населення, поля гають у створенні штучного імунітету проти інфекційних хвороб. Імунітетомназивають несприйнятливість організму до дії хвороботворного мікроба. Розрізняють вроджений (природний) і набутий (штучний) імунітет. Вроджений імунітет — це несприйнятливість людини з народження до певних інфекцій (куряча холера, чума рогатої худоби тощо). Набутий імунітет виникає після вперше перенесеного захворювання (кір, натуральна віспа та ін.) або створюється штучно внаслідок проведених щеплень (вакцинації).

У тих випадках, коли вид збудника інфекційного захворювання не встановлено і не ясно, проти яких захворювань слід проводити щеплення з метоп, попередження їх виникнення, застосовують комплексні препарати з антибіотиків та інших протимікробних засобів. Таке запобіжне лікування називають екстреною профілактикою. З цією метою використовують аптечку індивідуальну (АІ-2), яка містить спеціальні антимікробні препарати — протибактеріальні засоби № 1 і № 2.

При встановленні виду збудника проводиться профілактика (профілактичні щеплення) препаратами, специфічними для даного збудника. Залежно від виду вакцин та інфекцій щеплення виконують внутрішньошкірним, підшкірним, нашкірним та аерозольним методами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні групи інфекційних захворювань	\|	Застосування дезінфікуючих засобів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.