Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






МОРФОЛОГІЧНИЙ СПОСІБ СЛОВОТВОРУ

Ліс

План

СЛОВОТВІР

1. Словотворення як джерело збагачення словникового складу мови.

2. Зв’язок словотвору з лексичною і граматичною системами мови.

3. Основні поняття словотвору:

- непохідне й похідне слово;

- твірне слово;

- твірна основа;

- словотворчий засіб; словотворчі засоби, вживані в українському словотворі;

- словотвірний ланцюжок;

- словотвірне гніздо;

- словотвірне значення;

- словотвірна мотивація;

- спосіб словотвору.

4. Способи словотвору в сучасній українській мові:

а) морфологічний спосіб словотвору і його різновиди;

б) морфолого-синтаксичний спосіб словотвору, його різновиди;

в) лексико-синтаксичний спосіб словотвору;

г) лексико-семантичний спосіб словотвору.

 

Словотвір є основним джерелом збагачення словникового складу мови. Інше джерело поповнення лексики – запозичення – становить всього 11-12%.

Термін словотвір вживається і для назви розділу мовознавчої науки.

Словотвір – відносно молода лінгвістична дисципліна. Інша її назва – дериватологія (від лат. derivatio – відхилення, утворення і гр. logos – учення).

До недавнього часу словотвір не вважали окремою галуззю мовознавства. Питання словотвору розглядалися у межах морфології або лексикології. У 19ст. багато мовознавців вивчали словотвір в етимології.

Як розділ морфології словотвір розглядали М.В.Ломоносов, О.Х.Востоков, В.О.Богородицький, Б.І.Буслаєв, П.Ф.Фортунатов, О.І.Бодуен де Куртене, Л.А.Булаховський; як розділ лексикології – О.О.Потебня; як окремий розділ граматики – Л.В.Щерба; як частину семасіології – Г.О.Винокур (Словотвір сучасної української літературної мови, К.: “Наук.думка”,1979.- с.5).

У наш час словотвір визначається як окрема мовознавча галузь, оскільки він має чітко визначений предмет дослідження, власну проблематику, систему наукових термінів, методи наукового дослідження.

Вивченню словотвору присвячені праці багатьох українських дериватологів, серед яких імена І.І.Ковалика, Л.О.Родніної, В.М.Русанівського, А.П.Грищенка, К.Г.Городенської, Н.Ф.Клименко та багатьох інших. Найвагомішим дослідженням є колективна монографія “Словотвір сучасної української літературної мови”. – К.: “Наукова думка”, 1979. – 406 с.). Багато праць присвячено і дослідженню історичного (діахронічного) словотвору, який вивчає словотвірні явища від початку становлення української мови до сучасного її стану на відміну від синхронічного, який вивчає стан словотвру на певному етапі розвитку мови.



Интернет реклама УБС

Словотвір – це: 1. Розділ науки про мову, що вивчає творення нових слів на основі наявних у словниковому складі, які мотивують похідні утворення; це вчення про будову похідних слів, про засоби і способи їх творення. Словотвір встановлює й описує структуру та значення похідних слів, їх складові компоненти, основні засоби й способи деривації, словотворчі моделі, вивчає групування похідних слів у словотворчі ряди і гнізда, вивчає словотворчі значення й категорії, з’ясовує принципи побудови й організації словотворчої системи в цілому.

2. Процес (або результат) творення нових слів на основі однокореневих слів або словосполучень за певними моделями і закономірностями, які існують у мові (Словник лінгвістичних термінів Д.І.Ганича та І.С.Олійника. – С.273 – 274).

Отже, словотвір – розділ мовознавства, що вивчає творення похідних слів. В українському мовознавстві засновником дериватологічної школи є професор І. Ковалик. В самостійну галузь мовознавства він оформився в 60-х рр. ХХст. (Укр. мова. Енциклопедія. – С.570).

Похідниминазиваються такі слова, які утворені від інших слів. Їх ще називають мотивованими, оскільки їх значення легко визначається (мотивується) значенням інших слів: настільна (лампа) – та, що на столі; дерев`яний (стіл) – бо з дерева, листяний (дощ) – бо утворений падінням листяі т.д.

Непохіднимиє слова простіші за будовою, немотивовані. В.О.Горпинич зазначає, що “ознаками похідного слова здебільшого виступають суфікси та префікси. Якщо в слові можна виділити суфікс або префікс, то таке слово належить до похідних: боро-ть-б-а, сів-б-а. Слова, в яких немає ні суфіксів, ні префіксів, – непохідні: ліс, степ, дуб, береза, сосна та ін.” (Українська мова, ч.1. за ред. П.С.Дудика, 1998. – С.174). Але і похідні слова є такими, що складаються лише з кореня: зелень, синь, хід, біг від зелений, синій, ходити, бігати.

Кожне похідне слово твориться на основі якогось іншого слова.

Слова, які служать основою для творення інших слів, називаються твірними. В українській мові більшість слів є твірними для інших. Всього 5 тисяч слів, переважно застарілих та іншомовних, мають нульовий словотворчий потенціал, тобто від них не утворюються нові слова (наприклад, адажіо, буклет, вінегрет, авеню). Твірне слово може бути і похідним, і непохідним.

Наприклад, слово газета є твірним для багатьох інших, зокрема, для слів газет-к-а, газет-н-ий, газет-яр. Новоутворені слова в свою чергу можуть бути основою для утворення інших слів: від слова газетний утворюється слово газетник; газетник є твірним для слова газетниця; слово газетярка утворилося від газетяр і т.д.

Якщо твірні і похідні слова розмістити в порядку їх творення, коли кожне попереднє є твірним для наступного, то утворюється словотвірний ланцюжок, що об`єднує ряд споріднених слів, які перебувають у відношенні послідовної похідності. Причому на основі одного твірного слова виникає кілька словотвірних ланцюжків:

газет-к-а

газета газет-н-ий газет-н-ик газет-н-иц-я

газет-яр газетяр-к-а .

Словотвірні ланцюжки є двох типів: складаються з похідних однієї частини мови (читати – начитати /начитувати/ – поначитуватися) і з різнихчастин мови (герой – геройство – геройствувати; глибокий – глибина – глибинний; вітер – вітряний – вітряно і т.д.).

При поступовому ланцюговому зв’язку твірна основа ускладнюється послідовно, утворюючи кілька ступенів: мати – матуся – матусенька – матусеньочка і т.д.

При радіальному зв’язку похідних слів, який іде у вигляді променів, спрямований по радіусу, твірна основа мотивує кілька похідних :

 

книжка книжечка

книжковий

книга книжний книжник

книгар книгарня

(див. також газета)

 

Сукупність словотвірних ланцюжків утворює словотвірне гніздо, в якомуслова упорядковані відношеннями похідності й об’єднані спільним коренем (Укр. мова. Енциклопедія. – С.573). Початкове слово гнізда – немотивоване, а всі інші – мотивовані. Словотвірні гнізда виступають реєстром для побудови словотвірних словників. В українській мові такими є “Українсько-російський словотвірний словник“ З.С.Сікорської (Київ, 1985 р., 31000 слів; Словотворчий словник – додаток до тексту праці В.О.Горпинича, “Будова слова і словотвір”. – К., 1977). Словотвірні гнізда у подібних словниках становлять від двох слів до кількох десятків. (Див. також А.Н.Тихонов. Словообразовательный словарь русского языка. В 2-х т. Ок. 145000 слов. – М.: Рус. Яз., 1985).

Для з’ясування, як виникло те чи інше слово, не досить виконати морфемний аналіз слова. Необхідно з’ясувати також словотвірну специфіку морфем, з яких це слово утворено, їх значення, зв’язки і співвідношення, в яких вони перебувають. Наприклад, у словах пригріти і придніпровський наявна спільна морфема – префікс при-. Однак перше слово співвідноситься з дієсловом гріти, а друге – з відмінковою прийменниковою формою іменника при Дніпрі.

Основним поняттям словотвору є поняття твірної основи.

Щоб визначити твірну основу, необхідно зіставити твірне слово і похідне. Спільна частина цих слів і є твірною основою. Наприклад, для слова лісний твірним є слово ліс. Зіставивши обидва слова, визначаємо спільну частину їх:

ліс-н-ий

Спільною частиною є ліс- – це і є твірна основа. Для слова лісник твірним є лісний, отже, спільна частина для них (тобто твірна основа для лісний) – лісн-:

лісний

лісн-ик.

Та частина основи похідного слова, яка залишається після вичленування твірної основи, називається словотвірним засобом. У першому прикладі це суфікс -н-, у другому -ик, закінчення при словотвірному аналізі слова до уваги не береться. Словотвірні засоби ще називаються словотвірними формантами. Якраз словотвірним засобом похідне слово відрізняється від твірного. У шкільній практиці він позначається значком S.

Словотворчими засобами в українській мові є суфікси і префікси, інтерфіксиіпостфікси, зрідка закінчення. Покажемо їх схематично:

                   
 
         
 


Вода писати хліб робити чергувати заборонити

S S S S S

водяний переписати хлібороб чергуватися заборона

 

Як допоміжні засоби в ролі словотворчих є чергування фонем (дім – домовий), спрощення в групах приголосних (тиждень – тижневий) та наголос (за/мок – замо/к, ліка/рський – лі/карський). За допомогою словотворчого форманта виражається словотвірне значення слів – значення, яке властиве тільки похідним словам одного словотвірного типу– ряду слів (найменше двох), що належать до однієї частини мови, утворені за допомогою одного форманта, який надає словам того самого значення, від слів однієї частини мови. Наприклад, іменники – назви діячів оформлені за такими словотвірними типами: утворені від дієслів за допомогою суфіксів -льник (мастити – мастильник, лущитилущильник), -ач: (слухатислухач, читати – читач). Словотвірні типи є продуктивні і непродуктивні, як продуктивні і непродуктивні афікси.

Сукупність словотвірних типів і словотворчих засобів становить словотвірну систему мови.

Найважливішим у словотворі є правильне визначення мотивації слів. Словотвірна мотивація – це відношення між двома спорідненими словами, значення одного з яких або визначається через значення іншого (стіл – столик, тобто “маленький стіл”), або тотожне значенню іншого в усіх компонентах, крім граматичного значення частини мови (бігти – біг) (Словник лінгв. Термінів. – С.276). Якщо словотвірна мотивація визначена неправильно, неправильно буде визначений і спосіб творення слова.

Словотвірна мотивація здебільшого однозначна, але існують слова з подвійною мотивацією. Наприклад, слова на зразок пришкільний, придніпровський і под. можна мотивувати як префіксальні утворення (від шкільний, дніпровський)і як суфіксально-префіксальні (від при школі, при Дніпрі).

Спосіб словотвору – прийом зміни твірного слова або словосполучення (його морфемної будови, звукового складу, лексичного значення), внаслідок чого утворюється нова похідна одиниця (Українська мова. Енциклопедія. – С.589). В українській мові похідні слова утворюються на основі морфологічного способу словотвору і неморфологічних, до яких належать морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний, лексико-семантичний.

 

Суть морфологічного способу словотвору полягає в утворенні нових слів поєднанням основ і словотвірних афіксів або способом основоскладання.

Виділяють такі різновиди морфологічного способу словотвору: афіксальний, безафіксний, основосладання.

Найбільш поширеним і продуктивним в українській та інших слов’янських мовах є афіксальний словотвір, що виявляється у з’єднанні афіксальних морфем з твірною основою в одне слово за певними словотвірними моделями (правилами, тенденціями), що діють у даній мові на різних етапах її розвитку.1

А ф і к с а л ь н и й с л о в о т в і р – це творення нових слів за допомогою афіксів. Різновидами афіксального словотвору є префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, постфіксальний, префіксально-постфіксальний, суфіксально-постфіксальний, префіксально-суфіксально-постфіксальний.

Префіксальний різновид морфологічного словотвору, або префіксація, – це творення нових слів за допомогою префіксів, наприклад: казати – розказати, звичайний – надзвичайний, зелень – прозелень.

Особливістю цього словотвору є те, що префікс (словотвірний засіб) приєднується до граматично оформленого слова, тому похідні слова за належать до тієї самої частини мови, що й твірні, мотивуючі.

На межі префіксальної морфеми і твірного (мотивуючого) слова не спостерігається помітних фонетичних змін. Лише окремі префікси української мови мають варіантне вираження у зв’язку зі вставкою голосного перед кількома приголосними твірного слова, наприклад: рвати – розірвати, гнати – обігнати. Є ряд випадків, коли префіксацію супроводжує зміна наголосу, наприклад: бі/гти – ви/бігти, смак – при/смак, весна/ - про/весна.

Префіксальний різновид найширше використовується для творення дієслів, обмеженіше – для творення іменників, прикметників, прислівників.

У префіксальному дієслівному словотворі беруть участь власне українські префікси в- (вві-, у-, уві-), ви-, від- (віді-, од-, оді-), до- ( ді-), за-, з- (зі-, із-, ізі-, зо-, с-), на-, над- (наді-), о-, об- (обі-), пере-, перед-, під- (піді-), попри-, про-, роз- (розі-) і рідше – префікси іншомовного походження де-, дез-, дис-, ре- та інші.

Українські префікси вживаються для передачі просторових, часових, об’єктних і розподільчих значень, наприклад: ввести, увійти, вибігти, винести, добігти, дійти, одійти, відіпхнути, забігти, збігти, обійти, обгребти, огородити, окреслити, перебігти, прийти, пройти, розкидати, рознести, розіграти.

Дієслова з префіксами де-, дез- означають здійснення дії, протилежної тій, що названа безпрефіксним дієсловом, наприклад: маскувати – демаскувати, мобілізувати – демобілізувати, організувати – дезорганізувати.


Читайте також:

  1. I спосіб.
  2. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
  3. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
  4. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
  5. Аналогія - спосіб отримання знань про предмети та явища на основі їхньої подібності з іншими.
  6. Атракція як спосіб викликати довіру до реклами
  7. Бюджетний устрійпоказує, в який спосіб побудована бюджетна система. Іншими словами,він відображає організацію вертикальної структури бюджету держави за рівнями влади.
  8. Візуальний спосіб
  9. Віртуальна корпорація” як новий спосіб організації партнерства у веденні бізнесу
  10. Вказати спосіб творення слова.
  11. Графічний спосіб задання множин
  12. Демократія як спосіб організації суспільного життя.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Лексикологія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.