Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Формування інформаційного поля бізнес-плану

Для кількісної оцінки рівня конкуренції у відповідній сфері бізнесу можуть бути використані коефіцієнти концентрації та варіації, коефіцієнти Джині, Херфінделя—Хіршмана та Розенблюта.

Коефіцієнт концентрації характеризує частку сукупного продажу продукції галузі, що припадає на 4, 8, 20, 50 підприємств-лідерів (іноді використовується послідовність — 3, 6, 10 і т. д.).

Коефіцієнт варіації дає змогу оцінити нерівномірність розподілу галузевого ринку. Що вищий даний показник, то більшими є відхилення від середньої граничних членів ряду. За умов чистої конкуренції його значення дорівнює нулю, а за максимальної концентрації — .

Функцію оцінки нерівномірності розподілу ринкових часток виконує також коефіцієнт Джині (G), який розраховується за формулою

де n — загальна кількість підприємств галузі; Ai — сукупна частка ринку і найбільших підприємств; An — загальний обсяг ринку.

За чистої конкуренції коефіцієнт Джині дорівнює 0, а за максимальної концентрації — (n – 1) / n.

Коефіцієнт Херфінделя—Хіршмана (ННІ) являє собою суму квадратів ринкових часток усіх галузевих організацій і розраховується за формулою

де Si — частка ринку і-ї галузевої організації.

За чистої монополії ННІ дорівнює 1 або 10 000 (якщо частку ринку виражено в процентах), а за мінімальної концентрації — 1/n або 10 000/n.

Коефіцієнт Розенблюта (І) розраховується за формулою:

За чистої конкуренції коефіцієнт Розенблюта дорівнює 1/n, а за монополії — 1.

Коефіцієнти Херфінделя—Хіршмана і Розенблюта відображають як відмінність між підприємствами в масштабах виробництва, так і кількість самих підприємств на галузевому ринку. В основу їх розрахунку покладено суму так чи інакше зважених ринкових часток. У першому випадку за «ваги» беруться самі ці частки, у другому — ранги відповідних одиниць. Таким чином, інтенсивність конкуренції в сучасній економічній науці розглядається як функція розподілу ринкових часток, а її оцінювання за допомогою системи взаємопов’язаних показників дає змогу проводити комплексний аналіз динаміки економічної концентрації в галузі.

SWOT-аналіз (Strengths, Weaknesses, Opportunities, Threats — відповідно, сильні сторони, слабкі сторони, можливості та загрози) є однією з найчастіше застосовуваних моделей стратегічного аналізу, оскільки він дає змогу охопити максимально широке коло аналітичних показників та створити початкову інформаційну базу для її наступної обробки. Результати SWOT-аналізу дають керівництву підприємства змогу адекватно оцінити рівень його конкурентоспроможності, виявити конкурентні переваги та визначити напрямки дальшого прикладання зусиль.

У розділі «Цілі діяльності» формулюється місія підприємства (квінтесенція його ділової філософії) та його кількісно виражені цілі на плановий період. За формування системи цілей доцільно згрупувати їх за функціональними сферами: маркетинг, виробництво, інновації, фінанси, персонал.

Характеристика існуючих бізнес-ліній потрібна підприємству для чіткого розмежування стратегічних зон господарювання та узагальнення відповідної інформації. Під бізнес-лінією розуміється сукупність прав власності, досить довгострокових привілеїв та конкурентних переваг, майна та контрактів, які забезпечують можливість одержання певного доходу. Для цілей оцінки ефективності інвестицій кожна лінія розглядається як окремий проект.

Розробка маркетинг-плану пов’язана з визначенням для кожної сфери бізнесу:

· переліку цільових сегментів ринку;

· місткості цільових сегментів;

· основних конкурентів у межах відповідних сегментів;

· методів вивчення попиту та умов їх застосування;

· переліку використовуваних засобів стимулювання збуту (насамперед форм реклами);

· методів ціноутворення в межах відповідних сегментів.

У складі цього розділу повинна бути визначена загальна стратегія маркетингу, товарна, цінова та рекламна політика підприємства, а також політика управління каналами розповсюдження. Для конкретизації стратегічних напрямів треба навести також перелік найбільш капіталомістких маркетингових заходів. Робота над планом маркетингу завершується складанням бюджету маркетингу із зазначенням відповідних витрат.

Виробничий план, як і маркетинг-план, має розроблятися для кожної сфери бізнесу окремо. Тому ця назва є певною мірою умовною, оскільки мова може йти виключно про торговельну діяльність чи надання певних видів послуг (рекламних, транспортних, інформаційних, консалтингових і т. п.). Вихідними даними для його розробки є інформація про:

· наявні та необхідні ресурси (засоби праці, предмети праці, робоча сила);

· реальних та потенційних постачальників цих ресурсів, умови роботи з ними;

· установлений режим роботи.

На цій основі розробляється прогноз виробництва та реалізації продукції (товарообороту, обсягу надання послуг). У межах першого року виробничий план складають щомісяця, на другий-третій роки — щокварталу.

У цьому ж розділі обов’язково необхідно визначити основні напрями підвищення організаційно-технічного рівня виробництва та перспективи впровадження нових технологій (для підприємств виробничої сфери).

В організаційному плані повинна бути охарактеризована існуюча організаційна структура управління, виявлені проблеми, що заважають її ефективному функціонуванню, а також запропоновані способи їх вирішення. Для диверсифікованих компаній особливо важливо сформувати систему центрів відповідальності, що уможливить оптимізацію руху фінансових потоків. Окремим підрозділом організаційного плану має бути план розвитку людських ресурсів.

У фінансовому розділі корпоративного бізнес-плану визначається стратегія фінансування діяльності підприємства на плановий період та розробляється відповідний бюджет.

Стратегія фінансування — це концепція використання фінансових ресурсів на цілі розвитку фірми. За її розробки мають бути визначені:

· джерела фінансування діяльності;

· оптимальне співвідношення між власними та позичковими коштами;

· цільові значення фінансових коефіцієнтів на плановий період.

Виходячи із сформульованої стратегії фінансування, здійснюється розподіл організаційних та фінансових ресурсів між бізнес-проектами, реалізація яких передбачається протягом планового періоду. Одержані значення запланованих поточних та інвестиційних витрат узагальнюються у вигляді бюджету підприємства. Корпоративний бізнес-план далеко не завжди розробляється компаніями в повному обсязі, але фінансовий розділ мусить бути обов’язково.

Бізнес-план інвестиційного проекту містить у структурованому вигляді його повний опис. Його основною метою є доведення комерційної привабливості проекту за двома основними критеріями: фінансової здійсненності та економічної ефективності.

Процес розробки бізнес-плану розпочинається з формування інформаційного поля, тобто зі збирання інформації щодо майбутнього бізнесу.

Інформаційне поле бізнес-плану — це сукупність документів чи даних правового, політичного, економічного, комерційного, науково-технічного, зовнішньоекономічного та соціального характеру, які забезпечують інформаційні потреби підприємця в процесі опрацювання бізнес-плану.

Яка конкретно інформація необхідна підприємцеві для розробки бізнес-плану.

Підприємницька ідея, втілена в будь-якій продукції, може бути успішною лише тоді, коли ця продукція знайде споживача. За умов ринкової економіки споживачам неможливо продати товар, який вони не хочуть купувати. Очевидним є й протилежне — легко продати те, чого люди бажають і що можуть купити. Саме для цього збирають маркетингову інформацію, тобто інформацію про:

· потенційних споживачів продукції майбутнього бізнесу, їхні запити і незадоволені потреби;

· технічні, експлуатаційні та споживчі якості аналогічних видів продукції й ціни на них;

· особливості просування даної групи продукції на споживчий ринок, інші відомості, що характеризують ринок майбутнього бізнесу.

Раніше ніж вийти з товаром на ринок, товар необхідно спочатку виготовити. Часто приваблива з маркетингових позицій підприємницька ідея наражається на нездоланні перешкоди виробничого характеру, як от: брак необхідної сировини й матеріалів, машин та устаткування, робітників і спеціалістів відповідної кваліфікації тощо. Тому збирання виробничої інформації (технологія виробництва даної продукції, машини й устаткування, сировина й матеріали, спеціальності та кваліфікація робітників, потреба у виробничих площах), установлення контактів і проведення попередніх переговорів з потенційними постачальниками та партнерами по виробничій кооперації є необхідним елементом формування інформаційного поля бізнес-плану.

Завдання підприємця полягає не лише в тому, щоб виготовити і довести свій продукт до споживача. Зробити це треба так, щоб окупити всі витрати на виробництво та реалізацію продукту та ще й отримати певний прибуток. Інакше підприємницька ідея просто не має права на реалізацію. З цього погляду підприємця інтересує також і фінансова інформація (рівень рентабельності аналогічної продукції, необхідний стартовий капітал, потреби в коротко- та довгострокових кредитах, особливості руху готівки, оподаткування, страхування тощо),

З погляду системного підходу будь-який підприємницький проект — це відкрита система, яка може існувати за умови активної взаємодії з навколишнім діловим середовищем. Це означає, що успіх реалізації підприємницького проекту багато в чому залежатиме від того, як вдало він буде пристосований до реальної дійсності. Отже, для опрацювання бізнес-плану необхідна також інформація про загальноекономічні й галузеві фактори, що впливають на процес реалізації підприємницького проекту (загальноекономічна ситуація, соціальні та політичні умови, законодавчі обмеження, сприятливі можливості й загрози, тенденції розвитку галузі).

Таким чином, зусилля підприємця в процесі формування інформаційного поля бізнес-плану мають бути зосереджені в основному на пошуку маркетингової, виробничої, фінансової та загальноекономічної інформації (рис 2). При цьому підприємці-початківці зазвичай не мають достатніх коштів для проведення маркетингових, науково-технічних та інших досліджень з метою отримання найоб'єктивнішої первинної інформації. Тому основними джерелами інформації для опрацювання бізнес-плану, як правило, є:

· власний досвід практичної діяльності;

· безпосередні контакти з майбутніми споживачами, постачальниками, торговими агентами;

· відомості про конкурентів, які отримують, збираючи всі наявні дані про них, контактуючи з їхніми працівниками;

· статистична інформація про стан і тенденції розвитку галузі(сфери майбутньої діяльності);

· поточні аналітичні огляди економічної та ринкової ситуації;

· рекламні матеріали, інформаційно-комерційні матеріали виставок, ярмарків та науково-практичних конференцій;

· публікації з питань підприємництва тощо. Корисним є також самостійне опитування потенційних споживачів.

Цінність бізнес-плану залежить від корисності інформації, яку він містить. Корисна інформація відповідно до відомого в менеджменті принципу Джойгоу не може бути отримана з поверхових чи неправдивих відомостей («сміття там — сміття тут»). Тому в процесі формування інформаційного поля бізнес-плану особливу увагу звертають на якість базової інформації. Основними показниками якості інформації вважають:

1) об'єктивність (інтегральний показник, що поєднує оцінки повноти, точності та несуперечливості інформації);

2) актуальність (відповідність конкретним інформаційним потребам);

3) своєчасність (здатність задовольняти інформаційні потреби в прийнятний для використання термін);

4) комунікативність (зрозумілість для відповідного суб'єктагосподарювання); 5) наочність (очевидність).

Водночас інформаційне поле бізнес-плану не може складатися тільки з фактичної інформації. Будь-яке передбачення майбутнього, у тому числі й розробка бізнес-плану, завжди характеризується тією чи іншою мірою невизначеності. Навіть найліпший бізнес-план завжди ґрунтується на певних припущеннях стосовно можливих обсягів продажу та їх динаміки, можливих цін на продукцію бізнесу, частки та місткості ринку тощо. Кожне з таких припущень треба стисло, але чітко охарактеризувати в бізнес-плані. Тільки після ретельного аналізу таких передбачень і припущень потенційні інвестори та кредитори зможуть оцінити рівень їхньої ймовірності.

ТЕМА 4. Поточне та оперативне планування. Планування роботи внутрішньогосподарських підрозділів

1. Суть, завдання, зміст і показники поточних (річних) планів

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Логіка розробки бізнес-плану	\|	Оперативне планування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.