Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

НАВЧАЛЬНА МЕТА

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Л Е К Ц І Я № 14

Т е м а: “Нервова система.”

· Анатомо-фізіологічні аспекти саморегуляції функцій організму

· Функціональна анатомія головного мозку

(продовження)

У процесі еволюції з усіх відділів центральної нервової системи найшвидше відбувався розвиток кінцевого мозку, який у людини став найбільшою частиною головного мозку. За величиною кінцевий мозок перевищує всі інші разом узяті відділи головного мозку; зверху він повністю вкриває стовбур мозку і мозочок.

Кінцевий мозок є вищим відділом центральної нервової системи, який здійснює регуляцію нижчерозташованих відділів головного та спинного мозку, бере участь у регуляції та координації всіх функцій організму, відіграє важливу роль у психічній, або вищій нервовій, діяльності.

Знання цієї теми необхідні майбутнім медичним сестрам для формування клінічного мислення стосовно уражень різних структур кінцевого мозку.

Знати:розташування, зовнішню та внутрішню будову кінцевого мозку, основні сенсорні, моторні й асоціативні зони нової кори; оболони головного мозку.

Уміти:визначати на муляжах і вологих препаратах півкулі головного мозку, поверхні, частки, борозни, звивини; пояснювати шляхи відтоку спинномозкової рідини.

Кінцевий мозок (telencephalon) розвивається зі стінок першого мозкового пухиря і представлений великим мозком (cerebrum), який досягає найвищого розвитку у людини.

Великий мозокскладається з правої та лівої півкуль. Між Півкулями знаходиться щілина великого мозку, у глибині якої знаходиться мозолисте тіло, а між півкулями великого мозку та мозочком — поперечна щілина.

Кожна півкуля головного мозку має три поверхні: присередню, нижню і верхньобічну; три краї: верхній, нижній і присередній, три полюси: лобовий, скроневий і потиличний.

Поверхні півкуль великого мозку поділяються борознами різної довжини та глибини, між якими знаходяться звивини та частки великого мозку. Величина і форма борозен, а також звивин схильні до значних індивідуальних коливань. Існує кілька постійних, чітко виражених борозен, які з'являються раніше від інших у процесі розвитку зародка. Їх використовують для поділу півкуль на великі ділянки, які називають частками.

На верхньобічній поверхні півкулі найбільш глибокою борозною є бічна борозна, яка відділяє скроневу частку від лобової та тім'яної часток. Центральна борозна відділяє лобову частку від тім'яної, яка знаходиться ззаду від центральної борозни.

Між тім'яною і потиличною частками проходить тім'яно-потилична борозна, яка знаходиться на присередній поверхні півкуль великого мозку.

Острівцева частка розташована в глибині бічної борозни й утворює її дно. Вона являє собою виступ трикутної форми, вершина якого спрямована вниз і наперед. Острівець оточений коловою борозною. Поверхня острівця вкрита короткими звивинами.

На кожній із часток є звивини і борозни різної величини і спрямування. Вони можуть варіювати в різних людей і навіть в однієї людини в різних півкулях, але, як правило, зберігають подібну загальну конфігурацію. Так, на лобовій частці паралельно до центральної борозни проходить передцентральна борозна, між якими знаходиться передцентральна звивина. На тім'яній частці виділяють зацентральну борозну, нижній кінець якої переходить у внутрішньотім'яну борозну, яка йде паралельно до верхнього краю півкулі. Ці борозни поділяють тім'яну частку на три звивини: зацентральну звивину, верхню та нижню тім'яну часточки.

На скроневій частці чотири борозни розділяють п'ять звивин: верхню, середню, нижню скроневі, потилично-скроневу бічну та звивину морського коника.

На потиличній частці виділяють острогову борозну, клин, язикову звивину та інші борозни і звивини.

Півкулі з'єднані між собою за допомогою мозолистого тіла, яке складається з нервових волокон, які переходять з однієї півкулі в іншу. У ньому розрізняють передню частину — коліно, яке переходить у дзьоб, а потім у термінальну (пограничну) пластинку. Середня частина називається тіло і задній стовщений кінець — валик. Пучки волокон мозолистого тіла продовжуються у півкулі великого мозку, вони дугоподібно зігнуті й утворюють променистість мозолистого тіла.

Під мозолистим тілом знаходиться склепіння, яке складається з двох дугоподібно зігнутих тяжів, з'єднаних між собою в середній частині спайкою (волокнами, що йдуть у поперечному напрямі). Середня частина склепіння носить назву тіла, спереду і донизу воно переходить у стовпці, які закінчуються сосочковими тілами. Від тіла вниз та назад відходять ніжки.

У ході еволюції кінцевого мозку сформувалися частини півкуль великого мозку, які пов'язані з функцією нюху. Потім з'явилися базальні ядра. Найпізніше розвинулася кора півкуль великого мозку (за винятком відділів, які пов'язані з функцією нюху). Відповідно до еволюційного розвитку в півкулях великого мозку виділяють кору, базальні ядра і нюховий мозок.

Півкулі великого мозку складаються із сірої та білої речовини. Суцільний шар сірої речовини на поверхні півкуль має назву кори великого мозку. Кора вкриває інші утворення великого мозку і тому ще називається плащем. Товщина кори коливається від 1,3—4,5 мм, а в передній передцентральній звивині сягає 5 мм. Кору великих півкуль утворюють близько 10—14 млрд нервових клітин. Нейрони та їхні відростки у складі кори головного мозку розміщені у вигляді шарів. Кора великих півкуль має шість шарів:

• молекулярний — розміщений безпосередньо під оболоною головного мозку, він містить незначну кількість клітинних елементів, тому на гістологічних препаратах має вигляд світлої смужки на поверхні кори;

• зовнішній зернистий шар — утворений клітинами круглої, полігональної, зірчастої та пірамідної форми;

• пірамідний шар — має найбільшу товщину;

• внутрішній зернистий шар — утворений дрібними нейронами зірчастої форми;

• гангліонарний шар — містить гігантські пірамідні нейрони, які мають назву клітин Беца (ці клітини були вперше описані київським професором В.О. Бецом);

• шар поліморфних клітин.

Під сірою речовиною кори півкуль великого мозку знаходиться біла речовина, що складається з волокон, які йдуть у Різних напрямках.

У межах білої речовини залягає значна кількість скупчень нервових клітин, що мають назву підкіркових, або базальних,ядер. Виділяють три скупчення базальних ядер: смугасте тіло, огорожу та мигдалеподібне тіло.

Смугасте тіло(corpus striatum) складається із хвостатого та сочевицеподібних ядер. Хвостате ядро утворює стінки бічного шлуночка і складається з головки, тіла та хвоста.

Латеральніше розташоване сочевицеподібне ядро, яке відділяється від хвостатого ядра прошарком білої речовини, що має назву внутрішньої капсули. Внутрішня капсула — важлива частина мозку, оскільки тут проходять волокна від кори до різних утворень головного і спинного мозку. Сочевицеподібне ядро складається з лушпини та блідої кулі. Ядра смугастого тіла — це підкіркові рухові центри, які регулюють складні автоматизовані рухові акти, тонус м'язів. Підкіркові рухові центри формують стріопалідарну систему, яка складається з двох частин: стріатум включає в себе хвостате ядро, лушпину та огорожу (сповільнює рухи), палідум — бліду кулю (прискорює рухи).

Огорожа(claustrum) — пластинка сірої речовини, що розміщується біля острівкової частки та лушпини і відділяється від останньої зовнішньою капсулою.

Мигдалеподібне тіло(corpus amygdaloideum) розміщується в скроневій частці. Його відносять до підкіркових нюхових центрів та до лімбічної системи.

Нюховий мозок(rhinencephalon) є найстарішим утворенням головного мозку. Він складається з наступних утворень: нюхова цибулина, нюховий шлях, нюховий трикутник, передня пронизана речовина та деякі інші структури.

Лімбічна системаявляє собою комплекс утворень кінцевого, проміжного і середнього мозку, які беруть участь у регуляції вегетативних функцій, у гомеостазі, відповідають за емоції та інстинкти (харчовий, захисний, статевий, батьківський), а також за довготривалу пам'ять. Деякі автори лімбічну систему називають вісцеральним мозком.

Основну частину лімбічної системи складають структури кори великого мозку і тісно пов'язані з ними підкіркові утворення, а саме: мигдалеподібне тіло, погранична пластинка, морський коник, склепіння тощо.

Біла речовина півкуль великого мозкускладається з нервових волокон, які здійснюють зв'язок між різними відділами мозку. За характером зв'язків вони поділяються на асоціативні, комісуральні і проекційні.

Асоціативні нервові волокна зв'язують різні відділи кори однієї півкулі.

Комісуральні нервові волокна здійснюють зв'язок між ділянками кори двох півкуль великого мозку (прикладом може бути мозолисте тіло, склепіння).

Проекційні нервові волокна входять до складу провідних шляхів і здійснюють двобічний зв'язок між корою та іншими відділами головного мозку і сегментами спинного мозку. Одні з цих волокон проводять нервові імпульси до кори, а інші, навпаки,— від кори.

Провідні шляхи, які служать для передачі інформації до кори півкуль великого мозку, кори мозочка і в інші центри мозку, мають назву висхідних (аферентних) провідних шляхів. Висхідні провідні шляхи, які йдуть до кори великих півкуль, мають трьохнейронну будову (перші нейрони знаходяться у спинномозкових вузлах. Другі нейрони розташовані в ядрах задніх рогів спинного мозку або в ядрах стовбурової частини головного мозку. Треті нейрони лежать у ядрах таламуса). Низхідні, або рухові, провідні шляхи служать для передачі еферентних імпульсів із кори півкуль великого мозку або із підкіркових ядер (центрів) у рухові ядра мозкового стовбура і спинного мозку.

Бічні шлуночки, правий та лівий, розміщуються у товщі півкуль великого мозку, є залишками порожнини першого мозкового пухиря і являють собою вузькі щілиноподібні порожнини. У кожному шлуночку розрізняють центральну частину, яка розташована в глибині тім'яної частки, від якої відходять три роги: передній, або лобовий,— знаходиться у лобовій частці, нижній, або скроневий,— знаходиться у скроневій частці, задній, або потиличний,— у потиличній частці.

Стінками бічних шлуночків є різні утворення півкуль головного мозку. Сполучаються бічні шлуночки з III шлуночком. Стінки порожнини шлуночка вистелені судинним сплетенням, що продукує спинномозкову рідину.

Залежно від функціональних особливостей у корі півкуль великого мозку виділяють пов'язані між собою різні зони. Вони поділяються на асоціативні (нейрони цих зон здійснюють зв'язок між різними зонами кори) і проекційні, останні в свою чергу поділяються на сенсорні (чутливі) і моторні (рухові).

Рухові зони кори локалізуються переважно у передцентральній звивині і у передній частині парацентральної часточки на лобовій частці. Величина кіркової рухової зони пропорційна не масі м'язів, а точності виконуваних рухів. Особливо велика зона, яка керує рухами кисті, язиком, мімічними м'язами.

Сенсорні зони також займають невеликі ділянки кори півкуль великого мозку. Наприклад, зона шкірної чутливості (больової, температурної, дотикової) знаходиться переважно у зацентральній звивині й у задньому відділі парацентральної часточки на тім'яній частці; зорова зона розташована на присередній поверхні потиличної частки по краях острогової борозни та у ділянці клина.

Асоціативні, або неспецифічні, зони кори отримують інформацію від рецепторів, які сприймають подразнення різної модальності, і від усіх проекційних зон кори головного мозку. У людини проекційні зони займають лише невелику частину кори; решту займають асоціативні зони. Нейрони цих ділянок не пов'язані ні з органами чуття, ні з м'язами. Їхня роль полягає в інтеграції всіх імпульсів, які надходять у кору, у цілісні акти (мова, читання, письмо, логічне мислення тощо). При порушеннях асоціативних зон проявляються агнозія — нездатність впізнавати і апраксія — нездатність відтворювати вивчені рухи.

Оболони головного мозку

Головний мозок, як і спинний, оточений трьома мозковими оболонами, які в ділянці великого потиличного отвору переходять в оболони спинного мозку.

Тверда оболона головного мозку вистилає зсередини порожнину черепа й одночасно утворює окістя внутрішньої поверхні кісток мозкового черепа. Від твердої оболони відходять відростки: мозковий серп (знаходиться між півкулями головного мозку), серп мозочка (розташований між півкулями мозочка), намет мозочка (знаходиться між потиличною часткою і мозочком) та діафрагма сідла (лежить над гіпофізарною ямкою, утворюючи її дах). Тверда оболона головного мозку в деяких місцях розщеплюється й утворює вузькі, трикутної форми порожнини — синуси твердої мозкової оболони (верхня сагітальна, нижня сагітальна, поперечна, пряма і т.д.).

Павутинна оболона головного мозку знаходиться над борознами, щілинами та різними заглибинами тканини мозку й утворює підпавутинні цистерни. Між твердою і павутинною оболонами знаходиться субдуральний (підтвердооболонний) простір. Поблизу синусів твердої оболони головного мозку павутинна оболона утворює своєрідні вирости — павутинні зернистості (пахіонові грануляції), які вдаються у венозні синуси. Вони забезпечують відтік спинномозкової рідини у венозне русло.

М'яка мозкова оболона щільно прилягає до поверхні мозку. У її товщі проходять кровоносні судини. В окремих ділянках м'яка мозкова оболона проникає у шлуночки мозку й утворює судинні сплетення, які продукують спинномозкову рідину. Між м'якою та павутинною оболонами знаходиться субарахноїдальний (підпавутинний) простір, в якому міститься спинномозкова рідина.

Спинномозкова рідина (ліквор) заповнює підпавутинний простір головного та спинного мозку, шлуночки мозку та центральний канал спинного мозку. Постійно циркулює 150 мл спинномозкової рідини.

Відтік спинномозкової рідини

Бічні шлуночки -> III шлуночок -> водопровід мозку -> IV шлуночок -> центральний канал і підпавутинний простір -> по міжоболонних просторах, які супроводжують корінці спинномозкових нервів і павутинні зернистості ->венозні синуси.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Проміжний мозок	\|	Черепні нерви

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.