Лекція 9

План

1. Характеристика і задачі професійно-прикладної фізичної підготовки.

2. Організація професійно-прикладної фізичної підготовки.

Література

1. Раевский Р.Т. Профессионально-прикладная физическая подготовка студентов технических вузов / Раевский Р.Т. – М.: Высшая школа, 1985. – 136 с.

1. Особливість сучасного навчального процесу – напружена праця, поєднується з високими навантаженнями на психоемоційну сферу. У цих умовах спостерігається природна підвищена стомлюваність і зниження працездатності людини; з часом можливо навіть поява функціональних, а надалі й органічних розладів здоров’я.

Серед різних засобів підвищення працездатності, зниження стомлюваності і профілактики відхилень у стані здоров’я однієї з найбільш ефективних вважається фізична підготовка, побудована з урахуванням особливостей виробничої діяльності людини (характеру праці, умов роботи й ін.). Такий вид підготовки називається професійно-прикладною фізичною підготовкою (ППФП).

Мета ППФП – розвиток і підтримка високого рівня професійноважливих фізичних і психічних якостей, умінь і навичок, що дозволяють зберігати високу працездатність. Встановлено, що систематичні заняття ППФП дозволяють на 20 – 30% підвищити продуктивність розумової і фізичної праці, значною мірою, сприяють зниженню захворюваності, особливо простудних і професійних хвороб.

Конкретні задачі ППФП визначаються специфікою виробничої діяльності й особливостями психофізичного розвитку індивідуума. Аналіз професійної діяльності інженерів і студентів технічного профілю свідчить про значні розходження в характері, організації й умовах праці, його багатогранності. Наприклад, праця інженерів – конструкторів, інженерів – економістів відрізняється гіподинамією (тривалим перебуванням у малорухомій позі), монотонністю дрібних ручних операцій, навантаженням на зоровий аналізатор, високою концентрацією уваги. Звідси випливає необхідність підвищених обсягів фізичних навантажень як компенсації гіподинамії, спеціальних вправ для поліпшення мозкового кровообігу, для м’язів очей, психотренінгу на концентрацію уваги і зосередженості.

Інженерам, робота яких пов’язана з постійним пересуванням, потрібно гарна загальна витривалість, оскільки вона певною мірою визначає загальну працездатність, а також висока стійкість до атмосферних змін (температури, вологості й ін.). Робота інженерів деяких авіаційних спеціальностей або тих, хто пов’язаний з монтажними операціями на висоті, визначає обов’язковий розвиток вестибулярного апарата, спритності, гнучкості.

Характер праці студентів у період аудиторних занять відрізняється гіподинамією, абсолютною перевагою розумової праці, високим навантаженням на зоровий аналізатор. Тому в таких умовах можна рекомендувати студентам приблизно таку ж спрямованість ППФП, як, скажімо, і для інженерів – конструкторів. Проте, на виробничій практиці характер роботи здобуває нові, суто професійні риси, що обумовлює відповідну зміну.

Таким чином, ППФП як для інженерів різних спеціальностей, так і для студентів буде мати свої, характерні для кожного випадку відмінності, Проте для інженерів і студентів технічного профілю можна виділити основні загальні задачі ППФП:

– підвищення фізичної динамічної працездатності за рахунок удосконалювання фізичних якостей: витривалості, сили, гнучкості, координації рухів, спритності і т.д.;

– забезпечення високого рівня функціонування серцево-судинних, дихальних, кістково-м’язевих, теплорегулюючої систем організму, його вестибулярного апарата;

– вироблення високої стійкості до несприятливих погодних умов; розвиток психічних якостей і навичок: уваги, оперативного мислення, емоційної стійкості, сміливості, рішучості, стійкості, цілеспрямованості, уміння мобілізувати і сконцентрувати зусилля на виконанні однієї задачі, швидко розслабитися і заспокоїтися;

– придбання необхідних знань для удосконалювання своєї ППФП і організації ППФП на виробництві.

Ефективність ППФП багато в чому визначається активною позицією учасників, самостійною роботою над собою. Оскільки поняття ППФП має на увазі розвиток фізичних і психічних якостей, вона тісно переплітається з психорегуляцією. Мета психорегуляції – розвити уміння мобілізувати і сконцентрувати свої фізичні і психічні можливості в єдине ціле для якнайшвидшого досягнення поставлених задач, швидко розслабитися після виконання роботи, переключитися на іншу роботу, іншими словами – навчитися свідомо керувати своїми фізичними можливостями.

2. Для рішення задач ППФП необхідні теоретичні і практичні заняття. За своєю спрямованістю з дидактичної точки зору їх раціонально підрозділити на фізичну і психічну підготовку. Співвідношення фізичної і психічної частин підготовки залежить від характеру праці і дещо відрізняється у студентів та інженерів. Для одних це, в основному, за винятком періодів сесії та іспитів, тільки фізична підготовка, для інших, з огляду на високий ступінь нервово-емоційної напруженості, зростає частина психічної підготовки.

Теоретичні заняття можуть мати характер бесід викладача зі студентами або самостійним вивченням літературних джерел. На заняттях корисно розглянути такі теми: вимоги до психофізичної підготовки інженерів з урахуванням обраної спеціальності, виробничих умов і виконуваного виду діяльності; роль виробничої фізичної культури і ППФП у забезпеченні професійної дієздатності; ППФП у системі фізичного виховання працюючих; засоби і форми фізичного виховання для формування професійно важливих психофізичних якостей.

Практичні заняття повинні включати загальнорозвиваючі і спеціальні вправи для цілеспрямованого формування й удосконалювання професійно важливих психофізичних якостей і навичок, які гартують процедури, елементи масажу. Використовують підготовчі, основні і спеціальні вправи з легкої атлетики, плавання, гімнастики, важкої атлетики, акробатики, туризму, ігрові вправи і спортивні ігри (баскетбол, футбол, водне поло, волейбол). Як засоби ППФП можуть бути використані окремі елементи професійної діяльності, наприклад вибігання по крутим сходам.

Практичне заняття повинне мати характер творчого процесу, який розвиває логічне мислення, пам’ять, навіть фантазію і супроводжуватися позитивними емоціями. Заняття ППФП організують звичайно 2 – 3 рази на тиждень. Методику проведення кожного заняття розробляють з урахуванням можливостей студентів, індивідуальні особливості організму, специфіку ППФП, обумовлену характером виробничої діяльності.

При складанні розкладу занять, особливо для студентів 1 – 2 курсів, потрібно, по можливості, враховувати циклічність психофізіологічних функцій організму і розумової працездатності в межах навчального дня, тижня і семестру. Дослідженнями встановлено, що протягом навчального дня працездатність поліпшується до 15 години, згодом працездатність погіршується. Тому найбільш важкі для засвоєння дисципліни, які вимагають великої зосередженості, уваги і розумового напруження (наприклад, математика, теоретична механіка, опір матеріалів, інші спеціальні предмети), краще планувати на другу – третю пари. Заняття ж ППФП доцільно передбачити на першій або четвертій парі. Очевидно, якщо ППФП проводиться після робочого дня, то вона повинна одночасно вирішувати і задачі відновлення.

На заняттях, проведених на початку тижня, краще вирішувати задачі вивчення й удосконалювання техніки виконання окремих вправ, фізичне навантаження рекомендується за частотою пульсу установити не більш 140 уд/хв при середній емоційній насиченості. Це дає можливість помірковано підвищити працездатність, зрівноважити психофізіологічні функції після занять, зняти нервове напруження, яке нагромадилось протягом навчального дня. У другій половині тижня заняття варто проводити з більш високим фізичним навантаженням (за частотою пульсу до 160 уд/хв.), на високому емоційному рівні. Це досягається використанням на заняттях ігрових і змагальних елементів. Такі заняття дозволяють зняти нервове напруження, що нагромадилася з початку тижня, поліпшити психоемоційний стан (настрій, самопочуття, активність і т.п.) і на цій основі підвищити працездатність.

Розподіл навчального матеріалу по видах спорту протягом навчального року такий:

– у вересні – жовтні – заняття з легкої атлетики з поступовим нарощуванням їхньої щільності й інтенсивності. Для підвищення інтересу студентів до занять ППФП раціонально змінювати види діяльності;

– у листопаді – грудні ефективним засобом поліпшення працездатності і психоемоційного стану служить плавання. Заняття з плавання варто проводити відповідно до вузівської програми;

– у січні – самий напружений період у житті студентів – екзаменаційна сесія. У цей час значення занять ППФП важко переоцінити. Як відомо, у день іспитів студенти випробують сильне нервове напруження, що у більшості триває досить довго і може призвести до небажаних змін функціональних систем організму (особливо нервової і серцево-судинної). Тому після іспиту необхідно проводити заняття ППФП тривалістю не менш 45 – 60 хв з ігровою спрямованістю (волейбол, баскетбол, футбол). Після таких занять працездатність і психоемоційний стан студентів практично відновлюються, що дозволяє більш ефективно готуватися до чергового іспиту;

у лютому – березні й у першій половині квітня доцільно проводити заняття ППФП із застосуванням засобів атлетичної гімнастики;

– у другій половині квітня, у травні і червні найкраще проводити змішані заняття (легку атлетику зі спортивними іграми). Характерною рисою всіх занять повинна бути досить висока їхня щільність (до 70%), інтенсивне фізіологічне навантаження (за частотою пульсу в межах 130 – 160 уд/хв.) і підвищена емоційна насиченість.

Пропонований графік занять забезпечує гарну працездатність студентів протягом усього навчального року. З метою загартовування заняття ППФП краще цілорічно організовувати на відкритому повітрі, а після їхнього закінчення неодмінно прийняти відновлювані водні процедури – контрастний душ й ін.

«Професійні шкідливості на виробництві»

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ОСНОВИ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.