Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ТЕМА ЛЕКЦІЇ № 4 .

Під міжнародними економічними організаціями слід розуміти такі організації, які на основі міжнародно-договірних відносин провадять діяльність, пов'язану з організацією та здійсненням міжнародного економічного співробітництва.

Міжнародні економічні організації користуються імунітетом, що має важливе значення для їхньої діяльності. Відповідно до Конвенції про правовий статус, привілеї та імунітет міжнародних економічних організацій від 5 грудня 1980 р. (Будапешт), міжнародні організації користуються наступними імунітетами:

1. Недоторканість приміщення архівів та документів- приміщення організацій, а також архіви та документи Організації, в тому числі службова кореспонденція незалежно від місця їх знаходження являються недоторканими (ст.5);

2. Імунітети від юрисдикції- майно і активи цих організацій мають імунітет від будь-якої форми адміністративного та судового втручання, за винятком випадків, коли сама організація відмовляється від імунітету (ст. 5).

3. Звільнення від фінансового контролю- фінансова діяльність Організації не підлягає контролю центральними та місцевими органами влади держави її перебування.(ст. 8)

До інших імунітетів Організацій належать–

- Звільнення від податків та зборів. Організації та займані нею приміщення звільняються від прямих податків та інших обов"язкових платежів, що мають податковий характер, за винятком платежів за комунальні та інший послуги, та іни види подібних послуг.

- Організація звільняється від митних зборів та обмежень при ввозі та вивозі предметів, як призначені для службового використання, пільги щодо зв"язку, здіснення друку інформації.

3.2. Міжнародні економічні організації

1. Як зазначається, здійснення світових економічних зв'язків вимагало адекватної інфраструктури. І міжнародні організації стали оптимальною формою співробітництва держав, яка дозволила поєднати повагу до суверенітету з певною інтернаціоналізацією діяльності, без чого нормальне функціонування механізмів світового ринку та формування відповідної системи господарювання було б вкрай обтяжливим.

Міжнародні організації, як зазначається, існують з 1815 p., якщо не раніше^,, проте первісне процес їх створення відбувався досить-таки неквапливо. Однак після Другої світової війни він настільки активізувався, що кількість міжнародних організацій натепер визначенню не піддається. Вважають, наприклад, що їх існує більше 20 тис.

Торкаючись питання про правовий статус зазначених організацій, слід враховувати, що держави, незважаючи на їх фактичне розмаїття, з точки зору класичного міжнародного права за своїм положенням є подібними. Міжнародні організації, навпаки, є зовсім різними за їх компетенцією, функціями, правомочностями. Єдине, що їх поєднує, це те, що жодна з них не має самостійних економічних інтересів і вся їх діяльність спрямована на розвиток економічного співробітництва держав. Унаслідок цього в міжнародному праві вироблено цілий ряд різних класифікацій міжнародних організацій, лише деякі з яких ми розглянемо.

Головною класифікацією міжнародних економічних організацій, яких нараховується близько 350^і, вважається їх розподіл на неурядові та міжурядові (міждержавні). Залежно від мети створення та характеру міжнародних організацій їх спеціальна правосуб'єктність стає різною і зазвичай чітко визначається у відповідних установчих документах. Проте всі вони, між тим, користуються міжнародними привілеями та імунітетами, хоча, на відміну від держав, що їх створили, ці привілеї та імунітети мають суворо функціональний характер.

Міжнародні міжурядові економічні організації своєю чергою поділяються на організації універсального рівня та регіональні міжнародні економічні організації. Універсальною міжнародною економічною організацією можна вважати ту організацію, членство в якій є принципово відкритим для будь-якої держави світу, незважаючи на те, що фактично в ній можуть і не брати участі ті чи інші з цих держав. Навпаки, головною умовою членства в регіональній міжнародній економічній організації є приналежність держави до відповідного регіону.

Нарешті, універсальні міжнародні міжурядові економічні організації поділяються на організації системи ООН та ті, що до неї не входять.

2. Виникнення універсальних міжнародних економічних організацій системи ООН пояснюється тим, що згідно зі Статутом цієї Організації на неї покладено завдання сприяти економічному і соціальному прогресу всіх націй та здійснювати міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного характеру. За задумами засновників того міжнародного порядку, який створювався після Другої світової війни, ООН та її інституції повинні були подолати в економічній сфері негативні наслідки довоєнної протекціоністської системи та побудувати міжнародні економічні відносини на засадах відкритої ринкової економіки.

У Статуті ООН містяться дві глави IX «Міжнародне економічне і соціальне співробітництво» та X «Економічна і Соціальна Рада» (ЕКОСОР), які присвячені організації співробітництва у вирішенні економічних проблем. Визначено, що саме ЕКОСОР здійснює координацію економічної і соціальної діяльності численних органів ООН з питань економічного розвитку, світової торгівлі, валютно-фінансової діяльності, транспорту і зв'язку тощо. З часом виявилося, що для вирішення зазначених завдань поряд з ЕКОСОР чи під її егідою слід створити спеціальні міжнародні організації. Щоправда, дві з них були засновані ще до прийняття Статуту ООН. Це відомі вже МВФ та МБРР. Ці організації повинні були прийти на допомогу державам, що зіткнулися з труднощами кон'юнктурного або структурного характеру. Спільність правового статусу цих організацій полягала в тому, що обидві вони стали у подальшому спеціалізованими установами ООН, унаслідок чого мають майже той самий склад учасників і той же рівень універсальності, що й сама ООН.

Дещо пізніше було створено ще ряд спеціалізованих установ ООН. Так, у 1964 р. засновано Конференцію Об'єднаних Націй з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), яка мала б бути «не настільки прагматичною, як ГАТТ, та краще відповідала б потребам третього світу в плані нормотворчості», яку на підставі резолюції ГА ООН від 30.12.1964 р. було перетворено у постійний орган ГА ООН. У 1967 р. було створено Організацію Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), що мала за мету сприяння індустріалізації країн, що розвиваються, шляхом надання більш широкої допомоги та розробки міжнародної політики, яка відповідала б новому міжнародному економічному порядку.

З діяльністю цих та деяких інших міжнародних організацій так званої «сім'ї ООН» ми ознайомимось дещо пізніше.

3. Стосовно міжнародних міжурядових економічних організацій, що не входять до системи ООН, можна згадати різні міжнародні торгівельні організації, серед яких провідне місце займає створена у 1994 р. Світова організація торгівлі (COT). Вона мала як третій елемент системи (на додаток до МВФ і МБРР) завершити становлення нового економічного правопорядку, однак процес її створення дещо затягнувся.

З інших міжнародних міжурядових торгових організацій на увагу заслуговують міжнародні організації з торгівлі окремими сировинними товарами (гл. 10.1.4). З метою їх створення було укладено низку багатосторонніх угод між державами-імпортерами та державами-експортерами таких товарів. Ці угоди стосуються торгівлі оловом, пшеницею, какао, цукром тощо. Метою їх створення було:

— пом'якшення різких коливань цін;

— встановлення збалансованого співвідношення попиту та пропозиції (квоти та зобов'язання імпортерів щодо закупівель);

— встановлення максимальних та мінімальних цін;

— створення системи «буферних» (стабілізаційних bufferstock) запасів відповідних товарів.

Проте, як зазначається, після досягнення певних успіхів роль таких організацій стає все більш незначною з огляду на складну економічну кон'юнктуру.

На відміну від універсальних, регіональні міжнародні економічні організації вирішують обмежені завдання. Ідея економічного регіоналізму виявилась наслідком усвідомлення того факту, що державні кордони хоча і є необхідною правовою формою забезпечення суверенітету держав, являють собою, одночасно, певні перешкоди для розвитку економічних відносин. Аби уникнути цих перешкод, держави того чи іншого регіону об'єднуються з метою розширення економічного простору, в межах якого можуть вільно переміщуватися товари, послуги, капітали та робоча сила. При чому шляхом лібералізації митних процедур на кордонах торгівля між такими державами спрощується, а вимоги щодо процесу інтеграції на регіональному рівні реалізуються відносно легко, що пояснюється почуттям солідарності, фактором географічної близькості, схожістю рівнів розвитку та економічних моделей держав одного регіону. Тому останніми роками ідея регіональної економічної інтеграції стає для держав усе більш привабливою і дістала досить-таки широке поширення.

4. Головною ознакою міжурядових міжнародних економічних організацій є те, що при їх створенні держави делегують цим організаціям, більшою чи меншою мірою, свої суверенні владні повноваження. У правовому вимірі це призводить до виникнення феномена, що позначається як «наднаціональність» права міжнародних економічних організацій.

Явище «наднаціональності» відоме й загальному міжнародному праву. Мабуть, його класичним прикладом є норма, вста новлена п. 6 ст. 2 Статуту ООН, за якою Рада Безпеки ООН отримала право здійснювати ряд повноважень примусового характеру навіть стосовно тих держав, які не є членами ООН. Тобто це явище виникає у тих випадках, коли суб'єкт міжнародного права отримує можливість зобов'язувати своїми конкретними рішеннями держави, які раніше цього суб'єкта створили, але вже не питаючи їх згоди на прийняття таких рішень у кожному окремому випадку. Інакше кажучи, це явище зводиться до виникнення у тієї чи іншої міжнародної організації (або її органу) певного обсягу самостійних розпорядчих повноважень щодо держав, які утворили цю організацію.

У МЕП «наднаціональність» виступає засобом одноманітного регулювання економічного життя держав. «Держави створюють міжнародні організації, щоб доручити їм завдання чи функції, які вони не можуть здійснити самостійно. Отже, за своєю будовою міжнародні організації перебувають на службі вищих інтересів або ширших, ніж інтереси держав, що є їхніми членами, регіональних чи загальних інтересів». Це явище, з одного боку, має функціональний характер (є функціональним обрамленням об'єднювальних тенденцій держав) і не виходить за межі їх впливу, а з іншого має самостійне існування, незалежне певною мірою від початкової волі відповідних держав. Ознаки наднаціональності знаходять своє відображення у тому, що:

1. Внутрішнє право наднаціонального об'єднання стає внутрішньодержавним правом його членів.

2. Внутрішнє право наднаціонального об'єднання створюється органом, який юридичне діє за межами контролю державчленів і приймає обов'язкові для них рішення навіть незалежно від очевидно негативного ставлення до них одного або декількох членів. Тобто в такий спосіб відповідні питання частково
або навіть повністю вилучаються зі сфери відання держав. Як зазначається в цьому зв'язку, міжнародні організації «забирають» значну кількість питань, відносини за якими між державами до цього мали безпосередній двосторонній або багатосторонній характер.

3. Міжнародні чиновники, які функціонують у цих органах, виступають особисто, а не як представники держав.

Рішення наднаціональних органів приймаються більшістю голосів, шляхом пропорційного (зваженого) голосування без прямої участі в ньому зацікавлених держав.

З огляду на такі особливості наднаціональне регулювання нерідко тлумачиться як проміжний етап на шляху до «світового федералізму», коли наднаціональна функція міжнародного права розглядається як перехідний етап на шляху створення світового права, що стане внутрішнім правом майбутньої «всесвітньої держави». З цієї точки зору сучасні міжнародні економічні організації виступають прообразами керівних органів цієї держави, маючи вже сьогодні так звані «квазізаконодавчі» повноваження. Якщо продовжити цю аналогію, то можна зазначити, що нерідко міжнародні економічні організації (МВФ, COT, універсальні та регіональні банки) отримують також повноваження на тлумачення своїх установчих документів. А створення в межах цих організацій спеціальних органів для вирішення спорів можна розглядати вже як здійснення «квазісудової» функції.

5. Окремо слід зупинитися на інструментах прийняття рішень міжнародними економічними організаціями.

В ООН, як відомо, реалізується максима: «одна держава один голос». Між тим, у МЕП, починаючи з МВФ і Світового банку, почала застосовуватись практика врахування «ваги» держави залежно від її економічного та промислового розвитку, що отримало назву «зваженого» голосування. Це означає, що кількість голосів держав—учасниць МВФ (voting power) визначається пропорційно їх частці в сукупному капіталі Фонду. Так, наприклад, якщо в 1993 р. частка Канади в ньому становила 29%, а частка Італії 3,1%, то при прийнятті рішень Фондом зазначені держави користувались такою ж кількістю голосів. Проте, заради справедливості не можна не зауважити, що в діяльності COT або більшості регіональних міжнародних організацій цей принцип не застосовується.

Окрім того, міжнародні організації класичного типу при прийнятті рішень виходять з принципу одностайності або, як мінімум, одностайності найбільш впливових з політичної точки зору держав. Однак більшість міжнародних економічних організацій відходить від цього принципу на користь того чи іншого різновиду кваліфікованої більшості, причому зовсім не обов'язково заснованому на зваженому підході. І це аж ніяк не означає, що в них виникає у цьому відношенні конфронтація інтересів більшості та меншості. Навпаки, практика свідчить, що з метою забезпечення ефективності тих рішень, що приймаються в межах міжнародної економічної організації, постійно досягається необхідний консенсус між усіма відповідними членами цієї організації.

6. Міжнародна неурядова організація економічного характеру це організація, створена за ініціативою приватних (фізичних чи юридичних) осіб різної державної приналежності, які:

— мають за мету здійснення міжнародної діяльності некомерційного характеру та

— мають статус юридичної особи (переважно за своїм внутрішнім правом).

У цьому визначенні термін «некомерційна діяльність» означає будь-яку діяльність економічного характеру, щодо якої організація або окремі її члени не мають на меті (і це їм заборонено робити згідно зі статутними документами) отримувати як наслідок прибуток хоч у прямій, хоч в опосередкованій формі. Проте їм дозволяється здійснювати захист інтересів членів відповідної організації. Слід наголосити, що згадані організації, кількість яких істотно перевищує кількість міжнародних міжурядових економічних організацій, не мають міжнародної правосуб'єктності. Однак, як зазначається, вони є міжнародними юридичними особами, що дозволяє їм певною мірою укладати міжнародні договори з іншими суб'єктами міжнародного права, брати участь у міжнародних арбітражах та сприяти формуванню міжнародного права.

Розглянемо діяльність таких відомих організацій, як

— Міжнародне бюро публікації митних тарифів,

— Міжнародна торгівельна палата (МТП) та

— Банк міжнародних розрахунків (БМР).

Міжнародне бюро публікації митних тарифів було створено в 1890 p., і його функціями є підбір, у разі потреби переклад чотирма мовами (англійською, французькою, німецькою та іспанською) національних митних тарифів чи змін до них, видання та розсилання зацікавленим установам держав—учасниць Бюро відповідних публікацій.

Міжнародна торгівельна палата (МТП) — це одна з найбільш відомих неурядових економічних організацій універсального рівня та всесвітнього значення (створена в 1919 p.). До її складу входять понад 1500 національних торгівельно-промислових палат (інколи МТП позначають як «палату палат»), союзів підприємців і більше 6000 господарюючих компаній з більшості держав усього світу. Цілями МТП є сприяння розвитку міжнародних економічних зв'язків і усунення перешкод для цього, а також зміцнення всебічних контактів ділових кіл на міжнародному рівні. Місце знаходження МТП - Париж.

Банк міжнародних розрахунків є своєрідною міжнародною фінансовою інституцією, значення якої не варто применшувати. Банк створено в 1930 р. зі штаб-квартирою в Берні, він має статус акціонерного товариства швейцарської юрисдикції, хоча вважається, що Банк є міжнародною юридичною особою. Членами цієї інституції є центральні банки 29 європейських та 5 не-європейських країн — США, Японії, Канади, Південної Африки та Австралії.

БМР, який можна назвати «центральним банком центральних банків», впровадив у життя співробітництво між центральними банками та певний контроль за діяльністю приватних транснаціональних банків. У такий спосіб БМР обмежує міжнародну спекуляцію та бере участь у підтримці певного міжнародного валютного порядку. Він діє також як повірений на користь своїх членів, здійснює міжнародні державні позики. Нарешті, він є центром експертизи, досліджень, переговорів та співробітництва найвищого рівня в галузі міжнародних фінансів. Ця інституція діє скромно, навіть конфіденційно, однак вона є показовою за природою міжнародного порядку цієї галузі: це змішаний порядок, в якому держави не повністю володіють ситуацією (центральні банки—члени БМР більш-менш незалежні від своїх урядів), яка хоча б частково регулює шкідливі наслідки конкуренції, одночасно даючи їй змогу розвиватися.

Слід підкреслити, що міжнародні неурядові організації економічного характеру самі безпосередньо операторами міжнародних економічних відносин не є, їх роль у МЕП пояснюється тим, що вони нерідко беруть участь прямо або опосередковано в процесі створення норм МЕП міжнародними міжурядовими організаціями. Ця участь набуває найрізноманітніших форм. Головне що цим формам не властивий політичний характер, хоча інколи вони можуть мати правотворчий характер, як, наприклад, у випадках з Міжнародною асоціацією авіаперевізників (ІАТА) або з МТП, яка формує норми та звичаї міжнародної торгівлі. У зв'язку з цим у доктрині не без підстав зазначається, що немає жодних сумнівів стосовно того, що майбутній розвиток міжнародної правової системи спиратиметься не лише на діяльність держав, а також дедалі більше на міжнародні організації, що створюються для подолання обмежень спроможності національних урядів ефективно вирішувати транснаціональні проблеми¹.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Серед такої універсальної міжнародної організації як 00Н, можна виділити дві підгрупи	\|	Типи та структура ТНК.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.