Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Об’єкти, суб’єкти, принципи, методи та функції державного регулювання

Суб’єкти– це носії та виконавці господарських інтересів, насамперед соціальних груп, що відрізняються одна від одної за такими ознаками: майном, доходами, видами діяльності, професіями, галузевими та регіональними інтересами.

Це наймані робітники та власники підприємств, фермери та земельні власники, управлінці та акціонери, інвестори та ін.

Виразником господарських інтересів у ринковій економіці є об’єднання, асоціації, профспілки, спілки підприємців і фермерів, політичні партії. Виконавцями господарських інтересів є органи державної та місцевої влади, а також Національний банк.

Об’єкти державного регулювання економіки – це сфери, галузі економіки, а також ситуації, явища та умови соціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникнути труднощі, які не вирішуються автоматично, або ті, чиє вирішення є обов’язковим для нормального функціонування економіки та підтримання соціальної стабільності.

Об’єктами державного регулювання економіки є:

• економічний цикл;

• секторна, галузева та регіональна структури господарства;

• умови нагромадження інвестиційного капіталу;

• зайнятість населення;

• грошовий обіг;

• платіжний баланс;

• ціни та умови конкуренції;

• підготовка та перепідготовка кадрів;

• навколишнє середовище;

• зовнішньоекономічні зв’язки.

В цілому головною метою державного регулювання економіки є забезпечення економічної та соціальної стабільності та зміцнення економічної безпеки держави.

До головних формдержавного регулюваннявідносять: планування, програмування та прогнозування.

Під методами державного регулювання економіки потрібно розуміти способи впливу держави через законодавчі і виконавчі органи на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їхньої діяльності відповідно до національної економічної політики.

Для регулювання економіки використовують такі методи як економічне, правове та адміністративне регулювання.

1. Економічне регулюванняпов’язане зі створенням державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб’єктів господарювання й зумовлювати їх поведінку.

Економічне регулювання поділяють на пряме та непряме.

Прямі методи економічного регулювання– методи, за допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні процеси.

До прямих методів відносять:

• держконтракти;

• держзамовлення;

• субсидії;

• дотації, прямі витрати уряду тощо.

Непрямі методи державного регулювання – сукупність опосередкованих засобів державного впливу на діяльність суб’єктів економіки.

До непрямих методів відносять:

• антициклічну політику;

• інвестиційну політику;

• антиінфляційну політику тощо.

2. Правове регулюванняздійснюється внаслідок прийняття та вдосконалення правової бази (відповідного комплексу юридичних законів та поправок до них тощо).

3. Адміністративне регулювання базується на використанні сили державної влади. Це заходи заборони (заборона будівництва на певних територіях тощо), дозволу (дозвіл державним підприємствам галузей промисловості займатися туристичним бізнесом) або примусу (примусове закриття четвертого блоку Чорнобильської АЕС).

Застосування адміністративних методів необхідне і навіть ефективне у таких сферах:

• прямий контроль держави над монопольними ринками;

• охорона навколишнього середовища і здоров’я людей;

• соціальний захист населення, визначення і гарантування мінімально допустимих життєвих параметрів – встановлення гарантованого прожиткового мінімуму, регламентація умов праці тощо;

• захист національних інтересів у зовнішньоекономічних зв’язках;

• реалізація державних програм і планів.

Основні принципи державного регулювання економіки:

1. Наукова обґрунтованість – врахування вимог об’єктивних економічних законів, реалій економічного, політичного і соціального життя суспільства, національних особливостей.

2. Погодження інтересів – погодження інтересів різних суб’єктів економіки: загальнодержавних, регіональних, групових (підприємців, робітників, споживачів, виробників).

3. Системність – зумовлена функціонуванням національної економіки як великої складної системи, що включає різні рівні та елементи.

4. Цілеспрямованість – державне регулювання має спрямовуватися на досягнення конкретних цілей.

5. Пріоритетність – виділення основних соціально-економічних проблем розвитку країни, на вирішенні яких державі належить зосередити свої зусилля (через обмеженість наявних державних ресурсів – фінансових, матеріальних, трудових, інформаційних тощо).

6. Комплексність – необхідність використання державою всіх засобів та інструментів, що є в її розпорядженні (правових, економічних, адміністративних тощо).

7. Адаптація – державне регулювання ґрунтується на коригуванні впливу держави на соціально-економічні процеси залежно від внутрішніх чи зовнішніх умов розвитку країни.

8. Мінімальна достатність – держава повинна виконувати тільки ті функції, які не може забезпечити ринок, а функції державного управління мають розподілятися таким чином, що на вищих його рівнях належить вирішувати ті проблеми, які не можуть бути з’ясовані на нижчих.

9. Ефективність – управління економікою повинні здійснювати спеціальні органи державної влади й управління з чітко визначеними правами, компетенцією та обов’язками, застосовуючиважелі впливу, адекватні цілям і ситуації, що склалася;

Основні функції державного регулювання економіки:

• цільова – полягає у визначенні цілей, пріоритетів і основних напрямів розвитку національної економіки;

• стимулюючапередбачає здатність ефективно впливати на діяльність господарюючих суб’єктів і стимулювати економічні процеси у бажаному для суспільства напрямку;

• нормативна(регламентуюча) – держава за допомогою законів, законодавчих актів і нормативів встановлює певні правила діяльності для суб’єктів економіки, визначає правовий простір;

• коригуюча – зводиться до коригування розподілу ресурсів в економіці з метою забезпечення нормальних соціально-економічних умов життя суспільства;

• соціальна – передбачає регулювання державою соціально-економічних відносин, перерозподіл доходів, забезпечення соціального захисту та соціальних гарантій, збереження навколишнього середовища тощо;

• безпосереднє управліннянеринковим сектором економіки – це регулювання державного сектору економіки, створення суспільних товарів і благ;

• контролююча – означає державний нагляд і контроль за використанням і дотриманням законів, нормативних актів, економічних, екологічних стандартів тощо.

Таким чином, державне регулювання економіки – це сукупність форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність суб’єктів господарювання і ринкову кон’юнктуру з метою створення нормальних умов для функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем суспільства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суть державного регулювання, його необхідність і практичне значення	\|	ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.