МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||
Етапи взаємодії суспільства та природиНатуралістичні, формаційна і цивілізаційні концепції соціального і економічного розвитку В осмисленні тенденцій формування і розвитку суспільства виник ряд натуралістичних концепцій, у яких звертається увагу не невіддільність людини від природи і Всесвіту. Як зауважив академік В. Вернадський: «В інтенсивному і складному сучасному житті людина практично забуває, що вона сама і все людство, від якого вона не може бути відділена, нерозривно пов’язані з біосферою - з певною часткою планети, на якій вони живуть». Таким, чином, суспільство нерозривно пов’язане з природою, яка є необхідною умовою матеріального життя; джерелом ресурсів, що використовуються у виробництві; середовищем існування суспільства. Французький філософ Ш. Монтеск’є (1689-1755) став засновником географічного детермінізму– це напрямок, у якому провідну роль відіграє географічне середовище, клімат, які впливають на життя, культуру і історію народів. Французький філософ Ш. Фур’є (1772-1837) намагався створити соціальне вчення, виходячи з закону всесвітнього тяжіння Н’ютона. Він розробив принцип «тяжіння за пристрастю» як всезагальної закономірності, яка обумовлює природну здатність людини до будь-якого виду колективної праці. У ХІХ ст. географ і етнограф Ф. Ратцель сторив доктрину, яка абсолютизує роль географічного середовища у житті держави – геополітику. Ця концепція виправдовувала по суті загарбницьку політику окремих держав, направлену на приєднання певних територій. Ф. Ратцель розглядав держави, як живі організми, які для виживання і розмноження ведуть постійну боротьбу за життєвий простір. В цілому, натуралістичні концепції заперечували людську активність, свободу. Людина зрівнюється з соціальним атомом, а суспільство з механічним агрегатом індивідів, які замкнені тільки на своїх особистих інтересах. У ХХ ст. частина вчених при осмисленні етапів розвитку суспільства теж пов’язували життя суспільства з природними факторами, але концепції набувають більш глобального характеру. Так, російський вчений Г.В. Платонов виділив основні етапи взаємодії суспільства та природи.
Основним “двигуном” історії був розподіл праці (спочатку половий і віковий). Завдяки розподілу і спеціалізації трудових операцій люди мали змогу забезпечити виживаємість первісної громади і кожного її члена і піднятися вище тварин. Розвиваючи виробництво, людина все більше і більше впливала на оточуюче середовище, змінюючи тим самим свою власну природу. Виділяються певні етапи розвитку людського суспільства, пов’язані зі взаємодією людей з природою: І етап: привласнення готових продуктів, коли знаряддя прислуговують як допоміжні засоби для забезпечення життєдіяльності; ІІ етап: привласнююча економіка змінилася на виробничу у формі землеробства, тваринництва (І великий розподіл праці); ІІІ етап: відокремлення ремісництва і торгівлі від землеробства у самостійну сферу. Філософський аналіз виділяє мотиви і стимули діяльності 1) підтримання власного існування та виживання; 2) продовження життя роду; 3) необхідність у задоволенні самої потреби в праці, праця заради творчості, яка дає радість буття; 4) боротьба з іншими людьми за привласнення продуктів праці або заради допомоги людям. Тобто, антагонізм і співпраця – це два полюси взаємодії людей у суспільстві. К. Маркс ввів у науку термін «суспільно-економічна формація». Все життя людства розглядається з точки зору існування формацій, які змінюють одна одну і впливають на розвиток суспільного життя. Суспільно-економічна формація – це історичний тип суспільства, який базується на певному способі виробництва і виступає як ступінь прогресивного розвитку світової історії людства. За К. Марксом, історичний процес спредставляє собою послідовну зміну суспільно-економічних формацій, які утворюють висхідну лінію суспільного розвитку. Кожній формації характерна своя якісна характеристика, яка включає певний рівень розвитку виробничих сил і виробничих відносин у суспільстві. Визначення суспільно-економічної формації дозволяє: 1) відрізнити один період історії від іншого і дослідити історичні події в рамках певних формацій; 2) викрити загальні і суттєві риси різних країн, які знаходяться на однаковій ступені розвитку виробництва; 3) розглянути суспільство як сукупність суспільних явищ ( сім’ї, держави, церкви), а історичний процес як результат впливу різних факторів ( природних умов, просвітництва, розвитку торгівлі або появою генія тощо); 4) розглянути суспільство як єдиний соціальний організм, який включає до себе всі суспільні явища у їх єдності і взаємодії на основі способу виробництва; 5) звести прагнення і дії окремих людей з діями великих мас та класів, інтереси котрих визначаються їхнім місцем в системі суспільних відносин даної формації. Читайте також:
|
||||||||||||||||
|