ВПЛИВ СПІВВІДНОШЕННЯ СВІТОВИХ І ВНУТРІШНІХ ЦІН НА СТАВКИ МИТА

Період	Ціна товару на внутрішньому ринку, тис. дол.	Ціна товару на світовому ринку, тис, дол.	Ефективна ставка мита, %
І			40—50
II	5,5		6—10

Якщо товар коштує на внутрішньому ринку 7 тис. дол., а на світовому — 5 тис. дол., то ефективним бар'єром на шляху його ввезення буде ставка мита на рівні 40—50 %, оскільки вона підвищить ціну товару до рівня внутрішнього ринку і зробить для конкурента експорт економічно недоцільним. З часом, наприклад, ціна товару на внутрішньому ринку знизиться до 5,5 тис. дол., а світова залишиться на тому ж рівні. У даному разі рівень ефективної ставки мита становитиме вже тільки 6— 10 % вартості товару.

Отже, можна дійти висновку, що зниження середнього рівня митного обкладання ще не дає підстав для твердження, що реальний захист внутрішнього ринку відповідно зменшився.

Крім специфіки ставок мита, на остаточний розмір мита впливає також метод визначення митної вартості товару, особливо за сучасної тенденції розширення кількості адвалорних ставок мита.

При визначенні митної вартості товарів держави користуються різними методами, які регламентуються документами ГАТТ (ст. 7 Угоди; Кодекс митної вартості від 1981 р.). Згідно зі згаданою статтею ГАТТ митна вартість товару повинна ґрунтуватися на його фактичній вартості. При цьому під фактичною вартістю розуміється ціна, за якою цей чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу в такий час і в такому місці, які визначаються законами країни — імпортера в умовах повної конкуренції. У разі, коли фактична вартість не може бути визначена цим методом, то вона базуватиметься на еквіваленті такої вартості.

Кодекс митної вартості розширив можливі варіанти оцінки митної вартості і запропонував застосування п'яти методів:

1) «ціна угоди», тобто реально сплачена імпортером сума (при цьому допускається включення до неї цілого переліку додаткових витрат покупця — комісійні, брокерські витрати, витрати на ліцензійну винагороду, вартість пакування тощо);

2) ціна ідентичного товару;

3) ціна аналогічного товару;

4) продажна ціна за одиницю ідентичного або аналогічного товару, ввезеного у той же час;

5) розрахункова ціна товару.

У Кодексі зазначається, що методи 2—5 визначення митної вартості товару застосовуються у зазначеній послідовності тільки в разі неможливості визначення «ціни угоди» (метод 1). Крім того, на розсуд сторін залишено питання щодо включення в митну вартість товару витрат на страхування І фрахт. У Кодексі також чітко заборонено використання як бази розрахунку внутрішньої національної ціни, що до цього було значно поширено в митній практиці Індустріальне розвинутих країн.

Уругвайський раунд багатосторонніх переговорів у рамках ГАТТ вніс доповнення у Кодекс, яке дає право митним органам вимагати додаткової інформації, якщо є сумніви щодо правильності заявленої вартості імпортованих товарів. Якщо і додаткова інформація не задовольняє вимоги митної служби, то митна вартість визначається згідно з Кодексом.

Метод визначення країни походження товару. Це необхідно для правильного розрахунку розміру мита — залежно від країни походження застосовуються різні ставки мита. Активізація інтеграційних процесів, створення зон безмитної торгівлі, розповсюдження преференційних угод, з одного боку, та поглиблення міжнародної виробничої І технічної кооперації, розвиток транснаціональних корпорацій — з іншого, зробили проблему визначення країни походження товару дуже актуальною. Єдиного міжнародного нормативного акту щодо визначення країни походження товару поки не існує. В рішеннях Уругвайського раунду зазначено, що в рамках СОТ передбачається створення єдиних правил і процедур визначення країни походження товару.

У більшості держав країною походження імпортного товару вважається та, де товар було повністю вироблено або суттєво перероблено (чи оброблено). При цьому під категорію повністю вироблених у даній країні товарів підпадають такі:

• корисні копалини, видобуті в межах її території або економічної зони;

• рослинна продукція, вирощена на її землях;

• живі тварини, вирощені на території країни;

• продукція, одержана в ній від живих тварин;

• вироблена в ній продукція мисливського, риболовецького і морського промислів;

• продукція морського промислу, здобута або вироблена у Світовому океані суднами даної країни, а також суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;

• вторинна сировинна й відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, що здійснюються в даній країні;

* товари, вироблені в даній країні лише з продукції, вказаної в попередніх пунктах.

Переробка або обробка товарів у даній країні вважається достатньою, якщо:

• декларовані товари класифікуються за іншою тарифною позицією, ніж матеріали або вироби, вироблені для їх виготовлення, о виходять з третіх країн;

•у вартості декларованих товарів частка доданої вартості становить не менше 50 %.

Не підлягають під категорію достатньої переробки товарів такі операції:

• збереження товарів під час їх зберігання або транспортування;

• підготовка товарів до продажу і транспортування (подрібнення партії, формування відправлень, сортування і перепакування);

• прості складальні операції;

•змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що суттєво відрізняються від їх вихідних складових.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура тарифу. Ставки мита.	\|	Сучасні тенденції в застосуванні мита як метода регулювання зовнішньої торгівлі. Митні платежі. Митні процедури.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.