Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Лекція № 33, 34

Тема: Трудові спори.

План:

1.Поняття трудових спорів, їх види та причини виникнення.

2.Порядок вирішення індивідуальних трудових спрів в КТС.

3.Порядок вирішення індивідуальних трудових спрів у місцевому суді.

4.Порядок вирішення колективних трудових спорів.

5.Страйк, поняття та порядок проведення.

1. Поняття трудових спорів, їх види та причини виникнення.

Трудові спори –це неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів розбіжності між працівником (колективом працівників) і власником підприємства (уповноваженим ним органом) з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або змін існуючих умов праці.

Моментом виникнення індивідуального трудового спорує звернення із заявою до відповідного органу, що розглядає трудові спори.

Колективний трудовий спор виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників одержав від власника або уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні вимог трудового колективу і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника або уповноваженого ним органу, або коли строки розгляду вимог, передбачених законодавством закінчився, а відповіді від власника не надійшло.

Класифікувати трудові спори по видах можна за наступними підставами:

а) за суб’єктами: - колективні;

- індивідуальні;

б) за характером спору:

- спори про застосування норм трудового законодавства;

- спори про встановлення нових або зміну існуючих умов праці.

Залежно від виду трудового спору та його характеру визначається порядок його вирішення:

а) загальний порядок, коли спір спочатку розглядається в КТС, а у разі незгоди працівника або власника з рішенням КТС – у судовому порядку;

б) безпосередньо в місцевому суді;

в) особливий порядок (для окремих категорій працівників).

1. Порядок вирішення індивідуальних трудових спрів в КТС.

У загальному порядку, починаючи з КТС (комісії з трудових спорів) розглядається більшість трудових спорів. КТС створюються на підприємствах, в установах, організаціях де чисельний склад працюючих не менше як 15 чоловік. Якщо число працюючих менше 15 чоловік, то трудовий спор вирішується в місцевому суді.

Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень КТС визначаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу. Кількість працівників у складі КТС не повинна бути менше половини її складу. Це правило не поширюється на установи і організації. КТС обирає із свого складу голову, його заступника і секретаря комісії.Організаційно – технічне забезпечення КТС здійснюється власником або уповноваженим ним органом. КТС має печатку встановленого зразка.

КТС є первинним органом по розгляду трудових спорів Працівник має право звернутися до КТС у 3-х місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Власник або уповноважений ним орган не може звернутися до КТС. В інтересах працівника до КТС може звернутися прокурор або орган профспілкової організації, членом якої є працівник. У разі пропуску з поважних причин установленого строку, КТС може поновити його.

КТС повинна розглянути трудовий спір у 10 денний строк з дня подання заяви. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Якщо працівник відсутній, то спір може бути розглянутий лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника його інтереси може представляти адвокат, представник профспілкового органу або інша особа. У разі нез’явлення працівника або його представників комісія відкладає розгляд заяви до наступного засідання, при повторному нез’явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права знову звернутися з заявою в межах 3-місячного строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.Засідання КТС правомочне, якщо на ньому присутні не менше 2/3 обраних до ії складу членів. На засідання ведеться протокол, який підписується головою або його заступником і секретарем.

Рішення КТС приймає більшість голосів ії членів, присутніх на засіданні. Копія рішення у 3-денний строк вручаються працівникові , власникові або уповноваженому ним органу.

У разі незгоди з рішенням КТС працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в 10-денний строк з дня вручення їм витягу з протоколу засідання КТС чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. У разі, коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, а рішення КТС залишається в силі.

Власник або уповноважений ним орган повинен виконати рішення КТС у 3-денний строк по закінченні 10 днів, передбачених для його оскарження. Однак рішення про відновлення на роботі незаконно переведеного на іншу роботу працівника підлягає негайному виконанню. При невиконанні рішення КТС надає працівникові посвідчення, що має силу виконавчого листа.

В посвідченні вказуються:

- найменування органу, що прийняв рішення щодо трудового спору;

- дата його прийняття і видачі посвідчення;

- прізвище, ім’я, по- батькові працівника;

- рішення по суті спору.

Посвідчення засвідчується підписом голови або заступника КТС та печаткою КТС. Для виконання це посвідчення видається не пізніше 3-х місячного строку.

2. Порядок вирішення індивідуальних трудових спрів у місцевому суді.

Працівник має право звернутися із заявою про вирішення спору безпосередньо до суду в 3-х місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячнийстрок з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Для звернення власника або уповноваженого ним органу з питань стягнення матеріальної шкоди з працівника встановлюється 1 рік з дня виявлення заподіяної шкоди.Ці строки, у разі пропуску їх з поважних причин можуть бути поновлені судом. Суд не має права не прийняти заяву з тієї підстави , що вимоги працівника м.б. розглянути в передбаченому законом досудовому порядку ( Постанова Пленуму ВС України. №9 від 01ю11.96р.)

Відповідно до ст.232 КЗпП України судами розглядаються спори:

· працівників підприємств, установ, організацій, де КТС не обираються;

· працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміни дати і формулювання причин звільнення, оплати за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у ч.3 ст.221 і ст.222 КЗпП України;

· керівника підприємства, установи, організації ( філіалу, представництва, відділу та іншого відокремленого підрозділу), його заступника, головного бухгалтера, його заступника, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональне звання, і службових осіб державної контрольно – ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, організаціями та іншими об’єднаннями громадян з питань звільнення, зміни дати і формулювання причин звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладення дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у ч.3 ст.221 і ст.222 КЗпП України;

· власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;

· працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і профспілковим органом підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав;

· про відмову у прийнятті на роботу:

- працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з

іншого підприємства, установи, організації;

- молодих спеціалістів, яки закінчили вищий навчальний за

клад і в установленому порядку направлені на роботу на

дане підприємство, установу, організацію;

- вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3 років або

дитину інваліда, а одиноких матерів – при наявності дитини

віком до 14 років;

- виборних працівників після закінчення строку повноважень;

- працівників, яким надане право повторного прийому на робо

ту;

- інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган

відповідно до чинного законодавства зобов’язаний укласти до

говір.

В постанові Пленуму ВС України №9 від 6.11.92 передбачено також осіб, які вважають, що їм відмовлено в укладенні трудового договору в супереч гарантіям, передбаченим ст.22 КЗпП України.

До недавнього часу моральна шкода відшкодовувалася, якщо це було передбачено трудовим договором. 24.12.99р. КЗпП України доповнено новою ст.237 –1, яка закріплює загальний обов’язок власника відшкодувати моральну шкоду працівникові.

4. Порядок вирішення колективних трудових спорів.

Колективний трудовий спір (конфлікт) – це розбіжності, що виникли між сторонами соціально –трудових відносин, щодо:

· встановлення нових або зміни існуючих умов праці, та виробничого побуту;

· укладення чи зміни колективного договору, угоди або окремих їх положень;

· виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

· невиконання вимог законодавства про працю.

Розгляд колективного спору з питань, вказаних в п.”а” і “б” ст.2 Закону України “ Про порядок вирішення колективних трудових спорів”, здійснюється примірною комісією, а у разі неприйняття рішення у строки, встановлені ст.9 закону – трудовим арбітражем; пунктами “в” і “г” ст.” Закону - трудовим арбітражем.

Примірна комісія – це орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору, та який складається із представників сторін. Вона утворюється з ініціативи однієї із сторін на виробничому рівні у 3-денний, а на галузевому чи територіальному рівні –у 5-денний строк з моменту виникнення колективного трудового спору з однакової кількості представників сторін. Порядок визначення представників сторони визначають самостійно.

Колективний трудовий спір розглядається примірною комісією у 5-денний термін на виробництві, галузевою та територіальними комісіями – у 10 денний термін, на національному рівні – у 15 денний строк на виробництві, галузевою та територіальними комісіями –у 10 денний строк, на національному рівні – у 15 денний строк. За угодою сторін строки м.б. продовжені. Рішення комісії оформлюється протоколом і є обов’язковим для сторін. Після прийняття рішення комісія припиняє свою роботу.

Незалежний посередник – це особа, визначена сторонами для сприяння встановленню взаємодії між сторонами, проведення переговорів.

Незалежний посередник діє на підставі та на основі Положення про посередника, яке затверджено Наказом Національної Служби посередництва і примирення від 11.11.99р. №106. Положення закріплює умови, порядок, добору посередника, набуття та припинення ними своїх повноважень, порядок залучення до участі в примірних процедурах тощо.

Трудовий арбітраж – це орган, який складається із залученням сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті трудового спору ( конфлікту).Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін або незалежного посередника у 3 денний строк у разі:

- прийняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення спору ( конфлікту) про встановлення новихабо зміну існуючих соціально – економічних умов праці та виробничого побуту, а також укладення чи зміну колективного договору, угоди тощо;

- виникнення колективного трудового спору про виконання умов колективного договору, угоди або окремих їх положень, про невиконання вимог законодавства про працю.

Кількісний склад арбітражу визначається за угодою сторін. Якщо сторони не досягнуть згоди, то він складається з 3 арбітрів. Трудовий арбітраж діє на підставі Положення . затвердженого наказом Національної Служби посередництва і примирення від 4.05.99 №37. До складу такого арбітражу не можуть входити представники сторін та зацікавлені в його однобічному вирішенні особи. Голова арбітражу обирається з його членів. До його складу можуть входити народні депутати і представники органів місцевого самоврядування та інші особи.

З метою запобігання виникненню колективних трудових спорів, їх прогнозування та сприяння своєчасному вирішенню Указом Президента від 17.11.98 створена Національна Служба посередництва і примирення. НСПП у межах своєї компетенції приймає рішення, які мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися сторонами колективного трудового спору , відповідними центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

5. Страйк, поняття та порядок проведення.

Страйк – це тимчасове колективне припинення роботи працівниками з метою вирішення колективного трудового спору.

Порядок здійснення страйку встановлюється ЗУ “Про порядок вирішення колективних трудових спорів” Якщо примірні процедури не призвели до вирішення колективного трудового спору або власник ( УнО) ухиляється від примирних процедур або не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення спору, то страйк може буті розпочато. Це крайній засіб вирішення спору. Рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більшість найманих працівників або 2/3 делегатів конференції, а рекомендації щодо оголошення страйку чи не оголошення на галузевому або територіальному рівні приймається на конференції, зборах, пленумі чи іншому виборному органі представників найманих працівників.

Орган, особа, яка очолює страйк зобов’язана письмово попередити власника або уповноважений ним орган не пізніш як за 7 днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому виробництві – за 15 днів. Якщо збори, мітинги, пікети проводяться за межами підприємства, то орган, що очолює страйк, повинен повідомити про це орган місцевого самоврядування за 3 дні. Незаконним є страйк, що оголошений з вимогами:

- про зміну конституційного ладу, державних кордонів та адміністративно – територіального устрою України;

- про порушення прав людини;

- якщо ставляться вимоги, що не відносяться до колективних трудових спорів;

- з порушенням формування вимог найманих працівників, профспілок, об’єднань профспілок чи уповноваженим ними органів;

- у випадках, коли страйк оголошений до моменту виникнення колективного трудового спору;

- з порушенням порядку прийняття рішення про проведення страйку;

- з порушенням найманими працівниками, профспілок, об’єднаннями профспілок, чи уповноважених ними органів вимог закону про керівництво страйку;

- якщо страйк оголошений у випадках, за яких забороняється їх проведення;

- які оголошені та або проводяться під час здійснення примірних процедур, передбачених законом.

Із заявою про визнання страйку незаконним власник або уповноважений ним орган звертається до суду. Суд повинен розглянути справу в 7 денний термін. Забороняється проведення страйку:

- якщо це створює загрозу життю і здоров’ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям, епізоотіям чи ліквідації їх наслідків;

- персоналу ядерних установок та об’єктів, призначених для проводження з радіоактивними відходами;

- на підприємствах транспорту, що пов’язані з перевезенням пасажирів;

- на підприємствах електроенергетики, яrщо це може привести до порушення сталості об’єднаної електронної системи України, теплопостачання в осінньо – зимовий період;

- працівникам органів прокуратури, суду, збройних сил, органів державної влади і управління, безпеки, правопорядку;

Гарантії для працівників під час страйку, що не брали участі в страйку – зберігається заробітна плата у розмірах не нижче від установлених законодавством і колективним договором.

Працівникам , що брали участь в страйку не оплачується час страйку і не зараховується до загального і безперервного трудового стажу.

Особі, винні в порушенні законодавства про колективні трудові спори несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно – правову або кримінальну відповідальність.

Контрольні запитання:

1. Поняття трудових спорів, їх види та причини виникнення.

2. Порядок вирішення індивідуальних трудових спрів в КТС.

3. Порядок вирішення індивідуальних трудових спрів у місцевому суді.

4. Порядок вирішення колективних трудових спорів.

5. Страйк, поняття та порядок проведення.

Література:

1. Закон України “ Про колективні трудові спори”.

2. Трудове право України , підручник, за ред Чанишевої Г.І., Болотіної Н.Б., Київ, Знання, 2000.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Встановлення іншої тривалості відпусток в зв’язку з навчанням.	\|	ЛЕКЦІІ № 35, 36 Тема «Правове забезпечення охорони праці та здоров’я працівників на виробництві.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.