Сутність, класифікація та умови прийняття управлінських рішень

Рішення – це вибір альтернативи, речове відбиття самого управління (менеджменту), в певній мірі – його підсумок. Воно є результатом обдумувань дій і намірів, висновків, міркувань, обговорень, постанов тощо, спрямованих на реалізацію цілей управління.

Рішення вимагають відповідальності, систематизації дій, організованості. Їх можна класифікувати за наступними ознаками:

- за сферою охоплення: загальні рішення (стосуються всієї організації), часткові рішення (стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем тощо);

- за тривалістю дії: перспективні рішення, поточні рішення;

- за рівнем прийняття: рішення на вищому рівні управління, рішення на середньому рівні управління, рішення на нижчому рівні управління.

- за характером вирішуваних завдань організацією: організаційні запрограмовані рішення які виділяти у менеджменті запропонував американський науковець Герберт Сайман на основі залучення комп'ютерної термінології. Це певний відомий перелік кроків, але тут мало альтернатив; організаційні незапрограмовані рішення, викликані новими або невідомими факторами та ситуаціями. Це можуть бути рішення з реалізації цілей організації, поліпшення якості продукції, вдосконалення структури управління, методів мотивації тощо.

Компромісні рішення, які повинні врівноважувати виникаючі протиріччя обгрунтував американський науковець Роберт Кац.

За способом обґрунтування: інтуїтивні рішення, тобто ті, які базуються на відчуттях менеджера у правильності вибору. (обґрунтованість визначається особистими якостями менеджера); рішення, які базуються на судженнях (думках, міркуваннях, висновках). Це вибір, обумовлений знаннями, досвідом, стажем, кваліфікацією. Оскільки ці рішення приймаються безпосередньо менеджером, то вони формуються швидко і без значних витрат. але такі рішення можуть привести до несприйняття нової альтернативи.

Раціональні рішення обґрунтовуються об'єктивними аналітичними процесами.

За способом прийняття: одноособові рішення; колегіальні рішення (розробляє група фахівців, а приймає відповідна група менеджерів); колективні рішення (приймаються загальними зборами).

Успішне прийняття рішень базується на таких умовах, як права, повноваження; обов'язковість, компетентність, відповідальність. Право прийняття рішень мають всі менеджери, але відповідні їх групи можуть, прийняти тільки конкретні рішення, наприклад, загальні рішення можуть приймати тільки лінійні керівники.

Повноваження характеризує межу між групами менеджерів при прийнятті рішень. Наприклад, начальники цехів не можуть приймати рішення, які, згідно посадових обов'язків, може приймати тільки директор підприємства.

Обов'язковість вимагає від менеджера обов'язкового прийняття рішення, якщо його потребує ситуація, що склалась в організації.

Компетентність характеризує вміння менеджера приймати кваліфіковані рішення.

Відповідальність показує, які санкції можна застосовувати стосовно менеджера в результаті прийняття невдалого рішення.

Процес вироблення раціональних рішень може включати наступні етапи:

1. Виникнення ситуації, що вимагає прийняття рішення.

2. Збір та обробка інформації.

3. Виявлення та оцінка альтернатив

4. Підготовка та оптималізація рішення, що приймається.

5. Прийняття рішення.

6. Реалізація рішення та оцінка результатів.

Кожний етап реалізується через відповідні ланки. Схема процесу вироблення раціональних рішень представлена на рис. 30.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Комунікаційний процес	\|	Підходи американського та японського менеджменту до прийняття та забезпечення виконання управлінських рішень

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.