Історія виникнення економічної науки

Економіка, всупереч іншим твердженням, одна із самих давніх наук. Як тільки людина стала використовувати природні ресурси, вона стала замислюватися над їх найбільш раціональним використанням. У противному випадку відбувалися екологічні катастрофи.

Було б наївно вважати, що разом з нашими далекими предками з'явилися підручники з економіки і закутані в шкіри студеній здавали заліки й іспити при світлі смолоскипів, що коптять.

Перші уявлення про економіку як науку пов'язані з іменами Ксенофонта, Платона, Аристотеля. Кантона і багатьох інших. Як самостійна наукова дисципліна економіка сформувалася лише в ХVІ-ХVII ст. Розвиток і ускладнення господарських зв'язків між сім'ями, всередині підприємств і між ними, формування місцевих, національних і міжнародних ринків обумовили необхідність широких економічних знань. Спочатку на поверхні виявилися процеси в області торгівлі, обертання товарів і грошей. Меркантилізм як етап розвитку економічної науки вважав джерело багатства в зовнішній торгівлі.

Насправді науковий характер економічна теорія (цей термін у науковий обіг був уведений меркантилістом Антуаном Монкретьєном(1575-1621) одержала, коли предметом її інтересу стали закономірності сфери виробництва матеріальних благ і послуг. Наставала епоха промислового перевороту, на революційній основі якої буржуазія усталювала свою економічну і політичну могутність, значний поштовх одержав розвиток ринку.

З позицій сучасності багато наукових сентенцій так званих економістів-класиків виглядають часом безнадійно застарілими. Але імена Вільяма Петті(1623-1687), Адама Сміта(1723-1790), Давида Рікардо(1772-1823) завжди будуть сяяти на економічному небокраї як зірки першої величини. їхня заслуга полягала в тому, що вони першими розглянули з наукових позицій розвиток економіки як закономірний процес зі своїми внутрішніми законами. їхні наукові дослідження були присвячені переважно змісту категорій товару, грошей, заробітної плати, прибутку, ренти, відтворювальних процесів.

У немарксистській економічній науці кінця XIX - XX ст.складається ряд нових наукових шкіл, частина яких одержала визнання й сьогодні. Виділимо найбільш важливі з них.

Австрійськашкола відома, насамперед, теорією граничної корисності благ, маржиналізма, відповідно до якої цінність благ визначається їхньою обмеженістю і рідкістю, а також тією користю, що може принести останній примірник товарів певної групи. Серед представників цієї школи назвемо К.Менгера (1840-1921), Е.Бем-Баверка (1851-1914), В. Візера (1851-1926).

В англійській економічній науці необхідно виділити кембриджську школу, засновник якої Альфред Маршалл (1842-1924) зробив спробу об'єднати теорію витрат виробництва, попиту та пропозиції, продуктивності і помірності, з одного боку, і теорії граничної корисності і продуктивності, — з іншого.

У США Дж. Кларк (1847-1938) сформулював закон граничної продуктивності і закон зменшення продуктивності факторів виробництва, відповідно до якого з послідовним збільшенням фактора зменшується його продуктивність. Найглибша «велика депресія» і значні економічні потрясіння крім усього були обумовлені явно недостатнім і неефективним втручанням держав у національні економіки. У 30-ті рр. XX ст. економічна думка вступила в новий етап свого розвитку, початок якому поклала знаменита робота Джона Мейнарда Кейнса (1883-1946) «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей». Кейнс заклав основи теоретичного обґрунтування регульованого капіталізму, розробив ряд практичних заходів, використаних президентом США Ф. Рузвельтом. Кейнс розвив ідеї про динаміку доходу у функціях інвестицій і споживання та положення про мультиплікаційний ефект. Для побудови моделей економічного зростання він використовував висунутий А. Афтальйоном і Дж. Кларком принцип акселерації. Кейнсіанські моделі економічного зростання одержали розвиток у працях Р. Харрода, А. Хансена, Д. Хікса і 11. Самуельсона. Економетрічну концепцію успішно розвиває і В. Леонтьєв. Теорії економічного зростання одержали розвиток також у працях У. Ростоу (стадії економічного зростання), Р. Арона (єдине індустріальне суспільство) і Д. Белла (постіндустріальне суспільство).

Одним з найбільших представників сучасної економічної думки є Д. Гелбрейт. У працях, переведених на російську мову, «Нове індустріальне суспільство», «Економічні теорії і цілі суспільства», «Капіталізм, соціалізм, співіснування», автор не тільки суттєво розвиває економічні питання регулювання економіки, але й оригінально трактує глобальні проблеми розвитку людства.

Говорячи про видатних економістів, не можна не згадати і про сучасних учених-економістів, що продовжують розвивати економічну науку і проголошують нові закони і закономірності. Багато економістів зробили видатні відкриття в теорії, що знайшли своє застосування на практиці, сприяли удосконалюванню впливу на економічний розвиток. Свідченням тому є щорічне присудження Нобелівської премії - вищої наукової нагороди.

Нобелівські премії з економіки присуджуються з 1969 р., і сьогодні їх нараховується понад 30. Серед лауреатів - автор одного з найбільш розповсюджених підручників «Економ ікс» П. Самуельсон, В. Леонтьєв - за розробку методу «витрати - випуск», без застосування якого неможливий жоден глибокий аналіз стану і прогнозу національної економіки. За дослідження в області теорії і практики грошового обігу Нобелівської премії визнаний гідним М. Фрідмен, що є видатним вченим в області монетарізма. Лауреатом Нобелівської премії став і академік Л. Канторович - автор теорії оптимального використання ресурсів (разом з Т. Купмансом).

Багато відомих економістів є великими державними діячами і надто впливають на розробку і реалізацію економічної політики адміністрації США, урядів Великобританії, Франції, Німеччини та інших країн. Так, при Президенті СІІІЛ функціонує Рада економічних консультантів. На жаль, в епоху існування адміністративно-командної системи в СРСР роль вітчизняних економістів зводилася навіть не до обґрунтування, а до коментування прийнятих «на найвищому рівні» економічних рішень. Природно, що в цих умовах реального авторитету вітчизняні економісти не мали, їхні дослідження залишалися непотрібними і не впливали на управління національним господарством.

Перехід України до нового типу господарювання, до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку обумовив відмовлення від марксовецької політичної економії і перехід до використання досягнень сучасної економічної науки, що особливо актуально в період глобалізації і становлення всіх механізмів ринкової економіки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Що вивчає економіка та які її функції	\|	Формування сучасної економічної науки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.