МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИЗасоби удосконалення спритності У повсякденній руховій діяльності різні координаційні здібності проявляються у тісній взаємодії між собою та з іншими фізичними якостями. Тому, якщо для розвитку фізичних якостей та удосконалення техніки використовуються складнокоординаційні вправи, то одночасно удосконалюється і спритність. У свою чергу, вибіркове удосконалення будь-якої координаційної здібності сприяє удосконаленню фізичних якостей та інших здібностей. Комплексно удосконалюючи спритність студентів, використовують різні методичні прийоми, серед яких відзначимо: • виконання вправи з різних незвичайних вихідних положень і закінчення такими ж кінцевими положеннями; • виконання вправи в обидва боки, обома руками і ногами в різних умовах; • зміну темпу, швидкості і амплітуди рухових дій; • варіювання просторових меж виконання вправи; • виконання додаткових рухів; • щойно засвоєну вправу виконують у різних комбінаціях з раніше вивченими. Названі прийоми допоможуть забезпечити основну умову удосконалення спритності – новизну вправ. При цьому застосовують такі параметри навантаження: • складність рухових дій студентів коливається в межах від 40% до 70% від максимального рівня ( тобто того, перевищення якого не дозволяє виконувати завдання: зберегти рівновагу, оцінити просторові чи часові параметри тощо). Така складність ставить перед функціональними системами організму студентів вимоги, які стимулюють адаптаційні реакції, але не викликають втоми аналізаторів, забезпечуючи можливість виконати достатній для тренування обсяг роботи; • інтенсивність роботи у початківців відносно невисока і може бути забезпечена виконанням різноманітних нескладних естафет з м’ячами і без м’ячів, киданням на точність, із включеннями нескладних акробатичних вправ, стрибків тощо; • тривалістьокремої вправи (підходу, завдання) становить від 10 до 120 с, або до появи втоми; • кількість повторень окремої вправи ( підходу, завдання) при нетривалій роботі (до 5 с) може бути від 6 до 10–12, при триваліших завданнях – 2–3; • тривалість активного або пасивного відпочинку між вправами – 1-2 хв. Під час активного відпочинку паузи заповнюють вправами на розслаблення і розтягування, ідеомоторні дії, самомасаж.
1. Бальсевич В.К. Физическая культура для всех и для каждого. - М., 1988. - 85с. 2. Болобан В.Н., Мистулова Т.Е. Дидактическая система обучения спортивним упражнениям со сложной координационной структурой // Наука в олимпийском спорте. – К., – 1995. – № 2. – С. 27–30. 3. Волков В.М. Спортсменам об отдыхе. – М.: “ФиС”, 1972. – 80 с. 4. Воячецкий 3. Развивая силу // Физическая культура в школе,2000. – № 2. – С.46. 5. Ильинич В.И. Профессионально-прикладная подготовка студентов вузов. Научно-методические и организационные основы. - М., 1978. -156с. 6. Линець М. М. Основи методики розвитку рухових якостей //Навчальний посібник для фізкультурних вузів. – Львів : “Штабор”,1997. – 204с. 7. Ильинич В.И. Профессионально-прикладная подготовка студентов вузов. Научно-методические и организационные основы. – М., 1978. – 156с. 8. Массовая физическая культура в вузе / Под ред. Маслякова В. А. – М.: Высшая школа, 1991. – 240с. 9. Матвеев Л. П. Теория и методика физической культуры : Учебник для институтов физ.культуры . – М.: “ФиС”, 1991. – 543с. 10. Мурза В.П. Фізичні вправи і здоров’я. – К.: Здоров’я, 1991 – 256 с. 11. Платонов В. М. Адаптация в спорте. – К.: Здоровье, 1988. – 216с 12. Романенко В.А., Максимович В. А. Круговая тренировка при массових занятиях физической культурой.- М.: “ФиС”, 1986. – 143с. 13. Фізична культура. Програма для загально-освітніх навчальних закладів. – К:. – Перун, – 1998, 76с. 14. Фізичне виховання. Навчальна программа для вищих навчальних закладів України І-ІІ, ІІІ-ІV рівнів акредитації. – Київ, 2003. – 42с. 15. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів.Частина 1.- Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2006. – 272с. Читайте також:
|
||||||||
|