Особливості будови поверхонь нашарування

Поверхні нашарування часто характеризуються певними особливостями, вивчення яких допомагає виявити походження і умови залягання осадових порід. До цих особливостей належать: знаки бриж, первинні тріщини, сліди життєдіяльності організмів, відбитки крапель дощу та граду.

Знаки бриж – це система відносно паралельних западин і валиків, витягнутих у певному напрямку. Брижі утворюються у мілководних і річкових піщаних породах та в еолових пісках.

Розрізняють брижі хвилювань, течій та еолові або вітрові. Брижі хвилювань мають дуже малі розміри і симетричне розташування валиків. Хребтикам властиві гострі кути. Найбільш крупні зерна осадку накопичуються у западинах між валиками. У відкритому океані хвильові брижі не зустрічаються на глибинах більше 200 м, а в морях не більше 10-30 м. Таким чином, хвильові знаки бриж свідчать про мілководність басейну осадконакопичення.

У брижах течій розміри валиків дещо більші, хребтики різко виражені. Найбільш крупні зерна накопичуються біля основи крутих схилів хребтиків. Типовою є коса шаруватість, нахилена в бік течії і грубо паралельна валикам і западинкам.

Вітрові та еолові брижі мають відносно крупні розміри, асиметричне та дугоподібне розташування в плані (дюни, бархани). Більш крупні зерна зосереджені на гребенях.

При вивченні знаків бриж досліджують їх форму, нахил валиків і їх довжину, амплітуду, орієнтованість. Брижі розвиваються тільки на верхній поверхні шару.

Первинні тріщини, які збереглися на поверхні шарів, можуть мати різне походження; найбільш розповсюдженими є тріщини висихання, в меншій ступені підводні і мерзлотні тріщини. Розвиток тріщин на поверхні шару зумовлює утворення на підошві перекриваючого шару валиків і рубців.

Сліди життєдіяльності тварин відмічаються в підошві, покрівлі, а також в середині шарів. На покрівлі шарів утворюються різні заглиблення – сліди заривання тварин. На підошві виникають відбитки слідів у підстеляючому глинистому осаді. На поверхні мулистого осаду утворюються сліди ковзання; при накопиченні наступного піщаного або карбонатного шару всі нерівності відбиваються на його підошві у вигляді борозн, бугорків, валиків і ямок різних форм і величин.

Сліди крапель дощу залишаються в покрівлі мілководних прибережних осадків у вигляді опуклостей і ямок.

Всі ці особливості будови поверхонь нашарування часто дають можливість визначити відносне положення підошви чи покрівлі шару, особливо у випадках перекинутого залягання. Для покрівлі характерні збережені знаки бриж, крапель дощу, первинні тріщини, сліди житєдіяльності організмів. Для підошви характерні відбитки знаків, які були на покрівлі підстеляючого шару. Таки рельєфні відбитки називають гієрогліфами. Вони відображають мікрорельєф покрівлі підстеляючого шару і, в залежності від походження, поділяються на біогліфи і механогліфи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
БУДОВА ТА УМОВИ ФОРМУВАННЯ ШАРУВАТИХ ТОВЩ	\|	Шаруватість і форми шаруватості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.