Роль телебачення у створенні іміджу

У життєсприйнятті світу телебачення займає одне з провідних місць. За даними опитувань до 95 відсотків міського і 65% сільського населення – населення телевізійне. Дивляться телевізор сім'ями як мінімум 2–3 години щодня. Крім центральних, нецентральних, місцевих студій активно працюють локальні та кабельні мережі.

Будучи складною інформаційною системою, телебачення, окрім інформаційної, виконує просвітницьку, розважальну функції, витісняючи інші форми комунікації.

Вже на початку 90-х років минулого століття телебачення почало уважніше дивитись на людину, нові канали та студії стали сприйматись як невід'ємні частини нової системи, де програмне дроблення забезпечило кожному глядачеві отримання того, чого він хоче. В одному інформаційному просторі поєднались серйозність, пізнавальність, схематичність і свобода виразу.

Якщо раніше люди зразки поведінки і вчинків шукали в повсякденному житті, перевіряли себе у стосунках у первинній групі, то тепер зразки нормативної етики і естетичні цінності вони можуть отримати з телебачення.

Звільнившись від цензури, телебачення виявило такі якості впливу на суспільну свідомість як одночасне сприйняття, поєднання реального і міфічного та їх адаптацію до різних сфер життя, оскільки первинним елементом свідомості взагалі є індивідуальна свідомість, то, враховуючи її властивості, щоб «зачепитися» за неї, імідж має носити обов'язково особистісний характер. При цьому на телебаченні можуть використовуватися класичні технології, які спираються на емоційну модель масової комунікації, перш за все на використанні страху та віри замість логічного мислення і переконання. Це так звані технології «парадигми насильства»: навіювання почуття зовнішньої загрози та пошук внутрішніх ворогів, розподіл соціуму на «ми» та «вони». Сюди ж можна віднести обмеження кількості символів у національному обігу; інформаційну ізоляцію; монополію на знання; фактологічне підтасування і т.п.

Характерною рисою психології людини є можливості перенесення, побудова аналогій асоціативного PRду, тому на телебаченні вони можуть бути використані у таких варіантах; а) перенесення іміджу оточення безпосередньо на імідж людини; б) дистанціювання негативного іміджу, чітке відокремлення опонента; в) перенесення локальних подій на глобальний контекст; г) показ протиріч між поведінкою індивіда у минулому і нині; д) посилення смислових акцентів; є) апеляція до комплексних джерел; ж) експлуатація традиційної символіки.

На відміну від преси, де інформація подається послідовно, телебачення може робити це фрагментарно, подрібнюючи інформацію і створюючи таким чином ефект ілюзорності, оперативності та різноманітності.

Телебачення стало частиною нашої дійсності. Політик, артист чи організація, якщо їх не показують на екрані, немовби не існують взагалі.

Телевізійний імідж відомих діячів, акторів став таким же реальним для людини як і оточуючі її рідні. Телебачення дає знаменитості такий статус, який рідко отримують живі люди. Телевізійна знаменитість стає тією посудиною, в яку можна вкласти чиїсь знання, розуміння, співчуття.

Це людська псевдореальність, сконструйована з метою вдоволення наших перебільшених очікувань людської значимості.

Не обов'язково бути видатним державним діячем, необхідно лише вчасно «показуватись» на телебаченні, все інше зроблять іміджмейкери. Глядачі отримають ті підстави для правильного вибору, які слід отримати. Багато підтверджень цього можна знайти у нашій українській дійсності.

ВИСНОВОК

Отже,імідж організації має свої кладові. Реклама є засобом створення іміджу організації та її продукції. Пропаганда або паблік рілейшнз (PR) є складовою іміджетворчої діяльності організації. Проведення PR-кампанії має свої особливості.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Роль мас-медіа в PR-кампанії	\|	Проблеми іміджбілдингу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.