Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Загальні риси іміджу педагога

Основні поняття

Предметом хвилювань, неспокою педагога повинна стати не лише окрема індивідуальність, а світ людей, їхнє покликання і доля.

У цьому зв'язку цілком зрозуміло постає важливе завдання створення вчителем власного високого морального і професійного іміджу, щоб бути справжнім лідером, педагогом і психологом у системі інформаційного впливу на підростаюче покоління

Педагогічна іміджологія – це складова прикладної іміджології, що розглядає проблеми психолога-педагогічного порядку при формуванні іміджу вихователів дошкільних закладів і спеціалізованих установ, учителів середніх загальноосвітніх (ОШ, ліцеї, гімназії, колегіуми) і середніх спеціальних (профільних) навчальних закладів, викладачів вищих навчальних закладів.

Мета педагогічної іміджології полягає в тому, щоб науковообгрунтованим дослідницьким шляхом побудувати програму впровадження і реалізації іміджових атрибутів педагога, а також сформувати образ сучасного навчального закладу.

Спираючись на історичні факти підготовки гувернантів і, досліджуючи їх роль у процесі виховання і навчання підростаючого покоління, можна зробити висновок, що саме завдяки їм сформувалась гордість нації – інтелігенція. Тонкість розуму, вишукані манери, вихованість, скромність, уміння гідно подати себе оточенню – ось невеликий перелік тих якостей, якими володіли, і яким навчали своїх вихованців тодішні вчителі.

Так, у Другому статуті Луцької школи (1624 р.) читаємо «Вчитель... має бути благочестивий, розсудливий, смиренний, лагідний, стриманий, не п'яниця, не блудник, не хабарник, не гнівливий, не заздрісний, не сміхотворець, не лихослов, не гордій, не басносказатель, не посібник єресей, але прихильник благочестія, в усьому являючи собою взірець добрих діл... Взявши увірену йому дитину, повинен дбайливо навчати її корисних наук; за неслухняність карати, але не по-тиранськи, а по-наставницьки; не надмірно, а по силах; не з буйством, а лагідно й тихо».

Пройшли сторіччя, змінились самі вчителі, умови їх підготовки і роботи, але вимоги до вчителя, його основних рис залишаються незмінними. Вчитель завжди був і залишається взірцем естетичних смаків, вишуканих манер і високого особистого іміджу, він був, повинен бути, у всіх ситуаціях «камільфо».

На відміну від представників інших професій педагогу складніше відповідати своєму іміджу, іміджу творця душ, який повинен сіяти «добре» й «вічне».

По-перше, період, протягом якого, педагог перебуває в своєму «образі» при взаємодії з учнями (слухачами, студентами, аспірантами) значно довше того обмеженого декількома годинами часу, протягом якого артист чи політик знаходиться на очах публіки.

По-друге, чітко відрежисовані обставини і простір, в якому працює, наприклад актор, фотомодель, шоумен чи, навіть, політик виключає виникнення нестандартних ситуацій. Сфера ж педагогічної діяльності – це кожен раз конкретна ситуація з необхідністю правильного вибору манери поведінки і адекватно обраної позиції педагога.

Професійний імідж педагога необхідно формувати з врахуванням специфіки його діяльності і потреб «клієнтів», при цьому постійно пам'ятаючи, що кожен педагог це жива реклама освітньої установи, бо через його образ в оточуючих складається враження про стан освіти взагалі.

Щоб вийти перед аудиторією треба не тільки навчитись говорити, але й володіти технікою самовладання, тримати себе в руках. Необхідні роки щоб збудувати підприємницький капітал, але може дуже швидко його згубити.

У багатьох відомих людей зовнішній вигляд не був їх кращим надбанням, хоча вони приваблювали до себе. Мало хто спроможний пояснити, які комунікаційні механізми були задіяні для цього. Згадаймо Талейрана або В. Леніна. Перший – був явно несимпатичним і фізично спотворений – тягнув ногу. Другий був невеликого зросту, головатий і сильно картавив. А от популярності їх можуть позаздрити.

Емоційне тяжіння до себе у таких людей будується на незрозумілій з точки зору наукової логіки біоенергетиці впливу. Вона випромінюється зі всього тіла, світиться з очей. Все це пробуджує в тих, з ким вони спілкуються, потужні підсвідомі імпульси. Якраз саме вони породжують незвичні по виразності почуття, що викликають в оточуючих відповідні цим почуттям уявлення, які в свою чергу опредмечуються у вигляді яскравих, іноді магічних за своєю силою образів.

Щоб бути цікавою особистістю однієї зовнішньої виразності замало. Вона бажаний компонент, але не вирішальний як здається на перший погляд. Імідж – складне збірне поняття. Це – подоба, тобто форма життєвиявління людини, завдяки якій проявляються сильнодіючі особистістно-ділові характеристики, серед яких необхідно визнати: вихованість, ерудицію і професіоналізм. Це три кити на яких покоїться імідж конкретної особистості.

Імідж кожного педагога, вчителя індивідуальний, але, разом з тим, містить загальні риси, що властиві його професії.

Перш за все, йому повинні бути притаманні такі психологічні риси: врівноваженість.

У структурі міжособистістних відносин повинен переважати демократичний стиль спілкування, допускаються лише конструктивні конфлікти з принципових питань, прагнення до співробітництва з колегами, висока самооцінка.

До професійних рис особистості педагога слід віднести: широку ерудицію і вільний виклад матеріалу, вміння враховувати психологічні і вікові особливості аудиторії, володіння темпом мови (120–130 слів за хвилину), загальну і спеціальну грамотність, звернення до учнів по імені, миттєву реакцію на ситуацію, вміння чітко формувати конкретні цілі, а також організовувати навчальну роботу всіх слухачів одночасно, вміння контролювати ступінь засвоєння навчального матеріалу.

Ефективна професійна діяльність означає високу віддачу від навчальних занять, роботу на вищому рівні вимог, високий рівень навченості, високий рейтинг оцінки.

До основних якостей вчителя, що набуті життєвим і професійним досвідом, відносяться: вміння організовувати роботу в аудиторії і самостійну роботу дома, вміння аналізувати власну діяльність і діяльність колективу, вміння сприймати нові методики і застосовувати методичні рекомендації, вміння самовдосконалюватись.

Підсумком таких умінь є наявність у вчителя стійкого життєвого тонусу, що проявляється у вигляді доброзичливої манери поведінки та любові до дітей.

Педагог, який любить дітей, обирає ті моделі поведінки, які найбільш адаптовані до них і відповідають їх бажанню. Ставлення до підростаючого покоління повинно бути проявом вищої гуманності.

Мабуть було б доцільно в дошкільні заклади допускати лише симпатичних вихователів. Діти, ніби нерозквітлі пуп'янки, яким необхідний терплячий садівник з добрим обличчям, досконало володіючий технологіями налагодження душі.

Як доводять вчені, цілий ряд душевних хвороб дітей у більшості випадків зумовлюються саме агресивною поведінкою їх вихователів.

♦ Структура образу вчителя

На порозі третього тисячоріччя однією з актуальних проблем педагогічної науки є формування образу педагога. Сучасна вища школа шукає можливі шляхи ефективної підготовки вчителя нової формації – особистості, здатної до активної педагогічної творчості та постійного самовдосконалення. Педагогічна наука схиляється до пошуку нових розробок в галузі загальної теорії творчості і визначення нових шляхів формування особистості вчителя.

Образ вчителя – головна фігура педагогічних досліджень. Так, проблеми якісної підготовки студентів педагогічних університетів до професійної діяльності стали предметом дослідження Д. Богоявленської, В. Кан-Калини, Л. Актарі-євої, А. Войченко, Л. Кондрашової та інших.

Разом з тим, завдання формування професійної культури, гармонійного взаємозв'язку особистісних якостей і педагогічної майстерності вчителя, шляхи формування його творчого стилю залишаються ще недостатньо дослідженими. Актуальним є висновок відомого психолога Л. Виготського про те, що «педагогіка повинна орієнтуватися не на вчорашній, а на завтрашній день».

У педагогічній практиці інноваційні процеси визначають завдання педагогічної науки, підвищують важливість дослідження здібностей і схильностей вчителя, його вміння та ставлення до педагогічної діяльності, своєї творчості. Філософська наука визначає творчість як «процес людської діяльності, що створює якісно нові цінності». Види творчості визначаються характером діяльності.

Для формування позитивного іміджу учителя варто звернути також увагу на Я – образ його особистості. Так, А.З. Петровський пропонує розрізняти такі види Я:

—Я – реальне, тобто те, що є часткою особистості вчителя;

—Я – бажане, тобто те, що особистість повинна являти собою;

—Я – фантастичне, вигадане, далеке від реальності, побудоване уявою;

—Я – ідеальне, або образ того, яким повинен бути учитель, як взірець для наслідування.

Сучасний учитель повинен бути професіоналом своєї справи, відчувати нагальні проблеми, мати гнучкість мислення, інтуїцію, схильність до пошуку нетрадиційних підходів у рішенні педагогічних завдань, мати хорошу логічну пам'ять, бути цілеспрямованою, активною особистістю в пізнанні та сприйнятті навколишнього середовища.

Більшість учених вважає, що творчість вчителя не сумісна з шаблоном. Учитель повинен уміти передбачати, прогнозувати та виявляти при цьому організованість, наполегливість і величезну працьовитість. Показником творчої особистості є його індивідуальні здібності, які можна подати як індивідуально-психологічні феномени.

Д. Гілфорд, Д. Мак-Мілан, Л. Оленяєва та інші вчені, досліджуючи фактор креативних особистісних утворень, виділяють ці поняття в такий спосіб: творчість – це чинник соціального впливу, а креативність – це вроджене внутрішнє утворення.

Значно збагачують теорію творчої особистості вчителя праці І. Сисоєвої, яка пропонує в структуру творчої особистості включати такі компоненти, як інтелектуальна активність, світогляд, комунікативні моральні якості, здатність керувати емоційно-вольовою сферою, індивідуальні здібності і потреби особистості у творчості.

«Вчитель повинен бути неординарною особистістю. Зробити себе, пізнати власний внутрішній світ та домогтися досконалості педагогічних здібностей», – таким бачить рішення проблеми підготовки вчителя професор Л.В. Кондрашова підкреслюючи, що випускник педагогічного ВНЗ за роки навчання повинен сформувати свій творчий особливий стиль. Специфіка педагогічної діяльності очікує від вчителя особистісних і професійних якостей. Професійний образ вчителя сьогодні трактується як виняткове самовираження творця, основною рисою якого стає творчий початок, що йде від суб'єкта. Образ вчителя не може бути пасивним чи «дзеркальним» відображенням якихось чужих рис.

Формування іміджу вчителя – це цілеспрямовано організований процес по створенню реальності, що має свою символічну природу. Імідж учителя є своєрідним поданням, маркером суб'єкта навчального процесу. Розробка поняття іміджу вчителя неможлива без врахування психології сприйняття, оцінки і прийняття рішень. Імідж вчителя знаходиться в прямій залежності від його творчої особистості, стилю поведінки і взаємовідносин з учнями.

Можливість спілкування вчителя з учнями можна подати у вигляді таких складових:

– передача чи обмін інформацією;

– вплив вчителя на поведінку того чи іншого учня;

– вплив учнів на поведінку свого учителя.

Як зазначає Г.С. Пархоменко, «імідж вчителя об'єкти-візується через мову». Для професійного іміджу вчителя особливе значення має знання риторики, навичок красномовства і ведення полеміки. Мовна культура, знання професійної термінології, уміння використовувати формально логічні прийоми і закони літературної мови, в змозі забезпечити новий рівень іміджу вчителя.

Особливо це важливо в роботі з дітьми, які як губки, всмоктують емоції, погляди, міміку, зміни в інтонації голосу вихователя. Діти дуже уважні до логіки поведінки старшого, зацікавлено пізнають її, тонко відчувають будь-які відхилення в настрої свого педагога._____________________________

Відомо, що мова є візитною карткою думки, в ній закріплюється і передається інформація. В процесі педагогічної діяльності мова виконує когнітивну і комунікаційну функції. Практика підказує, що яскрава, емоційна, образна мова вчителя дає можливість керувати і навіть маніпулювати поведінкою учнів, впливати на їхню активність. Специфіку іміджу вчителя визначає також створення мовного і візуального контекстів.

Для вчителя дуже важливо вміти співробітничати з учнем під час спілкування. Розв'язання цієї педагогічної задачі, знову таки, залежить від творчої особистості вчителя, його творчого стилю. Професіоналізм, ерудиція, загальна культура, здатність до творчості, уміння спілкуватися, наявність креативності забезпечує вчителю необхідний імідж, авторитет.

Новий рівень вимог до іміджу вчителя вимагає від нього вміння володіти теорією управління, знання законів нейролінгвістичного програмування і паралінгвістики – наук, що вивчають особливості передачі інформації залежно від голосових характеристик.

У значній частині дослідженнь особливостей суб'єкта (3. Фрейд, В. Біннербіл, В.А. Сухарев) приділяється певна увага аналізу кінесичного мовлення. Очевидним у практичній педагогічній діяльності є той факт, що мова тіла вчителя має свою неповторну характерну індивідуальність. Перебуваючи в постійному спілкуванні з викладачем, учні обов'язково створюють своє бачення образу вчителя, керуючись власними висновками в результаті уважного повсякденного спостереження за ним.

Природно, кожен творчий учитель дотримується свого стилю, володіє тільки йому властивими прийомами, навичками, методиками, намагається максимально залучити та зосередити увагу учнів, що підвищує його власний імідж.

Аналізуючи проблему готовності педагога до професійної діяльності, дійдемо висновку, що професійний імідж учителя треба розглядати як сукупність професійних, моральних, естетичних і етичних норм вироблених суспільством і ставлення суб'єкта до своїх професійних обов'язків. У більшості випадків хороший особистий імідж – результат вмілої орієнтації за конкретних умов, правильності вибору тієї чи іншої моделі поведінки.

Таким, чином імідж вчителя виконує комунікативну, інформаційну, когнітивну, емоційну, конативну і креативну функції, які відбивають специфіку його сутності.

♦ Зовнішній вигляд учителя

Для працівників освітянської сфери, які безпосередньо зв'язані з вихованням, рекомендується класичний стиль одягу.

Саме класичний стиль одягу педагога викликає почуття стабільності і респектабельності навчального закладу, демонструє рівень його культури. Крім того він дозволяє клієнту (слухачу, учню), бачити і чути педагога, а не те, як він виглядає. Формальна строгість, чіткі лінії, переконлива естетика надають значимість зовнішньому вигляду вчителя, демонструють його авторитет, гідність, упевненість.

Костюм учителя має бути охайним і чистим. Педагог з брудним комірцем і несвіжими манжетами буде робити погане враження. 1 тим більше у клієнтів можуть з'явитись глибокі сумніви щодо його здатності достойно впливати на слухачів [5].

Одяг учителя не повинен бути занадто яскравим. Ще О.Бальзак зазначав, що «чисельність кольорів завжди вказує на поганий смак». В одязі вчителя необхідно дотримуватись:

—не більш 2-ух кольорів;

—лише одна яскрава деталь(наприклад кулон, брошка, намисто);

—темного кольору одяг можна носити цілий рік, а світлого – лише коли тепло.

Яскраві, але чисті тони однозначно асоціюються з хорошим настроєм, оптимізмом, м'якістю, добротою і щасливим дитинством. Темні, похмурі кольори викликають діаметрально протилежні емоції. Безумовно, до всього в житті в тому числі і до вибору кольору одягу необхідно підходити індивідуально.

Підбираючи взуття, перш за все необхідно, щоб воно було зручним, красивим і консервативним. Краще за все це туфлі на середньому підборі, небажані світлі, а тим паче білі кольори взуття.

Зовнішність учителя повинна бути одухотвореною, натхненою, випромінює світло, тепло, доброзичливість усім своїм зовнішнім виглядом.

♦ Критерії вибору моделі поведінки педагога

Педагог – це центральна фігура в освітній установі, яка забезпечує успіх всього процесу навчання і виховання. Він не тільки навчає, але й виховує учнів своїми особистісними якостями; загальною освіченістю і вихованістю, педагогічною майстерністю і знанням методики викладення, знаннями психології, психофізіології, психолінгвістики, втіленням і бажанням передавати знання, керувати аудиторією, організовувати процес навчання. Важливою складовою іміджу педагога є вміння вибирати ті чи інші моделі поведінки залежно від ситуації, що склалась.

Модель поведінки педагога, як складової його іміджу, можна визначити за поданням В.М. Шепеля такими критеріями:

1)відповідність чинному законодавству, порядку, встановленому в суспільстві, в навчальному закладі;

2)моральна бездоганність, що припускає фіксацію високого ступеня чесності, справедливості, совісності;

3)уміння враховувати конкретну ситуацію, за якої учитель діє чи опиняється в силу певних обставин;

4)дотримання шляхетної мети, що ставить перед собою вчитель;

5)самокритичність до власних можливостей, використання тих чи інших моделей поведінки залежно від ситуації.

Для формування позитивного іміджу учителя варто порівняти показники рівня його інтелекту з показниками рівня самооцінки. Розбіжність самооцінки вчителя з оцінками його іншими людьми є ознакою і причиною виникнення явних чи схованих внутрішньогрупових конфліктів.

Прийняття або неприйняття іміджу педагога необхідно шукати в очах слухачів чи учнів, в змісті та інтонаціях їх реплік і питань. Протестний імідж, комунікативно-мовною основою якого є нехтування думкою оточуючих, категорично протипоказаний взаємодії вчителя і його оточення.

Місія педагога – це не лише його власні інтереси, мотиви, плани, а те, що більше від його «я». Йдеться про систему ідей, традицій, культури в широкому розумінні цього слова. 1 педагог, як посередник між цими категоріями і дітьми, зазначає міністр освіти і науки В. Кремень, має виховувати гідних продовжувачів примноження здобутків людської цивілізації.

♦ Створення іміджу навчального закладу

Як відомо, будь-який вищий навчальний заклад за однакових чи різних умов формує свій і тільки свій імідж, який визначається перш за все його фахівцями, професорсько-викладацьким складом, усім колективом. Саме вони є головним суб'єктом іміджу будь-якого вищого навчального закладу незалежно від його форми власності, місця розташування, часу створення та дії. Всесвітньо відомі престижні Гарвардський, Кембріджський, Оксфордський університети, Острозька та Києво-Могилянська академії, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Львівський університет ім. І.Я.Франка, Московський університет ім. М.В. Ломоносова та інші, які створили свій неповторний імідж, визнані у всьому світі.

Разом з тим, якщо вищі навчальні заклади створюються і діють у єдиному соціально-економічному і культурному середовищі, то їх імідж набуває не тільки відмінних, але й подібних рис. Так, імідж державних вищих навчальних закладів в Україні в основних своїх рисах стандартний і «тиражується». Інакше і бути не може. Адже, незважаючи на різні рівні акредитації чи категорії (національний, регіональний, муніципальний), їх імідж практично нівелюється єдиними чітко визначеними умовами їх діяльності: єдині основи, єдині цілі і завдання, зміст і форми як науково-навчальної діяльності, так і соціально-гуманітарної та фінансово-господарської, єдина система управління, гарантований замовник на їх «продукцію» тощо.

Однакові основи та інші спільні чинники обумовили спільні риси іміджу державних вищих навчальних закладів в Україні. Серед основних його рис професор 3.1. Тимошенко відзначає, що:

– сформована (саме сформована) довіра до вищих навчальних закладів, які виступають уособленням мрії і надії випускників шкіл у першу чергу на одержання диплома як перепустки у більш змістовне, комфортне і забезпечене життя;

– позаконкурентний, монопольний статус через постійне обмеження доступу до вищих навчальних закладів, обмежену бюджетом монодержавну мережу вищих навчальних закладів;

– «безкоштовне» навчання;

– наявність стипендії, яка не тільки є певним джерелом фінансування навчання, але і на п'ять років забезпечує зайнятість, а часом виступає єдиним джерелом існування;

– усталені система і календар навчання, єдине Положення про організацію навчального процесу та ін.

Такі єдині умови діяльності державних навчальних закладів, звичайно, не виключають певних особливостей і проблем формування їх іміджу.

Образ XXI сторіччя, яке так стрімко почалося, Болонський процес, значною мірою визначається якістю «освіти для всіх», здатністю людини вчитися все життя. Це в свою чергу вимагає швидкого реагування вищих навчальних закладів на потреби населення в отриманні сучасної освіти, входженню України в єдиний освітянський простір.

Навчальні заклади, що існували за радянских часів, були монополізовані державною системою, й не дуже піклувалися про свою міцну репутацію. Населення змушене було звертатися до освітянських монополій. Нині ж ситуація змінилася: на ринку освітніх послуг з'явилась чимала кількість приватних навчальних закладів, що пропонують різноманітні освітні послуги, майже всі державні вузи відкрили госпрозрахукові, або «контрактні» відділення. Сьогодні абітурієнт хоче розібратися в тому, у який навчальний заклад йому вигідніше внести гроші.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості творення іміджу політика	\|	Проблеми формування іміджу приватних ВНЗ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.