До історії зародження журналістики в світі.

Слід мати на увазі, що термін "журналістика" французького походження і в перекладі означає "щоденник", слово, яке ми сьогодні сприймаємо у прямому його значенні. Але відколи з'явилися друковані видання, зокрема, газети як першопроходці журналістики, саме на їхніх сторінках щоденно друкували інформацію, яка була розрахована на широке коло читачів й дозволяла їм спілкуватися з аудиторією. Відтак виникла потреба в людях, які цю інформацію здобували б, оформлювали та подавали для людського загалу, їхня діяльність відбувалась на тлі газетних, журнальних видань. Так у німецькому словнику з'явилось слово jornalistik, в англійському – jornalism, усі вони походять з одного кореня.

Серед науковців досі тривають суперечки з приводу того, яку газету назвати найпершою у світі. Зародки періодичних видань сягають глибокої давнини. Ще задовго до появи друкованих періодичних видань у Європі склалася стійка традиція збирання й поширення (у тому числі й продажу) інформації. Комунікаційні канали з обміну інформацією з’являлися в усіх країнах, але особливого значення набули в Римі та Венеції з огляду на їхнє унікальне географічне розташування між Сходом і Заходом, між Півднем і Північчю.

Саме у цих містах виникає своєрідне ремесло – створення рукописних листків найсвіжіших інформаційних повідомлень, які вже були товаром і могли бути продані. Дослідники вбачають зародки періодичних видань у повідомленнях „Acta senatus", які з наказу Юлія Цезаря вивішували на площі Риму (на форумі), та „Acta diuna"(59 рік до н.е.), які поширювали по всьому місту. Ці матеріали подавали перебіг діяльності різних народних зібрань, відомості про військові події, хроніку новин і т. ін. Копії з них розсилали до різних місцевостей провінції. У Венеції за кожен примірник рукописних новин їхні автори-писарі вимагали дрібну монету (XVI століття), що називалася "газетта". Творців рукописних інформаційних листків тут називали "газеттанті", а листи "газетта". З часом це слово перейшло й у заголовок власне виробу.

Десь у VIII – IX ст. початки періодичної преси з’явилися в Китаї, де того часу виходить видання „Пекінський Вісник". Пізніше, в XV – XVI ст., в Німеччині з'являються летючі листки з різноманітними відомостями. До цих же часів належить і одна з найстаріших рукописних газет, що з’явилася в Чехії. Схожі видання з'являються з плином часу в інших країнах Європи, але всі вони мають ще випадковий характер і не висвітлюють всебічно громадське і приватне життя.

Традиція торгувати новинами швидко поширилася в Англії та Німеччині, де також у XVI столітті виникають численні рукописні газети. Появу ж періодичної преси пов'язують з виходом 23 червня 1588 року в Англії першого номера "Інгліш мерк'юрі" ("Англійського вісника").

Регулярно ж газети починають виходити з 1609 року, коли в Німеччині були засновані відразу два тижневики: "Reletion Adler" (Страсбург) і "Aviso-Reletion oder Zeitung" (Аутсбург).

Одним зперших періодичних виданьу світі визнано"Ла газетт", що виходила у Франції 1631 року, її засновником і редактором був Теофраст Ренодо, він же вважався і видавцем. Це видання за змістом і зовнішнім виглядом уже тоді мало деякі ознаки такого типу видання, як газета. Як справедливо зазначив історик преси П.Федченко, її можна вважати однією з перших політичних газет у світі, оскільки інформація, вміщена в ній, стосувалася широкого кола питань з життя країни і належно коментувалася. Газета надовго пережила свого творця. У січні 1762 р. у неї з'являється нова назва – "Газетт де Франс", що утрималася до 1800 р., коли Наполеон І, надавши виданню статусу свого офіційного органу, змінив його назву на "Монітор універсаль" ("Загальна пересторога").

Журнальний тип видання виник як додаток до газет, які, вміщуючи оперативну інформацію, не могли друкувати фундаментальні та аналітичні матеріали. Прабатьком сучасних журналів є французьке періодичне видання "Журналь де Саван"(журнал науковців). Розвиваючи ідеї Т. Ренодо, його почав видавати в 1665 р. радник парламенту і вчений Дені де-Салло. Цей журнал проіснував до 1901 р. Видання висвітлювало досягнення науки й літератури і довгий час користувалося королівською монополією на поширення знань у цих галузях. Після цього почали з'являтися журнали в інших країнах Європи.

Нова епоха в історії журналістики розпочалася з виникненням в Англії на початку XVIII століття "моральних тижневиків" Річарда Стіла (1672 – 1719) й Джозефа Аддісона (1672 – 1729). У 1709 р. вийшов перший номер журналу Р.Стіла "Татлер" (базіка, балакун). Назва журналу відповідала його сутності й припала до вподоби читачам. Знаменитий романіст Джонатан Свіфт створив для цього видання спеціальний образ "Ісаака Бікерстафа, есквайра". Він і спілкувався з читачами зі сторінок журналу, з незвичайною легкістю торкаючись найрізноманітніших тем з життя суспільства.

З приходом до журналу талановитого публіциста Дж. Аддісона змінився тон видання. Журнал і далі будувався у формі невимушеної розмови з читачем, але вже на більш поважні теми. Видавці змінили назву, з 1 березня 1711 р. у заголовку журналу з'явилося слово "Спектейтор" (спостерігач, глядач). Співбесідником читача став освічений, ерудований молодий джентльмен, готовий точно й кваліфіковано розповісти про різні речі, висловити оцінки тих чи тих подій і діячів.

Подальша трансформація задуму видавців народила журнал "Гардіан"(сторож, блюститель), що почав виходити в 1713 р. і висвітлював політичні теми.

Поняття журналу в сучасному розумінні цілком неприйнятне до листків, що виходили через день, як "Татлер", або щоденно, як "Спектейтор". Читач міг знайти тут літературну, театральну, а часом і політичну інформацію. Та головне місце в кожному числі належало есеїстичному нарисові на вільно обрану побутову, морально-філософську, естетичну чи іншу тему, яка іноді вичерпувалася в одному аркуші, а іноді потребувала для висвітлення цілого нарисового циклу.

Першою друкованою газетою в Росії одностайно називають "Ведомости", засновані Петром Першим. Проіснувало видання з 1702 по 1727 рік (за цей час випущено сто номерів). Історична заслуга цього видання полягає в тому, що саме навколо нього згуртувалися перші російські репортери, зокрема Борис Волков та Яків Синявич, які забезпечували газету широкою урядовою та державною інформацією. Газета мала суто інформаційне призначення, але вона вміщувала матеріали різних жанрів, скажімо, кореспонденції, звіти, нариси тощо. "Ведомости” заклали основи російської журналістики, нехай навіть у своєму первісному вигляді. Адже слово та поняття "журналістика" з'явилось у країні набагато пізніше.

Такі найголовніші етапи пройшла світова журналістика до її виникнення в Україні. Зрозуміло, що в різних народів залежно від історичних умов, які об'єктивно складалися для їхнього розвитку, зародження журналістики відбувалося в різний час. Та розглянуті вище передумови повинні були скластися і в Україні, аби дати поштовх для виникнення і розвитку журналістики на території розселення нашого народу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Особливості виникнення журналістики в Україні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.