Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 1 Система оподаткування в Україні. Податки, функції податків

Процеси глобалізації світового господарства стали передумовою того, що в світі загострюється питання конкуренції між країнами за потоки прямих інвестиційних ресурсів, збільшення обсягів торговельних операцій, особливо у сфері високотехнологічних продуктів тощо.

Для забезпечення притоку і утримання капіталів в країні необхідно створити відповідні умови у вигляді сприятливого бізнес-середовища (інвестиційного клімату). Одночасно, регулювання господарської діяльності має бути таким, щоб не створити законодавчі «прогалини», завдяки яким може відбуватися втеча (відтік, вивід ) фінансових ресурсів за межі країни. Одним з найбільш дійових інструментів державного регулювання потоками капіталів є оподаткування.

Оподаткування є формою державного регулювання господарської діяльності в країні. Воно включає види, форми, методи податкових відносин та способи їх кількісного визначення: ставки податків, податкова база, пільги тощо.

Система оподаткування є важливим фактором для забезпечення конкурентоспроможності і інвестиційної привабливості країни, тому в світі застосовують спеціальні методи для оцінки конкурентоспроможності країни за податковим чинником.

Найбільш відомим є Рейтинг простоти сплати податків - Paying Taxes, який щорічно складає відома міжнародна аудиторська компанія Price Waterhouse Coopers (PwC). Для цілей податкового консультування клієнтів аудиторська компанія постійно відслідковує стан стандартів та правил оподаткування підприємств у різних країнах та оприлюднює результати досліджень в публікації „Податки корпорацій: всесвітній огляд” (Corporate taxes: Worldwide Summaries).

Рейтинг Paying Taxes складається шляхом зіставлення біля 200 податкових систем різних країн світу на прикладі модельної компанії, що займається виробництвом і роздрібними продажами квіткових горщиків. Щоб дати комплексну оцінку, вивчаються три параметри: число податків, що сплачуються компаніями; складність і трудомісткість підготовки підприємствами звітності для податкових органів; загальна величина податкового навантаження (tax ratio) та рівень оподаткування в країні.

Податкове навантаження (податковий коефіцієнт, податковий тягар) визначають у макоекономічному та мікроекономічному аспектах. На рівні держави – це відношення суми всіх сплачених в країні податків, включаючи обов’язкові збори до державних соціальних фондів, до ВВП у ринкових цінах На рівні господарюючого суб’єкта - це відношення величини сплаченого податку (суми податків) до величини загального доходу підприємства. Рівень оподаткування – частка доходів зведеного бюджету країни, отримана податковими надходженнями, у загальному ВВП

Зараз, у першій десятці такі країни як Мальдівські острови, Кипр, Сінгапур, Гонконг і Китай, Об’єднані Арабські Емірати, Ірландія, Саудівська Аравія, Нова Зеландія. До останної десятки країн, в яких найскладніше сплачувати податки входять: Центральноафриканська Республіка, Республіка Конго, Білорусія. Україна – на передостанньому місці.

Також податковий чинник враховують при складанні Міжнародного рейтингу національних економік, які щорічно готує Всесвітній банк; при визначенні суверенного рейтингу кредитоспроможності агенцією Standard&Poors (США); рейтингу глобальної конкурентоспроможності, який розробляється для Даоського Форуму.

Рейтингові оцінки країни щодо діючої в ній системи оподаткування зазвичай ґрунтуються на узагальненні експертних висновків авторитетних вчених-економістів, топ-менеджерів ТНК і інституційних інвесторів (Світовий банк, ЄБРР, міжнародні інвестиційні фонди і компанії). Наприклад, для визначення свого рейтінгу Всесвітній банк залучає понад 3500 експертів у галузі оподаткування з різних країн. А корпорація „А.Т. Карні” (дочірня компанія ТНК „EDS” - глобального лідера в сфері інформаційних технологій) свої висновки стосовно визначення рейтингу інвестиційної привабливості країн (FDI Confidence Index®) робить на підставі опитування президентів, головних фінансових директорів і інших вищих виконавчих керівників ТНК, що входять у список 1000 найбільших компаній світу - Global 1000.

Торговельна палата США для свої членів використовує модель інвестиційної привабливості країн, на підставі якої визначає перелік потенційно можливих місць майбутнього вкладення капіталів. Для побудови моделі використовують 12 основних критеріїв, серед яких одним з вагоміших є чинник розміру податків і пільг.

Багаторічні дослідження податкових систем різних штатів США, проведені відомою Організацією з питань оподатковування Tax Foundation довели, що сприятливий податковий клімат для бізнесу в решті не є ключовою умовою загальної конкурентоспроможності для окремих регіонів. Так Вайоминг має найбільш сприятливий податковий режим для бізнесу в США, у той час як генератори бізнесу Каліфорнія і Нью-Йорк виявилися особливо несприятливими відносно податкової конкурентоспроможності штату. Це відбувається через те, що в цих штатах нема заради чого радикально знижувати податки. У Нью-Йорк головним фактором конкурентоспроможності є те, що це одна зі світових ділових столиць і світовий фінансовий центр. Каліфорнія - краще місце для життя в США, а багато бізнес-проектів прив'язані до землі та теплого океану (Голівуд, ресторани, готелі, магазини і т.д.). Отже, у випадку Нью-Йорка і Каліфорнії головним фактором конкурентоспроможності є відповідна інфраструктура. Одночасно, саме конкурентоспроможність за податковим чинником виявилася однією з ключових факторів масштабного залучення ПІІ в Китай

Залежно від завдань державного устрою, держава виходячи з об'єктивної необхідності, формує відповідну податкову систему.

Податкова система –складний економічний механізм, який на підставі податкового законодавства за певними принципами об’єднує всі податки та збори, які стягуються в країні. Принципи побудови податкової системи і особливості регулювання відносин, які виникають у сфері оподаткування в України визначені Податковим кодексом України (ПКУ). Відносини, пов’язані зі встановленням та стягуванням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено ПКУ

Податкова система країни відображає особливості організації і функціонування її господарства. Наприклад, американська модель економіки побудована спираючись на протестантську етику, філософію прагматизму, яка була окреслена ще в працях А.Сміта. В США діє системі усілякого заохочення підприємницької активності, масової орієнтації на досягнення особистого успіху, які сполучені з культурою споживання. Зрозуміло чому основу системи оподаткування США складають податки на прибуток та особисті доходи, величина яких прямо залежить від ділового успіху компанії та людини. Так в США не існує такого непрямого податку як ПДВ. Крім США прямі податки переважають (60% бюджету) в Канаді, Англії, Голландія, Данії, Люксембурзі і Австрії.

Історичною базою європейської цивілізації стали Давня Греція та Рим з їх ідеями особистої свободи та відповідальності перед державою і суспільством. Саме європейські вчені розробили концепцію соціального ринкового господарства як «третій шлях», який пролягає між егоїстичним капіталізмом ХІХ - початку ХХ століття і тоталітарною економікою. Така економіка сполучає ринкові свободи, захищені державою, з соціальною захищеністю і соціальною справедливістю. Тому основу системи оподаткування ЄС складають непрямі податки (ПДВ, акциз), величина яких залежить від комерційних результатів підприємств не прямо, а опосередковано. У Франції, Італії, Ірландії, Греції і Іспанії перевага надається непрямим податкам. Наприклад, у Франції співвідношення непрямих і прямих податків у державному бюджеті становить 60:40, у місцевих бюджетах - 55:45.

В Україні сформовано податкова система, заснована на ідеях економіки змішаного типу, отже в багато в чому вона нагадує аналоги європейських країн. Разом з тим вона має ряд специфічних особливостей. Зокрема, прямі та непрямі податки, а також податкові збори представлені у зведеному бюджеті України приблизно однаково. Так частка основних податків у ВВП протягом 2000-2010 рр. коливається: податок на прибуток підприємств - 4-5 %; податок на доходи фізичних осіб – 4-5 %, ПДВ – 5-6 %, акцизний збір – 1-2%, мито – 1-2 %, плата на землю – 0,7-0,8 %, збори до державних фондів з обов’язкового державного страхування – 10-12 %

Податок -обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, який стягується відповідно до чинного Податкового кодексу України. Збір(плата, внеском) – обов’язків платіж до відповідного бюджету, який стягується з платника збору за умови отримання ним спеціальної вигоди, у тому числі в результаті здійснення в інтересах таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами і особами юридично значимих дій.

Податки виниклі одночасно із державою і є його невід’ємним елементом, який забезпечує фінансову основу діяльності органів державного управління. Розвиток суспільних відносин супроводжувався послідовним ускладненням і збільшенням кількості різноманітних державних функцій. Паралельно з розвитком державного механізму, під впливом складної сукупності економічних і соціально-політичних факторів удосконалювалася і податкова система посилювалася її роль у суспільному устрої.

Якщо на першому етапі виникнення податків переважали: особливий збір переможців над переможеними у військових конфліктах - данина та прямі натуральні податки (на землю, худобу, подушні податі тощо), то з розвитком торгівлі з’являються непрямі податки, спочатку у вигляді мита на зовнішню торгівлю, а потім і податки на торговельні операції у середині країни – акциз, податок з продажів (обороту), податок на монополії тощо. Настання зрілості податкової системи пов’язують з появою прямих податків на особисті доходи і прибуток корпорацій, а також з появою податків на споживання, серед яких найбільш популярний – ПДВ. Сучасні завдання оподаткування обумовлені якісно новими викликами, такими як вирішення глобальних проблем всього людства – екології, перенаселення, обмеженості природних ресурсів, зміни клімату тощо. Для подолання вказаних проблем в багатьох країнах впроваджені так званні екологічні податки: енергетичні, на забруднення (стічні води, шкідливі викиди), транспортні, за використання природних ресурсів (вода, надра тощо).

Виходячи з наведених етапів виникнення та розвитку податкової системи наочно відслідковується еволюція функцій податків: від мобілізації доходів у державну скарбницю до регулюючої, пов’язаної і перерозподілом та стимулюванням бажаних для держави змін. Податковими інструментами держава все більш осмислено втручалася в господарські відносини з метою збалансування соціально-економічного розвитку країни.

Розуміння функції податків виявлення їх сутності можна стисло викласти у такій хронології:

1. Автори древності Аристотель, Ксенофонт – фіскальне значення для місця - господарства;

2. Християнський філософ і теолог Фома Аквінський ( ХІІІ ст.) – податки як «дозволена, позагрехом форма» грабежу. Коли примусове вилучення князем майна у підданих спрямовується на благі цілі, зокрема, суспільні.

3. Французький економіст - меркантиліст Ж.Баден – епоха Реформації ( ХVІ ст.). Ідеї, що основними доходами держави мають бути зовнішні джерела: домени, данина, військова здобич, подарунки та збори від дружніх партнерів та держав-союзників, доходи від державної торгівлі, митні платежі. Приватна власність – недоторканна. Податки – це крайній захід, який має застосовуватися лише у виключних випадках. Дворянство та духовенство не платять податки. Це – обов’язок простолюдинів.

4. Англійський економіст У.Петті ( ХVІІ ст.). Епоха Просвітництва. У «Трактаті про податки та збори» виказав думку щодо еквівалентного, «природного» характеру податків. Держава – природне та необхідне утворення. Держава не тільки вилучає податки, а і перерозподіляє отримані доходи для підтримки суспільного добробуту. Тому громадяни мають добровільно віддавати належні податі.

5. Французький економіст - фізіократ Ф.Кене( ХVІІІ ст.). Податки – обов’язок всіх підданих, їх жертва державі задля державних потреб. Джерелом чистих доходів є земля. Прямі податки – податки на доходи від володіння землею, отже, дворянство та духовенство переходять в платників податків. Непрямі податки – податки на відтворення, органічно пов’язані з виробництвом та виробниками товарів та послуг.

6. Французький філософ Ш.Монтескье ( ХVІІІ ст.) - податки – це частина «суспільного договору», коли громадянин віддає частину свого майна як плату за охорону державою його права на користування іншою частиною майна.

7. Шотландський економіст класичної школи – А.Сміт ( ХVІІІ ст.). А.Сміт першим сформулював принципи оподаткування сутність яких полягає у наступному. Держава – надає послуги. Податки – необхідний чистий збиток суспільства. Величина податків залежить від обсягу наданих державою послуг, отже податки мають покривати тільки витрати, пов’язані з підтримкою безпеки особи громадян та власності підприємств, обороною країни. Держава повинна створити як можливо більш ліберальні умови для підприємництва. Основні податки – мито.

8. Англійський економіст Дж. Рикардо (початок ХІХ ст.). Основна функція податків – фіскальна. Податки – неминуче зло к як заважають виникненню та накопиченню багатства. Вони носять непродуктивний характер. Найкраще, що може зробити держава для економіки – втручатися як можливо менше та довіритися природному ходу господарських подій.

9. Французький економіст Ж.Б.Сей (початок ХІХ ст.). Податки – невиробничі послуги, не виконують відтворювальної функції. Але вони виробляють корисність для суспільства у вигляді державних послуг.

10. Швейцарський економіст Ж.Сисмонді (початок ХІХ ст.). Володіння майном, отримання доходу – життєві насолоди. Податок – плата державі за охорону насолоди. Отже, більші плати податки мають ті, хто отримує більше насолоди – багаті люди. У будь-якому разі вони отримують від держави більші, ніж надають. Якщо більше платить бідний – він жертва, так як отримує насолоди менше, ніж платить за них державі.

11. Англійський економіст Р.Мак –Куллоху (кінець ХІХ ст.). Критикуючи погляди А.Сміта вказує, що податки є стимулом для виробництва так як «збуджують підприємницький дух, старанність і винахідництво». На його думку, при оцінці корисності податків треба виходити не тільки и з інтересів окремого підприємця і його родини, а і з вигід, що отримує нація в цілому.

12. Англійський економіст Дж.С.Мілль (кінець ХІХ ст.). Податки необхідна жертва. Жертва має бути рівномірною для громадян, отже оподаткування має бути рівномірним шляхом введення прогресивного оподаткування і диференціації податків залежно від їх джерела.

13. Німецький економіст К.Маркс. (кінець ХІХ ст.). Податки – спосіб класового поневолення людини. Робочого піддають експлуатації з двох боків: капіталіст присвоює собі через неоплату праці частину знову створеної добавленої вартості, а держава вилучає частку у вигляді податків із заробітної плати. Основна функція податків має бути перерозподільної. Податки повинні перерозподіляти основну частину національного доходу на користь бідних.

14. Американський економіст Е. Селигмен (початок ХХ ст.) - окреслив проблему нерівномірності податкового тягаря, неповноту охвата податками потенційних платників, недостатню демократичність у прийнятті фіскальних рішень урядом

15. Маржиналісти ( У.Джевонс, Е.Сакс ін) – початок ХХ ст. Теорії оптимального оподаткування, коли разом з визнанням об’єктивної необхідності оподаткування підкреслюються питання гармонійного поєднання в системі оподаткування з одного боку - мінімізації втрат добробуту, з іншого боку - підтримки соціальної справедливості та соціально-економічного прогресу всього суспільства. Теоретично обґрунтовані основні функції податків, які прийняти у сучасній фінансовій теорії – фіскальна і розподільна.

16. А.Пигу (середина ХХ ст.) Оподаткування – ключовий інструмент створення «економіки добробуту». Виробництво приносить не тільки позитивні наслідки для приватних осіб (позитивні екстерналії), а і може приносити суспільству шкоду, наприклад, шкідливі викиди (негативні екстерналії). Також виробники прагнуть виробляти не стільки корисні для суспільства, скільки вигідні з точки зору максимізації прибутку товари, отже виробництво і споживання благ не є оптимальним для суспільства. Податковими інструментами держава повинна регулювати та обмежувати виробництво і споживання товарів з негативними екстерналіями, у тому числі таки, які можна віднести до групи товарів надмірного споживання (роскіш) стимулюючі корисні для загальносуспільних інтересів товари і послуги.

17. Дж.Кейнс., П.Самуельсон. (середина ХХ ст.) Держава повинна підтримувати рівновагу, попит та зайнятість у національному господарстві шляхом активної фіскальної політики для збільшення державних витрат або зменшення податків.

18. П.Самуельсон., Дж.Стигліц, Лафер та інші (кінець ХХ ст. і сьогодення). Система оподаткування і державне втручання в економіку фіскальними методами має забезпечувати оптимальний Парето-ефективний стан як на макро- так і на мікрорівні. Слід уникати податкового втручання через який може виникнути надмірний податковий тягар для підприємств, що в свою чергу утворює втрати для економіки в цілому. Властивість податків як примусових нееквівалентних платежів має бути мінімізована на користь створення умов для зацікавленості у добровільній сплаті податків. Для цього держава має:

- по-перше, забезпечити прозорість і демократичність у питаннях розробки та застосування фіскальної політики, у тому числі за допомогою механізмів вибірного права. Стягнення податків має відбуватися виключно для забезпечення суспільних інтересів.

- по-друге, держава має забезпечити належне виконання власних функцій, еквівалентних зібраним податкам.

Рисунок 1.1 - Економічна сутність і функції податків

Фіскальна функція - мобілізація частки ВВП країни до зведеного державного бюджету

Регулююча функція – регулювання певних пропорцій в соціально економічному механізмі національного господарства країни.

Сплата податків – це не інструмент примусу, а невід’ємна частина конституційних обов’язків і прав кожного громадянина країни задля реалізації інтересів суспільства і власних потреб. Оптимальна система оподаткування в країні має з одного боку сприяти: розширенню виробництва, збільшенню обсягів інвестиційних вкладень, підвищенню добробуту населення, а з іншого – запобігати ухилянню від оподаткування, виводу капіталу за рубіж, підтримувати соціальну справедливість.

Завдання для самостійної роботи з теми та підготовки

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Значення художньої діяльності для розвитку фізіологічних та психічних навичок клієнтів.	\|	Тема 2. Принципи податкової системи. Класифікація податків і обов’язкових зборів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.