Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Політика «прискореної» індустріалізації та колективізації сільського господарства в Радянському Союзі. Голодомори.

Загрузка...

Політичні: Хто він новий лідер в більшовицькій партії (1925 – 1929 рр)???

Економічні: Який курс наступний???

Соціалістичне будівництво в СРСР.

Остаточне оформлення тоталітарного режиму, масові репресії в 1937- 1938 рр.

Політика «прискореної» індустріалізації та колективізації сільського господарства в Радянському Союзі. Голодомори.

Соціалістичне будівництво в СРСР.

План.

Лекція 15. СРСР в період світової кризи.

Передумови сталінської моделі розвитку СРСР:

  «Воєнний комунізм» НЕП
Система управління Формування жорсткої вертикальної системи управління Децентралізація: запровадження горизонтальної системи управління
Трудові відносини Трудова повинність, мілітаризація праці, примусова праця буржуазних елементів суспільства Система вільного найму робочої сили. Матеріальне стимулювання праці. Підприємництво
Наслідки Посилення господарської розрухи Масове невдоволення населення Селянські виступи і повстання Відновлення промисловості та с/г, зруйнованих у роки Першої світової і громадянської воєн. Ліквідація політичної кризи. Стабілізація радянського режиму. Закріплення більшовиків при владі

 

РІК Лідери угрупувань Поілтичні питання
Й. Сталін, М. Бухарін, О. Риков Г. Зінов’єв, Л. Каменєв («Нова опозиція») «Наш генеральний секретар не є тією фігурою, яка може об’єднати навколо себе старий більшовицький штаб» (Л. Каменєв)
Й. Сталін, М. Бухарін, О. Риков Г. Зінов’єв, Л. Каменєв, Л. Троцький («Об’єднана опозиція» Платформа «блоку»: — потрібні високі темпи індустріалізації — «над індустріалізація», значне підвищення податків на селян; — триває бюрократизація партії і переродження держави, таким чином треба відновити внут-рішньопартійну демократію. Початок створення підпільної партії
1928-1929 Й. Сталін М. Бухарін, О. Риков, М. Томський («Правий ухил») Опозиція виступає проти згортання непу і застосування надзвичайних методів в економіці, проти теорії «загострення класової боротьби по мірі просування до соціалізму»

Отже, 1929 р. став роком остаточної перемоги Й. Сталіна в боротьбі проти ленінських соратників за владу, роком початку утвердження в СРСР сталінського тоталітарного режиму. Основним методом встановлення й підтримки існування режиму особистої влади був тотальний контроль над суспільством і постійний терор проти всіх його верств. Таким чином, у СРСР, як і в ряді європейських держав, складався тоталітарний режим. Керівною та спрямовуючою силою радянської тоталітарної системи була більшовицька партія, основу якої складала ідеологія марксизму-ленінізму.



Интернет реклама УБС

Наприкінці 20-х рр., коли в СРСР загострилася боротьба за владу в комуністичній верхівці, ускладнилося міжнародне становище СРСР через військову слабкість країни, її неспроможність розрахуватися за борги, технологічну відсталість (наприклад від США - на 50 років), існувало щонайменше два варіанти розвитку країни.

Ліберальний шлях розвитку:

· За умови продовження НЕПу ситуацію можна було б виправити продовженням ринкових реформ, підняттям сільського господарства через кооперацію та механізацію, зміцненням фінансової системи.

· Відмовитись від унітарного федералізму устрою СРСР і дотримання закладеного в конституцію 1924 р. принципу державного суверенітету країн, що увійшли до складу СРСР.

· Ці заходи дали б змогу поступово індустріалізувати економіку СРСР, не знижуючи життєвого рівня населення.

Адміністративний шлях розвитку:

· - Згорнути НЕП як шлях розвитку, що ставив під сумнів доцільність монополії РКП(б) на політичну й економічну владу

· - Повернутися до методів жорсткого адміністративного контролю часу «воєнного комунізму».

· - Відмовитися від поступального розвитку й зробити «стрибок» в соціалізм

· - Зміцнившись економічно й збройно, вистояти проти Заходу до настання світової комуністичної революції. У разі, якщо вона затримається, чи не відбудеться взагалі, продовжувати будівництво соціалізму самотужки.

Чому І шлях неефективний??? Перший шлях був можливий лише за умов одночасного проведення політичних реформ, просування країни шляхом парламентської демократії. Але тоді постало б питання про правомірність диктатури пролетаріату, диктатури однієї партії й однієї особи. Тому був обраний другий шлях, який давав комуністам значний виграш у часі.

1926 р. ВКП(б) - курс «наздогнати і перегнати» країни Заходу за економічними показниками.

Індустріалізаціяпроцес створення великого чи просто машинного виробництва в усіх

галузях народного господарства, насамперед у промисловості.

Цілі індустріалізації:

- Ліквідація технічно – економічної відсталості;

- Досягнення економічної незалежності;

- Розвиток нових галузей промисловості;

- Створення міцного ВПК.

Основні джерела індустріалізації:

Прибутки державних підприємств. «Ножиці цін».

• Трудовий ентузіазм. Рух передовиків.

• «П’яні гроші». Збільшення випуску спиртних напоїв.

• Скасування конвертації червонців. Прихована інфляція.

• Колективізація. «Розкуркулення».

• Примушення населення до заощаджень і їх вилучення (облігації, лотереї).

• Продаж за кордон національних культурних цінностей.

• Антирелігійна компанія. Пограбування церков.

• Подовження робочого дня. Збільшення норм виробітку.

• Експорт сировини і сільгосппродукції за кордон.

• Використання праці в’язнів.

• Збільшення прямих і непрямих податків.

• Націоналізація промисловості.

• Запровадження карткової системи розподілу продуктів і предметів першої необхідності.

• Зниження життєвого рівня населення.

 

До початку Другої світової війни відбулося дві п'ятирічки (1928-1932 рр. - І, 1933-1937 рр. - ІІ) виконання ІІІ (1938-1942 рр.) перервала війна.

Під час індустріалізації СРСР зросла експлуатація робітників і селян. Після листопадового (1929 р.) пленуму ЦК ВКП(б) почалося «формування розвитку сільського господарства та індустрії». Сталінська ідея прискорення індустріалізації з метою побудови соціалізму в СРСР почала швидко впроваджуватися у життя. На підприємствах організовувалося соціалістичне змагання, яке не давало жодних матеріальних стимулів робітникам. Широко практикувалася безоплатна праця під прикриттям комуністичних суботників. За вказівкою Сталіна створювалися ударні бригади, розроблялися зустрічні виробничі плани, організовувалися «батальйони червоногвардійців п'ятирічки», стахановський та ізотовський рухи.

Наслідки прискореної індустріалізації:

Позитивні Негативні
Досягнення економічної незалежності Командно – адміністративна економіка
СРСР – потужна індустріально – аграрна країна Уповільнення темпів легкої промисловості
Створення міцного ВПК Суцільна колективізація с/г
Розвиток нових галузей промисловості  

Введення – 1500 нових підприємств.

Колективізація - створення колективних селянських господарств, що на практиці призвело до відчуження селян від власності на землю і від результатів своєї праці. Вона проводилась з метою збільшення то варності сільського господарства, лік відації приватної власності, установлення контролю над селянством, а також як джерело індустріалізації.

дата Етап колективізації
1919 р. Перша спроба створення великих державних господарств не мала успіху
1927 р. ХV з’їзд ВКП(б) поставив питання про «поступовий перехід до колективної обробки землі на основі нової техніки». Форми, способи, строки створення колективних господарств на з’їзді не обговорювалися. Планове завдання першої п’ятирічки передбачало до 1933 р. залучити до кооперативів 85 % господарств, у тому числі 18—20 % — у колгоспи. Але криза хлібозаготівлі 1927—1928 рр. була розв’язана насильницькими методами: улітку 1929 р. було офіційно оголошено про суцільну колективізацію у деяких районах країни
7 листопада 1929 р. У газеті «Правда» було надруковано статтю Й. Сталіна, у якій 1929 р. був названий «роком великого перелому» — перелому «у розвитку нашого землеробства від дрібного і відсталого індивідуального господарства до великого і передового колективного землеробства». Й. Сталін стверджував, що в колгоспи вже пішли селяни-середняки (насправді колгоспи на той час об’єднували 6—7 % селянських господарств)
7 листопада 1929 р. Й. Сталін оголосив: «Ми перейшли останнім часом від політики обмеження експлуататорських тенденцій куркульства до політики ліквідації куркульства як класу»
5 січня 1930 р. Прийняття постанови «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву, яка визначала строки проведення в країні суцільної колективізації.
2 березня 1930 р. Опублікування статті Й. Сталіна «Запаморочення від успіху», у якій він засудив «перегиби» в колгоспному будівництві та усю вину за них поклав на місцеве керівництво.

Наслідки колективізації + Голодомори:

- Велика кількість загиблих і постраждалих від репресій;

- Руйнування продуктивних сил на селі – причина глибокої кризи в с/г;

- Фактичний контроль над селянами – «неозакріпачення»

- 1932 р. радянська влада розпочала справжню війну проти селянства. За законом, названим «законом про п'ять колосків», 55 тис. селян були засуджені до 10 років в'язниці та концтаборів та до смертної кари за спробу «крадіжки» зерна чи худоби. Продовольчі загони за сприяння місцевих комуністів відібрали у селян практично всі продукти харчування. За таких умов селяни намагалися забивати худобу для власного споживання, щоб вижити в умовах голоду, який настав з 1931 і тривав до 1933 р. Небачений в історії голод охопив Україну, Нижнє Поволжя, Північний Кавказ, степові райони Дону й Кубані. Випадки людиноїдства й смерті цілих сіл були настільки частими, що це нікого не дивувало. Масштаби голоду були катастрофічними, й дотепер не відома точна кількість померлих. Так, щодо України називаються цифри від 3 до 12 млн людей.


Читайте також:

  1. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
  2. Аграрна політика
  3. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  4. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
  5. Активна і пасивна державна політика.
  6. Активна політика зайнятості
  7. Антиінфляційна державна політика
  8. Антиінфляційна політика держави
  9. Антиінфляційна політика. Взаємозв’язок інфляції та безробіття.
  10. Антимонопольна політика держави.
  11. Антиукраїнська політика російського царизму. Посилення централізаторсько-шовіністичних тенденцій
  12. Асортиментна політика

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Порівняно з часами Гагаріна техніка пішла вперед. Політ корабля з людиною на борту сьогод­ні – не так уже складно? | Остаточне оформлення тоталітарного режиму, масові репресії в 1937- 1938 рр.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.