Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Конфлікти професійного самовизначення

Література

ПЛАН

Лекція 3. Розвиток професійно обумовлених деструкцій особистості

ГЛОСАРІЙ

Професія (фах) — виокремлений ("окреслений") у рамках суспільного поділу праці комплекс дій та відповідних знань, що вимагає відповідної освіти чи кваліфікації, які особа може виконувати відносно постійно, та які становлять засоби утримання для неї.

Професіоналізм - особлива властивість людей системно, ефективно і надійно виконувати складну діяльність у найрізноманітніших умовах.

1. Конфлікти професійного самовизначення.

2. Кризи професійного становлення особистості.

3. Стратегії професійного розвитку особистості.

1. Бурлачук А.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций. – М, 1998.

2. Грановская P.M., Крижанская Ю.С. Творчество и преодоление стереотипов. – СПб., 1994.

3. Зеер Э.Ф. Психология профессий: Учебное пособие для студентов вузов.– 2-е изд., перераб., доп.– М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2003.

4. Митина A.M. Психология профессионального развития учителя. – М., 1998.

5. Практикум по психологии профессиональной деятельности / Под ред. Г.С. Никифорова, М.А. Дмитриевой, В.М. Снеткова. – СПб., 2001.

Найважливішим критерієм усвідомлення і продуктивності професійного становлення особистості є її здатність знаходити особистісний сенс в професійній праці, самостійно проектувати, творити своє професійне життя, відповідально приймати рішення про вибір професії, спеціальності і місця роботи. Звичайно, ці життєво важливі проблеми виникають перед особистістю впродовж усього її життя. Особистість ж постійно змінюється, розвивається. Отже, на різних стадіях її розвитку одні і ті ж завдання професійного самовизначення вирішуються по-різному. Постійне уточнення свого місця у світі професій (або конкретної професії), осмислення своєї соціально-професійної ролі, відношення до професійної праці, колективу і самого себе стають важливими компонентами життя людини. Іноді виникає відчуження від професії, людина починає нею обтяжуватися, відчуває незадоволення своїм професійним положенням. Нерідкі випадки вимушеної зміни професії (спеціальності) і місця роботи.

Можна констатувати, що перед особистістю постійно виникають проблеми, що вимагають від неї визначення свого відношення до професій, іноді аналізу і рефлексії власних професійних досягнень, ухвалення рішення про вибір професії або її зміну, уточнення і корекції кар'єри, вирішення інших професійно обумовлених питань. Увесь цей комплекс проблем в професіоведенні пояснюється поняттям професійного самовизначення.

Сторонами внутрішньо особистісного конфлікту самовизначення є різні складові структури особистості. Можна виділити конфлікти, обумовлені наступними чинниками:

– розузгодженням складових спрямованості : протиріччями між соціально-професійними експектаціями і професійною дійсністю, між мотивами професійного зростання, успіху і матеріального благополуччя, між високим рівнем домагань(самооцінки) і самоповагою, між неусвідомленими мотивами(прагнення до влади, підпорядкування) і ціннісними орієнтаціями та ін.;

– неспівпадання характеру професійної діяльності рівня професійної компетентності ,що породжує внутрішньо особистісні конфлікти між усвідомленою необхідністю у підвищенні кваліфікації і недостатньою професійною активністю, між незадовільним змістом праці і небажанням змінити професію, між відсутністю перспектив кар’єри і рівнем професійної компетентності та ін.;

– протиріччя між спрямованістю особистості на досягнення успіху, кар'єри, високі матеріальні блага і недостатнім рівнем розвитку соціально-професійних здібностей, якостей , психофізіологічних властивостей, станом здоров'я та ін.;

– не співпадання уявлення про свої професійні переваги і реальні професійні можливості: протиріччями між "Я-можливим" і "Я-реальним", між "Я-ідеальним" і "Я-деформованим". Найважливішим чинником, що утворює конфлікт, виступає мотив відповідності самому собі. Цей мотив пов'язаний з самооцінкою і забезпечує несуперечність "Я-образів";

– протиріччя між професійними можливостями, потенціалом, здібностями і соціальними обмеженнями, обумовлені віком, статтю, етнічною приналежністю, зовнішністю; між необхідністю професійної мобільності і виразно вираженою віковою ригідністю; між потребою в продовженні професійної кар'єри і вимушеним виходом на пенсію та ін.

Перша група протиріч характерна для осіб, що знаходяться на стадії оптації, друга проявляється на стадіях професійної підготовки і профадаптації , третя і четверта – на стадіях професіоналізації і майстерності, п'ята група створює конфлікти на завершальній стадії професійного становлення.

Внутрішньо-особистісні конфлікти на відміну від міжособистісних людиною не завжди усвідомлюються. Як правило, вони проявляються у вигляді астенічних емоційних переживань, пригніченого настрою, фрустрації, підвищеній дратівливості, агресивності, тривожності та ін. Симптоми емоційного неблагополуччя спонукають людину до пошуку шляхів зняття психічної напруги. Вирішення внутрішньо-особистісного конфлікту професійного самовизначення вимагає високої психологічної компетентності і не завжди під силу самій людині. Психологічну допомогу і підтримку у вирішенні цих конфліктів може зробити спеціально підготовлений практичний психолог. Способи вирішення внутрішньо-особистісних конфліктів залежать від характеру протиріч, розузгоджень, що виникають в процесі професійного розвитку людини.

Таким чином, можна виділити ряд типових психологічних проблем, що породжують внутрішньо-особистісні конфлікти професійного самовизначення:

– розузгодження ідеального і реального образу професії і самооцінки : "Я-реального", "Я-можливого" і "Я-деформованого";

– невідповідність професійної кваліфікації рівню домагань в області кар'єри, матеріального і морального заохочення;

– неправильний, вимушений вибір професії, місця роботи і посади;

– протиріччя між усвідомлюваними і неусвідомлюваними складовими професійної свідомості.

Е.В. Белікова виділила наступні типи і види конфліктів професійного самовизначення.

Мотиваційно-потребові конфлікти виникають в ситуації осмислення суб'єктивної значимості професійної діяльності.

До мотиваційно-потребових конфліктів відноситься конфлікт вибору професії, конфлікт професійного зростання, конфлікт професійної кар'єри :

– конфлікти вибору професії пов'язані з виникненням у свідомості суб'єкта сумніву в правильності професійного вибору, з неміцністю професійних намірів, з розчаруванням, невдоволенням вибраною професією. Більшість молодих людей, що переживають конфлікти вибору професії, усвідомлюють, що психологічний дискомфорт, який вони випробовують, пов'язаний з небажанням працювати по професії, з наміром спробувати себе в іншій сфері;

– конфлікти професійного зростання виникають на стадії, коли сумніви в правильності зробленого вибору залишилися позаду. Як правило, вже є певний професійний досвід і місце роботи. Хтось вже добився певних професійних успіхів. Але хтось починає випробовувати нестачу досвіду, бажання мати більш високий результат. Ревізія професійного життя ініціює визначення нових життєво значимих цілей;

– конфлікт професійної кар'єри виникає частіше на стадії первинної професіоналізації, коли з'являється бажання просуватися по службовим сходам, потреба обійняти керівну посаду, самоствердитися і в той же час усвідомлюється необхідність переробки, систематизації знань, підвищення кваліфікації. Відчуття незадоволеності, бажання досягти більшого підштовхують до досягнення нових результатів, примушують приймати ті або інші рішення.

Когнітивно-діяльнісні конфлікти детермінуються незадоволенням змісту і способів здійснення учбово-професійної і професійної діяльності. Дані конфлікти актуалізують питання "як"? У разі зіткнення ідеальних уявлень про професію з реальними враженнями виникає розчарування, відчуття обману. Суб'єкт усвідомлює, що його надії не виправдалися, він займається тим, що йому не подобається. Когнітивно-діяльностні конфлікти можна розділити на:

– конфлікти професійних експектацій можуть виникати ще в період навчання, особливо при проходженні практики. Відчуття порожнечі, нудьги, незадоволення практичною стороною діяльності примушують вирішувати питання "що робити далі"?;

– конфлікти незадоволення змістом і способами діяльності породжують, як правило, перебудову смислових структур професійної свідомості, переорієнтовують особистість на нові цілі, готують зміну способів діяльності. Першими ознаками розладу, начала дозрівання протиріччя являються малопомітні зміни колишніх стосунків до предметів, людей і ситуацій. Це призводить до появи нових дій і звичок, інших вимог до себе і інших, нового відношення до професії;

– статусно-ролеві конфлікти ініціюються підвищенною соціально-професійною активністю особистості внаслідок її незадоволення своїм соціальним і професійним статусом або статусом професії в суспільстві.З'являються сумніви у виправданості професійних намагань, відчуття незатребуваності, непотрібності. Це призводить до виникнення особливого емоційного стану – професійного песимізму, що, у свою чергу, викликає необхідність ревізії професійного життя, прийняття рішення про зміну посади, професії.

Поведінкові конфлікти обумовлені труднощами адаптації в колективі, переслідуючими людину в перші місяці роботи. Зміна професійної ситуації розвитку, новий вид провідної діяльності підштовхують до зміни поведінки,освоєнню нової соціальної ролі. Ці конфлікти представлені адаптаційними, соціально-ролевими конфліктами, конфліктами незадоволення трудовими взаємовідносинами:

– адаптаційний конфлікт виникає не лише після завершення професійної освіти, коли входження в новий різновіковий колектив вимагає часу і викликає стан напруги. Зміна роботи завжди пов'язана з необхідністю перебудови виробничих стосунків. Гострота цього моменту залежить від особистісних особливостей фахівця, його комунікативної, соціальної і професійної компетентності. Як правило, адаптаційні конфлікти короткочасні за часом і завершуються прийняттям норм професійної діяльності і професійного спілкування. Можливий деструктивний вихід з цього конфлікту проявляється відчуженням від колективу, розвитком фрустраційних реакцій;

– соціально-рольовий конфлікт особливо актуальний для жінок, оскільки вимоги, які пред'являють до жінки сім'я і робота, багато в чому суперечливі. На роботі переважає "етика індивідуалізму", тобто автономії і справедливості, вдома – "етика турботи" з її цінностями альтруїзму, самопожертвування, служіння близьким. Для того, щоб бути успішною в професійному світі, жінка повинна імітувати чоловічу ролеву поведінку і відмовлятися від властивого їй феміністичного типу поведінки. При поєднанні сімейних і професійних ролей виникає цілий ряд конфліктів і тривог : жінки хвилюються , що завдають дітям емоційного збитку, що їх професійне життя неповноцінне внаслідок того, що частину часу і енергії вони віддають дітям, що їх брак страждає від усього цього, що їх емоційні і фізичні ресурси напружені до межі.

Суперечність вимог, що пред'являються різними соціальними ролями, призводить до внутрішньо-особистісного конфлікту; веде до відчуття психологічного дискомфорту, неблагополуччя і провокує неякісне виконання професійних функцій.

Смисловий конфлікт – найгостріший тип конфлікту професійного самовизначення особистості, він пов'язаний з втратою сенсу професійною діяльності і ініціює питання "навіщо"? Конфлікт характеризується різкою зміною світовідчуття, похмурим забарвленням світогляду, суджень, оцінок, видозміною усієї системи цінностей людини. Спостерігається стійке зниження рівня оптимізму, похмурість прогнозів, скутість волі і зниження самооцінки особистості, посилюється незадоволеність собою, навколишніми людьми. Частіше смисловий конфлікт виникає на стадії вторинної професіоналізації або на стадії професійної майстерності, коли особистість переростає свою професію.

Ми виділяємо два види смислового конфлікту:

– конфлікт нереалізованих можливостей – це бунт проти себе. Особистість відчуває потребу в самореалізації , тому прагне до активності. Інший варіант цього конфлікту обумовлений неможливістю здійснити задумане через об'єктивні обставини(народження дітей, зміна місця проживання, сімейно-побутові негаразди та ін.);

– конфлікт самонеприйняття і безвихідності –один з найтрагічніших видів конфлікту професійного самовизначення. Він або виникає в ситуації безробіття, або обумовлений заниженою або частіше завищеною самооцінкою.

Таким чином, розглянуті конфлікти професійного самовизначення відрізняються своєрідністю професійної ситуації розвитку і індивідуально забарвленим способом виконання діяльності.

В процесі професійного становлення особистості постійно виникають проблеми самовизначення: при виборі професійного учбового закладу , професії, спеціальності, при включенні в професійний колектив і т. п. – і завжди самовизначення приймає характер конфлікту, котрий стає основою кризових явищ.

У зв'язку з цим виникає необхідність чіткого розділення понять "криза" і "конфлікт", оскільки в деяких випадках їх феноменологія співпадає.

Криза виникає в процесі накопичення різноманітних протиріч, конфлікт – зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій. У обох випадках йдеться про процес вирішення протиріч. Відмінність полягає у формі переживання: конфлікт – гостріше емоційне переживання, криза ж – глибше, складніше переживання. Різні вони і по впливу на особистість. Криза, на наш погляд, викликає кардинальні зміни у свідомості і діяльності індивіда, безпосередньо пов'язана з процесом розвитку особистості і робить визначальний вплив на становлення індивіда.

Таким чином, конфлікти професійного самовизначення виражаються в порушенні психологічної рівноваги, ускладненні, основних видів діяльності, неможливості реалізації планів і програм до тих пір, поки не вирішиться протиріччя. Нездатність особистості самостійно вирішити конфлікт професійного самовизначення посилює негативні тенденції професійного розвитку і породжує кризи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Обов’язки соціального працівника	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.